79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
18.05.2026 Справа № 914/5/26
За позовом: Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, м. Київ,
до відповідача: Приватного підприємства «Славія Гратінгс-Альпіна Грате Україна», м. Львів,
про стягнення 536896,80 грн штрафних санкцій.
Суддя Б. Яворський,
при секретарі О. Муравець.
Представники cторін:
від позивача: В. Хитрик,
від відповідача: Д. Торопов, С. Савинський.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу vkz.court.gov.ua.
Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області 31.12.2025 через систему Електронний суд надійшла позовна заява Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України до Приватного підприємства «Славія Гратінгс-Альпіна Грате Україна» про стягнення 536896,80 грн штрафних санкцій за Державним контрактом №355-1160 про закупівлю товару за державні кошти від 26.05.2025 з додатками та додатковою угодою до нього, з яких: 268448,40 грн пеня за порушення строків поставки та 268448,40 грн пеня за несвоєчасне повернення попередньої оплати.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 01.01.2026 позовну заяву передано на розгляд судді Б. Яворському.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, а також встановлено строк для реалізації сторонами процесуальних прав. Рух справи у підготовчому провадженні викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.
Ухвалою від 26.01.2026 суд продовжив відповідачу процесуальний строк для подання відзиву.
29.01.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву.
04.02.2026 позивач подав відповідь на відзив.
09.02.2026 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою від 02.03.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №914/5/26 до судового розгляду по суті на 06.04.2026.
03.04.2026 позивач подав клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні.
Ухвалою від 06.04.2026 суд постановив проводити розгляд справи №914/5/26 у закритому режимі та попередив присутніх у судовому засіданні осіб про обов'язок не розголошувати інформацію для забезпечення захисту якої розгляд справи відбуватиметься у закритому судовому засіданні.
18.05.2026 відповідач подав заяву про зменшення розміру штрафних санкцій.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов державного контракту на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони в частині своєчасної поставки першої партії товару (до 29.07.2025) та несвоєчасного повернення попередньої оплати.
Аргументи відповідача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву інформував суд, що усі 200 комплектів були поставлені у межах строку визначеного контрактом, тобто до 29.08.2025. Так, 10.07.2025 замовника було повідомлено про готовність здійснення поставки товару у кількості 100 комплектів, однак позивач інформував відповідача про технічну помилку при заповненні проєкту контракту (специфікації та технічних вимогах), а саме: найменування відповідача та позицій щодо зарядного пристрою. Додатковою угодою №355-1160/1 від 14.10.2025 про внесення змін до контракту було усунуто лише помилку щодо неточності у найменуванні відповідача. Листом від 23.07.2025 відповідач повідомив позивача по готовність здійснити поставку першої партії товару у кількості 184 комплектів на дату 29.07.2025, а 18.08.2025 - про готовність поставки всіх 200 комплектів на дату 21.08.2025 (в межах строків контракту). Актом приймання-передачі товару від 21.08.2025, видатковою накладною №Р2108-1 від 21.08.2025 сторони зафіксували факт передачі 170 комплектів квадрокоптерів DJI Mavic 3Е Enterprise на загальну суму 20743740,00 грн., а листом №4/355-1160 від 25.08.2025 повідомив замовника про передачу решти партії, і за актом від 27.08.2025 відповідач здійснив передачу 30 комплектів на суму 3660660,00 грн. Акти підписані без зауважень, недоліки сторонами не фіксувалися. 28.08.2025 замовник направив претензію за неналежне виконання умов контракту. Вважає, що позивач не довів обставин для висновку про прострочення виконання зобов'язання, а розмір нарахування пені є неспівмірним наслідкам порушення. Просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, адже зобов'язання виконане повністю.
Представник позивача у судове засідання 18.05.2026 з'явився, просив суд задоволити позовні вимоги, заперечив щодо заяви відповідача про зменшення штрафних санкцій.
Представники відповідача у судове засідання з'явилися, просили суд відмовити у задоволенні позову та зменшити штрафні санкції.
У судовому засіданні 18.05.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
26 травня 2025 року між Департаментом забезпечення Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (замовник) та Приватним підприємством «Славія Гратінгс-Альпіна Грате Україна» (виконавець) укладено державний контракт №355-1160 про закупівлю товару за державні кошти, з додатками та додатковою угодою №355-1160/1, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується поставити та передати у власність замовнику обладнання спеціального призначення: квадрокоптери DJI Mavic ЗЕ Enterprise, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим державним контрактом.
Загальна кількість, асортимент, характеристики товару, що є предметом закупівлі за цим державним контрактом визначаються відповідно до специфікації (додаток № 1 до державного контракту), у відповідності до технічних вимог (додаток № 2 до цього державного контракту), що додаються до державного контракту і є його невід'ємними частинами (п.1.2 контракту).
Відповідно до п.3.1 вартість державного контракту становить 24 404 400,00 гри, без ПДВ.
