справа №176/2915/24
провадження №1-кп/176/49/26
Іменем України
25 травня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовті Води кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с.Обручівка, Ордабасинського району, Казахстан, громадянка України, освіта базова загальна середня, працююча ФОП, не одружена, маюча на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрована та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 квітня 2021 року за №12021041220000075,
за участі прокурора ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 , законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 , представника потерпілого адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченої ОСОБА_3 , захисника обвинуваченої ОСОБА_8 , -
10.04.2021 о 18 годині 35 хвилин, водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним легковим автомобілем марки Мазда 3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , маючи об'єктивну можливість завчасно виявити транспортні засоби, що рухались по дорозі, виїжджаючи з двору буд. 29 по вул. Козацької Слави в м.Жовті Води, Дніпропетровської області, перед початком виконання маневру повороту ліворуч проявила неуважність, не переконалася у безпечності своїх дій і нестворенні перешкод чи небезпеки іншим учасникам руху, не врахувала дорожню обстановку і, не надавши переваги у русі іншому транспортному засобу, здійснювала маневр повороту ліворуч на дорогу по вул.Козацької Слави в напрямку вул. Героїв Чорнобиля в м.Жовті Води, Дніпропетровської області, де допустила зіткнення із мотоциклом марки Мустанг моделі МТ 125-8, під керуванням неповнолітнього ОСОБА_5 який рухався по проїзній частині дороги вул. Козацької Слави в напрямку вул. Івана Богуна в м. Жовті Води поблизу буд. 29 по вул. Козацької Слави в м. Жовті Води, у зв'язку з чим автомобіль під керуванням ОСОБА_3 передньою лівою частиною здійснив зіткнення з передньою частиною мотоциклу марки Мустанг моделі МТ 125-8, після чого від зіткнення транспортних засобів, водія мотоциклу неповнолітнього ОСОБА_5 відкинуло на край проїжджої частини, в результаті чого він отримав тілесні ушкодження.
Своїми діями водій ОСОБА_3 грубо порушила вимоги пунктів 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі ПДР) якими передбачено:
п. 10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
п.10.2. Виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.
Порушення вимог п.п. 10.1, 10.2 ПДР водієм ОСОБА_3 знаходиться у причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно висновку експертизи за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму ДТП» № СЕ-19/104-24/28335-ІТ від 17.07.2024, в даній дорожній обстановці водій автомобіля Мазда 3 ОСОБА_3 повинна була діяти згідно з вимогами п.п. 10.1 та 10.2 ПДР.
Технічна можливість уникнути даної ДТП для водія автомобіля Мазда 3 ОСОБА_3 встановлювалася виконанням нею вимог п.п. 10.1. та 10.2 ПДР та для чого не було будь-яких перешкод технічного характеру, які не дозволяли би їй їх виконати.
У даній дорожній обстановці дії водія автомобіля Мазда 3 ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.п. 10.1 та 10.2 ПДР, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Невиконання вищевказаних пунктів Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_9 призвело до даної дорожньо-транспортної пригоди, у результаті якої водій мотоциклу марки Мустанг МТ 125-8, неповнолітній ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді: великий поперечно-уламковий перелом великої гомілкової кістки в середній третині зі зміщенням уламків по ширині назовні на 1/2 діаметра кістки та вперед на товщину кортикального шару і згідно п.п. 2.1.1 «а» та 2.1.3 «м» та «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17 січня 1995 року, відносяться до категорії тяжких, небезпечних для життя, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчиться смертю.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою винною у вчиненні ДТП визнала частково, вказала, що в день ДТП вона виїжджала від батьків додому з арки повертала наліво, в автомобілі разом з нею також знаходилась її дочка віком 5 років. Коли вона почала здійснювати маневр, то зліва був автомобіль, який закривав огляд проїзної частини. Коли побачила мотоцикл одразу почала гальмувати і через секунду-дві було зіткнення, вона одразу хотіла викликати швидку, але інші перехожі вже викликали. При зустрічі із матір'ю потерпілого надавала матеріальну допомогу, виплатила 22000 грн.
Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_10 в судовому засіданні просила суд врахувати, що згідно з висновком експерта від 17.07.2024 потерпілий ОСОБА_5 міг запобігти ДТП якби застосував екстрене гальмування та виконав вимоги п.12.3 ПДР України, маючи при цьому технічну можливість однак не зробив цього. Також наголосила, що потерпілий сів за кермо мотоцикла не маючи водійського посвідчення, з дозволу своїх батьків, які також має нести відповідальність за такі дії. В задоволенні цивільного позову та клопотання про стягнення витрат на правову допомогу просила відмовити за необґрунтованістю та призначити її підзахисній покарання з мінімальним іспитовим строком та без позбавлення права керування транспортним засобом.
Крім повного визнання обвинуваченою ОСОБА_3 своєї вини, її винуватість у пред'явленому обвинуваченні підтверджується такими доказами, дослідженими в судовому засіданні:
- показаннями потерпілого ОСОБА_5 про те, що 10.04.2021 року з вул.Кропоткіна на 50 років ВЛКСМ. Проїхав магазин №37 ( зараз Варус), на парковці стояв білий мінібус. Він включив поворот і почав його об'їжджати, і коли він почав повертатися на свою полосу трапилось зіткнення. Тоді він цього не пам'ятав, а зараз побачив на відео і згадав що почав тормозити бо колесо пішло в юз. Він рухався на мотоциклі МУСТАНГ, об'їжджав білий бус і коли повертався на свою смугу сталось зіткнення. Самого зіткнення не пам'ятає, яка була відстань до автомобіля, коли він повертався у свою смугу не пам'ятає, свідомість не втрачав, просто впав, і чекав швидку. Приїхала швидка, поклали його на кушетку і повезла в лікарню. У нього був відкритий перелом голені. Було 3 операції, зараз стоїть пластина. Після ДТП не навчався. Апарат Єлізарова купляла мама. Частину коштів на лікування оплачувала обвинувачена.
- показаннями свідка ОСОБА_11 , який вказав, що дати не пам'ятає, але це було 3-4 роки тому. Він керував автомобілем Рено Кенго, яке припаркував навпроти магазину 37 (наразі Варус), по вул. Козацької Слави в м.Жовті Води. Його машина стояла на парковці. Він в цей час був магазині. Коли вийшов побачив ДТП. Самого ДТП не бачив, мотоцикл не бачив. Бачив, що стояло авто (яке напевно виїжджало з двору) та багато людей, він спитав чи потрібна допомога, відповіли що поліцію та швидку викликали. Йому б це авто не заважало, але дивлячись хто як їхав. Приблизно 7-10 метрів від мого авто відбулося ДТП, його машина стояла на парковочному місці навпроти магазину, чи заважало воно не він не знає, його машина висока і не проглядається.
