ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.05.2026Справа № 910/14899/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест»
до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд»
про стягнення 106 921, 99 грн,
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (надалі - відповідач) про стягнення 106 921, 99 грн основного боргу.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 11, 14, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду № 1363/КБ на виконання робіт по будівництву житлових будинків з паркінгом та вбудовано-прибудинковими адміністративними приміщеннями та закладами громадського харчування на вулиці Жулянська у Голосіївському районі міста Києва. Житловий будинок №1. ТП (І черга) від 21.01.2019, в частині повної та своєчасної компенсації витрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2025 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
09.12.2025 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №910/14899/25. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
31.12.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує проти позову та, зокрема, з посиланням на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, зазначає, що з 24.02.2022 настали обставини непереборної сили, що повністю звільняє від відповідальності особу, яку порушила зобов'язання.
16.02.2026 від представника позивача надійшла заява про долучення доказів про надання правової (правничої) допомоги.
Беручи до уваги наведене вище та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об?єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з?ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об?єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
21.01.2019 між позивачем (надалі - генпідрядник) та відповідачем (надалі - замовник) укладено договір підряду №1363/КБ на виконання робіт по будівництву житлових будинків з паркінгом та вбудовано-прибудинковими адміністративними приміщеннями та закладами громадського харчування на вул. Жулянська у Голосіївському районі міста Києва. Житловий будинок №1. ТП (І черга) (надалі - договір), відповідно до п.1.1. якого, генпідрядник зобов'язується відповідно до проектно-кошторисної документації у визначені цим договором строки здійснити виконання робіт по будівництву житлових будинків з паркінгом та вбудовано-прибудованими адміністративними приміщеннями та закладами громадського харчування па вул. Жулянська у Голосіївському районі м.Києва. Житловий будинок №1. ТП (І черга) (надалі - об'єкт), передати житлову частину об'єкта під заселення, об'єкт - експлуатуючій організації, у порядку та на умовах передбачених договором.
Згідно з п.1.2. договору, генпідрядник виконує роботи з будівництва об'єкта з інженерним забезпеченням відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації і технічної характеристики об'єкта, із прокладанням інженерних мереж і споруд (ТП; РП; ІТП; Насосна; СТВГІ), зовнішнього освітлення, благоустрою, озеленення території та пусконалагоджувальні роботи.
Пунктом 1.3. договору визначені строки виконання робіт:
Початок робіт - січень 2019 року.
Закінчення робіт - грудень 2020 року.
Датою закінчення робіт сторони вважають дату введення в експлуатацію об'єкта, якою є дата видачі зареєстрованого відповідним державним органом архітектурно-будівельного контролю сертифіката щодо відповідності закінченого об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам (надалі - сертифікат).
Після видачі сертифіката генпідрядник за участю замовника протягом двох місяців зобов'язаний здійснити передачу об'єкта за відповідним актом експлуатуючій організації (п.1.5. договору).
Відповідно до п.2.1. договору, договірна ціна робіт визначається сторонами відповідно до вимог нормативних документів у сфері ціноутворення у будівництві, чинного законодавства України, розрахунку договірної ціни (додаток №1 до договору) та становить - 205 571 850, 00 грн у тому числі ПДВ 34 261 975, 00 грн.
Згідно з п.3.2.1 договору, генпідрядник має право своєчасно отримувати оплату за виконані обсяги робіт щодо будівництва об'єкта на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.3.4.9. договору, у разі тимчасового призупинення робіт з будівництва об'єкту, із-за відсутності фінансування, замовник компенсує генпідряднику витрати понесені на охорону об'єкту та витрати за використану електроенергію, підтверджені відповідними документами (договорами та рахунками відповідних служб).
Розрахунки за виконані роботи здійснюються відповідно до умов договору, але не раніше факту їх виконання. У разі затримки фінансування, розрахунок за виконані роботи здійснюються протягом 3-х банківських днів з дати отримання замовником коштів на фінансування робіт за цим договором на свій рахунок (п.5.3. договору).
Пунктом 5.4. договору визначено, що розрахунки за фактично виконані роботи здійснюються в наступному порядку: оплата виконаних робіт здійснюється замовником у розмірі 95 % від суми кожного оформленого Акту ф.КБ-2в, Довідки ф.КБ-З з урахуванням авансових платежів до 15 числа місяця, наступного за звітним відповідно до плану фінансування робіт (додаток №2).