Замовник, на підставі цього державного контракту, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1070 від 04.12.2019 (зі змінами), за умови наявності бюджетних коштів на зазначені цілі, з моменту отримання відповідного рахунку виконавця протягом 10 (десяти) календарних днів перераховує на розрахунковий рахунок виконавця у Державній казначейській службі України попередню оплату, що складає: 12 202 200,00 грн без ПДВ. Виконавець надає замовнику рахунок не пізніше 10 (десяти) календарних днів від дати укладання державного контракту.
Виконавець зобов'язується закрити перед замовником одержану попередню оплату шляхом поставки відповідної партії товару строком до 29.07.2025. По закінченню терміну закриття попередньої оплати незакриті суми попередньої оплати повертаються замовнику до 29.07.2025 (п.3.4 контракту).
Остаточний розрахунок за товар здійснюється на розрахунковий рахунок виконавця протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання партії товару (понад обсяг авансового платежу) на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі товару, відповідно до додатку № 3 до державного контракту, але в будь-якому разі після надходження замовнику коштів з Державного бюджету України на зазначені цілі (п. 3.6 контракту).
У випадку не поставки виконавцем товару/партії товару до кінцевого строку закриття попередньої оплати за державним контрактом, визначеного календарним графіком поставки та оплати товару (додаток № 4 контракту), виконавець зобов'язаний до 29.07.2025 перерахувати на рахунок замовника у Державній казначейській службі України не закриту суму попередньої оплати (п.3.9).
Кінцевий строк поставки товару/партії товару - до 29.08.2025. Поставка товару/партії товару здійснюється відповідно до додатку №4 до державного контракту (п.4.1 та п.4.2 контракту).
Пунктами 4.9 та 4.13 державного контракту передбачено, що після перевірки якості товару/партії товару та відсутність зауважень до якості та кількості товару/партії товару відповідно до умов державного контракту, замовником підписується акт приймання-передачі товару, в якому зазначається кількість фактично отриманого товару/партії товару, після чого товар/партія товару вважається поставленим. Право власності на товар/партію товару переходить від виконавця до замовника після прийняття товару/партії товару замовником і підписання уповноваженими на це особами виконавця та замовника акту приймання-передачі товару.
Згідно до п. 5.1 контракту на виконавця покладено обов'язок поставити товар належної якості та в обсягах, зазначених у специфікації (додаток № 1), у відповідності до технічних вимог (додаток № 2), відповідно до Календарного графіка поставки та оплати товару (додаток № 4) та забезпечити поставку товару/партії товару у строки, встановлені цим державним контрактом, у місце визначене сторонами.
Пунктом 6.3 та 6.5 контракту передбачено, що за порушення строків поставки товару/партії товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару/партії товару, з якого допущено прострочення за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів - додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від вказаної вартості товару/партії товару. У випадку несвоєчасного повернення попередньої оплати замовнику з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка від суми попередньої оплати за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів - додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від вказаної суми.
Відповідно до п.10.1 цей контракт набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2025 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим державним контрактом. Порядок внесення змін передбачений п.10.3 контракту.
У додатку 1 та 4 до контракту (специфікація та календарний графік поставки і оплати товару) сторони визначили комплектацію, кількість, вартість та строки поставки партій товару.
Також сторонами укладено додаткову угоду №355-1160/1 про внесення змін до Державного контракту №355-1160 про закупівлю товару за державні кошти.
02.06.2025 позивач на підставі виставленого рахунку № 2605 від 26.05.2026 здійснив попередню оплату у розмірі 12202200,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1793, копія якої долучена до матеріалів справи.
На виконання укладеного контракту сторони підписали акт приймання-передачі товару від 21.08.2025 та видаткову накладну №Р2108-1 від 21.08.2025, якими зафіксували факт передачі 170 комплектів квадрокоптерів DJI Mavic 3Е Enterprise на загальну суму 20743740,00 грн. Згодом, актом приймання-передачі товару від 27.08.2025 та видатковою накладною №2708 від 27.08.2025 відповідач здійснив передачу 30 комплектів на суму 3660660,00 грн.
Позивач стверджує, що поставка першої партії товару відбулась 21.08.2025, а не 29.07.2025 як було погоджено календарним графіком, тому прострочення виконання зобов'язання складає 22 дні. Крім того, відповідач, порушуючи п. 3.4, п. 3.9, пп. 5.1.5 Державного контракту, не повернув попередню оплату на рахунок ДЗ Держспецзв'язку.
28.08.2025 за вих. № 13/15-1561/20225 ДЗ Держспецзв'язку направив відповідачу претензію №183 на суму 536 896,80 грн. за неналежне виконання умов Державного контракту, в частині прострочення поставки товару та несвоєчасного повернення попередньої оплати. 22.10.2025 за вих. № 13/06/06-1914/2025 позивач надіслав претензію №228 повторно. Претензії залишені без задоволення.