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 10.04.2021, а саме: вул.Козацької Слави буд.29 в м.Жовті Води Дніпропетровської області, та схемою до протоколу огляду разом із фототаблицями, долученими до нього, якими зафіксовано відомості щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди (т.1, а.с. 148-165);
-відеозаписом з DVD-диску, на якому зафіксовано момент ДТП за участі мотоцикла Мустанг 125-8 та автомобіля Мазда 3, який був досліджений судом в судовому засіданні (т.1, а.с. 246);
- - висновками експерта № 43 «Е» та №54 «Е / 43 «Е» від 24.05.2023 та від 24.06.2023, відповідно до яких при проведенні судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у виді великий поперечно-уламковий перелом великої гомілкової кістки в середній третині зі зміщенням уламків по ширині назовні на 1/2 діаметра кістки та вперед на товщину кортикального шару і згідно п.п. 2.1.1 «а» та 2.1.3 «м» та «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17 січня 1995 року, відносяться до категорії тяжких, небезпечних для життя, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчиться смертю, та за давністю утворення можуть відповідати даті події вказаній в медичних документах (10.04.2021), що підтверджується даними медичних документів (т.1, а.с.226-231);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 04.07.2024 разом зі схемою та фототаблицями, долученими до нього, за участю ОСОБА_3 , під час якого остання розповіла про обставини ДТП, які мали місце 10.04.2021, і показав на місці ДТП, яким чином вона рухавлась на автомобілі Мазда 3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також вказала на місце, де відбулося зіткнення, розташування автомобіля в момент початку зміни траєкторії та авто, що стояло на майданчику (т.1, а.с.183-189);
-протоколом проведення слідчого експерименту від 05.06.2024 разом зі схемою та фототаблицями, долученими до нього, за участю ОСОБА_5 , під час якого останній розповів про обставини ДТП, які мали місце 10.04.2021, і показав на місці ДТП, яким чином він рухався мотоциклом до початку зміни траєкторії, рух мотоциклу в момент зміни траєкторії, транспортний засіб, котрий виїжджав з дворової ділянки, з яким відбулось ДТП (т.1, а.с.190-196);
- висновком експерта № СЕ-19/104-21/18187-ІТ від 14.06.2021, відповідно до якого на момент огляду робоча гальмівна система автомобіля Мазда 3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуває в працездатному стані (т.1, а.с.199-201);
- висновком експерта № СЕ-19/104-21/18198-ІТ від 15.06.2021, відповідно до якого на момент огляду система рульового керування автомобіля Мазда 3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуває в працездатному стані (т.1, а.с.203-206);
- висновком експерта № СЕ-19/104-21/18190-ІТ від 16.06.2021, відповідно до якого на момент огляду система рульового керування мотоцикла «Мустанг МТ-125-8» без р.н. знаходиться в працездатному стані (т.1, а.с.208-211);
-висновком експерта № СЕ-19/104-21/18200-ІТ від 02.07.2021, відповідно до якого на момент огляду робоча гальмівна система мотоцикла «Мустанг МТ-125-8» без р.н., яка складається з ручного та ножного гальма знаходиться в працездатному стані (т.1, а.с.213-216);
- висновком експерта № СЕ-19/104-24/28335-ІТ від 17.07.2024, з якого вбачається, що мотоцикл Мустанг МТ 125-8 рухався на відстані 3,2 м від правого краю проїзної частини дороги зі швидкістю 30,0 км/год, при цьому по ходу руху мотоцикла Мустанг МТ 125-8 справа перед заїздом на прилеглу територію в заїзному кармані стояв автомобіль Рено білого кольору, задня частина якого виходила на проїзну частину дороги, яка обмежувала оглядовість водію ОСОБА_5 . Також задано, що під час проведення слідчого експерименту методом щосекундного розсування було встановлено, що в момент коли правий кут автомобіля Мазда 3 з'являється в полі зору водія ОСОБА_5 із-за задньої частини автомобіля Рено, то мотоцикл Мустанг МТ 125-8 знаходиться на відстані 26,7...26,6 м перед місцем зіткнення, що експерту при дослідженні вважати віддаленням мотоциклу Мустанг МТ 125-8 від місця зіткнення в момент виникнення небезпеки для руху водію ОСОБА_5 . Отже, виявивши із- а об'єкта, який обмежував оглядовість, автомобіль Мазда 3, який рухається в бік смуги руху керованого транспортного засобу, водій ОСОБА_5 повинен був оцінити зміну дорожньої обстановки, як «небезпека для руху», і негайно прийняти заходи по зниженню швидкості, аж до зупинки керованого мотоциклу на займаній смузі руху, що регламентується вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху України. Виходячи з вище зазначеного можливо дійти висновку, що в діях водія ОСОБА_5 , по керуванню мотоциклом Мустанг МТ 125-8, вбачається невідповідність вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з ДТП. Крім того, водій автомобіля Мазда 3 ОСОБА_3 , виїжджаючи на дорогу з прилеглої території, повинна була надати дорогу транспортним засобам, що рухались по ній, і перед зміною напрямку свого руху цей водій повинен був впевнитись, що це буде безпечно і що він своїми діями не створить перешкоди чи небезпеки іншим учасникам руху, що регламентується вимогами п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України. Оскільки сам факт ДТП свідчить про те, що водій ОСОБА_3 не надала дорогу мотоциклу Мустанг МТ 125-8, який рухався по дорозі, на яку вона виїжджала, і перед зміною напрямку свого руху вона не впевнилась що це буде безпечно, і що вона своїми діями не створить перешкоди чи небезпеки іншим учасникам руху, що привело до даної дорожньо-транспортної події, тому в її діях, по керуванню автомобілем Мазда 3, вбачається невідповідність вимог п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з ДТП (т.1, а.с. 218-223).
