ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.05.2026Справа № 922/1869/24
За позовомКерівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі 1) Відділу освіти Зміївської міської ради 2) Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області
доТовариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛТРАНСЕНЕРДЖІ"
провизнання недійсними угод та стягнення 435 701,81 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Панасюк Ю.М.
Представники сторін:
від позивачів: не з'явилися;
від відповідача: Деріглазова М.О.;
прокурор: Синюк І.А.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 922/1869/24 за позовом Керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області (далі також - прокурор) в інтересах держави в особі Відділу освіти Зміївської міської ради (далі також - позивач-1, Відділ освіти) та Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області (далі також - позивач-2, Зміївська рада) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛТРАНСЕНЕРДЖІ» (далі також - відповідач, ТОВ «ГЛОБАЛТРАНСЕНЕРДЖІ») відповідно до якого прокурор просить (в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог від 14.08.2024):
- визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 19.07.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 166 від 28.04.2023;
- визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 18.08.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 166 від 28.04.2023;
- визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 20.11.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 166 від 28.04.2023;
- стягнути з ТОВ «ГЛОБАЛТРАНСЕНЕРДЖі» на користь відділу освіти Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області кошти в сумі 435 701, 81 грн.
31.07.2024 відповідач подав відзив, а 14.08.2024 прокурор подав відповідь на відзив. 26.08.2024 відповідачем подані письмові заперечення на відповідь на відзив.
15 та 16 жовтня позивачі надали письмові пояснення по справі.
Відповідно до ухвали від 03.04.2025 зупинено провадження у справі № 922/1869/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.
09.01.2026 до суду звернулась прокуратура із заявою про поновлення провадження у справі у зв'язку з усуненням обставин, що стали підставою зупинення.
Зважаючи на набрання законної сили рішенням у справі № 920/19/24, з метою недопущення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, суд вирішив за необхідне поновити провадження у справі та призначити підготовче засідання на 19.02.2026.
Прокурор та представники сторін в підготовчому засіданні 19.02.2026 надали усні пояснення стосовно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24. Проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті не заперечували.
З огляду на строки розгляду справи та на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 08.04.2026.
Враховуючи першу поважну неявку в судове засідання представника позивачів, суд вирішив оголосити перерву до 07.05.2026.
06.05.2026 від представника позивачів надійшла заява про відкладення, яка мотивована неможливістю забезпечити явку представника через участь в судовому засіданні у кримінальній справі.
Прокурор проти клопотання про відкладення заперечив, а представник відповідача заяву представника позивачів підтримав.
З огляду на те, що представником позивача до клопотання про відкладення не додано жодних доказів на підтвердження неможливості прибути в судове засідання 07.05.2026 та не наведено доводів щодо неможливості вирішення спору в справі за відсутності представника позивачів, то суд не вбачає підстав для застосування положень ст. 202 ГПК України та відмовляє у задоволенні клопотання представника позивачів про відкладення.
Прокурор безпосередньо в судовому засіданні 07.05.2026 наполягав на задоволенні позову, а представник відповідача проти позовних вимог заперечував у повному обсязі.
Рішення в даній справі ухвалено з урахуванням ст.ст. 219, 220, 233 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Чугуївською окружною прокуратурою за результатом вивчення стану законності у сфері публічних закупівель та після опрацювання даних, оприлюднених на веб-порталі «Prozorro» - публічні закупівлі , встановлено, що Відділом освіти Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області оголошено про проведення процедури закупівлі електричної енергії в обсязі 552000 Кіловат-година за ДК 021:2015-093100005 - «Електрична енергія» з очікуваною вартістю 3 036 000,00 грн.
Замовником 12.04.2023 розміщено на вказаному веб-порталі оголошення про проведення відкритих торгів за номером UA-2023-04-12-002065-a. Строк поставки товару до 31.12.2023.
За результатом проведення торгів переможцем вказаного аукціону обрано ТОВ «Глобалтрансенерджі» - з остаточною пропозицією 2 232 453,60 грн з ПДВ, 4,04 за одиницю, в обсязі 552 000 кВт/год.
