ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
14 травня 2026 року Справа № 902/476/26
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Хабарова М.В.,
суддя Мамченко Ю.А.,
суддя Петухов М.Г.
секретар судового засідання Щербак В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 14.04.2026 у справі №902/476/26 (суддя Яремчук Ю.О., повна ухвала складена 14.04.2026)
за позовом Заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Родинний маєток"
про стягнення коштів
за участю:
прокурор - Рункевич І.В.
від позивача - не з'явились
від відповідача - не з'явились
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 14.04.2026 у справі №902/476/26 у задоволенні заяви Заступника керівника Вінницької обласної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову у справі №902/476/26 відмовлено.
В обґрунтування постановленої ухвали суд першої інстанції вказав, що доказів вчинення відповідачем ТОВ "Родинний маєток" активних дій, спрямованих на відчуження рухомого чи нерухомого майна, коштів чи підготовчих дій до такого відчуження матеріали справи №902/476/26 не містять, при тому, що спірні правовідносини виникли ще у 2022 році.
Суд зазначив, що розмір статутного капіталу підприємства відповідача в розмірі 1010000,00 грн не ставлять у пряму залежність неможливість виконання рішення (у разі задоволення позову) у майбутньому.
Крім того, у заявленому заході забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "Родинний маєток", державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим акредитованим суб'єктам та посадовим особам, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Родинний маєток" щодо: змін до відомостей про розмір статутного капіталу; змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників; змін до відомостей, пов'язаних із входженням до складу учасників, суд першої інстанції також відмовив, вказавши, що такий захід не пов'язаний з предметом спору.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Вінницька обласна прокуратура звернулась з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.
Зазначає, що для вжиття заходів забезпечення позову у справі шляхом арешту нерухомого майна та заборони вчинення щодо нього дій не вимагається подання доказів реального вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження майна, оскільки достатнім для задоволення такої заяви є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. На користь такого припущення свідчить існування у відповідача як одноособового власника юридичної можливості вільно у будь-який час розпорядитися нерухомим майном.
Прокурор вказує, що відповідач, здійснюючи будівництво 1 черги з 02.08.2019 і 2-ї черги з 17.08.2019, будучи обізнаним про свій обов'язок щодо внесення до місцевого бюджету Вінницької міської територіальної громади коштів пайової участі, не здійснив її протягом тривалого часу та не вжив жодних заходів для погашення заборгованості. Така бездіяльність та протиправна поведінка відповідача негативно впливають на фінансовий стан позивача, оскільки сума безпідставно збережених коштів є значною.
Водночас, не зважаючи на існуючий обов'язок сплати коштів пайової участі, в період 2021-2025 років здійснив відчуження майна (зокрема у грудні відчужив належні йому на праві власності 3 нежитлові приміщення), і в той же час не сплатив кошти пайової участі до місцевого бюджету.
Вказане, на думку апелянта, підтверджує навмисне ухилення відповідача від погашення заборгованості і виконання обов'язку, визначеного законом, у зв'язку з чим подальше зволікання із забезпеченням дієвого захисту майнових інтересів позивача може призвести до утворення безнадійної заборгованості, у зв'язку можливістю вільно розпоряджатись вказаним майном та коштами, у тому числі, відчужувати його третім особам.
Також апелянт зазначає, що відповідно до статуту ТОВ "Родинний маєток" основним засновником і власником товариства (з часткою 80% у статутному капіталі) є іноземний громадянин - громадянин об'єднаного королівства Великобританії та Північної Ірландії ОСОБА_1 , який проживає у Швейцарії (тобто поза межами України). Будучи бенефіціарним власником товариства з типом бенефіціарного володіння, останній має необмежену можливість розпорядження активами товариства та виведення коштів за межі України.
Таким чином, прокурор вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та на нерухоме майно товариства, а також заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо юридичної особи - відповідача та його засновників є розумними, обґрунтованими та адекватними.
Позивач та відповідач своїм правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст.263 ГПК України не скористався.
Згідно з ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судове засідання 14.05.2026 з'явився прокурор, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник позивача, якому було забезпечено можливість участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026, в судове засідання не з'явився.