- листом Жовтоводської міської ради від 10.06.2024 №2/4-13 18-01-13, яким зазначено, що відповідно до проекту "Дислокація технічних засобів регулювання дорожнього руху м. Жовті Води Дніпропетровської області", розробленого в 2019 році та погодженого в департаменті патрульної поліції ВБДР УПП В Дніпропетровській області - стоянка на ділянці, що розташовується навпроти буд.29 по вул. Козацької Слави не відповідає вимогам (т.1, а.с.224);
-показаннями експерта ОСОБА_12 , який в судовому засіданні вказав, що висновок наданий від 17.07.2024 року він підтверджує. П.12.3 ПДР знаходиться у причинному зв'язку так як при слідчому експерименті, було встановлено що можна було застосувати екстрене гальмування. Під час руху, для мотоциклу може бути застосоване екстрене гальмування -ручне і ножне гальмування одночасно, для машини - тільки ножне гальмування до упору. Для водія автомобіля видимість була обмежена припаркованим автомобілем. Є поняття оглядовість ( обмежена якимось об'єктами). Так як не було встановлено на слідчому експерименті механізм зближення транспортних засобів ( як рухався, з якою швидкістю) - тому відповіді на питання 3,4,5,6 не були надані. Мотоцикл рухався зі швидкістю 30 км/год. В висновку експерта (питання 6) не повністю встановлено механізм дорожньо-транспортної пригоди, у зв'зку з чим не можна відповісти на це питання. Якщо п.12.3 ПДР знаходиться в причинному зв'язку, то водій мотоциклу мав при своєчасному гальмуванню уникнути зіткнення, однак мотоцикл рухався без гальмування.
Отже, суд, дослідивши докази в межах пред'явленого обвинувачення, не виходячи за межі пред'явленого обвинувачення, яке прокурор підтримав в судовому засіданні, доходить однозначного висновку про те, що вина обвинуваченої ОСОБА_3 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, доведена у повному обсязі і її дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченій, суд керується ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої, сукупність усіх обставин у справі.
Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії кримінальних правопорушень проти безпеки руху та експлуатації транспорту, де його додатковим обов'язковим об'єктом є життя та здоров'я особи, а відтак одного з найбільш суспільно небезпечних кримінальних правопорушень, в результаті вчинення якого потерпілому ОСОБА_5 спричинено тяжкі тілесні ушкодження. Судом враховується також, що за положеннями ст. 12 КК України, вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, відноситься до категорії тяжких злочинів.
Разом із тим обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 , суд визнає її щире каяття, яке ґрунтується на належній критичній оцінці ним своєї протиправної поведінки, визнанні вини та готовності підлягати кримінальній відповідальності; активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування збитку.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.
Крім того, суд бере до уваги необережну форму вини ОСОБА_3 , а також дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, вину свою визнала, за місцем роботи проживання характеризується виключно позитивно, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває.
Відповідно до досудової доповіді про обвинувачену ОСОБА_3 , складену провідним інспектором Кам'янського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області від 02.12.2024 року ризик вчинення ОСОБА_3 повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький. Ризик ймовірної небезпеки для суспільства визначається як середній. Зроблено висновок про можливість виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства з доцільністю покласти на неї обов'язок, передбачений ч.3 п.2 ст. 76 КК України не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації (а.с.102-107).
