ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.05.2026Справа № 910/4481/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши заяву Приватного закладу освіти Ліцей "Прем'єр" про забезпечення позову у справі за позовом Приватного закладу освіти Ліцей "Прем'єр" до Акціонерного товариства "Антонов", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість" про визнання відсутнім права вимагати сплати орендної плати у більшому розмірі та зобов'язання зарахувати надміру сплачену орендну плату як орендну плату наступних періодів, без виклику представників сторін,
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, у якому просив визнати відсутнім у Акціонерного товариства "Антонов" (ЄДРПОУ: 14307529) право вимагати від Приватного закладу освіти Ліцей "Прем'єр" (ЄДРПОУ: 31991822) за Договором оренди нерухомого майна № 4421 від 07.08.2009 року сплати орендної плати у розмірі, більшому ніж 50% розміру орендної плати, встановленої Договором з урахуванням її індексації, відповідно до підпункту 4 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 року, а також зобов'язати Акціонерне товариство "Антонов" (ЄДРПОУ: 14307529) надмірно сплачену Приватним закладом освіти Ліцей "Прем'єр" (ЄДРПОУ: 31991822) орендну плату за Договором оренди нерухомого майна № 4421 від 07.08.2009 року за період з 01.02.2025 року по 28.02.2026 року у розмірі 3 405 522,94 грн. зарахувати як орендну плату наступних періодів за цим Договором на підставі статей 104, 509, 525, 526, 611, 629, 759, 762, 770 Цивільного кодексу України, статей 23, 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", абзацу 3 частини 9 статті 11 та пункту 3-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про управління об'єктами державної власності", статей 16, 17 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", частини 5 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 року та постанови Кабінету Міністрів України № 1032 від 22.09.2023 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 01.06.2026 року, окрім того залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість".
20.05.2026 року позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить заборонити Акціонерному товариству "Антонов" до набрання законної сили рішенням у справі № 910/4481/26 застосовувати пункт 12.7.1 Договору оренди нерухомого майна № 4421 від 07.08.2009 року, як підставу для вчинення позасудових та/або фактичних дій, спрямованих на дострокове припинення/розірвання Договору оренди нерухомого майна № 4421 від 07.08.2009 року, виселення, обмеження доступу позивача до об'єкта оренди, вимогу повернення об'єкта або інше фактичне позбавлення позивача користування об'єктом оренди, якщо така підстава ґрунтується на обліку як заборгованості спірної різниці між 100 відсотками орендної плати, нарахованої АТ "Антонов", та 50% орендної плати, які позивач вважає належними до сплати відповідно до підпункту 4 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 року, та/або на невизнанні АТ "Антонов" переплати у розмірі 3 405 522,94 грн., зарахування якої є предметом спору у справі № 910/4481/26, яку передано судді Чебикіній С.О. 25.05.2026 року у зв'язку з перебуванням судді у відрядженні.
Заяву про забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що існує необхідність в забезпеченні позову шляхом заборонити Акціонерному товариству "Антонов" до набрання законної сили рішенням у справі № 910/4481/26 застосовувати пункт 12.7.1 Договору оренди нерухомого майна № 4421 від 07.08.2009 року, як підставу для вчинення позасудових та/або фактичних дій, спрямованих на дострокове припинення/розірвання Договору оренди нерухомого майна № 4421 від 07.08.2009 року, виселення, обмеження доступу позивача до об'єкта оренди, вимогу повернення об'єкта або інше фактичне позбавлення позивача користування об'єктом оренди до набрання законної сили рішенням суду у цій справі, оскільки відповідач не визнає наявність переплати та розглядає різницю між 100% нарахуваннями і 50% розміром орендної плати як суму, що має бути сплачена позивачем, така позиція створює для позивача реальний ризик того, що відповідач використає спірну суму як формальну підставу для застосування пункту 12.7.1 Договору та подальшого фактичного позбавлення позивача користування об'єктом оренди.
