Ухвала від 25.05.2026 по справі 920/162/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

25.05.2026м. СумиСправа № 920/162/23(920/521/26)

Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., розглянувши матеріали справи № № 920/162/23(920/521/26)

за позовною заявою: Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м.Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДР 21108013)

до відповідача: Дочірнього підприємства “Завод обважених бурильних та ведучих труб» ( 40020, м. Суми, вул. Комарова, 2, код ЄДР 30991664)

про стягнення 4696658 грн 36 коп.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

17.04.2026 до суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області до відповідача Дочірнього підприємства “Завод обважених бурильних та ведучих труб» про стягнення 4696658,36 грн. заборгованості із відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах за списком № 1, 2 за період з лютого 2025 року по березень 2026 року.

18.05.2026 суду отримав відзив відповідача на позовну заяву, в якому він просить визнати повністю позовні вимоги ГУ ПФУ в Сумській області до ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» про стягнення заборгованості як поточні вимоги у справі про банкрутство боржника, що підлягають включенню ліквідатором до реєстру вимог кредиторів та задоволенню виключно в межах ліквідаційної процедури у справі № 920/162/23 в порядку та черговості, встановлених Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду Сумської від 14.01.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб»

Постановою від 16.04.2026 суд визнав Дочірнє підприємство “Завод обважнених бурильних та ведучих труб» банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначив арбітражного керуючого Чупруна Євгена Вікторовича.

Водночас згідно з п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податвоковго кодексу України.

У відповідності до вказаних положень закону 17.04.2026 позивач звернувся до суду з позовом в межах справи № 920/162/23 про банкрутство Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» про стягнення заборгованості із відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах за списком № 1, 2 за період з лютого 2025 року по березень 2026 року на загальну суму 4696658,36 грн.

Разом з тим, суд зауважує, що частиною 6 статті 12 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частиною 1 статті 41 КУзПБ визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення (абз. 1 ч. 5 ст. 41 КУзПБ).

Одночасно ч. 1 ст. 45 КУзПБ передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

У той же час, положеннями частин 1, 3, 5 статті 59 та частини 4 статті 60 КУзПБ визначено наступне:

- з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав;

- з метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, господарський суд здійснює офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-порталі судової влади України;

- заява з вимогами поточного кредитора має відповідати вимогам, встановленим частиною третьою статті 45 цього Кодексу;

- у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.

За аналізом викладених положень закону вбачається, що, зважаючи на приписи статті 41 КУзПБ щодо наслідків введення у справі про банкрутство мораторію на задоволення вимог кредиторів, під час здійснення провадження у такій справі допускається стягнення (в тому числі за наслідками вирішення судом відповідного спору) за вимогами поточного кредитора до боржника.

Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (ч. 1 ст. 45 КУзПБ).

Тому позовні вимоги про стягнення заборгованості, обов'язок зі сплати якої у боржника виник до відкриття провадження у справі про його банкрутство, поширюються правила частини першої статті 45 КУзПБ щодо обов'язку звернутись із заявою з вимогами до боржника.

Водночас, якщо під час розгляду спору за вимогами поточного кредитора щодо боржника вже змінився правовий режим з процедури розпорядження майном на процедуру ліквідації, в межах якої спори про стягнення з боржника заборгованості (в тому числі за вимогами поточного кредитора) за правилами частини другої статті 7 КУзПБ не вирішуються, то підстав для вирішення такого спору по суті заявлених вимог немає. Інакше це суперечило б вимогам частини четвертої статті 60 КУзПБ щодо наслідків ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та порядку розгляду й вирішення на цій стадії провадження у справі про банкрутство спорів щодо заборгованості боржника за вимогами кредиторів, а саме: шляхом подання заяви про визнання грошових вимог до боржника.

Відповідно до положень частини четвертої статті 7 КУзПБ у разі, якщо господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів, встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, він залишає такий позов без розгляду.

Однак за відсутності правового регулювання щодо процесуальних наслідків вирішення в процедурі ліквідації боржника спору про стягнення з боржника заборгованості, ініційованого кредитором без звернення з відповідною заявою про визнання грошових вимог, згідно з приписами частини четвертої статті 7 КУзПБ такий позов також підлягає залишенню без розгляду.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.01.2026 у справі №902/90/21(902/245/25).

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області до Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» про стягнення заборгованості із відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах виникли після відкриття провадження у справі (відповідна ухвала від 14.01.2025) і мають характер вимог поточного кредитора.

Разом з тим, 16.04.2026 суд постановив визнати Дочірнє підприємство «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» банкрутом.

За викладених обставин вбачається, що під час розгляду справи №920/162/23(920/521/26) змінився правовий режим боржника (Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб») з процедури розпорядження майном (яка передувала ліквідації) на процедуру ліквідації, в межах якої спори про стягнення з боржника заборгованості (в тому числі за вимогами поточного кредитора) за правилами частини другої статті 7 КУзПБ не вирішуються, тому підстав для вирішення спору у даній справі по суті заявлених вимог немає та такий позов, з огляду на положення частини четвертої статті 7 КУзПБ, підлягає залишенню без розгляду.

Ураховуючи вищевикладене, позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про стягнення заборгованості слід залишити без розгляду.

При цьому суд зауважує, що позивач не позбавлений права на підставі ст. 45 КУзПБ подати до господарського суду письмову заяву з вимогами до боржника.

Відповідно до положень ст. 226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі: залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Відтак, позивач має право звернутись до суду з клопотанням про повернення суми сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 226, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву (вх. № 1809 від 17.04.2026) Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області до Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» про стягнення заборгованості із відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах залишити без розгляду.

2. Ухвалу надіслати сторонам у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку, встановленому статтями 255-257 ГПК України.

СуддяВ.В. Яковенко