8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" травня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/663/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
при секретарі судового засідання Деркач П. О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Ком-Сервіс» (08130, Київська обл., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, б. 4Н)
про стягнення 2572479,00 грн.
за участю представників:
позивача - Лисенко В.С., ордер серії АН №1914919 від 06.02.2026,
відповідача - Гуць М.І. довіреність №б/н від 30.03.2026,
Позивач, Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Ком-Сервіс», в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2057983,20 грн. пені та 514495,80 грн. штрафу. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань за договором поставки (графік поставки) № ШГВ 25-005 від 18.12.2024 в частині здійснення свого обов'язку з постачання товару.
Також до стягнення заявлені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 30869,75 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.03.2026 у справі № 922/663/26 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 07.04.2026 о 10:00.
24.03.2026 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив (вх. №6997) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
27.03.2026 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №7292) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
30.03.2026 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №7472), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
30.03.2026 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про зменшення штрафних санкцій (вх. №7480), яке досліджено та приєднано до матеріалів справи.
30.03.2026 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (вх. №7534).
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 07.04.2026 задоволено клопотання позивача про відкладення (перенесення) розгляду справи (вх. №7497 від 30.03.26) та відкладено підготовче засідання на 21.04.2026 о 10:40 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.04.2026 у справі № 922/663/26 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.05.2026 об 11:00.
Позивач у судове засідання 12.05.2026 з'явився, поданий позов підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на свою користь 2057983,20 грн. пені та 514495,80 грн. штрафу.
Відповідач у судове засідання 12.05.2026 з'явився, проти позову заперечував в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, повністю підтримав к лопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, яке просив суд задовольнити.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Враховуючи вищенаведене, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача та відповідача, судом встановлено наступне.
Матеріалами справи встановлено, що 18.12.2024 між Акціонерним товариством “Укргазвидобування» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Спец-Ком-Сервіс» (постачальник) було укладено договір поставки (за графіком поставки) ШГВ 25-005 від 18.12.2024 (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого та Специфікації, яка є Додатком №1 до Договору та є його невід'ємною частиною (далі - Специфікація), постачальник зобов'язується поставити покупцеві автомобіль вантажний бортовий СКС-JN90-01БП у кількості 3 шт (товар), а покупець - прийняти і оплатити такий товар. Під поставкою сторони розуміють передачу товару постачальником для прийняття покупцем.
Відповідно до п. 1.2. Договору, найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується у Специфікації. Строк поставки товару визначається Графіком поставки товару, який є Додатком №3 до Договору та є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 5.1 Договору строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації та Графіку поставки до цього Договору. Здійснення поставки Товару не потребує будь-яких додаткових погоджень, крім тих, що передбачені Договором.
Відповідно до п. 5.2 Договору, датою прийняття Товару є дата підписання уповноваженими представниками Сторін акту приймання-передачі Товару, форма якого наведена в Додатку №4 до цього Договору, який є невід'ємною частиною (застосовується, якщо Постачальник є нерезидентом в Україні) або видаткової накладної. Датою передачі Постачальником Товару для прийняття Покупцем є дата прибуття Товару до місця поставки зазначена у відповідному товаро-транспортному документі або дата підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару, якщо Покупець за допомогою товаротранспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття. Право власності на Товар, ризик випадкового знищення/ пошкодження переходить від Постачальника до Покупця з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної. (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної вважається дата підписання Покупцем).
Відповідно до п. 6.3.1. Договору Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку Товару у строки, встановлені цим Договором.
Згідно з п. 1 Специфікації, загальна вартість Товару, що поставляється по цій Специфікації складає 7 349 940,00 грн з ПДВ.
Відповідно до п. 10.1 Специфікації, місце поставки: ГПУ Шебелинкагазвидобування, Харківська область, Берестинський район, с. Наталине.
Згідно з пунктом 3 Специфікації №1 від 18.12.2024 до Договору Сторони погодили, що строк поставки Товару: відповідно до Графіка поставки Товару.
Відповідно до графіку поставки Товару (Додаток №3 до Договору) строк поставки: протягом 150 календарних днів з дати укладання договору.
Отже, враховуючи вищенаведене, граничний строк поставки - 19.05.2025 (враховуючи ч. .5 ст.254 ЦК України).
Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що Листом від 20.02.2025 за вих. № 23151302 “Стосовно затримки поставки Товару за Договором поставки (графік поставки) № ШГВ 25-005 від 18.12.2024» Постачальник повідомив про затримку з постачанням Товару та запропонував розглянути можливість внесення змін до умов Договору в частині технічних характеристик товару та замінити екологічний стандарт Євро-6 на Євро-5.
Також, Листом від 26.02.2025 за вих. № 305.4-305-2-1875 Постачальнику було повідомлено, що пунктом 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 № 1178 (далі - Особливості), передбачено, що Істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10, 13 (крім підпунктів 13, 15 та 26 пункту 13 цих особливостей, крім договору про закупівлю, зазначеного в абзацах другому, третьому частини першої статті 41 Закону), 80, 86, 88, 89, 91 цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;
3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв'язку із зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку “на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону;
9) зменшення обсягів закупівлі та/або ціни згідно з договорами про закупівлю робіт з будівництва об'єктів нерухомого майна відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. N 382 "Про реалізацію експериментального проекту щодо відновлення населених пунктів, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації", якщо розроблення проектної документації покладено на підрядника, після проведення експертизи та затвердження проектної документації в установленому законодавством порядку;
Отже, чинним законодавством про закупівлі вимагається, щоб умови договору про закупівлю не відрізнялися від змісту тендерної пропозиції, і його істотні умови не змінювалися після підписання, крім вищезазначених винятків. Аналогічна позиція викладена у Постанові ВС від 09.11.2023 по справі № 160/7811/22.
Таким чином, внесення змін у Договір у даному випадку можливе лише у виключних винятках, наприклад у разі покращення якості предмету закупівлі.
В той же час, запропонована Постачальником заміна екологічного стандарту Товару з Євро-6 на Євро-5 аж ніяк не може вважатися покращенням якості предмету закупівлі, а є його погіршенням, тому Постачальнику було обґрунтовано відмовлено у внесенні змін до Договору.
Листом від 14.08.2025 №25441408 Постачальник повідомив, що ним при підготовці тендерної пропозиції була допущена технічна помилка і у розділі “потужність двигуна» було використано параметр максимальної стендової потужності, що складає 170 к.с. Але при сертифікації використовується параметр потужності нетто, що по факту складає 163 к.с. Відтак, Постачальник знову просив внести зміні до Договору.
Листом від 25.09.2025 № 305.4-305-2-9575 Постачальнику було повторно повідомлено, що зменшення потужності двигуна (зі 170 к.с. до 163 к.с.) не відповідає вимогам пп.3 п.19 Особливостей, оскільки це є погіршенням якості предмета закупівлі, а тому у внесенні змін до Договору йому було знову відмовлено.
Листом від 30.09.2025 № 25963009 Постачальник повідомив, що він не в змозі виконати взяті на себе зобов'язання по Договору та просив розірвати Договір.
Листом від 13.10.2025 № 305.4-305-2-10158 Постачальнику було відмовлено у розірванні Договору та зазначено, що Покупець наполягає на виконанні умов Договору.
Звертаючись з даним позовом до суду позивачем зазначено, що Постачальник так і не здійснив постачання товару за Договором на суму 7349940,00 грн. з ПДВ, у зв'язку з чим, Відповідачу нараховано пеню у сумі 2057983,20 грн. та штраф у сумі 514495,80 грн. на загальну суму 2572479,00 грн.
Вищенаведені обставини стали підставою для позивача для звернення з даним позовом до суду.