Накопичені за період будівництва 5 % відкладеного платежу (як гарантія виконання зобов'язань генпідрядника за договором) сплачуються замовником у строк до 90 календарних днів після передачі житлового будинку під заселення (відповідно до п.1.4. цього договору) з оформленням акту передачі експлуатуючій організації, а в разі виявлення дефектів під час прийняття, не пізніше ніж за 15 днів після повного їх усунення генпідрядником за свій рахунок.
Згідно з п.5.6. договору, всі документи, які надходять від генпідрядника, у тому числі акти, звіти, довідки та ін., повинні бути розглянуті, підписані та повернуті протягом 10 робочих днів, за умови відсутності претензій та виявлених недоліків. У разі виявлення суттєвих порушень та/або недоліків, замовник направляє генпідряднику вмотивовану відмову від підписання відповідних документів та визначає виявлені ним недоліки та орієнтовний строк для їх усунення. Отримавши таку відмову генпідрядник зобов'язаний в узгоджений із замовником строк усунути всі недоліки. Після цього, всі документи направляються у визначеному цим розділом порядку.
Пунктом 8.2.1. договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (пожежа, катастрофа, стихійне лихо, війна).
Відповідно до п. 8.2.2. договору, сторона, яка посилається на обставини непереборної сили, зобов'язується протягом 3 днів з моменту їх настання повідомити другу сторону про настання таких обставин. У такому випадку строк дії цього договору, а також всі його суттєві строки можуть бути перенесені на відповідний термін за згодою сторін.
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим органом уповноваженим видавати такі документи.
Згідно з п.8.10. договору, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 30 червня 2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.
Додатковою угодою №1 від 28.10.2020 до договору сторони, зокрема, дійшли згоди викласти пункти 1.3., 1.4., та 8.10. договору в наступній редакції:
« 1.3. Строки виконання робіт:
Початок робіт - січень 2019 року;
Закінчення робіт - вересень 2021 року.
1.4. Строк заселення житлового будинку - листопад 2021 року.
8.10. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 березня 2022 року, але у будь - якому випадку до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.
Додатковою угодою №2 від 29.10.2020 до договору сторони, зокрема, дійшли згоди внести зміни до Розділу 3 договору «Права та обов'язки сторін» у частині обов'язків замовника, у зв'язку з чим погодили наступну нову редакцію пп. 3.4.9. договору:
« 3.4.9. Замовник компенсує генпідряднику витрати понесені на охорону об'єкту, використану теплову та електричну енергію та інші витрати пов'язані з обслуговуванням та утриманням об'єкту та підтверджені відповідними документами (договорами та рахунками відповідних служб)».
Також сторони домовились, що на підставі ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умова пп. 3.4.9. договору в редакції цієї додаткової угоди застосовується до відносин між сторонами, починаючи з 21 січня 2019 року.
Додатковою угодою №3 від 30.10.2020 до договору сторони, зокрема, дійшли згоди внести зміни до Розділів 3,4,5,6,7,8 договору та викласти їх в новій редакції.
Додатковою угодою №4 від 31.08.2021 до договору сторони, зокрема, дійшли згоди викласти пункти 1.3., 1.4., та 8.10. договору в наступній редакції:
« 1.3. Строки виконання робіт:
Початок робіт - січень 2019 року;
Закінчення робіт - травень 2022 року.
1.4. Строк заселення житлового будинку - серпень 2022 року.
8.10. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2022 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань».
Додатковою угодою №5 від 01.06.2022 до договору сторони, зокрема, дійшли згоди викласти пункти 1.3., 1.4., та 8.10. договору в наступній редакції:
« 1.3. Строки виконання робіт:
Початок робіт - січень 2019 року;
Закінчення робіт - травень 2023 року.
1.4. Строк заселення житлового будинку - серпень 2023 року.
8.10. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2023 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань».
Додатковою угодою №6 від 22.06.2022 до договору сторони, зокрема, домовились, що замовник може здійснювати відчуження генпідряднику матеріальних ресурсів та/або обладнання, що придбавалось замовником для будівництва об'єкту згідно п.п. 3.1.5. договору.
