25.05.2026м. СумиСправа № 920/290/26
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №920/290/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група
«АРХІ-БУД» (вул. Ризька, буд. 12, м. Київ, 04112,
код ЄДРПОУ 42628532)
до відповідача: Акціонерне товариство «СУМИХІМПРОМ»
(вул. Харківська, п/в 12, м. Суми, 40003, код ЄДРПОУ 05766356)
про стягнення 56 601 грн 28 коп.,
Суть спору. 04.03.2026 позивач звернувся до суду з позовом, відповідно до вимог якого просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 56 601 грн 28 коп. за Договором підряду №90/26 від 26.07.2021, з яких: 27 367 грн 11 коп. основного боргу, 10 512 грн 02 коп. 3% річних, 18 722 грн 15 коп. інфляційних нарахувань, а також стягнути судові витрати.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2026, справу призначено до розгляду судді Заєць С.В.
Ухвалою суду від 09.03.2026 позовну заяву залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви та зазначено спосіб усунення недоліків.
11.03.2026 через підсистему «Електронний суд» позивачем надано до суду заяву від 11.03.2026, вих.№1103/2026-1 (вх.№1245) про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 17.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №920/290/26 та постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; сторонам встановлені строки для надання суду відзиву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.
25.03.2026 через систему «Електронний суд» відповідачем надано до суду відзив (вх.№1495) на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехсоюз» та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
26.03.2026 через систему «Електронний суд» позивачем надано до суду відповідь (вх.№1520) на відзив на позовну заяву, згідно з якою позивач заперечує щодо тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та просить суд задовольнити позов повністю.
Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд прийшов до наступних висновків.
26.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «АРХІ-БУД» (далі - ТОВ «Інвестиційна група «АРХІ-БУД», Підрядник, Позивач) та Публічним акціонерним товариством «СУМИХІМПРОМ», правонаступником якого є Акціонерне товариство «СУМИХІМПРОМ» (далі - АТ «СУМИХІМПРОМ», Замовник, Відповідач), було укладено Договір підряду №90/26 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на власний ризик виконати у відповідності до умов даного Договору роботи по ремонту будівельних конструкцій (далі - Робота) естакади (інв. № 029037737) (по проїзду 3-3) ЦЗП ПАТ «СУМИХІМПРОМ» (далі - Об'єкт) та передати Замовнику результати Робіт, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити результати Робіт.
Загальна вартість Договору визначається на підставі договірної ціни, яка є невід'ємною частиною цього Договору, відповідно до ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» і складає 1 428 751,00 грн. Крім того ПДВ 20% - 285 750,20 грн. Всього - 1 714 501,20 грн (один мільйон сімсот чотирнадцять тисяч п'ятсот одна гривня 20 копійок) (Додаток № 1) (п. 2.1. Договору).
Згідно з п. 2.2. Договору договірна ціна є динамічною та визначається на підставі локального кошторису, складеного Підрядником, який є невід'ємною частиною Договору (Додаток № 2).
У Розділі 4. «Розрахунки і платежі» Договору Сторони дійшли згоди щодо наступного:
4.1. Замовник забезпечує своєчасне фінансування Робіт.
4.2. Оплата здійснюється поетапно:
- оплата авансу в сумі 500 000,00 грн (в тому числі ПДВ - 83 333,33 грн). Аванс зараховується в рахунок вартості виконаних Робіт;
- проміжні платежі за виконані Роботи протягом 30 днів відповідно до підписаних Сторонами Актів виконаних робіт і довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат по формі № КБ-3.
4.3. Остаточний розрахунок за Договором проводиться Замовником протягом 30 днів після усунення Підрядником виявлених у процесі приймання недоліків та підписання Сторонами останнього Акту виконаних Робіт та після завершення здійснення перевірки правильності реєстрації Підрядником відповідної податкової накладної в ЄРПН (п. 7.1.9. цього Договору), за умови відсутності порушень з боку Підрядника встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних.
4.4. Форма розрахункових документів: платіжне доручення.