Відповідач не погодився з позовним вимогами та заперечуючи проти позову повністю у відзиві на позовну заяву зазначив, окрема про те, що позивач необґрунтовано відмовився прийняти належний товару за договором поставки, затримка щодо поставки товару та відсутність відомостей про точні характеристики товару виникла не з вини відповідача, оскільки до спірного договору, поставка автомобілів (шасі JAC) із типом двигуна Євро-6 не було в Європу, одночасно відповідач пропонував поставити автомобіль який буде відповідати тендерній документації за усіма технічними характеристиками але не буде відповідати укладеного Договору, оскільки фактично параметри шасі змінились під час імпорту ТОВ “Джак Моторс Україна» шасі JAC N90 стандарту Євро-6 в Україну. Проте позивач безпідставно відмовився приймати поставку автомобілів, що змусило відповідача розірвати Договір в закупівлі UA-2024-10-23-008560-a. З метою виконання Договору, ТОВ “С-К-С» уклало з ТОВ “Джак Моторс Україна» договір купівлі-продажу. Відповідно до Договору купівлі-продажу ТОВ “Джак Моторс Україна» зобов'язався поставити ТОВ “С-К-С» шасі JAC N90 у кількості 3 штук. ТОВ “Джак Моторс Україна» є ексклюзивним дистриб'ютором на території України та Молдови. Однак, ТОВ “С-К-С» 10.02.2025 отримало Лист від ТОВ “Джак Моторс Україна» щодо затримки поставки шасі N90 колісна база 3845 екологічного стандарту Євро-6 на березень місяць через наступну причину - Європейському союзі з 01.01.2025 посилилися вимоги до випущених (і що постачаються на територію ЄС) з 01.01.2025 вантажних автомобілів, що стосуються змін в активній і пасивній безпеці транспортного засобу. 17.12.2024 Верховна рада Україна ухвалила закон про перенесення терміну запровадження Євро-6 в Україні на 2 роки, у зв'язку з відсутністю по всій території України відповідного доступу транспортних засобів до Євро-6 пального, неготовністю технічно-матеріальної бази в Україні з обслуговування цих засобів (особливо з боку бюджетних організацій), складністю їхнього обслуговування та ремонту (також таких, що потребують вищої кваліфікації спеціалістів, їхнього навчання, що утруднене в період воєнного стану), а також вищою вартістю володіння ТЗ Євро-6 порівняно з Євро-5. У зв'язку з вищевикладеним, позивачем у відзиві зазначено, що обсяг поставок на ринок України ТЗ JAC Євро-6 буде незначний, тому заводом-виробником ухвалено рішення всі вантажівки для всіх ринків стандарту Євро-6 виробляти в максимально необхідному виконанні Євро-6, як для ЄС, який набрав чинності з 01.01.2025, що, в свою чергу, вплинуло на перенесення терміну виготовлення замовлення. Враховуючи вищевикладене, ТОВ “С-К-С» пропонувало розглянути можливість внесення змін до умов Договору в частині технічних характеристик товару та замінити екологічний стандарт Євро-6 на Євро-5 зі знижкою в розмірі 1500 доларів у еквіваленті на кожну одиницю Товару та розширену гарантію 3 роки.» Також, відповідачем у відзиві зазначено, що з метою виконання Договору, ТОВ “С-К-С» уклало з ТОВ “Джак Моторе Україна» договір купівлі-продажу. Відповідно до Договору купівлі-продажу ТОВ “Джак Моторе Україна» зобов'язався поставити ТОВ “С-К-С» шасі JAC N90 у кількості 3 штук. ТОВ “Джак Моторе Україна» є ексклюзивним дистриб'ютором на території України та Молдови. Однак, ТОВ “С-К-С» 03.06.2025 отримало Лист від ТОВ “Джак Моторе Україна» щодо затримки поставки шасі JAC N90 стандарту Євро-6 на серпень місяць через наступну причину - тимчасовою неможливістю проходу Суецького каналу. Згідно листа від ТОВ “Джак Моторе Україна» щодо затримки поставки шасі JAC N90 стандарту Євро-6 на серпень місяць, відповідач просив позивача розглянути орієнтовну дату поставки на 31.08.2025. У подальшому, ТОВ “С-К-С» просило позивача внести зміни до умов Договору, керуючись пп. 3 п. 19 Особливостей та укласти відповідну Додаткову угоду. ТОВ “С-К-С» отримало лист від Східного закупівельно-логістичного центру АТ “Укргазвидобування» про відмову в пропозиції, щодо внесення змін в технічні характеристики предмета закупівлі. У зв'язку з цим, ТОВ “С-К-С» не в змозі виконати взяті на себе зобов'язання по Договору, тому пропонувало позивачу розірвати договір та укласти відповідну додаткову угоду. Отже, відповідач зазначає, що запропонував позивачу передати товар відповідно до вимог тендерної документації, проте позивач відмовився, з огляду на викладене відповідач розірвав договір, тому підстави для застосування штрафних санкцій за розірвання договору і невчасну поставку є різними. Крім того, відповідачем у відзиві, на обґрунтування своїх заперечень зазначено про те, що згідно із наказом Міністерства оборони України від 22.01.2026, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спец-Ком-Сервіс" визнано таким, що має важливе значення для національної економіки відповідно до критерію, зазначеного в підпункті 1 пункту 2 Критеріїв, за якими здійснюється визначення Міністерством оборони України підприємств, установ і організацій у сфері оборонно-промислового комплексу, в авіабудівній галузі та у сфері космічної діяльності такими, що мають важливе значення для національної економіки, затверджених наказом Міністерства оборони України від 28.10.2025 № 722, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 30.10.2025 за № 1582/44988; критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, як таке, що відповідає критерію, визначеному підпунктом 4 пункту 2 Критеріїв та порядку, за якими здійснюється визначення підприємств, установ та організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 76 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2024 № 650).