Додатковою угодою №7 від 30.05.2023 до договору сторони, зокрема, дійшли згоди викласти пункти 1.3., 1.4., та 8.10. договору в наступній редакції:
« 1.3. Строки виконання робіт:
Початок робіт - січень 2019 року;
Закінчення робіт - грудень 2024 року.
1.4. Строк заселення житлового будинку - лютий 2025 року.
8.10. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 30 червня 2025 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань».
Так, у січні 2025 року позивач поніс витрати, пов'язані з обслуговуванням та утриманням об'єкту, за використану тимчасову електроенергію в розмірі 35 641, 99 грн, що підтверджується актом компенсації витрат №6 від 31.01.2025.
Також за період з лютого по березень 2025 року позивач поніс витрати, пов'язані з обслуговуванням та утриманням об'єкту, на охорону будівельного майданчика в загальному розмірі 71 280, 00 грн, що підтверджується актами компенсації витрат: №5 від 28.02.2025 на суму 35 640, 00 грн та №5 від 31.03.2025 на суму 35 640, 00 грн.
Вказані акти підписані та скріплені печатками з обох сторін без зауважень та заперечень.
21.11.2025 позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою за вих.№655, у якому вимагав перерахувати на рахунок позивача суму грошових коштів у розмірі 106 921, 99 грн у строк до 26.11.2025, яка була отримана відповідачем 24.11.2025 за вх.№01117/0/1-25.
Відповіді на вказаний лист матеріали справи не містять.
Предметом даного позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача 106 921, 99 грн (35 641, 99 грн + 71 280, 00 грн) основного боргу.
Підставами позову є порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної компенсації витрат.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Аналізуючи умови укладеного між сторонами договору, суд зазначає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором підряду, до якого, крім положень Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, застосовуються також положення глави 61 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).
Статтею 844 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.
За приписами ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 879 Цивільного кодексу України, матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором на замовника може бути покладений обов'язок сприяти підрядникові у забезпеченні будівництва водопостачанням, електроенергією тощо, а також у наданні інших послуг.
Згідно з п.3.4.9. договору (у редакції додаткової угоди №2 від 29.10.2020), замовник компенсує генпідряднику витрати понесені на охорону об'єкту, використану теплову та електричну енергію та інші витрати пов'язані з обслуговуванням та утриманням об'єкту та підтверджені відповідними документами (договорами та рахунками відповідних служб).
Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач за загальний період з січня по березень 2025 року поніс витрати, пов'язані з обслуговуванням та утриманням об'єкту на загальну суму 106 921, 99 грн, а саме: за використану тимчасову електроенергію в розмірі 35 641, 99 грн, що підтверджується актом компенсації витрат №6 від 31.01.2025 та на охорону будівельного майданчика в загальному розмірі 71 280, 00 грн, що підтверджується актами компенсації витрат: №5 від 28.02.2025 на суму 35 640, 00 грн та №5 від 31.03.2025 на суму 35 640, 00 грн.
Вказані акти підписані та скріплені печатками з обох сторін без зауважень та заперечень.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи направлену відповідачу 21.11.2025 вимогу за вих.№655 про сплату заборгованості, строк виконання зобов'язання зі сплати компенсації витрат є таким, що настав та відповідно у відповідача виникло зобов'язання здійснити оплату витрат, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням об'єкту, у загальному розмірі 106 921, 99 грн.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за понесені витрати в розмірі 106 921, 99 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо доводів відповідача, з посиланням на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, що з 24.02.2022 настали обставини непереборної сили, що повністю звільняє від відповідальності особу, яку порушила зобов'язання.
Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).
Тобто, згідно з чинним законодавством, можливе звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Тобто, обставина стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов'язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов'язань.
Отже, такі обставини, як оголошена чи неоголошена війна, військові дії, введення воєнного стану самі по собі не є абсолютними форс-мажорними обставинами.
Так, Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
Однак, порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3) (з наступними змінами).
Відповідно до ч.1 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.
За умовами п.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 Регламенту).
Отже, в Законі та Регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не листом на сайті ТПП України.
Лист ТПП України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Більш того, загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання.
Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.
Одночасно, відповідачем не надано відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін.
