ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.05.2026Справа № 910/923/26
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Аріс Балтія"
до третя особа,Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС ІНВЕСТ-ЮГ" яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Паливно процесинговий центр»
простягнення 1 215 000,00 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Крутиголова В.О.
Представники сторін:
від позивача: Шапошніков І.Б.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/923/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріс Балтія» (далі також - позивач, ТОВ «Аріс Балтія») до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС ІНВЕСТ-ЮГ" (далі також - відповідач, ТОВ "АЗС ІНВЕСТ-ЮГ") за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно процесинговий центр» (далі також - третя особа, ТОВ «Паливно процесинговий центр») про стягнення заборгованості в розмірі 1 215 000,00 грн.
З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 14.05.2026.
Відповідач 08.05.2026 звернувся до суду із клопотанням про розгляд без участі представника та повідомив, що визнає наявність заборгованості у вказаній позивачем сумі.
Представник позивача безпосередньо в судовому засіданні 14.05.2026 наполягав на задоволенні позову. Зауважив, що у прохальній частині позовної заяви допустив описку в назві свого Товариства та просив врахувати ці обставини під час розгляду справи та написання судового рішення.
Відповідач та третя особа в судове засідання 14.05.2026 не прибули.
Оскільки неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду, то суд перейшов до розгляду справи по суті за наявними матеріалами.
Рішення в даній справі ухвалено з урахуванням ст. ст. 219, 220, 233 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
29 вересня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АЗС ІНВЕСТ-ЮГ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Паливно Процесинговий Центр» (надалі - ТОВ «ППЦ») уклали договір поворотної фінансової допомоги (надалі - Договір ПФД) на суму 1 215 000,00 грн, строком на три роки.
Умовами договору ПФД передбачено, що ТОВ «ППЦ» надає поворотну фінансову допомогу ТОВ «АЗС ІНВЕСТ-ЮГ» в сумі 1 215 000,00 грн, а останній зобов'язується протягом трьох років повернути отриману суму.
Як стверджував позивач і не було спростовано відповідачем й третьою особою, ТОВ «ППЦ» свої зобов'язання виконало, та надало ТОВ «АЗС ІНВЕСТ-ЮГ» 1 215 000,00 грн, на трьох річний строк. Відповідач в свою чергу вищезазначені кошти отримав, але у домовлений трьох річний строк отримані кошти в сумі 1 215 000,00 грн не повернув.
22 квітня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АРІС БАЛТІЯ», що створене та зареєстрована за законодавством Латвійської Республіки, (надалі по тексту - Комітент) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Паливно Процесинговий Центр» (надалі по тексту - Комісіонер) уклали Договір комісії на надання послуг № 22/04/2020 у редакції від 22.08.2020 (далі також - Договір Комісії).
Згідно з п. 2.1. та п. 2.2. Договору Комісії ТОВ «Аріс Балтія» доручає, а ТОВ «ППЦ» бере на себе зобов'язання з укладання на користь Комітента, від свого імені, за рахунок Комітента й за комісійну плату договорів із Замовниками (третіми особами) на одержання Послуг на Станціях Комітента з використанням Пластикових карт «ARIS». Місцем надання Послуг є територія, розташована за межами митної території України. Право власності на надані Замовникові Послуги переходить безпосередньо від Комітента до Замовника в момент надання останньому послуг.
Відповідно до п. 4.2.1. Договору Комісії Комісіонер зобов'язаний виконати прийняте на себе доручення відповідно до вказівок Комітента, на найвигідніших для нього умовах і в належні терміни. Виконувати всі обов'язки і здійснювати всі права по угодах, укладених з третіми особами в рамках цього Договору.
Згідно з п. 3.2. Договору Комісії кошти, отримані Комісіонером від Замовників у рамках виконання доручення Комітента, перераховуються Комісіонером на рахунок Комітента регулярними платежами, протягом звітного періоду, відповідно до проміжних звітів Комісіонера, складених в рамках звітного періоду.
