номер провадження справи 3/5/26
14.05.2026 Справа №908/38/26
м. Запоріжжя, Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І.,
за участю секретаря судового засідання Данилейко К.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області (вул. Травнева, 50, с. Степне, Запорізький район, Запорізька область, 70432; ідентифікаційний код юридичної особи 05383342)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» (бул. Центральний, буд. 25, кв. 104, м. Запоріжжя, 69005; ідентифікаційний код юридичної особи 30719778)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області (вул. Центральна, 192, с. Кушугум, Запорізький район, Запорізька область, 70450, ідентифікаційний код юридичної особи 20488417)
про стягнення орендної плати, розірвання договору та повернення земельної ділянки,
за участю представників учасників справи:
представник позивача: Гайдук Сергій Павлович (в залі суду), адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №531 від 27.04.2012, ордер серії СЕ №1129664 від 07.01.2026;
представника відповідача: СЕРДЮК РОМАН ВІКТОРОВИЧ (в режимі відеоконференції), адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2602 від 20.08.2012, ордер серії АЕ № 1252393 від 05.02.2024;
представник третьої особи: не з'явився.
РУХ СПРАВИ.
02.01.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» (скорочене найменування - ТОВ «Агрофірма «Нива») про стягнення 13 977,70 грн несплаченої орендної плати за договором оренди земельної ділянки, к.н. 2322188600:04:001:1183, площею 17,9650 га; про розірвання договору оренди земельної ділянки, к.н. 2322188600:04:001:1183, площею 17,9650 га (невитребувані (нерозподілені) земельні частки (паї) - пасовища) від 03.10.2018, укладеного між Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» (зі змінами, внесеними додатковою угодою від 13.12.2018) та про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» (ЄДРПОУ 30719778, 69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 25, кв. 104) повернути земельну ділянку, к.н. 2322188600:04:001:1183, площею 17,9650 га, Степненській сільській раді Запорізького району Запорізької області (ЄДРПОУ 05383342, 70432, Запорізька область, Запорізький район, с. Степне, вул. Травнева, 50).
Судові витрати у справі просить покласти на відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2026 справу №908/38/26 передано на розгляд судді Педоричу С.І.
Ухвалою суду від 06.01.2026 відкрито провадження у справі №908/38/26; присвоєно справі номер провадження 3/5/26; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 03.02.2026 об 11:30 год. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
22.01.2026 через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява від представника відповідача ТОВ «Агрофірма «Нива» - адвоката Сердюка Романа Вікторовича, про участь у судовому засіданні у справі №908/38/26 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів у системі ЄСІТС.
Ухвалою суду від 22.01.2026 заяву представника відповідача ТОВ «Агрофірма «Нива» - адвоката Сердюка Романа Вікторовича, задоволено, постановлено здійснювати розгляд справи в підготовчому засіданні в режимі відеоконференції.
22.0.1.2026 відповідачем подано відзив на позовну заяву.
27.01.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив.
02.02.2026 позивачем подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Запорізьку районну державну адміністрацію Запорізької області.
03.02.2026 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 03.02.2026 відкладено підготовче засідання до 24.02.2026 о 10:00 год. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Запорізьку районну державну адміністрацію Запорізької області (70450, Запорізька область, Запорізький район, с. Кушугум, вул. Центральна, 192, ідентифікаційний код юридичної особи 20488417).
10.02.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача до суду надійшла заява про виконання ухвали суду від 03.02.2026.
19.02.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача до суду надійшла заява про виконання ухвали суду від 03.02.2026.
Ухвалою суду від 24.02.2026 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче судове засідання до 17.03.2026 о 10:30 год.
04.03.2026 від представника відповідача до суду через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі.
16.03.2026 від представника позивача до суду через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення.
17.03.2026 від представника позивача до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява про виявлення помилки в письмових поясненнях.
Ухвалою суду від 17.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу №908/38/26 до судового розгляду по суті на 02.04.2026 о 14:30 год.
25.03.2026 до суду від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення у справі.
25.03.2026 до суду від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі вх.№6644/08-08/26 та додаткові пояснення у справі вх.№6682/08-08/26.
Ухвалою суду від 02.04.2026 відкладено розгляд справи до 16.04.2026 об 11:30 год.
06.04.2026 до суду від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення у справі.
У судовому засіданні 16.04.2026 технічна фіксація здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку: vkz.court.gov.ua.