У зв'язку з викладеним, позивач просить суд стягнути 268448,40 грн пені за порушення строків поставки та 268448,40 грн пені за несвоєчасне повернення попередньої оплати.
ОЦІНКА СУДУ.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування.
Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 ЦК України).
Договір, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного державного контракту №355-1160 про закупівлю товару за державні кошти від 26.05.2025 з додатками та додатковою угодою до нього. Доказів розірвання контракту або визнання його недійсним матеріали справи не містять.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з положеннями частини першої статті 662 та статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).
Судом встановлено, що спір у даній справі виник у зв'язку із несвоєчасною поставкою товару для потреб оборони.
Сторони у пунктах 6.3 та 6.5 контракту визначили, що за порушення строків поставки товару/партії товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару/партії товару, з якого допущено прострочення за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів - додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від вказаної вартості товару/партії товару. У випадку несвоєчасного повернення попередньої оплати замовнику з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка від суми попередньої оплати за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів - додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від вказаної суми.
Матеріалами справи підтверджується, що календарним графіком поставки (додаток 4 до контракту) погоджено зобов'язання відповідача у строк до 29.07.2025 поставити позивачу 100 комплектів товару, а до 29.08.2025 наступні 100 комплектів. Тобто, поставка мала відбутися двома партіями. Відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, поставку першої партії товару здійснив з порушенням строку на 22 календарні дні (21.08.2025). Вказане свідчить про неналежне виконання договірних зобов'язань зі сторони відповідача. Позивачем на підставі п. 6.3 та 6.5 контракту нараховано 268448,40 грн пені, а також 268448,40 грн пені з підстав того, що відповідач у строк, визначений п.3.4 контракту, не повернув попередню оплату у строк до 29.07.2025,
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Доказів наявності обставин зазначених у ст.617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.
Перевіривши розрахунок штрафних санкцій суд встановив, що такі нараховані позивачем правильно. При цьому суд відхиляє аргументи відповідача, що сторони у договорі визначили кінцеву дату всієї поставки і саме вона є визначальною для кваліфікації поставки як такої, що здійснена з порушенням чи дотриманням строків. Суд звертає увагу, що з укладених сторонами договору та додатків до нього чітко випливає, що поставка мала відбуватися двома партіями, для кожної партії був визначений строк та кількість товару, який слід було поставити. Тому дотримання таких умов є обов'язковим для сторін.
Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій суд відзначає таке.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).
З огляду на викладене, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі 902/538/18).
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який його розглядає з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
В обґрунтування заяви щодо зменшення заявлених до стягнення сум відповідач зазначає, що зобов'язання за контрактом виконане повністю, усі 200 комплектів поставлено у межах кінцевого строку визначеного контрактом, тобто до 29.08.2025. Прострочення термінів поставки було зумовлене пошуком додаткового зарядного пристрою з підстав технічного дублювання у технічній документації однієї і тієї ж одиниці зарядного пристрою і про вказане зазначалося у листі №3/335-1160 від 15.07.2025 та №78А від 26.09.2025 до позивача (а.с.82 та а.с.93). Суму нарахування пені вважає неспівмірною та здійсненою за незначне порушення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17 та від 15.02.2023 у справі № 920/437/22).
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Верховний Суд у постанові від 08.08.2024 у справі №912/1853/23 зауважив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій та наявності поданих сторонами доказів, згідно з статтею 86 ГПК України. Суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій за власною ініціативою, з урахуванням встановлених судом обставин справи.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду ВС у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначила, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Отже, у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ч.3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
Дослідивши зібрані у справі докази та встановивши наявність обставин, які б мали істотне значення для зменшення розміру штрафних санкцій (технічні помилки комплектації, повне виконання відповідачем контракту швидше кінцевої дати поставки, відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок прострочення першої партії поставки), дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені та стягнути з відповідача 290000,00 грн пені. У задоволення решти позовних вимог щодо стягнення пені суд відмовляє. Вказане також узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.4.2024 у справі №910/9226/23.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц. Відхиляючи доводи скаржника, суд також враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» в якому зазначено, що п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією № 4453 від 17.12.2025 на суму 6'442,76 грн. За пунктом 2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд відзначає, що у випадку зменшення розміру штрафних санкцій, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються з відповідача у повному обсязі (аналогічне твердження викладено у п.4.3 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.03.2013 №7). Тому судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Славія Гратінгс-Альпіна Грате Україна» (79014, м. Львів, вул. Глинянський Тракт, 55/65; ідентифікаційний код 43840224) на користь Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (03142, м. Київ, вул. Максима Залізняка, 3; ідентифікаційний код 36038290) 290000,00 грн пені та 6'442,76 грн судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 25.05.2026.
Суддя Яворський Б.І.