Як стверджує позивач, свої зобов'язання по Договору Комісії він виконав і надав Замовникам Послуги по заправці автомобілів на Станціях Комітента за межами території України.
11 березня 2025 року ТОВ «ППЦ» надав ТОВ «Аріс Балтія» Проміжний Звіт Комісіонера № 11032025 на суму 5 137 184,76 грн для здійснення розрахунків з позивачем за придбані за межами України послуги та паливо. Цього ж дня ТОВ «ППЦ» купило та перерахувало ТОВ «Аріс Балтія» 63 704,72 Євро, що склало 2 889 009,15 грн.
У зв'язку з чим 2 248 175,61 грн залишилося непогашеною. Позивач неодноразово надсилав вимоги про сплату заборгованості. У подальшому, ТОВ «ППЦ» продовжувало порушувати умови Договору Комісії, не надавало проміжні Звіти, не проводило обробку за даними від постачальників, не виставляло рахунки клієнтам.
Крім того, своєю відповіддю позивачу ТОВ «ППЦ» повідомило, що коштів на погашення боргу не має, але пропонує в якості відступлення прав грошової вимоги, частково зменшити свою заборгованість, шляхом відступлення прав вимоги по Договору ПФД.
17.07.2025 року між ТОВ «ППЦ» та ТОВ «Аріс Балтія» було укладено договір відступлення прав грошової вимоги за яким ТОВ «ППЦ» передало ТОВ «Аріс Балтія» право грошової вимоги 1 215 000,00 грн у Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗС ІНВЕСТ-ЮГ».
Після укладеного Договору відступлення прав грошової вимоги, заборгованість ТОВ «ППЦ» перед ТОВ «Аріс Балтія» зменшилась на 1 215 000,00 грн, та склала 2 874 742,52 грн.
25.08.2025 року ТОВ «ППЦ» своїм листом № 25-08/2025 у встановлений договором строк, повідомило ТОВ «АЗС ІНВЕСТ-ЮГ» про те, що право вимоги за укладеним Договором ПФД на суму 1 215 00,00 грн, перейшло до ТОВ «Аріс Балтія».
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що оскільки матеріалами справи підтверджується неналежне виконання третьою особою договору Комісії, а право позивач отримав право грошової вимоги від ТОВ «АЗС ІНВЕСТ-ЮГ», яка не було задоволена в досудовому порядку, то ТОВ «Аріс Балтія» змушене звернутися до суду для захисту порушення права та стягнення заборгованості з ТОВ «АЗС ІНВЕСТ-ЮГ».
Відповідач проти наявності у нього зобов'язання перед позивачем з оплати боргу в сумі 1 215 000, 00 грн не заперечував. Третя особа заявлених у позові обставин не спростувала, письмових пояснень не надала.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як вбачається з наявних у справі доказів, свої зобов?язання по Договору Комісії позивач виконав і надав Замовникам Послуги по заправці автомобілів на Станціях Комітента за межами території України.
11.03.2025 ТОВ «ППЦ» надало ТОВ «Аріс Балтія» Проміжний Звіт Комістонера № 11032025 на суму 5 137 184,76 грн для здійснення розрахунків з позивачем за придбані за межами України послуги та паливо. Цього ж дня ТОВ «ППЦ» перерахувало ТОВ «Аріс Балтія» 63 704, 72 Євро, що склало 2 889 009, 15 грн. У зв'язку з чим 2 248 175,61 грн залишилась непогашеною.
12.03.2025 ТОВ «Аріс Балтія» надіслало третій особі вимогу про негайну оплату всього Звіту Комісіонера № 11032025.
13.03.2025 ТОВ «Аріс Балтія» надіслало вимогу про негайну оплату боргу за Звітом Комісіонера № 11032025 із попередженням зупинити надання послуг 14.03.2025 Замовникам до моменту належного виконання Комісіонером свої зобов'язань.
Згідно з п. 5.2. Договору Комісії, у випадку порушення Комісіонером строків виконання зобов'язання, передбачених Договором, Комітент має право в односторонньому порядку призупинити надання Послуг Замовникам до моменту належного виконання Комісіонером своїх зобов'язань.