У судовому засіданні 16.04.2026 судом заслухано вступне слово присутніх учасників процесу.
Представник позивача в судовому засіданні 16.04.2026 підтримав позов повністю, просить позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області в судове засідання не з'явився. Про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
Заслухавши вступне слово представників сторін суд оголосив перерву у судовому засіданні до 14.05.2026 до 12:00 год.
У судовому засіданні 14.05.2026 суд продовжив розгляд справи.
У судовому засіданні 14.05.2026 судом безпосередньо досліджені докази, які наявні в матеріалах справи.
У судовому засіданні 14.05.2026 суд визнав наявні документи достатніми для об'єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого після переходу до стадії ухвалення судового рішення, в судовому засіданні, в порядку статті 240Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини) та повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач вказує, що 03.10.2018 між Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області (далі - Запорізька РДА) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» (далі - ТОВ «Агрофірма «Нива») був укладений договір оренди земельної ділянки, к.н. 2322188600:04:001:1183, площею 17,9650 га, із земель колишнього КСП «Степне» (невитребувані (нерозподілені) земельні частки (паї) - пасовища) розташованої на території Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту, строком на 14 років.
13.12.2018 між Запорізька РДА та ТОВ «Агрофірма «Нива» була укладена додаткова угода до договору від 03.10.2018, якою строк договору було збільшено до 49 років.
Після 01.01.2019 всі оригінали укладених договорів оренди землі нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок передані районними державними адміністраціями до відповідних сільських, селищних, міських рад.
ТОВ «Агрофірма «Нива» протягом 2019-2025 років систематично не сплачувало орендну плату за землю у повному обсязі у строки, визначені договором оренди землі.
ТОВ «Агрофірма «Нива» з метою ухилення від сплати податків використовувало значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на час укладання договору від 03.10.2018, яка з 01.01.2019 втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Загальна сума орендної плати, що підлягала до сплати відповідачем за 2019-2025 роки, становить 85198,53 грн, проте відповідачем було сплачено лише 71220,83 грн, що становить лише 83,59%. При цьому несплачена сума орендної плати становить 13977,70 грн.
Степненська сільська рада переконана, що сплата відповідачем орендної плати у розмірі, що становить лише 83,59% від належного (дійсного) розміру орендної плати протягом тривалого строку свідчить про істотне порушення орендарем умов договору оренди землі та наявність підстав для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 651 ЦК України.
З посиланням на обставину систематичної несплати відповідачем сум орендних платежів за користування земельною ділянкою, позивач вказує на наявність підстав для стягнення несплаченої орендної плати за договором оренди земельної ділянки з к.н. 2322188600:04:001:1183 у розмірі 13 977,00 грн, також для дострокового розірвання вищевказаного Договору та зобов'язання ТОВ «Агрофірма «Нива» повернути орендовану земельну ділянку Степненській сільській раді Запорізького району Запорізької області.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач надав відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечив у повному обсязі, з наступних мотивів:
Спірна земельна ділянка за своєю юридичною природою не відноситься до земель державної або комунальної власності. При встановленні плати за користування ними їх розмір, спосіб та строки сплати, умови розрахунку, порядок внесення і перегляду цілковито визначаються на розсуд сторін.
Орендна плата сплачується відповідачем щомісячно та в розмірі визначеному умовами договору. Позивач жодного разу не ініціював перед відповідачем перегляд орендної плати в порядку та на умовах визначених п.4.6. спірного договору оренди.
Відповідач звертає увагу суду на критичну необхідність земельної ділянки для господарської діяльності відповідача. Спірна земельна ділянка має цільове призначення - пасовища (сіножаті). Вона є невід'ємною та критично важливою частиною виробничого циклу відповідача. За весь час договірних орендних правовідносин між позивачем та відповідачем за спірним договором та за всіма іншими договорами оренди сторін відповідач сплатив на користь позивача, починаючи з 2019 року та за наступні 7-м років, загальну суму коштів близько 2 млн грн. Незначний розмір спірної суми (менше 1%) за значний проміжок часу (більше 7-ми років) при істотній загальній сплаті (близько 2 млн грн) не може визначатися як систематичне невиконання обов'язків.