Як наслідок, між ТОВ «Глобалтрансенерджі» (як постачальником) та Відділом освіти Зміївської міської ради Чугуївського району (як споживачем) 28.04.2023 укладено договір № 166 про постачання електричної енергії споживачу (далі також - договір).
Відповідно до п. 3.2. договору, місце постачання електричної енергії - Україна відповідно до документації (згідно додатку №1 до цього Договору).
Сторони дійшли згоди щодо ціни електричної енергії за 1 кВт/год, визначивши її у розмірі 4, 04 грн. з ПДВ.
Згідно п. п. 5.2., 5.3. договору, ціна товару включає в себе вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання цього договору. Ціна товару не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії. Вказані послуги оплачуються Споживачем самостійно.
Відповідно до п. 2.3. Договору, обов'язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з передачі електричної енергії.
Загальна вартість усього договору складає 2 232 453, 60 грн., у томі числі ПДВ 372075,60 грн. (п. 5.1. Договору).
п.2.2 договору передбачений плановий обсяг передачі електричної енергії - 552 000 кВт/год.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2023 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, (п. 14.1 договору)
Відповідно до п. 3.1. договору, період постачання електричної енергії за цим Договором до по 31 грудня 2023 року.
Згідно тендерної документації та Договору, джерело фінансування закупівлі № UA-2023-04-12-002065-a - кошти місцевого бюджету.
Відповідно до п.п. 5.2 ціна товару включає в себе вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання цього договору.
Пунктом п. 5.3. договору передбачено, що ціна товару та цього договору не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії, технічного обслуговування, комерційного обліку. Вказані послуги, в разі необхідності, оплачуються споживачем самостійно.
Відповідно до п. 5.4. постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.
У подальшому, сторонами укладено низку додаткових угод про збільшення ціни за одиницю товару, а саме додаткову угоду № 1 від 07.07.2023 - за ціною 4110, 12 грн. з ПДВ, додаткову угоду № 2 від 19.07.2023 за ціною 4, 62732 грн. за 1 кВТ-год., № 3 від 18.09.2023 за ціною 5, 518704 грн. за кВТ-год, № 4 від 20.11.2023 за ціною 5, 721828 грн. за 1 кВт-год.
Зміни ціни на ринку на електричну енергію мотивуються також експертними висновками Черкаської торгово-промислової палати.
Як наголошував прокурор, ТОВ «ГЛОБАЛТРАНСЕНЕРДЖІ» під час укладання Договору про постачання електричної енергії № 166 від 28.04.2023 було згодне з Додатком №3 до договору (специфікацією) «Ціна (тариф) електричної енергії», згідно з яким, ціна 1 кВт/год електричної енергії, станом на дату укладання цього Договору, з ПДВ та з урахуванням тарифу на передачу, становить 4 044,30 грн. за 1 мВТ*год.
Закон встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Так, за п 2 ч. 5 наведеної норми - у випадку коливання цін товару на ринку чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінити умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, за твердженнями прокуратури, що укладення додаткових угод, правовою підставою зміни ціни в яких визначено п. 2 та п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зумовили зміну істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару понад 10% від ціни, визначеної в договорі № 166 від 28.04.2023), що є прямим порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та підставою для їх скасування.
Позивачі у своїх письмових поясненнях стверджували, що Експертні висновки Черкаської торгово-промислової палати № О - 239 від 17 липня 2023 року, № О - 298 від 10 серпня 2023 року та № О - 493/01 від 10 листопада 2023 року, які зроблені на підставі інформації отриманої на офіційному сайті АТ «Оператор ринку»: https://www.oree.com.ua/ - є належним документальним підтвердженням коливання ціни електричної енергії на ринку. У зв'язку з чим, висновок Прокурора стосовно того, що додаткові угоди №2 від 19.07.2023, № 3 від 18.08.2023, № 4 від 20.11.2023 укладені з порушенням вимог п. 2 та п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в частині належного обґрунтування існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, доведення та документального підтвердження існування таких обставин)» є помилковими.