14.03.2025 ТОВ «Аріс Балтія» проінформувало третю особу про припинення Договору з 25.03.2025 на підставі п. 8.4., відповідно до якого Договір може бути розірваний в односторонньому поряду однією із Сторін після попереднього письмового повідомлення іншої Сторони не менше ніж за 10 (десять) календарних днів до дати розірвання Договору.
21.03.2025 ТОВ «Аріс Балтія» надіслало третій особі вимогу про негайну оплату боргу за Звітами Комісіонера № 11032025, № 28022025, № 18032025 та вимагало надати Звіт від 18.03.2025р.
Порушуючи п. 4.2.8. Договору ТОВ «ППЦ» не надало проміжний звіт з метою здійснення регулярних перерахувань забраних із Замовників коштів. Звіт № 18032025 за 18.03.2025 р. ТОВ «ПІЦ» надав лише 26.03.2025 р.
Борг за трьома вищезгаданими Звітами склав 5 054 072,24 грн.
25.03.2025 пройшов щотижневий обмін даними з Комітентом за даними, що надійшли від постачальників платних доріг за період з 19.12.2024 по 08.03.2025.
На підставі п. 4.2.5. Договору Комісіонер зобов'язаний обробляти інформацію, отриману від Комітента, з метою своєчасного формування рахунків, що виставляються Замовником, за надані Комітентом послуги.
ТОВ «ППЦ» в порушення п. 4.2.5 Договору Комісії обробку даних не зробило, рахунки клієнтам не виставило, Звіт Комісіонера не склало.
28.03.2025 ТОВ «Аріс Балтія» надіслало третій особі вимогу про негайну оплату боргу за вищезгаданими звітами на суму 8 742 420, 82 грн.
08.04.2025 пройшов щотижневий обмін даними, згідно з яким, постачальники платних доріг виставили рахунки українським транспортним компаніям за період з 31.10.2024 по 23.03.2025 у сумі 1 719 354, 38 грн.
Однак, як стверджує позивач та не було спростовано під час розгляду справи, ТОВ «ППЦ» в порушення п. 4.2.5 Договору Комісії обробку даних не зробило, рахунки клієнтам не виставило, звіт комісіонера не склало.
Додатково в порушення п. 4.2.8. Договору Комісії ТОВ «ППЦ» не надало проміжні звіти з метою здійснення регулярних перерахувань зібраних із Замовників коштів.
Починаючи з 14.04.2025 по 30.04.2025 ТОВ «ППЦ» надіслало лише звіти за березень та квітень, частково виконало свої зобов'язання щодо оплати заборгованості. Згідно з актом звіряння, борг ТОВ «ППЦ» перед ТОВ «Аріс Балтія» склав станом на 01 травня 2025 року 3 744 192,06 грн.
13.05.2025 пройшов останній обмін даними з Комітентом, згідно з яким постачальники платних доріг виставляли рахунки українським компаніям за період з 12.03.2025 по 02.04.2025 у сумі 345 587,61 грн.
ТОВ «ППЦ» порушуючи п. 4.2.8. Договору Комісії не надало проміжні звіти з метою здійснення регулярних перерахувань зібраних із Замовників коштів, не сплачувало заборгованість перед ТОВ «Аріс Балтія».
Загальний борг ТОВ «ПІЦ» перед ТОВ «Аріс Балтія» за отримана українськими замовниками за межами України паливо та послуги, склав 4 089 742,52 грн у тому числі:
- За рахунком № CF-т 310325-2 від 31.03.2025 року у сумі 1 646 299,12 грн.
- За рахунком № CF-т 310325-3 від 31.03.2025 року у сумі 203 302,92 грн.
- За рахунком № CF-т 300425 від 30.04.2025 року у сумі 1 894 580,02 грн.
- За рахунком № CF-т 270525 від 27.05.2025 року у сумі 345 560,46 грн.