ПОЯСНЕННЯ ТРЕТІХ ОСІБ.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області пояснень щодо предмету спору не надала. Про розгляд справи була належним чином повідомлена шляхом доставки електронних листів (ухвал суду) до електронного кабінету.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди землі 03.10.2018 за період з 01.01.2019 по 31.12.2025 у розмірі 13 977,70 грн, розірвання спірного договору оренди землі та повернення земельної ділянки.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов'язки виникли між сторонами (в які строки і якому розмірі орендна плата мала бути сплачена), чи мало місце порушення будь-яких зобов'язань (чи були орендні платежі сплачені відповідачем у повному обсязі), які саме зобов'язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов'язань боржником (чи є підстави для розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки).
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
03.10.2018 між Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області (далі - Запорізька РДА) та ТОВ «Агрофірма «Нива» був укладений договір оренди земельної ділянки, к.н. 2322188600:04:001:1183, площею 17,9650 га, із земель колишнього КСП «Степне» (невитребувані (нерозподілені) земельні частки (паї) - пасовища), розташованої на території Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту, строком на 14 років.
Право оренди зареєстровано за ТОВ «Агрофірма «Нива» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право:28372795), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (номер інформаційної довідки: 458619079 від 27.12.2025).
28.09.2018 між Запорізькою РДА та ТОВ «Агрофірма «Нива» був підписаний акт прийому-передачі об'єкту (земельної ділянки) з к.н. 2322188600:04:001:1183.
13.12.2018 між Запорізькою РДА та ТОВ «Агрофірма «Нива» була укладена додаткова угода до договору від 03.10.2018, якою строк договору збільшено до 49 років.
Земельна ділянка, к.н. 2322188600:04:001:1183, площею 17,9650 га, невитребувані (не розподілені) земельні частки (паї) - пасовища, розташована на території Степненської сільської ради за межами населеного пункту, з цільовим призначенням 01.01. - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
До 01.01.2019 орендодавцями нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок виступали сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації - Степненська сільська рада та Запорізька РДА для земельної ділянки, к.н. 2322188600:04:001:1183.
Після 01.01.2019 орендодавцями нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок є виключно сільські, селищні, міські ради.
Після 01.01.2019 всі оригінали укладених договорів оренди землі нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок передані районними державними адміністраціями до відповідних сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до пункту 1.1. договору від 03.10.2018 Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 17,9650 га (кадастровий номер 2322188600:04:001:1183) із земель колишнього КСП «Степне» (не витребувані (нерозподілені) земельні частки (паї) - пасовища), що розташована на території Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно з пунктами 4.1 - 4.4. Договору від 23.11.2018:
« 4.1. За користування земельною ділянкою Орендар сплачує Орендодавцю оренду плату у грошовій безготівковій формі. 4.2. Річний розмір орендної плати становить 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 17,9650 га за кадастровим номером 2322188600:04:001:1183 складає 8211,07 грн (вісім тисяч двісті одинадцять гривні 07 копійок). 4.3. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. 4.4. Виплата орендної плати проводиться за перший рік - у п'ятиденний строк після підписання договору оренди, його державної реєстрації та подачі до податкового органу; починаючи з наступного року - відповідно до Податкового кодексу України на рахунок Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області щомісячно не пізніше 30 числа наступного місяця в рівних частинах від загальної суми на рахунок: 33213812008139, одержувач: УК у Запоріз.р-ні/Степненська/18010600, банк Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, ЄДРПОУ 38025393 код платежу 18010600».
Відповідно до витягу №НВ-9989444962025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 12.12.2025 НГО земельної ділянки, к.н. 2322188600:04:001:1183, складає 115 613,67 грн (а.с.60,т.1).
Відповідно до листа ГУ ДПС у Запорізькій області від 06.08.2025 №7510/5/08-01-04-07-07 у спірному періоді відповідач нараховував в податкових деклараціях та сплачував орендну плату за земельну ділянку з кадастровим номером 2322188600:04:001:1183в наступних розмірах:
У 2025 році - 11598,51 грн; у 2024 році - 10 355,82 грн; у 2023 році - 9853,30 грн; у 2022 році - 9853,30 грн; у 2021 році - 9853,30 грн; у 2020 році - 9853,30 грн; у 2019 році - 9853,30 грн (а.с. 62, т.1).
У податковій звітності відповідача використане значення НГО, яке не відповідає (є нижчим) НГО земельної ділянки згідно з витягом №НВ-9989444962025 від 12.12.2025.