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Нормами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Матеріалами справи встановлено, що господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі договору, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частин першої, другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Суд виходить з того, що двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
За загальним правилом відповідно до положень статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Частиною першою статті 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 частини першої та частиною третьою статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (частина перша статті 629 ЦК України).
Як було встановлено судом раніше, строк поставки замовленої партії товару був передбачений пунктом 3 Специфікації №1 від 18.12.2024 до Договору, де Сторони погодили, що строк поставки Товару: відповідно до Графіка поставки Товару.
Відповідно до графіку поставки Товару (Додаток №3 до Договору) строк поставки: протягом 150 календарних днів з дати укладання договору.
Отже, враховуючи вищенаведене, граничний строк поставки - 19.05.2025 (враховуючи ч. 5 ст.254 ЦК України).
Із обставин справи убачається, що Листом від 20.02.2025 за вих. № 23151302 “Стосовно затримки поставки Товару за Договором поставки (графік поставки) № ШГВ 25-005 від 18.12.2024» Постачальник повідомив про затримку з постачанням Товару та запропонував розглянути можливість внесення змін до умов Договору в частині технічних характеристик товару та замінити екологічний стандарт Євро-6 на Євро-5.
Також, Листом від 26.02.2025 за вих. № 305.4-305-2-1875 Постачальнику було повідомлено, що пунктом 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 № 1178 (далі - Особливості), передбачено, що Істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10, 13 (крім підпунктів 13, 15 та 26 пункту 13 цих особливостей, крім договору про закупівлю, зазначеного в абзацах другому, третьому частини першої статті 41 Закону), 80, 86, 88, 89, 91 цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;
3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв'язку із зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку “на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону;
9) зменшення обсягів закупівлі та/або ціни згідно з договорами про закупівлю робіт з будівництва об'єктів нерухомого майна відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. N 382 "Про реалізацію експериментального проекту щодо відновлення населених пунктів, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації", якщо розроблення проектної документації покладено на підрядника, після проведення експертизи та затвердження проектної документації в установленому законодавством порядку;
Листом від 14.08.2025 №25441408 Постачальник повідомив, що ним при підготовці тендерної пропозиції була допущена технічна помилка і у розділі “потужність двигуна» було використано параметр максимальної стендової потужності, що складає 170 к.с. Але при сертифікації використовується параметр потужності нетто, що по факту складає 163 к.с. Відтак, Постачальник знову просив внести зміні до Договору.
Листом від 25.09.2025 № 305.4-305-2-9575 Постачальнику було повторно повідомлено, що зменшення потужності двигуна (зі 170 к.с. до 163 к.с.) не відповідає вимогам пп.3 п.19 Особливостей, оскільки це є погіршенням якості предмета закупівлі, а тому у внесенні змін до Договору йому було знову відмовлено.
Листом від 30.09.2025 № 25963009 Постачальник повідомив, що він не в змозі виконати взяті на себе зобов'язання по Договору та просив розірвати Договір.
Листом від 13.10.2025 № 305.4-305-2-10158 Постачальнику було відмовлено у розірванні Договору та зазначено, що Покупець наполягає на виконанні умов Договору.