Згідно з п. 4.2.2. Договору Комісії Комісіонер зобов'язаний проводити за свій рахунок стягнення з Замовників вартості Послуг, придбаних Замовниками на станції Комітента, в разі їх несплати, і відшкодувати Комітенту вартість неоплачених Замовниками послуг, в разі неможливості їх стягнення.
Відповідно до п. 4.2.7. Договору Комісії, Комісіонер зобов'язаний здійснювати розрахунки, а саме отримувати від третіх осіб за укладеними з ними договорами оплату в грошовій одиниці України - гривні, за придбані на станції Комітента за межами митної території України Послуги, конвертувати їх в Євро за курсом уповноваженого банку на день покупки і перераховувати на розрахунковий рахунок Комітента. Контролювати дотримання умов оплати і вести облік взаєморозрахунків з Замовником.
Порушуючи вказані пункти Договору Комісії, ТОВ «ППЦ» свої зобов'язання не виконало.
Згідно з п. 8.5 Договору Комісії, у разі припинення терміну дії або розірвання Договору Сторони зобов'язані провести розрахунки відповідно до положень, встановлених Договором та Додатками до нього, а також на підставі п. 5.4. Договору Комісії, у разі невиконання зобов'язань за Договором Комісіонер зобов'язаний повернути Комітенту всі перераховані йому кошти, необхідні для виконання доручення, протягом 5 (п?яти) банківських днів.
12 червня 2025 року ТОВ «Аріс Балтія» направило ТОВ «ППЦ» претензію про негайну сплату коштів в розмірі 4 089 742,52 грн.
У відповідь на претензію третя особа повідомила про відсутність у нього коштів та запропонував погасити заборгованість шляхом відступлення прав грошової вимоги до ТОВ «АЗС ІНВЕСТ-ЮГ» на суму 1 215 00,00 грн.
Крім того, до позовної заяви додано копію рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі № 910/8290/25 згідно з яким з ТОВ «ППЦ» на користь ТОВ «Аріс Балтія» було стягнуто частину заборгованості за договором Комісії в сумі 2 874 742, 52 грн.
Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17.
Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
При цьому, суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 в справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.11.1999 року в справі «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України» від 19.02.2009 та "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).
Отже, обставини, які встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 року у справі № 910/8290/25, яке набрало законної сили, мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують.
Таким чином, станом на дату розгляду справи № 910/923/26 у третьої особи залишилась неоплаченою заборгованість за договором Комісії перед позивачем на суму 1 215 000, 00 грн (4089742,52-2874742,52).
Як вже було вказано вище, між позивачем та третьою особою укладено договір від 17.07.2025 про відступлення права вимоги до відповідача - ТОВ «АЗС ІНВЕСТ-ЮГ» на суму 1 215 00,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:
1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);
2) правонаступництва;
3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);
4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Таким чином, за наслідком укладення договору відступлення від 17.07.2025 ТОВ «Аріс Балтія» стало новим кредитором ТОВ «АЗС ІНВЕСТ-ЮГ» за договором поворотної фінансової допомоги від 29.09.2018 на суму 1 215 000, 00 грн та набуло права грошової вимоги в рахунок погашення невиконаного ТОВ «ППЦ» зобов'язання за договором Комісії.
Обов'язок відповідача з оплати позивачу суми боргу в розмірі 1 215 000, 00 грн підтверджується наведеними вище обставинами й наявними у справі доказами, не була спростована відповідачем під час розгляду справи.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Аріс Балтія» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріс Балтія" задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗС ІНВЕСТ-ЮГ" (02141, м. Київ, вул. Олександра Мишуги, 10, оф. 214; код ЄДРПОУ 35570044) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріс Балтія" (вул. Дзелзавас, 74, LV-1082, м. Рига, Латвія, Реєстраційний номер 40003269708) заборгованість в розмірі 1 215 000,00 грн та судовий збір в розмірі 18 225,00 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 25.05.2026 року.
Суддя Ю.О.Підченко