За розрахунком Степненської сільської ради, здійсненим за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, зазначеною у витязі №НВ-9989444962025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 12.12.2025, заборгованість ТОВ «Агрофірма «Нива» з орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2322188600:04:001:1183 площею 17,9650 га за договором оренди землі від 03.10.2018 становить 13 977,70 грн, зокрема, у 2025 році - 2275,13 грн; у 2024 році - 2032,62 грн; у 2023 році - 1933,99 грн; у 2022 році - 1933,99 грн; у 2021 році - 1933,99 грн; у 2020 році - 1933,99 грн; у 2019 році - 1933,99 грн.
Позивач вважає, що несплата орендної плати у повному обсязі є істотним порушення умов договору оренди землі, а тому наявні підстави, передбачені частиною другою статті 651 ЦК України, для розірвання договору від 03.10.2018 та повернення земельної ділянки Степненській сільській раді.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.
Щодо позовних вимог про стягнення орендної плати.
Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», Земельним кодексом України, Податковим кодексом України та загальними нормами Цивільного та Господарського кодексів України.
Як передбачено ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
За приписами ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до вимог ст. 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.
Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).
Земельна ділянка з к.н. 2322188600:04:001:1183 площею 17,9650 га, невитребувані (не розподілені) земельні частки (паї) - пасовища, розташована на території Степненської сільської ради за межами населеного пункту з цільовим призначенням 01.01. - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно з частинами першою - третьою статі 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (в редакції до 01.01.2019 - станом на час укладання договору від 03.10.2018 та додаткової угоди від 13.12.2018) нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).
Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).
Нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження».
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26.04.2023 у справі № 917/2031/19 (пункт 4.29) та від 28.10.2020 у справі №923/965/19 (пункт 23) дійшов висновку, що «невитребувані (нерозподілені) земельні частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, а лише перебувають у розпорядженні відповідних органів до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку» (в сучасних реаліях - до оформлення права приватної власності спадкоємцями до 01.01.2028 або комунальної власності в порядку визнання майна безхазяйним після 01.01.2028).
Оскільки з 01.01.2019 повноваження щодо володіння, користування та розпоряджання нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками залишились лише за сільськими, селищними, міськими радами, то відповідні органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження титульного володільця - особи, яка хоч і не є власником, але володіє майном на підставі, передбаченій законом або договором.
Суд враховує те, що спірна земельна ділянка не є землями державної чи комунальної власності, а лише перебуває у володінні та розпорядженні відповідних органів до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку. При цьому особливості правового регулювання земель нерозподілених паїв стосуються особливого порядку передачі їх в оренду, а також наявністю додаткових підстав припинення договорів оренди (зокрема у разі отримання власниками сертифікатів на право на земельну частку (пай) державних актів на право власності на земельну ділянку (пункт 12.2. договору).
Оскільки титульним володільцем земельної ділянки є орган місцевого самоврядування, якому в силу закону надані повноваження щодо фактичного володіння та розпорядження спірною земельною ділянкою, то в контексті спірних правовідносин, суд вважає, що правове регулювання виконання договору оренди (зокрема сплати орендної плати), а також розірвання договору оренди на вимогу однієї зі сторін, в даному випадку є тотожним і з правовим регулюванням для земель державної чи комунальної власності. Зокрема, на спірну ділянку в повній мірі розповсюджуються норми Податкового кодексу щодо сплати орендної плати за землі державної чи комунальної власності.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач регулярно, в період дії спірного договору оренди землі, подавав податкові декларації з плати за землю (орендну плату за земельні ділянки державної або комунальної власності), та включав у ці податкові декларації інформацію про спірну земельну ділянку к.н. 2322188600:04:001:1183.
З урахуванням викладеного суд відхиляє посилання відповідача щодо того, що «… спірна земельна ділянка, не є землею державної чи комунальної власності, а належить до нерозподілених паїв. Проте, всупереч цьому, позивач намагається застосувати правове регулювання, яке застосовується при оренді земель державної та комунальної власності, до нерозподілених паїв…», та при вирішенні справи керується правовим регулюванням для земель державної чи комунальної власності.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором оренди землі від 03.10.2018, який укладено між Запорізькою РДА та ТОВ «Агрофірма «Нива» щодо земельної ділянки з к.н. 2322188600:04:001:1183.
Як зазначалося раніше, з 01.01.2019 орендодавцями нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок є виключно сільські, селищні, міські ради, та оригінали укладених договорів оренди землі нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок передані районними державними адміністраціями до відповідних сільських, селищних, міських рад.
Так, цивільні зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.