Таким чином, на думку позивачів, зміна ціни у бік збільшення за 1 кВт*год електричної енергії, на підставі укладених Додаткових угод № 2 від 19.07.2023 року, № 3 від 18.08.2023 року та № 4 від 20.11.2023 року, здійснювалась сторонами у межах визначених п. п. 2 п. 19 Особливостей - пропорційно документально підтвердженого коливанню ціни електричної енергії на ринку (не перевищуючи відсоток коливання ціни електричної енергії на ринку), доказів протилежного з боку прокурора до позовної заяви не надано. Договір про закупівлю містить інформацію щодо законодавчих підстав перегляду ціни - п. п. 2 п. 19 Особливостей, а не п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922, на який посилається прокурор у своєму позові.
Відповідач проти позову заперечував у повному обсязі та обґрунтовував свої доводи, здебільшого, наступним:
- п. 37 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 922 встановлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз.;
- на реалізацію цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №1178 від 12.10.2022 року, якою затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування;
- при порівнянні положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України № 922 та п.п. 2 п. 19 Особливостей, вбачається, що вони не є ідентичними. Зокрема п.п. 2 п. 19 Особливостей на відміну від п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № України 922 не містить процентну ставку збільшення ціни за одиницю товару на ринку у разі коливання ціни такого товару;
- постачальник кожного разу при зміни ціни у відповідному періоді надавав документи, які підтверджували рівень цін електричної енергії на ринку та відображали факт коливання на момент звернення до споживача з пропозиціями щодо внесення змін до ціни електричної енергії. Підвищення цін було здійснено пропорційно збільшення цін на ринку, і не виходило за межі відсотку коливання;
- в експертних висновках Черкаської ТПП від 17.07.2023 року № О-239, від 10.08.2023 року № О-298, від 10.11.2023 року № О-493/01 відображено відсоткове порівняння цін у відповідних періодах поставки за Договором.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.
"Неналежність захисту" може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Крім того, необхідно враховувати рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді № 3-рп/99 від 08.04.1999).
Так, Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 ГПК України шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п'ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави.
У категорії спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених у межах публічних закупівель, пред'явлення прокурором позову в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб'єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та в належному виконанні договірних зобов'язань відповідно до положень Закону України «Про публічні закупівлі» (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 924/524/24).
Закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них.
У справі, яка розглядається, прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Відділу освіти Зміївської міської ради та Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, зазначив, що укладення оспорюваних додаткових каскадних угод до договору публічної закупівлі з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, які були виділені з місцевого бюджету позивачу як головному розпоряднику бюджетних коштів, а також порушило економічні (майнові) інтереси держави у бюджетній сфері, оскільки заподіяло прямої шкоди майновим інтересам держави у вигляді переплати бюджетних коштів, виділених на освітні потреби.
Прокурор вважає, що під час укладення спірних додаткових угод сторонами не дотримані вимоги Бюджетного кодексу та Закону України «Про публічні закупівлі» й визначені у ньому принципи ефективного та прозорого здійснення закупівлі, максимальної ефективності та економії.
Внесення додаткових змін призвело до збільшення вартості одиниці товару, що є предметом договору, при фактичному зменшенні обсягу запланованого для споживання електричної енергії.
Збільшення вартості за одиницю товару за договором має наслідком додаткове навантаження на джерело коштів, за рахунок яких вказані послуги оплачуються, що призводить до неефективного та нераціонального використання запланованих коштів. Оскільки додаткові угоди передбачають незаконне вибуття бюджетних коштів, це є порушенням інтересів держави.
Тобто прокурор обґрунтовує порушення інтересів держави укладенням оспорюваних додаткових угод усупереч вимогам чинного законодавства та інтересам держави, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, зростання ціни за одиницю товару і зменшення обсягу постачання та відповідно надмірної сплати бюджетних коштів.
