ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.04.2026Справа № 910/7369/22 (910/15643/25)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАН-2001"
до ОСОБА_1
про стягнення грошових коштів у розмірі 24 154 000,00 грн
в межах справи № 910/7369/22
Суддя Івченко А.М.
Представники: відповідно до протоколу
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАН-2001" до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у розмірі 24 154 000,00 грн в межах справи № 910/7369/22.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 позовну заяву вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 18.03.26; запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу надати відповідь на відзиви з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 заяву про забезпечення позову задоволено; вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), в межах суми позову в розмірі 22 131 000,00 грн., що знаходяться на розрахункових рахунках в усіх банківських та інших фінансово-кредитних установах; нерухоме майно, яке належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), в межах суми позову в розмірі 22 131 000,00 грн., із забороною вчиняти будь-які дії щодо його відчуження.
28.01.2026 від відповідача надійшов відзив.
29.01.2026 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; змінено ухвалу Господарського суду міста Києва від 13 січня 2026 року у справі №910/7369/22(910/15643/25), виклавши перший абзац пункту 2 її резолютивної частини у наступній редакції: "Накласти арешт в межах ціни позову 22 131 000,00 грн до вирішення справи по суті на грошові кошти, які належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), що знаходяться на розрахункових рахунках в усіх банківських та інших фінансово-кредитних установах, а в разі недостатності коштів, також на нерухоме майно, яке належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), із забороною вчиняти будь-які дії щодо його відчуження; в іншій частині резолютивну частину ухвали Господарського суду міста Києва від 13 січня 2026 року залишено без змін.
12.03.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив.
18.03.2026 від відповідача надійшли заперечення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у задоволенні заяви про роз'яснення ухвали суду від 13.01.2026 відмовлено; у задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі відмовлено; закрито підготовче провадження з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАН-2001" до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у розмірі 24 154 000,00 грн в межах справи № 910/7369/22; призначено розгляд заяви до розгляду по суті на 08.04.26.
30.03.2026 від відповідача надійшли заперечення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 відкладено розгляд справи на 29.04.26.
28.04.2026 від позивача надійшли пояснення.
29.04.2026 від відповідача надійшли пояснення.
В судовому засіданні представники учасників провадження у справі надали пояснення по суті та виступили із промовами у судових дебатах.
Судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Позовна заява обґрунтована тим, що в межах своїх повноважень ліквідатором ТОВ «ТАН-2001» було отримано банківські виписки по всіма наявними (в тому числі закритими) рахунками боржника ТОВ «ТАН-2001».
З аналізу банківської виписки АТ «ОТП БАНК» за особовим рахунком НОМЕР_2 , що належить ТОВ «ТАН-2001» (Код ЄДРПОУ: 31445756), було встановлено, що у період протягом 2019, 2020,2021 та 2022 років з належного ТОВ "ТАН-2001" банківського рахунку були здійснені перекази поворотної фінансової допомоги на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
При перерахунку коштів на користь Відповідача в призначенні платежу вказувалося, що дані перекази є поворотною фінансовою допомогою згідно відповідних договорів, але а ні вказаних у виписці договорів, а ні будь-яких інших документів за цими договорами ліквідатору ТОВ "ТАН-2001", не передавалося.
Отже, призначення платежу цих коштів відображають їх поворотність.
Відповідно до вищезазначеного, Відповідач зобов'язаний був повернути отримані від Позивача кошти, але підтвердження повернення отриманих коштів зі сторони Відповідача на користь Позивача відсутнє.
З метою досудового врегулювання спору, Позивачем 05.12.2025 року на адресу Відповідача було направлено запит щодо надання засвідчених копій договорів, за якими здійснювався перерахунок коштів, а також додаткових угод (за наявності).
Разом із вказаним запитом також було направлено й Претензію від 05.12.2025 року з вимогою про повернення Відповідачем отриманих коштів поворотної фінансової допомоги за 2019, 2020, 2021, 2022 роки, всього у розмірі 22 131 000,00 грн. протягом 7 днів з моменту отримання даного листа на банківський рахунок ТОВ "ТАН-2001".
