ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.05.2026Справа № 910/1552/26
за позовом Акціонерного товариства «Аграрний Фонд»
до Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»
про визнання недійсним пункту договору
Суддя: Людмила ШКУРДОВА.
Секретар с/з (помічник судді): Дмитро БОЖКО.
Представники сторін: згідно з протоколом судового засідання.
Акціонерне товариство «Аграрний Фонд» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання недійсним пункту договору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що п. 3.22 генерального кредитного договору № 21-1KG0135 від 22.11.2021 р. суперечить п. 6 ч. 1 ст. 3 та ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим вказаний пункт має бути визнаний судом недійсним.
Рух справи відображено у процесуальних документах суду та заявах по суті спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 р. відкрито провадження у справі № 910/1552/26 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що:
- позивач не наводить посилань на жодну з частин ст. 203 Цивільного кодексу України, як на підставу визнання недійсним п. 3.22 генерального кредитного договору;
- лист-пропозиція від 02.03.2022 р. містить пропозицію щодо можливості сплати платежів по основному боргу, процентам, комісії та інших платежів, нарахованих станом на 23.02.2022 р. та в період з 23.02.2022 р. по 31.05.2022 р. (включно) до найближчої з двох наступних дат - до 30.06.2022 р. (включно) або на 30-й календарний день після скасування воєнного стану в Україні;
- дії позивача по оскарженню п. 3.22 генерального кредитного договору суперечать його попередній поведінці, зокрема в період часткового виконання своїх зобовязань за Генеральним кредитним договором;
- умови генерального кредитного договору, зокрема п. 3.22, погоджені позивачем, відтак не можуть порушувати прав та законних інтересів останнього;
- у позові відсутнє обгрунтування наявності порушеного права позивача з боку відповідача.
Заперечуючи проти доводів відповідача, позивач зазначає, що зарахування відповідачем коштів в розмірі 44105727,28 грн., з посиланням на п. 3.22 генерального кредитного договору, як сплату відсотків за кредитним договором та комісій за управління кредитом при обслуговуванні рахунків, а не в рахунок оплати основної суми кредиту за генеральним кредитним договором збільшує розмір основної суми кредиту на вказану суму, у зв'язку з чим такі умови договору суперечать законодавству.
07.04.2026 р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 910/1552/26 до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 19.05.2026 р. проголошено скорочене рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
22.11.2021 р. між Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (банк) та Акціонерним товариством «Аграрний Фонд» (позичальник) укладено генеральний кредитний договір № 21-1KG0135, за умовами п. 1.1 якого останній визначає загальні умови та порядок здійснення банком на користь позичальника кредитних операцій у межах загального ліміту, визначеного п. 1.3 генерального кредитного договору, а також встановлює права та обов'язки, відповідальність сторін та інші умови, які визнаються сторонами обов'язковими для застосування протягом всього строку дії генерального кредитного договору та до всіх відносин, що виникнуть на підставі генерального кредитного договору та додаткових договорів, укладених в рамках генерального кредитного договору, які зазначені в додатку 1 до генерального кредитного договору.
Згідно з п. 1.2 договору кредитні операції здійснюються на підставі та у порядку, визначеному у відповідних додаткових договорах та з урахуванням положень генерального кредитного договору. Кредитні операції за генеральним кредитним договором проводяться виключно після укладення додаткових договорів до генерального кредитного договору, які є невід'ємною частиною генерального кредитного договору та містять посилання на генеральний кредитний договір.
Відповідно до п. 1.3 договору загальний ліміт генерального кредитного договору встановлюється в розмірі еквівалентному 1 000 000 000,00 грн.
За змістом п. 1.4 договору здійснення кредитних операцій за генеральним кредитним договором та погашення усіх зобов'язань позичальника перед банком, що існуватимуть у рамках таких операцій, повинні відбуватися не пізніше ніж до 20.11.2022 р. (включно).
Пунктом 3.7 договору визначено, що максимальний розмір процентної ставки за користування кредитними коштами в рамках генерального кредитного договору становить 30,01% річних для кожної з валют.
За умовами п. 3.8 договору нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється на суму щоденного залишу строкової заборгованості за кредитом на кінець календарного дня, виходячи з розміру процентної ставки. При розрахунку процентів використовується метод «факт/360», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році, враховуючи перший день та не враховуючи останній день користування кредитними коштами.