Відповідно до п.п. 7.1.1. Договору Підрядник зобов'язаний: виконати своїми силами, з можливим залученням до виконання Робіт субпідрядників, всі Роботи відповідно до умов Договору, і здати результати Робіт Замовнику.
Згідно з п.п. 7.2.4., 7.2.6. Замовник зобов'язаний: оплатити Підряднику Роботи, передбачені розділом 1 цього Договору, у розмірах і в строки, встановлені розділом 4 Договору; виконувати в повному обсязі усі свої зобов'язання за цим Договором.
Пунктом 8.1. Договору встановлено, що результати Робіт повинні бути передані Замовнику у вигляді виконаних Робіт.
Відповідно до п. 8.2. Договору прийом-передача результатів Робіт здійснюється Сторонами по Актам виконаних Робіт, які надаються Підрядником Замовнику у 4-х примірниках (з них - три примірника Замовнику).
Договір набирає сили з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.01.2022, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 15.1. Договору).
На виконання умов Договору Сторонами було підписано акти приймання виконаних будівельних робіт без зауважень щодо обсягів та якості, а саме (а.с. 29-63):
1) Акт №66/12-22 за грудень 2022 року, дата підписання: 30.12.2022, вартість прийнятих робіт: 169 915,20 грн.
2) Акт №64/11-22 за листопад 2022 року, дата підписання: 30.11.2022, вартість прийнятих робіт: 304 143,60 грн.
3) Акт №58/10-22 за жовтень 2022 року, дата підписання: 31.10.2022, вартість прийнятих робіт: 168 567,60 грн.
4) Акт №51/09-22 за вересень 2022 року, дата підписання: 30.09.2022, вартість прийнятих робіт: 231 998,40 грн.
5) Акт №48/08-22 за серпень 2022 року, дата підписання: 31.08.2022, вартість прийнятих робіт: 17 236,80 грн.
6) Акт №17/04-22 за квітень 2022 року, дата підписання: 26.04.2022, вартість прийнятих робіт: 54 594,00 грн.
7) Акт №08/01-22 за січень 2022 року, дата підписання: 31.01.2022, вартість прийнятих робіт: 139 660,80 грн.
8) Акт №101/12-21 за грудень 2021 року, дата підписання: 31.12.2021, вартість прийнятих робіт: 82 342,80 грн.
9) Акт №95/11-21 за листопад 2021 року, дата підписання: 30.11.2021, вартість прийнятих робіт: 5 486,40 грн.
10) Акт №63/09-21 за вересень 2021 року, дата підписання: 30.09.2021, вартість Документ сформований в системі «Електронний суд» 04.03.2026 3 прийнятих робіт: 98 856,00 грн.
11) Акт №54/08-21 за серпень 2021 року, дата підписання: 31.08.2021, вартість прийнятих робіт: 231 140,40 грн.
12) Акт №53/07-21 за липень 2021 року, дата підписання: 30.07.2021, вартість прийнятих робіт: 100 795,20 грн.
Загальна вартість виконаних Позивачем робіт, згідно підписаних Сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт, становить 1 604 737,20 грн.
Крім того, 30.12.2022 між Сторонами підписано Акт, яким Відповідач підтвердив відсутність зауважень щодо об'ємів робіт, виконаних Позивачем відповідно до Договору підряду (а.с. 28).
З моменту укладення між Сторонами спірного Договору Відповідачем були здійснені наступні платежі:
1) Дата платежу: 19.08.2021; сума оплати: 100 795,20 грн;
2) Дата платежу: 15.09.2021; сума оплати: 231 140,40 грн;
3) Дата платежу: 18.10.2021; сума оплати: 98 856,00 грн;
4) Дата платежу: 21.12.2021; сума оплати: 5 486,40 грн;
5) Дата платежу: 21.01.2022; сума оплати: 82 342,80 грн;
6) Дата платежу: 22.02.2022; сума оплати: 139 660,80 грн;
7) Дата платежу: 28.07.2022; сума оплати: 54 594,00 грн;
8) Дата платежу: 14.11.2022; сума оплати: 168 567,60 грн;
9) Дата платежу: 14.11.2022; сума оплати: 249 235,20 грн;
10) Дата платежу: 02.02.2023; сума оплати: 90 976,29 грн;
11) Дата платежу: 22.11.2023; сума оплати: 55 715,40 грн;
12) Дата платежу: 22.11.2023; сума оплати: 100 000,00 грн;
13) Дата платежу: 24.11.2023; сума оплати: 200 000,00 грн.