У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтями 206 ЗК України та ст. 270 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.
Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Обґрунтовуючи підстави для звернення з даним позовом до суду позивач зазначив, що відповідач у період за період з 01.01.2019 по 31.12.2025 сплачував орендну плату у розмірі, який не відповідав встановленій у договорі оренди ставці 12% від розміру нормативної грошової оцінки землі.
Відповідно до п.п. 288.1-288.4 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України.
Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (пункт 71).
Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку (вартість земельної ділянки), а інформація (дані), визначена у цьому витязі, є обов'язковою під час проведення розрахунку (визначення) орендної плати, суми, яку мав отримати власник земельної ділянки за звичайних умов.
За правовим висновком, викладеним у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі №646/4738/19, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
За правовим висновком, викладеним у п. 7.19, 7.25, 7.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №9.05/1680/20, постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20, п. 38, 46, 51, 58 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19, п. 5.7, 5.10 постанови Верховного Суду від 14.09.2022 у справі №904/4933/15, постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №751/1543/19, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
До позовної заяви було додано витяг №НВ-9989444962025 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером земельної ділянки: 2322188600:04:001:1183. Дата формування витягу 12.12.2025. У витязі зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 115 613,67 грн (а.с.60, т.1).
У контексті наведеного предмету спірних правовідносин суд звертається до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.06.2024 у справі №914/2848/22.
Так, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 101-103 постанови від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22 зазначила:
«Отже, нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.
Водночас обов'язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац другий частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель»). Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати. Зазначене відповідає положенням частини другої статті 632 ЦК України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду висновує, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки».
При цьому суд враховує, що 07.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №105 «Про проведення загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» (далі - Постанова №105).
Постановою №105 вирішено провести у 2018 році загальнонаціональну (всеукраїнську) нормативну грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення, затверджено Порядок проведення загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (далі - Порядок), доручено Міністерству аграрної політики та продовольства, Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити проведення загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення до 31.08.2018.
16.11.2018 наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №552 «Про затвердження технічної документації із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення» (далі - Наказ №552) затверджено технічну документацію із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, яка набула чинності з 01.01.2019.
Таким чином, з 01.01.2019 відпала необхідність складання технічних документацій з оцінки по окремим земельним ділянкам сільськогосподарського призначення, які виготовлялись для визначення розмірів орендної плати, земельного податку, державного мита та інших обов'язкових платежів.
Нормативна грошова оцінка, яка розроблена і затверджена рішенням органу місцевого самоврядування та відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру до затвердження загальнонаціональної нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, діє протягом встановленого законом строку, а після - застосовується загальнонаціональна нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення. Можливість власника або землекористувача земель сільськогосподарського призначення замовити проведення нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки в порядку, передбаченому Законом України «Про оцінку земель», передбачена лише для земельних ділянок приватної власності.
Оскільки Державою здійснено, затверджено та введено в дію загальнонаціональну (всеукраїнську) нормативну грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення, та забезпечено оформлення та видача автоматично в електронній формі з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру Витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок в межах всієї України, то у Степненської сільської ради відсутня необхідність виготовлення технічної документації із нормативної грошової оцінки земельної ділянки з к.н. 2322188600:04:001:1183, її затвердження та доведення до відома ТОВ «Агрофірма «Нива» розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки для розрахунків орендарем сплати орендної плати за землю.
Суд враховує, що станом на час розгляду справи наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України №552 від 16.11.2018 «Про затвердження технічної документації із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення» не оскаржувався та не скасовувався, а отже він є частиною законодавства України.
Суд висновує, що у зв'язку з введенням з 01.01.2019 загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення з 01.01.2029 автоматично змінилися права та обов'язки (в частині розміру орендної плати) сторін договору оренди землі від 03.10.2018, який укладено між Запорізькою РДА та ТОВ «Агрофірма «Нива» щодо земельної ділянки з к.н. 2322188600:04:001:1183.
Велика Палата Верховного Суду у пунктах 108-110 постанови від 05.06.2024 у справі №914/2848/22 зазначила:
«Нормативне регулювання визначення розміру орендної плати за оренду земельних ділянок державної або комунальної власності відбувається за імперативно встановленою формулою множення нормативної грошової оцінки на коефіцієнт, який погоджується сторонами в договорі, але у законодавчо встановлених межах. Розмір нормативної грошової оцінки згідно з наведеними вище законодавчими нормами встановлюється відповідним органом місцевого самоврядування.