Враховуючи вищенаведене, жодних належним чином засвідчених доказів на підтвердження факту досягнення сторонами згоди щодо перенесення строків поставки товару матеріали справи не містять та сторонами не надано.
У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, є зобов'язанням.
Відповідно до п.7.11. Договору, при нарахуванні будь-яких штрафних санкцій та/або збитків, передбачених даним Договором Покупець має право направити Постачальнику письмову вимогу про нарахування штрафних санкцій (із розрахунком нарахування штрафних санкцій) та збитків (із наданням документально підтверджуючих документів або копій таких документів про нанесені збитки). У такому випадку Постачальник зобов'язаний перерахувати Покупцю суму нарахованих штрафних санкцій та/або збитків протягом 7 робочих днів з дати направлення відповідної письмової вимоги. Датою направлення вимоги про сплату штрафних санкцій та/або збитків є дата відправлення, зазначена в документах (фіскальний чек, накладна, опис).
27.01.2026 Відповідачу було направлено Вимогу № 305.4-305-2-862.
Положенням ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу норми ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.
Згідно з пунктом 1 статті 546, статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 7.8 Договору у разі прострочення Постачальником виконання зобов'язань з поставки Товару, останній сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання Постачальником порушеного зобов'язання.
Згідно з п.7.14 Договору якщо поставка Товару є об'єктом оподаткування ПДВ при нарахуванні штрафних санкцій розрахунок штрафних санкцій здійснюється з урахуванням того, що сума, від якої розраховуються штрафні санкції, включає ПДВ.
За розрахунком позивача, зв'язку із невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо поставки Товару, за розрахунком позивача, нарахована відповідачу пеня становить у розмірі 2 057 983,20 грн, штраф становить у розмірі 514 495,80 грн.
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому, оскільки відповідачем допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, факт якого належним чином підтверджується матеріалами справи, суд приходить до висновку, що передбачений умовами Договору розмір штрафних санкцій узгоджується з приписами чинного законодавства України та, відповідно, про правомірність застосування позивачем передбаченої пунктом 8.2 Договору пені і штрафу та наявність правових підстав для нарахування відповідачеві відповідних штрафних санкцій за прострочення виконання договірних зобов'язань.
Суд також зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18).
Правова позиція щодо можливості застосування пені та штрафу за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання, викладена в постанові Верхового Суду від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18, від 17.09.2020 у справі №922/3548/19.
Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань зі своєчасної поставки товару за Договором, позивачем правомірно нараховано та пред'явлено до стягнення згідно пункту 7.8. Договору пеню в розмірі 2057983,20 грн. за порушення строку поставки товару та 7 % штрафу в розмірі 514495,80 грн., а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно із частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній станом на час апеляційного розгляду справи) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач вказав, що у даному разі наявні наступні обставини:
- поведінка відповідача під час виконання договору, яка свідчить про те, що затримка шасі відбулась не з вини відповідача;
- позивачу не завдані збитки невиконанням договору і позивач не поніс матеріальних витрат внаслідок невиконання договору, позивач не сплачував авансу чи передоплати за Договором;
- майновий стан стягувача, який свідчить про те, що спірна поставка взагалі не може нанести жодних збитків такому великому товариству як позивач із рівнем його доходів та оборотів у фінансовій звітності;
- позивач готовий виконати договір, який буде відповідати тендерній документації, проте не буде відповідати Договору, внаслідок ненадання точної технічної інформації від офіційного дистриб'ютора шасі в Україні, оскільки таке шасі ніколи раніше не імпортувалось в Україну;
- відповідач віднесений до підприємств, установ і організацій у сфері оборонно- промислового комплексу що мають важливе значення для національної економіки критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період;
- відсутня вина відповідача;
- відповідач не здійснював жодної недобросовісної поведінки, не приховував обставин від позивача та здійснив поведінку направлену на виконання договору, проте саме позивач відмовився вносити зміни до Договору, що спричинило обґрунтовану відмову відповідача від виконання договору та його розірвання;
- предметом закупівлі була саме ціна договору, а не більш потужний двигун шасі, проте позивач без будь-яких обґрунтованих та об'єктивних мотивів відмовив в укладені додаткової угоди до Договору.