Такі дії при закупівлі за бюджетні кошти нівелюють інститут публічних закупівель як засобу забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, ст. 7 Бюджетного кодексу України, зокрема, принцип ефективності та результативності, який полягає у тому, що учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Відповідно до Бюджетного кодексу України, одержувач бюджетних коштів - суб'єкт господарювання, громадянин чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету; розпорядник коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, середньострокових зобов'язань та здійснення витрат бюджету.
Таким чином, Відділ освіти Зміївської міської ради є учасником бюджетного процесу та мав би ефективно розпоряджатися бюджетними коштами, у даному випадку на оплату електричної енергії.
Відділ освіти Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області є структурним підрозділом міської ради і утворюється рішенням сесії Зміївської міської ради для реалізації завдань місцевого самоврядування у сфері освіти. Є підконтрольним і підзвітним Зміївській міській раді, підпорядкованим міському голові та заступнику голови відповідно до розподілу функціональних обов'язків.
Прокурор наголошував, що попри виявлені порушення вимог законодавства про державні закупівлі, органами, уповноваженими на здійснення відповідних функцій держави у даних правовідносинах, не вжито належним заходів для застосування недійсності додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії та повернення надмірно сплачених коштів, в тому числі шляхом звернення до суду.
На виконання ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Чугуївською окружною прокуратурою повідомлено Зміївську міську раду Чугуївського району Харківської області 15.04.2024 про встановлені порушення бюджетного законодавства та Закону України «Про публічні закупівлі».
Також, 15.04.2024 повідомлено і Відділ освіти Зміївської міської ради.
Згідно з відповідями Відділу освіти та Зміївської ради від 22.04.2024 та від 18.04.2024 підстави для пред'явлення позову відсутні.
Отже, намір позивачів вжити заходи щодо захисту інтересів держави не простежувався, що в даному випадку було розцінене прокурором як бездіяльність уповноважених органів.
Крім того, оспорювані угоди були укладені у період з 28.04.2023 по 31.12.2023. Станом на дату подання прокуратурою позову уповноважені органи упродовж тривалого часу не вжили відповідних заходів щодо захисту інтересів держави шляхом звернення до суду про визнання недійсними таких угод та стягнення безпідставно сплачених коштів.
Тобто підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивачів щодо захисту інтересів держави, які є розпорядниками бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалася закупівля електричної енергії за договором, та які зобов'язані ефективно і раціонально використовувати бюджетні кошти, в тому числі реагувати на порушення вимог законодавства, що впливають на інтереси територіальної громади.
Ураховуючи наведене, суд вважає, що прокурор у цій справі підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави в суді та цілком правильно визначив позивачів за пред'явленим ним до суду позовом, оскільки останні є розпорядниками бюджетних коштів та стороною спірних правочинів.
Для захисту інтересів держави нераціонально та неефективно витрачені бюджетні кошти слід повертати (стягувати) саме на користь держави в особі уповноваженого органу як головного розпорядника бюджетних коштів, тобто на користь державного бюджету. Тобто у спорі за позовом прокурора про визнання недійсним договору про закупівлю та застосування наслідків недійсності правочину головний розпорядник бюджетних коштів, визначений прокурором як позивач, на користь якого прокурор просить стягнути кошти (застосувати реституцію), є належним позивачем у справі, який уособлює державу, за захистом інтересів якої прокурор звернувся із цим позовом до суду.
Оскільки прокуратура належним чином обґрунтувала наявність підстав для подання позову до суду та необхідність захисту інтересів держави, то суд вважає за необхідне розглянути спір по суті та встановити наявність/відсутність підстав для визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно отриманих коштів.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначено Законом України «Про публічні закупівлі» (далі також - Закон № 922-VIII.
Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону № 922-VIII відносини, пов'язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані статтею 41 Закону № 922-VIII, частиною першою якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 652 ЦК України разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Частиною четвертою статті 41 Закону № 922-VIII визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі (частина п'ята статті 41 Закону № 922-VIII). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, чинній на момент укладення договору про закупівлю та оспорюваних додаткових угод до нього, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
24 січня 2024 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 922/2321/22, в якій вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.
У пунктах 88-90 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Такий правовий висновок також був викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24.