Орендодавець у випадку зміни розміру орендної плати у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної чи комунальної власності вправі вимагати від орендаря сплати орендної плати у зміненому розмірі, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом про стягнення спірної суми.
Належному способу захисту орендодавця у такому випадку відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем. Водночас несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності».
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов'язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також орендної плати за водний об'єкт (абзац п'ятий частини першої статті 24 Закону України «Про оренду землі»).
Орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також і орендну плату за водний об'єкт (частина друга статті 25 Закону України «Про оренду землі»).
Право орендодавця вимагати своєчасного внесення орендної плати, та обов'язок Орендаря своєчасно вносити оренду плату передбачено пунктами 9.1, 9.4. договору оренди землі від 03.10.2018.
Відповідно до пункту 4.4. договору оренди землі від 03.10.2018 орендна плата вноситься щомісячно не пізніше 30 числа наступного місяця в рівних частинах від загальної суми.
Степненською сільською радою складено розрахунок несплаченої суми орендної плати за договором оренди землі від 03.10.2018 за період з 01.01.2029 по 31.12.2025 у розмірі 13977,70 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він відповідає вимогам закону, є арифметично правильним та відповідає умовам договору.
Суд відхиляє посилання позивача на необхідність внесення змін до договору оренди у зв'язку зі зміною розміру орендної плати.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду 05.06.2024 у справі №914/2848/22 (пункт 103), від 05.02.2025 у справі №925/457/23 (пункт 123) з моменту початку застосування відповідно до п. 271.2 ст.271 ПК України зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності, автоматично змінюються права та обов'язки сторін договору оренди у частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. У таких правовідносинах відсутній обов'язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов'язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення несплаченої орендної плати у розмірі 13977,70 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про розірвання договору оренди землі.
Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.
Відповідно до спеціальної норми частини 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Згідно з п. «д» частини 1 статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Водночас для того, щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату», зокрема, орендної плати.
При цьому, повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення його умов, визначено через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, і це відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України віднесено, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
У пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі №918/391/23 зазначено, що під «систематичністю» під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість, разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №922/367/21, від 04.07.2023 у справі №906/649/22, від 20.02.2024 у справі №917/586/23, від 02.04.2024 року у справі №922/1165/23 та інші).
В інших пунктах постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі №918/391/23 зокрема вказано:
« 86. Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.
У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.
87. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року у справі №910/2861/18 та від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.
88. Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.
89. Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов'язаних з укладенням та виконанням договору.
90. Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов'язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення […]
92. Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі №199/3846/19).
93. Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов'язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору.
94. Також потрібно враховувати, що у відносинах оренди землі основним їх регулятором, крім спеціального законодавства, є договір оренди землі. Враховуючи, що договір є регулятором відносин з використання земельної ділянки, на ці відносини поширюються правила статті 3 ЦК України, яка визначає, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.Тож і приписи чинного законодавства, і умови договору потрібно застосовувати крізь призму загальних засад статті 3 ЦК України. Відповідно істотність за абзацом другим частини другої статті 651 ЦК України має оцінюватися так само з точки зору справедливості, добросовісності та розумності, які сукупно утворюють цільний засадничий принцип регулювання приватноправових відносин».
За встановлених судом у даній справі обставин, відповідач систематично не сплачував належні за Договором орендні платежі у розмірі та у строк, що визначені останнім, тим самим допустивши виникнення заборгованості перед позивачем на суму 13977,70 грн (в середньому близько 2000,00 грн на рік).
Неповна сплата орендної плати мала місце протягом семи років поспіль (2019-2025 роки), що свідчить про систематичність несплати орендної плати.
За спірний період відповідачем сплачувалась орендна плата у розмірі 83,59%, що на 16,41% менше, ніж встановлено договором, при цьому загальний розмір заборгованості за сім років становить 13977,70 грн.
Обґрунтовуючи істотність порушення договору оренди землі, позивач звернув увагу суду, що причинами неповної сплати орендної плати є свідома бездіяльність відповідача, який протягом більше шести років не отримував витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки. При цьому суд також враховує і поведінку позивача, який також протягом більш ніж шість років не звертався до відповідача з вимогами про сплату орендної плати в повному обсязі, тим самим фактично не проявляв зацікавленості в отриманні повної орендної плати.