Позивач зазначає, що йому 11.12.2025 року надійшов лист з вкладенням, що містило 14 файлів. З аналізу отриманого електронного листа встановлено надходження відповіді на претензію, до якої додано копії заяв на утримання (13 аркушів). З тексту відповіді виходить, що Відповідач не погоджується із зазначеною заборгованістю, вважає, що претензія стосовно наявності заборгованості та вимога щодо її оплати не підлягає задоволенню у зв'язку з необґрунтованістю. Відповідач заявляє, що по його заявах доходи повністю не виплачувалися, основна частка утримувалася на погашення заборгованості по ПФД. Відповідачем надано заяви, що практично адресуються «самому собі», тобто, директором ТОВ "ТАН-2001" ОСОБА_1 на ім'я директора ТОВ "ТАН-2001" ОСОБА_1 . Окремі заяви адресуються на ім'я заступника директора ТОВ "ТАН-2001" ОСОБА_2 , але ці заяви, як і заяви на адресу директора ТОВ "ТАН-2001" ОСОБА_1 , не містять жодних доказів, що вони реально подавалися до ТОВ "ТАН-2001", зокрема не міститься жодної реєстраційної відмітки про вхідну кореспонденцію на підтвердження факту отримання ТОВ "ТАН-2001" цих заяв, а тому вказані заяви не є достовірними та належними доказами. Інших документів з відповіддю на претензію надано не було. Також не надано й копій запитуваних договорів.
Таким чином, за відсутністю належних доказів на підтвердження правомірності нарахування доходів, такі дії щодо заліку заборгованості є неправомірними, а тому, враховуючи те, що вказані дії були вчинені в підозрілий період і як наслідок порушили права боржника та кредиторів, відповідно до ст. 42 КУзПБ такі майнові дії повинні бути спростовані.
Окрім цього, Позивач зазначає, що при підготовці позовної заяви було встановлено, що сума отриманих Відповідачем протягом 2019, 2020, 2021 та 2022 років коштів, як поворотна фінансова допомога, значно більша, а ніж та, що була заявлена в претензії та в заяві про забезпечення позову.
Так, встановлено, що деякі платежі мали відмінність в призначені платежу, за яким попередньо здійснювався пошук перерахунку у банківській виписці, а відтак, деякі платежі не було враховано у попередньому підрахунку.
Так, з банківських виписок встановлено, що протягом 2019, 2020, 2021 та 2022 років з належного Позивачу банківського рахунку було здійснено переказ грошових коштів в загальному розмірі 24 154 000,00 грн. з призначенням платежу, як поворотна фінансова допомога.
Зокрема, протягом 2019 року були здійснені перекази на суму 10 101 000,00 грн.
Протягом 2020 року були здійснені перекази на суму 1 690 000,00грн.
Протягом 2021 року були здійснені перекази на суму 8 850 000,00 грн.
Також протягом 2022 року були здійснені перекази на суму 3 513 000,00 грн.