Отже, згідно з положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов:
- збільшення ціни за одиницю товару до 10 %;
- збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку;
- така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
- така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю;
- обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
До того ж застосована законодавцем при формулюванні цієї норми конструкція "не частіше ніж один раз на 90 днів" фактично надає можливість вносити зміни до ціни товару неодноразово, але лише в межах дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 %.
Законом № 1530-ІХ внесено зміни до Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) та викладено пункт 2 частини п'ятої статті 41 цього Закону в такій редакції: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії".
Внесеними Законом № 1530-IX змінами у першому реченні пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII слова "підписання договору про закупівлю" замінені словами "підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", а друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного". Ці зміни полягали, зокрема, у корегуванні обмеження щодо мінімального 90-денного строку змін до ціни за одиницю товару після підписання договору про закупівлю. Водночас порогове значення у 10 % залишилося незмінним і застосовується й надалі.
Так, на відміну від норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIIIу редакції Закону № 114-ІХ, який урегульовував можливість збільшення ціни за одиницю товару не частіше ніж один раз на 90 днів лише з моменту підписання договору про закупівлю, положеннями цього пункту в редакції Закону № 1530-IX визначено, що строк зміни умов договору може відраховуватись як з моменту підписання договору, так і з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Тобто редакцією цієї норми законодавець передбачив лише можливість внесення зміни до ціни договору неодноразово: вперше - один раз у перші 90 днів з дня підписання договору; другий і подальші
рази - один раз на 90 днів, які починаються з моменту останньої зміни ціни.
Додатково на підтвердження зазначеного свідчить зміст пояснювальної записки до проєкту Закону № 1530-IX, згідно з якою метою його прийняття було завершити реформу органу оскарження у сфері публічних закупівель, що відповідно дозволяє стверджувати, що подібні зміни вочевидь не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель (виконавцям) після підписання договору збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.
Іншими словами, зміни та доповнення до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, внесені Законом № 1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.
Проте пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIIIяк у редакції, викладеній Законом №114-ІХ, так і в редакції, викладеній Законом № 1530-ХІ, однаково передбачено, що такі обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Водночас положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIIIу редакції Закону № 1530-ХІ не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10 %. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10 % ціни, встановленої в договорі закупівлі.
Отже, норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII.
Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.
Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону № 922-VIII (п. 152 Постанови Великої палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24).
Крім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на нормативне закріплення у постанові КМУ № 1178, у підпункті 2 пункту 19 (в редакції постанови КМУ № 1067), що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін), а змінена ціна за одиницю товару не повинна перевищувати 50 % ціни за одиницю товару, що передбачена в початковому договорі про закупівлю.
Положеннями постанови КМУ № 1178 (в редакції постанови КМУ від 01 вересня 2025 року № 1067), на відміну від норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, чітко визначені як можливість застосування 10-відсоткового обмеження щодо збільшення ціни щодо кожного окремого випадку збільшення (без обмеження кількості змін), а не в цілому до усіх внесених змін, так і граничне значення на рівні 50 %, на яке може бути змінена передбачена в початковому договорі про закупівлю ціна за одиницю товару, що вкотре додатково підтверджує, що приписи частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII не передбачають можливість збільшення ціни за одиницю товару на 10 % під час кожного внесення змін до договору про закупівлю.
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом № 1530-ІХ до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару.
У той же час, посилання відповідача та позивачів на положення постанови КМУ № 1178 щодо встановлення відмінного від Закону України «Про публічні закупівлі» розміру відсотку збільшення ціни договору є необґрунтованими та не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Адже оспорювані угоди укладені у період з 19.07.2023 по 28.04.2023, а Постанова КМУ № 1178 у відповідній редакції (щодо 50%) почала діяти з 01.09.2025, тобто після виникнення правовідносин між сторонами.
Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Як встановлено під час розгляду справи, Додатковою угодою № 1 від 07.07.2023 сторони договору домовилися, що з 01.07.2023 п.1 додатку № 3 до договору застосовувати у наступній редакції «Ціна електричної енергії за 1 мВТ*год. - 4110, 12 грн. з ПДВ, чим підвищили ціну на 1, 7% від основного договору.