Тому, з урахуванням особливостей даного кримінального правопорушення та обставин його вчинення, особи обвинуваченої та її ставлення до скоєного, за наявності пом'якшуючих покарання обставин, та відсутності обставин, які обтяжують його, враховуючи думку потерпілого, який не наполягав на призначенні обвинуваченому суворого покарання, суд доходить висновку про можливість призначення ОСОБА_3 покарання без ізоляції його від суспільства, а саме у виді позбавлення волі на мінімальний строк в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, та на підставі ст. 75 КК України звільнення його від відбування основного покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Крім цього, з урахуванням обставин даного кримінального провадження, наявності віктимної поведінки самого потерпілого у дані дорожньо-транспортній пригоді, що підтверджено висновками експерта № СЕ-19/104-24/28335-ІТ від 17.07.2024, суд вважає за недоцільне призначати обвинуваченому ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, що буде відповідати її правам та інтересам.
Саме таке покарання буде співмірним меті його застосування та повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам, обставинам, що пом'якшують покарання та обтяжують його, даним про особу обвинуваченого.
Призначаючи покарання як кару суд, виходячи з вимог ст. 50 КК України, враховує, що призначення покарання у виді позбавлення волі на вказаний вище строк з випробуванням буде необхідним та достатнім для виправлення засудженої і запобігання вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
З цих же підстав суд вважає можливим призначити ОСОБА_3 мінімальне покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.
У даному кримінальному провадженні представником потерпілого заявлено цивільний позов про стягнення з цивільного відповідача ОСОБА_3 моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у розмірі 120 000,00 грн., та судових витрат, понесених позивачем у розмірі 10 000,00 грн., які складаються з витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що внаслідок протиправних дій обвинуваченої ОСОБА_3 йому спричинена моральна шкода, яка полягає у тому, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень йому була вставлена металева пластина, яка досі знаходиться в його тілі, тому внаслідок отриманих в ДТП травм він досі не відновив стан свого здоров'я. Крім того, був звільнений від занять з навчального закладу на 5 місяців, що підтверджує зміну нормальних соціальних зв'язків в його житті внаслідок отриманих травм.
Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_8 заперечувала проти позову, посилаючись на те, що позовна заява в порушення п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» не містить жодних обґрунтувань та розрахунків розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди, не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України. Також вказала, що в позовній заяві не врахована доля провини потерпілого у ДТП, який сів за кермо транспортного засобу не маючи посвідчення водія, і не виконанні ним вимог п.12.3 ПДР України. Також вказала, що норми КПК не передбачають права на відшкодування витрат, пов'язаних з правовою допомогою.
Вирішуючи цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
У відповідності до ч. ч. 1, 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справа «Науменко проти України» заява № 41984/9).
Суд погоджується з тим, що потерпілому ОСОБА_5 дійсно спричинено моральну шкоду в результаті протиправних дій обвинуваченої ОСОБА_3 , яка виразилася у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з каліцтвом та ушкодженням здоров'я, та душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього самого.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За положеннями ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» встановлено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Пунктом 6 вказаної вище Постанови роз'яснено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_5 , суд виходить з того, що системний аналіз зазначених вище положень цивільного законодавства дає підстави для висновку, що обов'язок відшкодувати шкоду, завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України вина у завданні шкоди, є обов'язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею (у порядку часткової відповідальності). У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.
Отже, за цих обставин обов'язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина двох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеня вини.
Як встановлено судом і підтверджено висновком експерта № СЕ-19/104-24/28335-ІТ від 17.07.2024 дії, зокрема, потерпілого ОСОБА_5 не відповідали вимогам п. 12.3 ПДР, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв'язку з настанням даної ДТП, при чому технічна можливість уникнути ДТП для водія мотоциклу Мустанг МТ 125-8 визначалася шляхом виконання ним вимог п. 12.3 ПДР.
Таким чином, з урахуванням вини обох водіїв ОСОБА_13 та ОСОБА_5 у розглядуваному деліктному зобов'язанні (зобов'язанні із заподіяння шкоди), при цьому надаючи оцінку ступеню вини останнього, а саме, що порушення ним вимог п. 12.3 ПДР, суд доходить переконання, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України ця обставина має істотне значення для визначення розміру відшкодування завданої потерпілому ОСОБА_5 шкоди.