Окрім того, заявник зазначає, що вищевказаний ризик є не гіпотетичним, оскільки відповідно до пункту 12.7.1 Договору орендодавець вправі вимагати дострокового припинення договору, якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або якщо сумарна заборгованість є більшою, ніж плата за три місяці. За даними позивача, станом на 13.05.2026 року сукупний обсяг спірної різниці, яку відповідач може обліковувати як "недоплату", фактично перебуває на межі тримісячного порогу, а у разі подальшої оплати позивачем належної, на його думку, орендної плати у розмірі 50% відповідач матиме можливість посилатися на перевищення такого порогу. Отже, без вжиття заходів забезпечення позову відповідач може до вирішення спору по суті створити для позивача новий стан речей, а саме використати саме спірну різницю як підставу для припинення договору, вимагати повернення майна, обмежити доступ до приміщень або фактично позбавити позивача користування об'єктом оренди. У такому випадку навіть подальше задоволення позову не забезпечить ефективного поновлення порушеного права у межах цієї справи, оскільки позивач буде змушений ініціювати нові судові спори щодо правомірності припинення договору, відновлення користування об'єктом, усунення перешкод у користуванні та наслідків переривання освітнього процесу.
На думку заявника, тимчасова заборона відповідачу застосовувати пункт 12.7.1 Договору як підставу для позасудових або фактичних дій щодо дострокового припинення чи розірвання договору, виселення, обмеження доступу, вимоги повернення об'єкта або іншого фактичного позбавлення позивача користування об'єктом оренди з підстав спірних нарахувань є необхідною, співмірною та безпосередньо пов'язаною з предметом спору, у зв'язку з чим невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду та захист прав, свобод та інтересів заявника стане неможливим без вжиття таких заходів.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши наявні в матеріалах заяви докази, суд вважає, що вказана заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться в нього чи інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За приписами частини 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. При зверненні до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту, заявник зобов'язаний надати докази того, що запропонований захід забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.
Заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання.
Заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.
Суд зазначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити, зокрема, вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна чи підготовчі дії до його реалізації, тощо.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.03.2018 року у справі № 904/5971/17, постанові від 07.06.2018 року у справі № 910/23468/17, постанові від 04.06.2018 року у справі № 910/23741/17, постанові від 04.05.2018 року у справі № 910/339/18.
В поданій заяві про забезпечення позову містяться загальні міркування та припущення заявника про можливе настання негативних наслідків та вчинення відповідачем дій щодо застосування пункту 12.7.1 Договору щодо достроково припинений на вимогу орендодавця Договору у зв'язку з допущеною орендарем простроченою сплатою орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарною заборгованістю з орендної плати більша, ніж плата за три місяці. Заявник в обґрунтування заяви про забезпечення позову не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем вчиняються дії спрямовані на розірвання Договору в односторонньому порядку.
Окрім того, заявник не повідомляє жодних обставин стосовно вчинення певних дій зі сторони орендодавця щодо розірвання в односторонньому порядку Договору оренди станом на момент пред'явлення позову до суду та станом на момент подачі цієї заяви про забезпечення позову.
В силу вимог положень процесуального закону, що стосується забезпечення позову, заявник має надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення в період пред'явлення позову до суду. Зокрема, докази що підтверджують намір орендодавця розірвати Договір оренди в односторонньому порядку та вчинені ним дії (надіслання листів, пропозицій, вимог тощо).
За таких обставин, дослідивши та надавши оцінку матеріалам заяви про забезпечення позову в їх сукупності з огляду на вказані вище нормативні приписи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки заявником в обґрунтування останнього не надано суду жодного належного та допустимого доказу підтвердження наявності підстав для забезпечення позову.
Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні заяви Приватного закладу освіти Ліцей "Прем'єр" про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в порядку розділу IV ГПК України.
Суддя С.О. Чебикіна