Вищевказане обґрунтоване тим, що постановою НКРЕКП від 21.12.2022 за № 1788 «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії» НЕК «Укренерго» встановлено, що тариф на послуги з передачі електричної енергії для користувачів системи на період з 01.07.2023 по 31.12.2023 становить на рівні 0, 48510 грн./кВТ*год. (без урахування ПДВ). Початок дії договору із 01.07.2023.
Так, Додаткова угода № 2 від 19.07.2023, згідно якої вбачається, що ціна електричної енергії за 1 мВТ*год. - 4,62732 грн. з ПДВ., тобто підвищили ціну на 14, 5 % від основного договору.
Вищевказане обґрунтоване тим, що пп.2 п.19 Постанови КМУ №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» на період дії воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» пунктом 13.4 договору, у зв'язку із коливанням ціни товару на ринку сторони домовились з 01.07.2023 змінити вартість електричної енергії.
З Додаткової угоди № 3 від 18.08.2023, вбачається, що ціна електричної енергії за 1 мВТ*год. - 5, 518704 грн. з ПДВ, тобто підвищили ціну на 36, 6 % від основного договору.
Вищевказане обґрунтоване тим, що пп.2 п.19 Постанови КМУ №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» на період дії воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» пунктом 13.4 договору, у зв'язку із коливанням ціни товару на ринку сторони домовились з 01.08.2023 змінити вартість електричної енергії.
Згідно з Додатковою угодою № 4 від 20.11.2023, ціна електричної енергії за 1 мВТ*год. - 5, 721828 грн. з ПДВ., тобто підвищили ціну на 41, 6% від основного договору.
Вищевказане обґрунтоване тим, що пп.2 п.19 Постанови КМУ №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» на період дії воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» пунктом 13.4 договору, у зв'язку із коливанням ціни товару на ринку сторони домовились з 01.11.2023 змінити вартість електричної енергії.
Додатковою угодою №5 від 22.12.2023 сторони домовились зменшити загальну вартість договору на суму 152966, 84 грн. та п.5.1 викласти в наступній редакції: «Ціна цього договору становить 2079486, 76 грн. з ПДВ, в т.ч. ПДВ 346581, 13 грн.
Внаслідок укладення додаткових угод ціну за 1 кВт/год електричної енергії збільшено з 4,04 грн до 5,721828 грн. (з ПДВ) за 1 кВт/год, тобто на 1,681828 грн. (41, 58 % від первинної ціни), а обсяг постачання електричної енергії зменшено з 552 000 кВт до 349737 кВт, що на 202263 кВТ менше від запланованого.
При укладенні вищевказаних додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії №166 від 28.04.2023 порушено вимоги Закону України «Про публічні закупівлі», з огляду на наступне.
Підстави внесення змін до істотних умов Договору про постачання електричної енергії №166 від 28.04.2023 в частині збільшення ціни за одиницю товару обґрунтовуються наступними документами.
Згідно додаткової угоди № 2 від 19.07.2023, сторони погодили застосувати умови Додаткової угоди до відносин між ними, які виникли з 28.04.2023 (на підставі ч. 3 ст. 631 ЦК України), що також свідчить про недобросовісність дій ТОВ «ГЛОБАЛТРАНСЕНЕРДЖІ» та відсутність наміру поставляти електричну енергію за ціною згідно умов первинного Договору про постачання електричної енергії № 166 від 28.04.2023.
Водночас, сторони не вжили жодних заходів під час проведення процедури закупівлі, щоб привести тендерну документацію та пропозицію у відповідність до постанов НКРЕКП, під час укладення договору були достеменно обізнані про їх зміну, що свідчить про зловживання правом на зміну умов договору.
Відповідно, додаткова угода № 2 від 19.07.2023 укладена з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. 652 ЦК України.
В якості обґрунтування при укладанні додаткової угоди № 2 від 19.07.2023 до Договору про постачання електричної енергії № 166 від 28.04.2023, сторони зазначають п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Так, ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
З урахуванням висновку Верховного суду, викладеного постанові від 24.01.2024 № 922/2321/22, зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони про таку умову домовились.