Отже, враховуючи обставини кримінального правопорушення, характер та обсяг фізичних, душевних та психічних страждань позивача ОСОБА_5 , завданих внаслідок кримінального правопорушення, характер немайнових втрат - порушення нормальних життєвих зв'язків, тривалість немайнових втрат, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд оцінює моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_3 судових витрат, понесених позивачем у розмірі 10 000,00 грн., які складаються з витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов такого висновку.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, у клопотанні про стягнення процесуальних витрат визначено розмір витрат на професійну правничу допомогу 10 000,00 грн. На підтвердження зазначених витрат представником позивач адвокатом ОСОБА_7 надано договір про надання (правової) правничої допомоги від 14.08.2021 (т.1, а.с.50-51), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (т.1, а.с.52), акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 09.09.2025 до Договору про надання (правової) правничої допомоги від 14.08.2021, квитанції та платіжні інструкції на загальну суму 9500,00 грн. (т.2, а.с.42-46).
Зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на зазначене, врахувавши характер виконаної адвокатом роботи, принцип співмірності і розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також враховуючи на задоволення позову частково, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9500,00 грн., які підтверджені відповідними платіжними документами, що надані позивачем.
Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, пропорційні розміру задоволених позовних вимог, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, та підтверджені відповідними платіжними документами.
Доводи відповідача, що положеннями КПК України не передбачено стягнення витрат на правову допомогу з цивільного відповідача суд відхиляє, оскільки у даному судовому провадженні суд вирішує питання про розподіл судових витрат за нормами ЦПК України в рамках розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, а саме автомобіль марки Мазда 3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , червоного кольору, який переданий на зберігання під письмову розписку ОСОБА_3 слід вважати повернутим останній; мотоцикл марки Мустанг моделі МТ 125-8, переданий на зберігання під письмову розписку ОСОБА_5 слід вважати повернутим останньому; DVD-диск з відеозаписом моменту ДТП з камер відеоспостереження слід зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 15.04.2021 року на транспортні засоби, слід скасувати.
Крім того, вирішуючи питання щодо розподілу процесуальних витрат у відповідності до ст.124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої ОСОБА_3 на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експерта, які складають 9177,42 грн., а саме висновок експерта за результатами проведення експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/104-21/18187-ІТ від 14.06.2021 у розмірі 1201,34 грн.; висновок експерта за результатами проведення експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/104-21/18198-ІТ від 15.06.2021 у розмірі 1201,34 грн.; висновок експерта за результатами проведення експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/104-21/18190-ІТ від 16.06.2021 у розмірі 1029,72 грн.; висновок експерта за результатами проведення експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/104-21/18200-ІТ від 02.07.2021 у розмірі 1201,34 грн.; судова автотехнічна експертиза № СЕ-19/104-24/28335-ІТ від 17.07.2024 у розмірі 4543,68 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_3 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити їй покарання у виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік.
На підставі п.п. 1, 2 ч.1, п.п.2 ч.3 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 :
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 30000 (тридцять тисяч) гривень моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 9500 (дев'ять тисяч п'ятсот) гривень процесуальних витрат.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати на проведення судових експертиз в розмірі 9177 (дев'ять тисяч сто сімдесят сім) гривень 42 коп.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 15.04.2021 року на автомобіль марки Мазда 3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , червоного кольору, а також мотоцикл марки Мустанг моделі МТ 125-8 - скасувати.
Речові докази: автомобіль марки Мазда 3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , червоного кольору, який переданий на зберігання ОСОБА_3 - вважати повернутим останній; мотоцикл марки Мустанг моделі МТ 125-8, переданий на зберігання ОСОБА_5 - вважати повернутим останньому; DVD-диск з відеозаписом моменту ДТП з камер відеоспостереження - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілому, захиснику та прокурору.
Суддя Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_14