Отже, загальна сума грошових коштів, сплачених Відповідачем в рахунок вартості робіт за Договором підряду від 26.07.2021 №90/26 складає 1 577 370,09 грн, що підтверджується довідкою від 30.07.2024 вих.№02-01/01/3073 щодо здійснених оплат від контрагента АТ «СУМИХІМПРОМ» (а.с. 88-93).
Тоді як, заборгованість Відповідача перед Позивачем за виконані ТОВ «Інвестиційна група «АРХІ-БУД» та прийняті АТ «СУМИХІМПРОМ» роботи за спірним Договором складає 27 367,11 грн.
З огляду на вказане, Підрядником було надіслано Замовнику вимогу від 03.07.2024 №122 та повторну вимогу від 19.02.2026 №960/ТД про сплату заборгованості за виконані роботи за Договором підряду від 26.07.2021 №90/26 (а.с.94-99).
Поряд з цим, матеріали справи не містять відповіді Відповідача на вищевказані вимоги та/або виконання їх вимог.
Таким чином, в обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що Відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між Сторонами Договору не здійснив повної оплати за виконані ТОВ «Інвестиційна група «АРХІ-БУД» роботи у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед Позивачем в сумі 27 367 грн 11 коп. Окрім цього, Позивачем нараховано Відповідачу 10 512 грн 02 коп. 3% річних та 18 722 грн 15 коп. інфляційних нарахувань за неналежне виконання зобов'язань за Договором підряду від 26.07.2021 №90/26.
Вирішуючи спір у даній справі суд керується наступним.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Суд встановив, що факт виконання робіт Позивачем за спірним Договором на загальну суму 1 577 370 грн 09 коп. підтверджується матеріалами справи, а саме: Актом №66/12-22 за грудень 2022 року, дата підписання: 30.12.2022, вартість прийнятих робіт: 169 915,20 грн; Актом №64/11-22 за листопад 2022 року, дата підписання: 30.11.2022, вартість прийнятих робіт: 304 143,60 грн; Актом №58/10-22 за жовтень 2022 року, дата підписання: 31.10.2022, вартість прийнятих робіт: 168 567,60 грн; Актом №51/09-22 за вересень 2022 року, дата підписання: 30.09.2022, вартість прийнятих робіт: 231 998,40 грн; Актом №48/08-22 за серпень 2022 року, дата підписання: 31.08.2022, вартість прийнятих робіт: 17 236,80 грн; Актом №17/04-22 за квітень 2022 року, дата підписання: 26.04.2022, вартість прийнятих робіт: 54 594,00 грн; Актом №08/01-22 за січень 2022 року, дата підписання: 31.01.2022, вартість прийнятих робіт: 139 660,80 грн; Актом №101/12-21 за грудень 2021 року, дата підписання: 31.12.2021, вартість прийнятих робіт: 82 342,80 грн; Актом №95/11-21 за листопад 2021 року, дата підписання: 30.11.2021, вартість прийнятих робіт: 5 486,40 грн; Актом №63/09-21 за вересень 2021 року, дата підписання: 30.09.2021, вартість Документ сформований в системі «Електронний суд» 04.03.2026 3 прийнятих робіт: 98 856,00 грн; Актом №54/08-21 за серпень 2021 року, дата підписання: 31.08.2021, вартість прийнятих робіт: 231 140,40 грн; Актом №53/07-21 за липень 2021 року, дата підписання: 30.07.2021, вартість прийнятих робіт: 100 795,20 грн, що підписані Сторонами, підписи скріплені печатками (а.с. 29-63).