Відповідно, в розрізі договорів протягом 2019, 2020, 2021 та 2022 років було здійснено перерахування у таких розмірах:
- 2 060 000,00 грн. за Договором БН від 04.01.2019;
- 1 330 000,00 грн. за Договором БН від 01.02.2019;
- 1 460 000,00 грн. за Договором БН від 01.03.2019;
- 2 218 000,00 грн. за Договором БН від 01.04.2019;
- 815 000,00 грн. за Договором БН від 06.05.2019;
- 282 000,00 грн. за Договором БН від 03.06.2019;
- 313 000,00 грн. за Договором БН від 08.07.2019;
- 269 000,00 грн. за Договором БН від 09.10.2019;
- 1 334 000,00 грн. за Договором БН від 01.11.2019;
- 20 000,00 грн. за Договором БН від 01.12.2019;
- 116 000,00 грн. за Договором БН від 25.06.2020;
- 170 000,00 грн. за Договором БН від 10.07.2020;
- 950 000,00 грн. за Договором БН від 14.08.2020;
- 30 000,00 грн. за Договором БН від 16.09.2020;
- 124 000,00 грн. за Договором БН від 23.09.2020;
- 95 000,00 грн. за Договором БН від 02.10.2020;
- 205 000,00 грн. за Договором БН від 02.12.2020;
- 260 000,00 грн. за Договором БН від 04.01.2021;
- 600 000,00 грн. за Договором БН від 22.02.2021;
- 1 476 000,00 грн. за Договором БН від 02.03.2021;
- 140 000,00 грн. за Договором БН від 06.04.2021;
- 810 000,00 грн. за Договором БН від 05.05.2021;
- 605 000,00 грн. за Договором БН від 04.06.2021;
- 243 000,00 грн. за Договором БН від 05.07.2021;
- 486 000,00 грн. за Договором БН від 04.08.2021;
- 380 000,00 грн. за Договором БН від 08.09.2021;
- 1 695 000,00 грн. за Договором БН від 01.10.2021;
- 855 000,00 грн. за Договором БН від 02.11.2021;
- 1 300 000,00 грн. за Договором БН від 02.12.2021;
- 1 580 000,00 грн. за Договором БН від 05.01.2022;
- 885 000,00 грн. за Договором БН від 01.02.2022;
- 790 000,00 грн. за Договором БН від 02.03.2022;
- 30 000,00 грн. за Договором БН від 21.04.2022;
- 50 000,00 грн. за Договором БН від 04.05.2022;
- 18 000,00 грн. за Договором БН від 30.06.2022;
- 20 000,00 грн. за Договором №21/07-1 від 21.07.22;
- 10 000,00 грн. за Договором БН від 01.08.2022;
- 130 000,00 грн. за Договором №05/08-1 від 05.08.22.
На підтвердження перерахунку вказаних грошових переказів поворотної фінансової допомоги до даної позовної заяви позивачем додано банківські виписки з належного ТОВ "ТАН-2001" (Код ЄДРПОУ: 31445756) банківського рахунку: НОМЕР_2 , АТ «ОТП БАНК» за 2019, 2020, 2021 та 2022 роки.
Відповідачем подано відзив та заперечення.
Подані відповідачем докази та вказані доводи у відзиві та запереченнях є безпідставними та необґрунтованими на підставі такого.
У поданому відзиві відповідач зазначає про повне повернення коштів позивачу за рахунок доходів (оклад, премії, бонуси, дивіденди як єдиному учаснику) відповідача, доходи повністю не виплачувалися, а основна частка утримувалася на погашення заборгованості по договорах поворотної фінансової допомоги.
Проте, надані відповідачем «Відомості за рахунками» не є належними доказами, оскільки з них неможливо встановити походження та спосіб їх отримання. Вони не містять належних реквізитів.
Щодо заробітної плати, яка, як зазначає відповідач, була нарахована йому та з них було здійснено погашення боргу.
Штатними розкладам ТОВ "ТАН-2001", у період перерахування йому грошових коштів ПФД у розмірі 24 154 000,00 грн. починаючи з 04.01.2019 по 12.08.2022 (включно), становила 12 000,00-18 000,00 грн, протягом декількох місяців в 2019 році з/п становила 38 000,00 грн.
Проте, відповідач у поданому відзиві зазначає значно більші суми нарахування заробітної плати.
Щодо премій нарахованих відповідачу, то п. 2 Положення про преміювання працівників ТОВ встановлено, що на підприємстві застосувалися премії системного та одноразового характеру. Кількість наданих відповідачем копій наказів, а також посилання у них на конкретний період, вказують на системність преміювання. У такому випадку, як це закріплено у п. 3 Положенням про преміювання працівників ТОВ "ТАН-2001", преміювання працівників підприємства можливо було здійснити по результатам роботи щомісячно (щоквартально) лише в межах Фонду заробітної плати, затвердженої «сметою», у відсотках до посадового окладу, включаючи надбавки та доплати. Щодо преміювання керівництва, то вказаним пунктом також передбачено, що таке преміювання відбувається у відсотках до посадового окладу. Тож, у заявлених відповідачем розмірах, нарахування премії не передбачено Положенням про преміювання працівників боржника.