Крім того, суд зазначає, що пунктом п. 8.2.2. договору сторони погодили, що сторона, яка посилається на обставини непереборної сили, зобов'язується протягом 3 днів з моменту їх настання повідомити другу сторону про настання таких обставин. У такому випадку строк дії цього договору, а також всі його суттєві строки можуть бути перенесені на відповідний термін за згодою сторін. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим органом уповноваженим видавати такі документи.
Однак доказів повідомлення позивача про неможливість виконання зобов'язання за договором внаслідок дії обставин непереборної сили в порядку передбаченому п. 8.2.2. договору матеріали справи не містять.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань та особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 106 921, 99 грн основного боргу.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Також позивач просить стягнути з відповідача витрати за надану правничу допомогу в сумі 5 000, 00 грн.
Згідно із ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частини 1 та 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Позивачем на підтвердження понесення витрат на правову допомогу долучено до матеріалів справи: копію договору про надання правової (правничої) допомоги №01/05 від 01.05.2025, що укладений між позивачем та адвокатом Марковою Тетяною Леонідівною, копію акту №11 від 31.12.2025 приймання-передачі правничої допомоги до договору про надання правової (правничої) допомоги на суму 5 000, 00 грн.
Відповідно до п. 1.1. договору про надання правової (правничої) допомоги №01/05 від 01.05.2025 за цим договором адвокат зобов'язується за завданням клієнта надавати правничу допомогу (далі - послуги), а клієнт зобов'язується оплатити надання послуг та фактичні витрати адвоката, необхідні для виконання цього договору. Під послугами у цьому договорі розуміється консультування, досудове врегулювання спорів, підготовка претензій, вимог, позовних заяв, інших процесуальних документів та представництво інтересів клієнта у судах всіх юрисдикцій (цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних) та всіх інстанцій.
Згідно п. 1.2 договору про надання правової (правничої) допомоги №01/05 від 01.05.2025 на виконання п. 1.1 цього договору клієнт надає право (уповноважує) адвокату:
1.2.1 Представляти інтереси клієнта, захищати клієнта у судах всіх юрисдикцій (цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних) та всіх інстанцій (у т.ч. в судах першої інстанції, судах апеляційної інстанції, суді касаційної інстанції), з правом:
- складати, підписувати та подавати позовні заяви, цивільні позови у кримінальному провадженні, відзиви на позовні заяви, відповіді на відзиви, заперечення, пояснення, вимоги, клопотання, заяви про видачу судових наказів або виконавчих листів, апеляційні скарги, касаційні скарги, заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, додатки до них та будь-які інші документи;
- засвідчувати копії (фотокопії) документів, які надаються клієнтом суду;
- протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, пред'явити зустрічний позов; відмовитися від позову, визнати позов повністю або частково та укласти мирову угоду;
- знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи;
- одержувати рішення, ухвали, постанови, їх копії, виконавчі листи, накази та будь-які інші документи;
- брати участь у судових засіданнях;
- подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам;
- заявляти клопотання та відводи;
-давати усні та письмові пояснення суду;
- подавати свої доводи, аргументи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб;
- знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти;
- оскаржувати рішення, ухвали, постанови суду (у т.ч. підписувати апеляційні та касаційні скарги, заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами);
- користуватися іншими процесуальними правами, встановленими ГПК України для учасників справи, їх представників.
1.2.2. Виконувати всі інші дії, що пов'язані з виконанням цього договору, в межах та обсязі, передбачених чинним законодавством України.
Відповідно до п. 3 договору про надання правової (правничої) допомоги №01/05 від 01.05.2025 за виконання зобов'язань, передбачених даним договором, клієнт зобов'язується оплачувати послуги адвоката на підставі відповідних актів приймання-передачі правничої допомоги (наданих послуг). Клієнт оплачує послуги адвоката у строки, узгоджені сторонами додатково.
Згідно п. 4.1 договору про надання правової (правничої) допомоги №01/05 від 01.05.2025 факт надання передбачених цим договором послуг підтверджується актом приймання-передачі правничої допомоги (надалі - акт).
Пунктом 4.2 договору про надання правової (правничої) допомоги №01/05 від 01.05.2025 встановлено, що адвокат зобов'язаний після фактичного надання послуг підготувати і надати (відправити) клієнту два примірники акта. При цьому сторони домовились, що акт може складатися за будь-який період часу та включати в себе всі послуги по окремій судовій справі, які були надані адвокатом клієнту протягом відповідного періоду часу.