Крім того, 30.12.2022 між Сторонами підписано Акт, яким Відповідач підтвердив відсутність зауважень щодо об'ємів робіт, виконаних Позивачем відповідно до Договору підряду (а.с. 28).
Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
У Розділі 4. «Розрахунки і платежі» Договору Сторони дійшли згоди щодо наступного:
4.1. Замовник забезпечує своєчасне фінансування Робіт.
4.2. Оплата здійснюється поетапно:
- оплата авансу в сумі 500 000,00 грн (в тому числі ПДВ - 83 333,33 грн). Аванс зараховується в рахунок вартості виконаних Робіт;
- проміжні платежі за виконані Роботи протягом 30 днів відповідно до підписаних Сторонами Актів виконаних робіт і довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат по формі № КБ-3.
4.3. Остаточний розрахунок за Договором проводиться Замовником протягом 30 днів після усунення Підрядником виявлених у процесі приймання недоліків та підписання Сторонами останнього Акту виконаних Робіт та після завершення здійснення перевірки правильності реєстрації Підрядником відповідної податкової накладної в ЄРПН (п. 7.1.9. цього Договору), за умови відсутності порушень з боку Підрядника встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних.
4.4. Форма розрахункових документів: платіжне доручення.
Водночас, судом встановлено, що загальна сума грошових коштів, сплачених Відповідачем в рахунок вартості робіт за Договором підряду від 26.07.2021 №90/26 складає 1 577 370 грн 09 коп., що підтверджується довідкою від 30.07.2024 вих.№02-01/01/3073 щодо здійснених оплат від контрагента АТ «СУМИХІМПРОМ» (а.с. 88-93).
Натомість, заборгованість Відповідача перед Позивачем за виконані ТОВ «Інвестиційна група «АРХІ-БУД» та прийняті АТ «СУМИХІМПРОМ» роботи за спірним Договором складає 27 367 грн 11 коп.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог ТОВ «Інвестиційна група «АРХІ-БУД», вказує про необґрунтованість, безпідставність та недоведеність позовних вимог через недотримання Позивачем порядку врегулювання спору між сторонами. Крім цього, Відповідач зазначає про наявність форс-мажорних обставин через які не має можливості здійснювати належну виробничу та господарську діяльність, та як наслідок несе значні збитки та фінансові втрати, що унеможливлює вчасно виконувати свої зобов'язання.
Суд критично оцінює таку позицію Відповідача, враховуючи наступне.
Досудове врегулювання є початковим етапом у процесі вирішення господарського спору, який передує поданню позовної заяви до суду. Воно охоплює різні дії, спрямовані на досягнення домовленості з контрагентом шляхом проведення переговорів, медіації або альтернативних методів вирішення конфліктів. Досудове врегулювання спору надає сторонам можливість дослідити варіанти та потенційно досягти згоди без ініціювання судового процесу.
Чинне господарське законодавство України передбачає процедуру досудового врегулювання спору шляхом пред'явлення претензії, яка має бути оформлена з дотриманням відповідних вимог законодавства (стаття 222 Господарського кодексу України). За загальним правилом, претензійний порядок захисту своїх порушених прав є додатковим, а не основним засобом правового захисту, і використання чи невикористання такого засобу ніяк не впливає на можливість подати відразу позов до суду, в даному випадку використання такого засобу не є обов'язковим.
Так, питання обов'язкового досудового спору розглядалось Конституційним судом України в рішенні від 09.07.2002р. В якому останній прийшов до висновку: «Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.
Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист.
Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист».
Таке рішення Конституційного суду України є чинним та остаточним. Між тим, як свідчить судова практика (постанова ВГСУ від 24.10.06 р. у справі № 2/238), попри те що сторони включили в договір (контракт) умову про застосування досудового врегулювання спору, це не позбавляє їх права і в такому разі відразу звертатися до господарського суду, не пред'являючи претензію. Як зазначає суд, вибір способу правового захисту є правом, а не обов'язком сторін, тому заборона «щодо звернення особи до суду одразу після порушення її прав та інтересів порушує її право на судовий захист.