Оцінюючи істотність порушення договору оренди землі, з урахуванням конкретних обставин справи (розмір заборгованості за договором у гривнях та процентне співвідношення оплаченої та неоплаченої частини орендної плати), суд доходить висновку, що в даному конкретному випадку з урахуванням критерію розумності та справедливості, хоча і мало місце систематичне порушення договору оренди землі, проте розмір заборгованості, як в гривнях, так і процентах по відношенню до повної орендної плати, свідчать про відсутність підстав для висновку про істотність порушення відповідачем договору оренди землі.
При цьому суд також враховує зацікавленість відповідача у збереженні договору оренди, а також те, що спірна земельна ділянка має цільове призначення - пасовища. Вона є невід'ємною та критично важливою частиною виробничого циклу відповідача. Згідно з Реєстром тварин на балансі підприємства перебуває значна кількість худоби: 287 голів великої рогатої худоби (з них 108 корів, 157 телиць, 22 бугаї) та 3 коня (а.с. 18, т.2).
Такий спосіб захисту як стягнення заборгованості за договором оренди буде ефективним та пропорційним, відновлюватиме порушене право позивача як орендодавця та зберігатиме договір оренди землі, виходячи з балансу інтересів обох сторін.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки, к.н. 2322188600:04:001:1183, площею 17,9650 га (не витребувані (нерозподілені) земельні частки (паї) - пасовища) від 03.10.2018, укладеного між Запорізькою РДА та ТОВ «Агрофірма «Нива».
Оскільки вимога про повернення земельних ділянок є похідною від вимоги про розірвання договору оренди, тож за відсутності правових підстав для розірвання такого договору оренди відсутній обов'язок орендаря повернути земельну ділянку к.н. 2322188600:04:001:1183 позивачеві.
Щодо строку позовної давності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24 викладені наступні висновки щодо питання перебігу позовної давності:
За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (Закон № 540-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом №540-ІХ.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі №910/18489/20 (провадження №12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд із цим Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (Закон №2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-ІХ набрав чинності 17.03.2022.
Надалі Законом України від 08.11.2023 №3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон №3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.
Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 №4434-ІХ пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№40-44, ст. 356) виключено. Закон набрав законної сили 04.09.2025.
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача несплаченої орендної пати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2019. Відповідно, станом на 02.04.2020 позовна давність за такими вимогами не спливла.
Отже, поданий Степненською сільською радою 31.12.2025 (надісланий до суду засобами поштового зв'язку) позов є таким, що пред'явлений в межах загальної позовної давності. Підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності, передбачені статтею 267 ЦК України, відсутні.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач доводяться договором оренди землі від 03.10.2018 (а.с.38-41, 45, т.1), витягом з ДЗК про земельну ділянку (а.с.47-53, т. 1), інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.54, т. 1), витягом із технічної документації з НГО земельних ділянок (а.с. 60, т. 1), листом ГУ ДПС у Запорізькій області від 06.08.2025 (а.с.62, т. 1), податковими деклараціями відповідача з плати за землю (а.с. 63-83, т. 1).
Обставини, на які посилається відповідач, доводяться довідкою відповідача №18 від 02.03.2026 (а.с.18, т.2), платіжними інструкціями про сплату орендної плати за землю (а.с.19-52, т.2).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).
Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК).
За змістом ст. 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ураховуючи встановлені обставини у даній справі, предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, стягнення з відповідача 13 977,70 грн. В іншій частині вимог суд відмовляє.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до частини 4 ст. 129 ГПК України.
З відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 грн.
В іншій частині судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» (бул. Центральний, буд. 25, кв. 104, м. Запоріжжя, 69005; ідентифікаційний код юридичної особи 30719778) на користь Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області (вул. Травнева, 50, с. Степне, Запорізький район, Запорізька область, 70432; ідентифікаційний код юридичної особи 05383342) суму 13 977,70 грн (тринадцять тисяч дев'ятсот сімдесят сім гривень 70 коп.) несплаченої орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 03.10.2018, кадастровий номер 2322188600:04:001:1183, площею 17,9650 га. Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» (бул. Центральний, буд. 25, кв. 104, м. Запоріжжя, 69005; ідентифікаційний код юридичної особи 30719778) на користь Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області (вул. Травнева, 50, с. Степне, Запорізький район, Запорізька область, 70432; ідентифікаційний код юридичної особи 05383342) суму 3028,00 (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 25.05.2026.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.І. Педорич