Проценти за користування кредитними коштами нараховуються банком:
- щомісячно, непізніше останнього банківського дня місяця, за період з дати надання кредиту по останній календарний день місяця, в якому наданий кредит, та надалі з першого дня по останній календарний день місяця;
- в день дострокового розірвання (для овердрафтів та відновлювальних кредитних ліній) відповідного додаткового договору та/або генерального кредитного договору, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, в день повного (в т.ч. дострокового) погашення кредиту (для кредитів або невідновлювальних кредитних ліній) згідно з умовами відповідного додаткового договору, за період з першого календарного дня місяця, в якому відбувається погашення кредиту, по день, що передує дню погашення кредиту.
При цьому, проценти за користування кредитними коштами нараховуються на залишок заборгованості за кожним із додаткових договорів, з дотриманням вимог п. 3.8 генерального кредитного договору, починаючи з дня надання кредитних коштів до дня повного погашення заборгованості за кожним із додаткових договорів, а у разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом - до дня її виникнення (п. 3.9 договору).
У відповідності з п. 3.10 договору проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником щомісячно, не пізніше 15-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит відповідно до додаткового договору, в день повного (у т.ч. дострокового) погашення заборгованості по кредиту та в день зазначений в письмовому повідомленні банку про дострокове розірвання (відповідного додаткового договору та/або генерального кредитного договору) на рахунок, вказаний в додатковому договорі.
У разі ненадходження платежів від позичальника в рахунок погашення процентів у встановлені генеральним кредитним договором строки, суми непогашених у строк процентів визнаються простроченими. У випадку непогашення позичальником простроченої заборгованості за будь-яким із додаткових договорів, банк, починаючи з дня виникнення такої заборгованості, може скористатися правом на договірне списання, в порядку, визначеному в п.п. 3.23-3.25 генерального кредитного договору.
Генеральний кредитний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до закінчення строку кредитування, зазначеного в п. 1.4 генерального кредитного договору. У разі, якщо у вищезазначений строк зобов'язання за генеральним кредитним договором, у тому числі додатковими договорами, не будуть виконані, генеральний кредитний договір залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобов'язань за генеральним кредитним договором, у тому числі додатковими договорами (п. 7.13 договору).
Додатком 1 до генерального кредитного договору визначено перелік додаткових договорів, укладених в рамках генерального кредитного договору, а саме - додатковий договір № 21-KV0364 від 22.11.2021 р.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, АТ «Укрексімбанк» належним чином виконало свої зобов'язання за генеральним кредитним договором, а саме - надало АТ «Аграрний фонд» кредитні кошти у загальному розмірі 552 635 537,80 грн.
АТ «Аграрний фонд» у період з 24.02.2022 р. по 14.10.2022 р. сплатило АТ «Укрексімбанк» 44 105 727,28 грн. за генеральним кредитним договором (платежі відповідно до платіжних інструкцій від 03.03.2022 р. № 607, від 03.03.2022 р. № 608, від 04.04.2022 р. № 796, від 04.04.2022 р. № 795, від 03.05.2022 р. № 981, від 03.05.2022 р. № 982, від 02.06.2022 р. № 1205, від 02.06.2022 р. № 1206, від 05.07.2022 р. № 1395, від 05.07.2022 р. № 1396, від 05.08.2022 р. № 1549, від 05.08.2022 р. № 1582, від 05.09.2022 р. № 1786, від 05.09.2022 р. № 1788, від 14.10.2022 р. № 1968, від 14.10.2022 р. № 1969 з призначенням платежу: «за управління кредитом при обслуговувані позичкових рахунків та сплата відсотків»).
Зазначені платежі зараховано банком як сплату щомісячних відсотків та комісії за генеральним кредитним договором відповідно до п. 3.22 генерального кредитного договору.
Згідно з п. 3.22 договору за наявності заборгованості за кредитною операцією, сторони встановлюють наступну черговість погашення позичальником заборгованості після зарахування коштів на рахунок, визначений в додатковому договорі:
1. прострочені проценти за користування кредитом;
2. прострочені комісії;
3. строкові проценти за користування кредитом;
4. строкові комісії;
5. прострочена сума кредиту;
6. строкова заборгованість за кредитом;
7. штрафи, пені та кошти відповідно до розділу 5 «відповідальність сторін» генерального кредитного договору.