02.06.2016 Законом України № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) були внесені зміни, зокрема й до статті 124 Основного закону, й тепер частина третя цієї статті передбачає, що законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору. Відповідні зміни були внесені в усі процесуальні кодекси в яких з'явилася норма про те, що відсутність доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом, є підставою для повернення позовної заяви. Отже головним чинником для застосування в обов'язковому порядку досудового способу врегулювання спору є відповідна імперативна норма в законі, в інших випадках цей спосіб є добровільним.
Закон не забороняє одразу звернутися до суду, минаючи стадію досудового вирішення конфлікту. В статті 19 Господарського процесуального кодексу зазначається, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. При цьому особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
Окрім цього, суд не може покласти в основу висновків у справі посилання Відповідача на форс-мажорні обставини, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб. Відповідно до ст. 14-1 цього ж закону Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Верховний Суд у постанові від 21.08.2022 у справі № 910/15264/21 звертає увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин. Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс- мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).
Тоді як, Відповідач не повідомив Позивача про виникнення форс-мажорних обставин та доказів протилежного суду не надав.
Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, яка стала підставою для введення воєнного стану, є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по зобов'язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
Водночас, вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні. Неможливість виконання договірних зобов'язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.
Відповідач не довів наявність обставин форс-мажору саме для спірного випадку виконання господарського зобов'язання, а саме не довів причинно-наслідковий зв'язок між наявними форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання зобов'язань перед Позивачем.
Сам лише факт введення воєнного стану, проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не звільняє сторону від виконання зобов'язань та від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов'язок за договором.
Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах між Позивачем, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв'язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання Відповідачем своїх зобов'язань з оплати збитків, завданих Позивачу.
Отже, Відповідачем порушено своє зобов'язання з оплати вартості виконаних робіт в повному обсязі, передбачене умовами Договору, доказів сплати вказаної вище суми боргу Відповідачем суду не надано, належними та допустимими доказами доводів Позивача не спростовано.
Таким чином, беручи до уваги встановлений судом факт неналежного виконання Відповідачем зобов'язань щодо оплати виконаних робіт за Договором підряду від 26.07.2021 №90/26, враховуючи підтвердження боргу наявними в матеріалах справи доказами, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості в сумі 27 367 грн 11 коп.
Стосовно вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних збитків.
Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить суд стягнути з Відповідача 10 512 грн 02 коп. 3% річних та 18 722 грн 15 коп. інфляційних нарахувань, розрахунок 3% річних та інфляційних втрат додано до позовної заяви (а.с. 100-101).
Розглянувши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наведений Позивачем у позовній заяві, суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «АРХІ-БУД» доведено належними та допустимими доказами всі обставини, на які він посилався, як на підставу позову, в зв'язку з чим суд визнає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, наведених вище.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.
Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що судом позовні вимоги задоволено в повному обсязі, судовий збір в сумі 3 328 грн 00 коп. покладається на Відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «СУМИХІМПРОМ» (вул. Харківська, п/в 12, м. Суми, 40003, код ЄДРПОУ 05766356) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «АРХІ-БУД» (вул. Ризька, буд. 12, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 42628532) 56 601 (п'ятдесят шість тисяч шістсот одна) грн 28 коп. заборгованості за Договором підряду №90/26 від 26.07.2021, з яких: 27 367 (двадцять сім тисяч триста шістдесят сім) грн 11 коп. основного боргу, 10 512 (десять тисяч п'ятсот дванадцять) грн 02 коп. 3% річних та 18 722 (вісімнадцять тисяч сімсот двадцять дві) грн 15 коп. інфляційних нарахувань, а також 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
У зв'язку з перебуванням судді Заєць С.В. з 15.05.2026 по 19.05.2026 у відпустці та з 20.05.2026 по 24.05.2026 у відрядженні повний текст рішення складено та підписано суддею 25.05.2026.
СуддяС.В. Заєць