Клієнт протягом 3 (трьох) банківських днів після отримання двох примірників акта зобов'язаний підписати акт, скріпити своєю печаткою та повернути адвокату один примірник акта, а у разі відмови від його підписання протягом вказаного строку надати адвокату письмові обґрунтовані зауваження та (або) заперечення до змісту акта та (або) послуг. У випадку, якщо протягом вказаного строку клієнт не поверне адвокату один примірник підписаного і скріпленого печаткою клієнта акта та не надасть адвокату письмові обгрунтовані зауваження та (або) заперечення до змісту акта та (або) послуг, то вважається, що акт підписаний Клієнтом без зауважень та заперечень.
Так, згідно наявного в матеріалах справи акту №11 від 31.12.2025 приймання-передачі правничої допомоги до договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/05 від 01.05.2025, адвокат, у період з 01.05.2025 по 31.12.2025, на виконання умов договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/05 від 01.05.2025 надав клієнту правову (правничу) допомогу у Господарському суді міста Києва по справі № 910/14899/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про стягнення заборгованості за договором підряду № 1363/КБ на виконання робіт по будівництву житлових будинків з паркінгом та вбудовано-прибудинковими адміністративними приміщеннями та закладами громадського харчування на вулиці Жулянська у Голосіївському районі міста Києва. Житловий будинок №1. ТП (І черга), а саме:
- ознайомлення з наданими клієнтом документами, проведення правового аналізу судової практики та консультація щодо перспектив розгляду справи;
- складання листа-вимоги від 21.11.2025;
- складання позовної заяви, що подана клієнтом до електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС;
- опрацювання відзиву відповідача та підготовка правової позиції щодо нього.
Як убачається з матеріалів справи, позовна заява, та заява про стягнення витрат на відшкодування понесених витрат на професійну правову (правничу) допомогу підписані та подані до суду Меренич Віктором Андрійовичем, який відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вказаний як керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест».
При цьому, пунктом 2 даного акту встановлено, що клієнт прийняв надані адвокатом правничі послуги, відповідно до умов Договору.
Згідно п. 3 акту вартість наданих правових (правничих) послуг за даним актом складає 5 000 грн Без ПДВ.
Клієнт підтверджує, що не мас претензій та зауважень до адвоката щодо наданих послуг (п. 4 акту).
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права. Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Отже, консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру є видами правової допомоги, без представлення інтересів клієнта в суді.
Відповідно до визначення, наведеного у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд враховує, що у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис».
Частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач, подаючи до суду відзив на позовну заяву зазначив, що даний спір не є складним, предмет позову та зібрані документи не потребують багато часу та зусиль, та в нинішніх умовах війни країни та складності ведення господарської діяльності підприємств, а тому, у разі задоволення позову просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).
Так, згідно акту № 11 від 31.12.2025 приймання-передачі правничої допомоги до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/05 від 01.05.2025, адвокатом було, зокрема, надано послуги з ознайомлення з наданими клієнтом документами, проведення правового аналізу судової практики та консультація щодо перспектив розгляду справи. Разом з тим, суд зазначає, що фактично підготовка позовної заяви по суті включає вже в себе ознайомлення з наданими клієнтом документами.
Також, суд критично оцінює зазначену в акті послугу «опрацювання відзиву відповідача та підготовка правової позиції щодо нього», оскільки відповідь на відзив у даній справі від позивача (представника позивача) до суду не надходила, так само як і не надходило будь-яких інших заперечень та пояснень щодо поданого відповідачем відзиву на позовну заяву.
З урахуванням наявності заперечень відповідача щодо розміру правничої допомоги, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу та покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу в розмірі 3 000, 00 грн.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (01010, місто Київ, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, будинок 4/6, ідентифікаційний код 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» (01104, місто Київ, вулиця Бастіонна, будинок 14а, офіс 42, ідентифікаційний код 39534785) 106 921 (сто шість тисяч дев'ятсот двадцять одну) грн 99 коп. основного боргу, 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору та 3 000 (три тисячі) грн 00 коп. витрат на правову допомогу.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А. Карабань