Крім того, у висновку Верховного суду зазначено, що ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку.
Разом з тим, оспорюваними додатковими угодами збільшену ціну на 41,6% від ціни, зазначеній у основному договорі.
Крім того, постачальник у своєму листі від 17.07.2023 за вих. № 140 посилається на довідку Черкаської торгово-промислової палати від 17.07.2023 № 0-239.
Пунктом додаткової угоди передбачено, що вона діє з 01.07.2023 (на підставі ч. З ст. 631 ЦК України). Вказаною угодою підвищено ціну до за 1 мВТ*год. - 4,62732 грн. з ПДВ.
У наданій довідці № 0-239 наведено лише інформацію щодо середньозважених цін на електричну енергію за період із 2 декади березня по З декаду червня на цій підставі робить висновок про зростання цін на ринку. У довідці зазначено, що вона носить виключно фактографічно-інформаційний характер.
Так, у довідці Черкаської торгово-промислової палати відсутні дані про коливання електроенергії на ринку, зокрема не наведено розрахунок вартості електроенергії станом на попередні календарні дати, не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення або зменшення.
Відтак, довідка Черкаської торгово-промислової палати від 17.07.2023 № 0-239 не може виступати в якості належного і беззаперечного підтвердження коливання ціни на електроенергію на ринку та його не може бути розцінено як достатнє обґрунтування необхідності внесення змін до Договору про постачання електричної енергії № 166 від 28.04.2023 в частині збільшення ціни.
Отже, вказана цінова довідка за своїм змістом та суттю є лише документом довідково-інформаційного характеру та фактично дублює дані із сайту ДП «Оператор ринку», в якому не міститься точної інформації про коливання цін на електричну енергію станом як на момент звернення товариства про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірної додаткової угоди.
Таким чином, вищезазначене свідчить про те, що укладанням додаткової угоди № 2 від 19.07.2023 безпідставно підвищена ціна на електричну енергію.
В якості обґрунтування при укладанні додаткової угоди № 3 від 18.08.2023 до Договору про постачання електричної енергії № 166 від 28.04.2023, сторони зазначають п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Так, Постачальник у своєму листі від 11.08.2023 за вих. № 166 посилається на довідку Черкаської торгово-промислової палати від 10.08.2023 № 0-298.
Пунктом 3 додаткової угоди передбачено, що вона діє з 01.08.2023 (на підставі ч. З ст. 631 ЦК України). Вказаною угодою підвищено ціну до за 1 мВТ*год. - 5, 518704 грн. з ПДВ.
У наданій ціновій довідці № 0-298 наведено лише інформацію щодо середньозважених цін на електричну енергію за період з першої декади січня 2023 року по 2 декаду липня 2023 року, на цій підставі робить висновок про зростання цін на ринку. У довідці зазначено, що вона носить виключно фактографічно-інформаційний характер.
Так, у довідці Черкаської торгово-промислової палати відсутні дані про коливання електроенергії на ринку, зокрема не наведено розрахунок вартості електроенергії станом на попередні календарні дати, не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення або зменшення.
Відтак, довідка Черкаської торгово-промислової палати від 10.08.2023 № 0-298 не може виступати в якості належного і беззаперечного підтвердження коливання ціни на електроенергію на ринку та його не може бути розцінено як достатнє обґрунтування необхідності внесення змін до Договору про постачання електричної енергії № 166 від 28.04.2023 в частині збільшення ціни.
Отже, вказана цінова довідка за своїм змістом та суттю є лише документом довідково-інформаційного характеру та фактично дублює дані із сайту ДП «Оператор ринку», в якому не міститься точної інформації про коливання цін на електричну енергію станом як на момент звернення товариства про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірної додаткової угоди.
Таким чином, вищезазначене свідчить про те, що укладанням додаткової угоди № 3 від 18.08.2023 безпідставно підвищена ціна на електричну енергію.