Позивачем не надано докази, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті несвоєчасного постачання товару.
Відповідач також повідомив, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про вчинення відповідачем всіх залежних від нього дії, направлених на досягнення мети договору. Через відсутність об'єктивної можливості відповідача здійснення останнім поставки товару із характеристиками визначеного умовами договору, останній в межах виниклих правовідносин здійснював необхідні заходи з метою належного виконання умов договору, у тому числі ініціював питання щодо внесення змін до умов договору, що не суперечило вимогам Закону України "Про публічні закупівлі" та відповідало тендерній документації у повній мірі, а також виконання цього договору залежало від офіційного дистриб'ютора шасі JAC в Україні, який теж не був обізнаним про точні характеристики шасі із двигуном стандарту ЄВРО-6.
Крім того, відповідачем у клопотання також зазначено про те, що позивачем не надано жодних доказів понесення збитків і наявності причинно-наслідкового зв'язку з виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором з порушенням встановленого договором строку, як і не надано доказів того, що непоставка відповідачем товару за договором з порушенням строку мала наслідком зупинення діяльності або виробництва позивача, або потягло інші наслідки для позивача у взаємовідносинах з контрагентами, внаслідок чого йому були заподіяні збитки.
Також відповідач просить врахувати, що у штаті відповідача працює 242 працівники з місячним фондом заробітної плати у розмірі 11254398, 98 грн. що підтверджується копією наданого до відзиву штатного розпису станом на 01.01.2026 та бухгалтерською довідкою від 16.03.2026, тому забезпечення виплати працівникам вказаних коштів щомісяця потребує наявності у відповідача стабільного прибутку, оскільки виплата цих коштів за відсутності достатньої кількості обігових коштів у підприємства вплине на виробничі процеси підприємства, призведе до неминучої зупинки діяльності відповідача та, відповідно, втрати працівниками своїх робочих місць.
Крім того, відповідачем наголошено про те, що ним подано надані докази на підтвердження наявності станом на 31.12.2025 дебіторської заборгованості відповідача перед своїми контрагентами в обсязі 161331079,41 грн., що підтверджується копією наданої до відзиву бухгалтерської довідки від 16.06.2026. Позивачем нараховано розмір штрафних санкцій, який у відсотковому співвідношенні становить 2572479,00 грн. - 35 % від ціни договору, що поряд із реалізацією компенсаторної функції банківського гарантійного забезпечення в розмірі отриманої суми 367 497,00 грн. у зв'язку з настанням гарантійного випадку, є надмірно великим та набуває ознак каральної санкції, і не несе стимулюючої пропорційної функції.
Відповідачем також вказано, що позивачем не надано доказів того, що непоставка відповідачем товару за договором з порушенням строку мала наслідком зупинення діяльності або виробництва позивача, або потягло інші наслідки для позивача у взаємовідносинах з контрагентами, внаслідок чого йому були заподіяні збитки, тоді, як у даному разі має місце вчинення відповідачем дій, спрямованих на виконання умов договору в установлений строк. Позивачем нараховано розмір штрафних санкцій, який у відсотковому співвідношенні становить 2572479,00 грн. - 35 % від ціни договору, що є надмірно великим та набуває ознак каральної санкції, і не несе стимулюючої пропорційної функції.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 Цивільного кодексу України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначено, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін та ненадання позивачем доказів понесення ним збитків, зважаючи на надані відповідачем обґрунтування, беручи до уваги всі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача.
Отже, за результатом розгляду клопотання відповідача про зменшення пені та штрафу на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України, тут і надалі в редакції, діючої на момент виникнення спірних правовідносин), суд дійшов висновку про часткове його задоволення й зменшення розміру пені та штрафу на 90 %.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Зокрема, суд дійшов висновку стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Ком-Сервіс» на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" 205798,32 грн. пені та 51449,58 грн. штрафу
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України та враховуючи, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Ком-Сервіс» (08130, Київська обл., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, б. 4Н; код ЄДРПОУ 36449624) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28; код ЄДРПОУ 30019775) - 205798,32 грн. пені; 51449,58 грн. штрафу та 30869,75 грн. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "22" травня 2026 р.
СуддяЄ.М. Жиляєв