Нарахування премій відповідачу, у вказаних ним розмірах, спростовується банківськими виписками, які подано позивачем до суду.
Окрім цього, пунктом 7.3. Колективного договору ТОВ «ТАН-2001» встановлено: «за рахунок підприємства видавати безвідсоткові поворотні позики працівникам, з затвердженням графіку погашення таких позик та (отриманих) позик за рахунок нарахованої заробітної плати, але не більше ніж 50 відсотків нарахованої заробітної плати за місяць».
Отже, відрахування понад встановлений відсоток є неправомірним.
Отже, в матеріалах справи відсутні докази того, що вказані відповідачем розміри заробітної плати та премії були на підприємстві, така значна сума не могла бути нарахована відповідачу, що спростовує зарахування цієї суми в рахунок боргу.
Окрім цього, в матеріалах справи відсутні розпорядчі документи про відрахування 20 чи 50 % в межах затвердженої штатним розписом заробітної плати.
Також відповідач стверджує, що частину заборгованості за договорами ПФД від 2019-2022 років вій повернув шляхом проведеного заліку за рахунок дивідендів.
Так, відповідач стверджує, що 5 236 000,00 грн боргу було утримано з належних йому дивідендів за 2016-2019 роки від діяльності ТОВ "ТАН-2001". На підтвердження нарахування дивідендів відповідач надає Рішення №2 Загальних зборів учасників ТОВ «ТАН-2001» від 24.12.2020. також, 2 319 190,00 грн боргу утримано з належних йому дивідендів за 2021 рік від діяльності ТОВ "ТАН-2001". На підтвердження нарахування дивідендів відповідач надає рішення № 3 Загальних зборів учасників від 15.08.2022.
Приписами ст. 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
За відсутності договорів неможливо встановити чи настав строк виконання зобов'язання, чи було передбачено сторонами повернення боргу у такий спосіб.
В матеріалах справи відсутні докази того, що була домовленість сторін про проведення взаємозаліку заборгованості, такі як угода сторін про проведення залку, наказ про зарахування боргу та інші документи.
Окрім цього, рішення № 3 Загальних зборів учасників ТОВ «ТАН-2001» від 15.08.2022 про виплату дивідентів є неправомірним, адже фактичний об'єм майна (оборотних активів), за рахунок якого можливо було б погасити кредиторські зобов'язання становив 106 254,7 тис. грн., при цьому сума поточних зобов'язань значно перевищувала суму наявного майна. Отже, було допущено порушення прав Кредиторів. Більш того, такі дії є вчиненими у період протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство.
Також, відповідач зазначає, що повернення боргу було здійснено через касу.
Проте, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження вказаного доводу відповідача.
З банківських виписок боржника встановлено відсутність будь-якого руху готівкових коштів на підприємстві.
Надані відповідачем акти звірки взаєморозрахунків за 2019, 2020, 2021 та 2022 роки самі по собі не є належними доказами факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Отже, відповідачем не доведено повернення боргу.
Відповідно до пп. 14.1.257 ПКУ Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ' ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлене договором. Позика вважається повернутою в момент переданім позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахуванні грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникают підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов' язання має ґрунтуватися йй засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов' язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно з приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов' язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підставі (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
У відповідності до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За наведених обставин суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.
За таких обставин, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАН-2001" (Код ЄДРПОУ: 31445756, місцезнаходження: 03186, м. Київ, вул. Антонова, буд. 5Б, офіс 701) грошові кошти у сумі 24 154 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 291 059,20 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення направити учасникам провадження у справі про банкрутство.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 25.05.2026.
Суддя А.М. Івченко