Крім того, додаткова угода № 4 від 20.11.2023 є такою, що укладена з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки, кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, а тому є похідною від попередніх додаткових угод та автоматично є незаконною, так як з урахуванням попередньої додаткової угоди ціна по послідуючі фактично перевищує підвищення ціни за одиницю товару більше, ніж на 10 % , визначених в статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у порівнянні із основним договором.
Відповідно до додаткової угоди № 4 від 20.11.2023, згідно якої вбачається, що ціна електричної енергії за 1 мВТ*год. - 5, 721828 грн. з ПДВ.
Так, постачальник у своєму листі від 10.11.2023 за вих. № 264 посилається на довідку Черкаської торгово-промислової палати від 10.11.2023 №0-493/1.
У наданій ціновій довідці № 0-4931 наведено лише інформацію щодо середньозважених цін на електричну енергію станом на 1 декаду серпня 2023 року, на цій підставі робить висновок про зростання цін на ринку. У довідці зазначено, що вона носить виключно фактографічно-інформаційний характер.
Так, у довідці Черкаської торгово-промислової палати відсутні дані про коливання електроенергії на ринку, зокрема не наведено розрахунок вартості електроенергії станом на попередні календарні дати, не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення або зменшення.
Таким чином, вищезазначене свідчить про те, що укладанням додаткової угоди № 4 від 20.11.2023 безпідставно підвищена ціна на електричну енергію.
Суд враховує, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21).
Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.
При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.
1Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Законом № 922-VIII не передбачено форму / вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2025 року у справі № 916/747/24).
Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб'єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб'єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.
Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2023 року у справі № 926/3244/22).
Водночас документи, на які посилалися сторони під час внесення змін до договору не містять відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, пропорційності їх зростання, у них відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв'язку із чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII.
За наведеного необхідність внесення зазначених змін не можна вважати обґрунтованим та такою, що підтверджена належними доказами.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання оспорюваних додаткових угод № 2, 3, 4 до договору недійсними, оскільки ними передбачено підвищення цін на електричну енергію на 41,6%, тобто з перевищенням максимального ліміту у 10 %, а також за відсутності належного документального обґрунтування, що не відповідає вимогам пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII.
Оскільки зазначені додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, то підстава для оплати електричної енергії за встановленою у них ціною відпала, а тому грошові кошти, на підставі норм статей 216, 1212 ЦК України, у заявленому розмірі 435 701, 81 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) ТОВ «Глобалтрансенерджі» має повернути на користь Відділу освіти Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області.
Отже, прокурором належним та допустимими доказами доведено порушення інтересів держави внаслідок укладення додаткових угод № 2 від 19.07.2023, № 3 від 18.08.2023, № 4 від 20.11.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 166 від 28.04.2023 та наявність підстав для стягнення безпідставно сплачених коштів. Позов Керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Відділу освіти Зміївської міської ради та Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (Заява № 387/03), зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими, узгодженими.
Судом зроблено оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, з'ясовані мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування в даному спорі, в тому числі застосовано до спірних правовідносин норму права та вказано мотиви такого застосування, що відповідає положенням ст. 238 ГПК України.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Відділу освіти Зміївської міської ради та Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області задовольнити.
2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 19.07.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 166 від 28.04.2023.
3. Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 18.08.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 166 від 28.04.2023.
4. Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 20.11.2023 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 166 від 28.04.2023.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛТРАНСЕНЕРДЖІ" (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, 75, оф. 703; код ЄДРПОУ 44488783) на користь Відділу освіти Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області (63404, Харківська обл., Чугуївський р-н, м. Зміїв, вул. Адміністративна, 12; код ЄДРПОУ 43946762) кошти в сумі 435 701,81 грн.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛТРАНСЕНЕРДЖІ" (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, 75, оф. 703; код ЄДРПОУ 44488783) на користь Харківської обласної прокуратури (63500, м. Чугуїв, вул. Харківська, 98; код ЄДРПОУ 02910108) судовий збір в розмірі 18 714,00 грн.
7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 18.05.2026 року.
Суддя Ю.О.Підченко