Штрафи, пені та кошти відповідно до розділу 5 «відповідальність сторін» генерального кредитного договору (у разі виникнення), які підлягають сплаті за порушення умов генерального кредитного договору, сплачуються позичальником окремо, на вимогу банку, на рахунки, вказані банком у вимозі.
Отримані від позичальника грошові кошти банк направляє на відповідні рахунки в день їх зарахування.
Підписанням цього генерального кредитного договору, позичальник надає банку право самостійно приймати рішення щодо зміни черговості погашення заборгованості позичальника за генеральним кредитним договором. Банк інформує позичальника у письмовій формі на його запит про застосовану черговість погашення заборгованості.
Погашення позичальником заборгованості кожної наступної черги повинне відбуватися з врахуванням строків погашення заборгованості визначених генеральним кредитним договором та додатковими договорами до нього в рамках кожної кредитної операції.
Сторони встановлюють, що банк має право самостійно зараховувати кошти, які направлені позичальником на погашення заборгованості, згідно встановленої черговості, або змінювати черговість погашення, шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок по відповідних рахунках.
20.10.2022 р. АТ «Аграрний фонд» звернулося до АТ «Укрексімбанк» з листом № 1137, в якому просило зарахувати 44 105 727,28 грн. сплачених платежів в рахунок оплати основної суми кредиту за генеральним кредитним договором. Однак, сплачені позивачем кошти не були зараховані відповідачем в рахунок повернення коштів за кредитом.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що АТ «Аграрний фонд» не порушувало свого зобов'язання перед АТ «Укрексімбанк» та не мало наявної заборгованості перед відповідачем станом на день зарахування спірних коштів, оскільки кінцевим терміном погашення кредиту згідно з п. 2.1 генерального кредитного договору є 20.11.2022 р., а отже строк порушення зобов'язання на день зарахування спірних коштів не настав, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні підстави застосовувати пункт 3.22 генерального кредитного договору та зараховувати кошти в сумі 44 105 727,28 грн. з призначенням «за управління кредитом при обслуговувані позичкових рахунків та сплата відсотків». На переконання позивача, п. 3.22 генерального кредитного договору, який передбачає черговість погашення позичальником заборгованості після зарахування коштів на рахунок, суперечить п. 6 ч. 1 ст. 3 та ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, який суперечить принципу добросовісності, розумності, справедливості та інтересам суспільства, а тому має бути визнаний судом недійсним.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів встановлені ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).
Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Разом з тим, приписами ч. 3 наведеної статті встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
За змістом ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У відповідності до положень ст.ст. 626, 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Суд зазначає, що позивач без будь-яких зауважень чи заперечень підписав генеральний кредитний договір № 21-1KG0135 від 22.11.2021 р., відтак погодив усі його умови, зокрема п. 3.22, який визначає черговість погашення заборгованотсі після зарахування коштів на рахунок.
При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст.ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. При цьому, відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Такий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 28.09.2023 р. у справі № 921/325/22.
Суд зазначає, що умови генерального кредитного договору № 21-1KG0135 від 22.11.2021 р., у тому числі п. 3.22, погоджені позивачем. Вказаний договір укладено з дотриманням вимог чинного законодавства. При цьому, позивачем не наведено жодних обґрунтованих підстав, що п. 3.22 суперечить принципу добросовісності, розумності, справедливості та суперечить інтересам суспільства.
Таким чином, встановлені судом обставини у даній справі свідчать про відсутність порушеного права Акціонерного товариства «Аграрний Фонд», відтак у суду відсутні підстави визнавати недійсним п. 3.22 генерального кредитного договору № 21-1KG0135 від 22.11.2021 р.
Суд зазначає, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.08.2023 р. у справі № 910/5958/20).
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Аграрний Фонд».
Решта долучених до матеріалів справи документів та висловлених учасниками процесу пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя Людмила ШКУРДОВА
Повне рішення складено та підписано 25.05.2026 р.