8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41
18 травня 2026 року м. ХарківСправа № 922/3475/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
при секретарі судового засідання Бойко О.Н.
розглянувши заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду (вх.№10462 від 01.05.2026) у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (місцезнаходження: 61057, місто Харків, вулиця Гоголя, будинок 10; код ЄДРПОУ: 42206328)
до ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )
про стягнення 42 300,80 грн.
за участю представників:
позивача:Крукова Н.Ю.(самопредставництво);
відповідача (заявника): не з'явився.
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - ОСОБА_1 заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №60350 від 01.01.2019 за період квітень 2023 та жовтень 2024 у розмірі 42 300,80 грн. (34 325.07 грн. - основна заборгованість, 1 907,67 грн. - 3% річних, 6068,06 грн. - інфляційні втрати).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.12.2026 (залишеним без змін Постановою Східного апеляційного Господарського суду від 24.02.2026) судом Позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" грошові кошти у сумі 42 300,80 грн. (з яких: 34 325,07 грн.- основна заборгованість, 6068,06 грн.- інфляційнї втрати, 1 907,67 грн. - 3% річних), а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.10.12.2025 на виконання рішення Господарського суду Харківської області судом видано відповідний наказ.
01.05.2026 до Господарського суду Харківської області від ОСОБА_1 надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду (вх.№10462 від 01.05.2026) , відповідно до якої заявник просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі 922/3475/25 від 01.12.2026 р. щодо стягнення заборгованості 42 300,80 грн. до 31.12.2026 з дня винесення такої ухвали.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.05.2026 судом прийняти до розгляду заяву Гети Ірини Василівни про розстрочення виконання рішення суду (вх.№10462 від 01.05.2026) та призначити призначити на "18" травня 2026 р. о 12:55 годині.
11.05.2026 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшли заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення суду (вх.№11303 від 11.05.2026), в якій останній заперечує проти задоволення про розстрчоення виконання рішення, з огляду на таке. Позивач вважає, що відповідачем ек ловедено наявності виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення. Зокрема, на думку позивача, наведені відповідачем аргументи вказують виключно на несприятливість або економічну невигідність виконання рішення на даний момент та ймовірність настання несприятливих наслідків для неї, а сам факт ведення бойових дій, на які посилається відповідач, не є безумовною підставою для припинення виконання зобов'язань або звільнення від них. На підставі зазанченого, позивач просить суд в задоволенні заяви відповідача про розстрчоення виконання рішення відмовити.
Представник позивача, присутній в судовому засіданні 18.05.2026, проти задоволення заяви відповідача про розстрчоення виконання рішення суду заперечував, просив суд відмовити в її задоволенні з підставі, викладених в запереченнях на заяву про відстрочення виконання рішення суду (вх.№11303 від 11.05.2026).
Представник відповідача, в судове засідання 18.05.2026 не з'явився. Суд зазначає, що 18.05.2026 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшла заява (вх.№11867 від 18.05.2026), в якій останінй просив суд розгляд його заяви про відстрчоення виконання рішення суду проводити без його участі, заяву про розстрчоення підтримав, просив суд її задовольнити.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду (вх.№10462 від 01.05.2026), суд зазначає таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно вимог статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Відстрочення виконання рішення - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.
Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, п. 74).
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 у справі Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).
При цьому для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №920/199/16.
Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочки.
Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
При цьому, господарське процесуальне законодавство надає суду право відстрочити або розстрочити виконання судового рішення, але таке розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Отже, відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об'єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.
При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (вказаний висновок викладений в постанові КГС ВС від 07.12.2022 у справі № 910/11949/21).
Втім, в будь-якому разі вирішуючи питання відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають дотримуватись балансу інтересів сторін на основі поданих сторонами доказів.
Тобто, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, та докази подані кожною із сторін, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в п. 4.12 постанові КГС ВС від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19).
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на зазначене, саме на відповідача в контексті наведених приписів процесуального закону покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав. Отже, до заяви про відстрочення мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення суду.
У своїй заяві відповідач посилається на те, що:
- збройна агресія Російської Федерації проти України спричинила тяжкі наслідки для відповідача, зокремзакриття ФОП, що було єдиним джерелом доходу;
- через збройну агресію Російської Федерації проти України відповідач вимушена була виїхати аз кордон та до України не поверталась.
Обставини наведені відповідачем в обґрунтування заяви про надання розстрочки виконання рішення суду не є винятковими.
Негативні наслідки у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням в Україні військового стану розповсюджується на всіх суб'єктів господарювання, які знаходяться в рівних умовах та здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі в країні, та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Отже стягувач так само, як і боржник, поніс збитки внаслідок бойових дій, що мали і мають негативний вплив на господарську діяльність обох сторін.
Також слід зазначити, що сплата відповідачем заборгованості на користь позивача за рішенням суду у даній справі не може ставитись в залежність від фінансових результатів господарської діяльності відповідача. Скрутне фінансове становище в будь-якому разі не є безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення.
Відповідач, здійснюючи власну господарську діяльність, самостійно та на власний розсуд вживає відповідних заходів з метою спонукання боржників до виконання договірних зобов'язань. І сплата заборгованості на користь позивача за рішенням суду у даній справі не може ставитись в залежність від фінансових результатів господарської діяльності відповідача.
При вирішенні питання надання розстрочки виконання рішення необхідно враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення, але перш за все суд повинен враховувати такі ж наслідки й для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Спір у даній справі № 922/3475/25 виник саме з вини відповідача, прострочення виконання грошового зобов'язання мало місце, як вбачається зі змісту рішення господарського суду від 01.12.2026 у даній справі, з квітня 2023 року. І тривала затримка в сплаті на користь позивача порушує баланс інтересів сторін.
Звертаючись із заявою про розстрочення виконання рішення, боржник не надав доказів, які б підтверджували його дійсні наміри щодо вжиття заходів, спрямованих на фактичне виконання рішення. Станом на день розгляду заяви в матеріалах справи відсутні докази здійснення боржником повної або часткової оплати на виконання рішення суду, що могло б свідчити про реальні наміри відповідача щодо його виконання.
Отже суду не надано належних доказів того, що надання судом відстрочки буде виправданим та забезпечить реальну можливість виконання судового рішення у даній справі, яке набрало законної сили.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо відсутності підстав для задоволення заяви про відстрочення рішення суду у даній справі не спростовує.
Підсумовуючи все викладене вище, суд дійшов висновку, що, в порушення вимог статей 74 та 331 Господарського процесуального кодексу України, заявник не дотримався викладених у них вимог, не надав доказів, які б свідчили про наявність об'єктивних, непереборних виняткових обставин, що унеможливлюють чи ускладнюють вчасне виконання судового рішення, у зв'язку з чим заява Гети Ірини Василівни про розстрочення виконання рішення суду (вх.№10462 від 01.05.2026) у справі № 922/3475/25 підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні заяви Гети Ірини Василівни про розстрочення виконання рішення суду (вх.№10462 від 01.05.2026) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку статей 255 - 257 ГПК України до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повну ухвалу підписано 25.05.2026
СуддяВ.В. Рильова
Справа №922/3475/25
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.