Відповідач також явку свого уповноваженого представника у судове засідання 14.05.2026 не забезпечив, про причини неявки не повідомив.
Згідно з ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на вказане, зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, приймаючи до уваги ст. 269 Господарського процесуального кодексу України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, враховуючи, що явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали оскарження ухвали Господарського суду Вінницької області від 14.04.2026, наявні в них докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів оскарження ухвали Господарського суду Вінницької області від 14.04.2026, Вінницька обласна прокуратура в інтересах держави в особі Вінницької міської ради звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовом до ТОВ "Родинний маєток" про стягнення 2 793 870,68 грн безпідставно збережених коштів пайової участі, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "Родинний маєток" свого обов'язку щодо перерахування до місцевого бюджету Вінницької міської територіальної громади коштів пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття об'єкта (нового будівництва житлово-громадського комплексу яке здійснювалось відповідачем по вул. І.Богуна, 27А, м. Вінниця, розпочато 02.08.2019 (1-ша черга) та 17.08.2019 (2-га черга з 1-м та 2-м пусковими комплексами) та введено в експлуатацію почергово відповідно 30.03.2021 та 04.07.2022) в експлуатацію.
Одночасно разом із позовною заявою до суду першої інстанції суду надійшла заява Вінницької обласної прокуратури про забезпечення позову, в якій остання просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
1) накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Родинний маєток" як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово- кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ "Родинний маєток", у межах суми позовних вимог на загальну суму 2 793 870,68 грн;
2) накладення арешту на нерухоме майно ТОВ "Родинний маєток";
3) заборони ТОВ "Родинний маєток", державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим акредитованим суб'єктам та посадовим особам, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Родинний маєток", що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо: змін до відомостей про розмір статутного капіталу; змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників; змін до відомостей, пов'язаних із входженням до складу учасників.
Обґрунтовуючи вищевказану заяву прокурор зазначав, що стягнення з ТОВ "Родинний маєток" коштів до бюджету Вінницької міської ради сприятиме забезпеченню потреб територіальної громади в умовах воєнного стану, тоді як тривале невиконання відповідачем обов'язку зі сплати пайової участі та безпідставне утримання коштів у розмірі 2 793 870,68 грн суперечить суспільним інтересам та завдає істотної шкоди інтересам Вінницької міської територіальної громади.
Прокурор вказує, що згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань статутний капітал ТОВ "Родинний маєток" становить 1 010 000,00 грн.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта у ТОВ "Родинний маєток" у власності перебуває 3 земельні ділянки та 6 об'єктів нерухомого майна за рахунок якого в подальшому можливо забезпечити погашення утвореної значної заборгованості перед територіальною громадою Вінницької міської ради.
Водночас, наявність у приватній власності майна/коштів свідчить про реальну можливість відповідача у будь-який момент їх відчужити, що в подальшому призведе до неможливості виконання рішення суду у вказаній справі та недосягнення цілей господарського судочинства щодо ефективного захисту порушених інтересів держави.
З огляду на вказане, просить суд вжити заявлені ним заходи забезпечення позову.
Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду, колегія суддів враховує наступне.
Згідно з положеннями ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є запобігання можливому порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Цим забезпечується можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Тобто, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п. 1,2,4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежу, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 зазначила, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Разом з тим, у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 Об'єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду висловила правову позицію, за якою, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. (аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21, від 20.06.2025 у справі №911/2073/24).
Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного до предмету спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Разом з тим, законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет вірогідності, належності, допустимості та достовірності.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Як вбачається з матеріалів оскарження, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача 2793870,68 грн безпідставно збережених коштів пайової участі (у тому числі 1748784,26 грн за наслідками невиконання зобов'язань за кодом 24170000 "Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту", 831 532,28 грн інфляційні витрати (індекс інфляції) та 213 554,14 грн сума за користування коштами (річні) - 3 відсотки).
Оскільки судове рішення при задоволенні вищевказаної позовної вимоги вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Згідно з ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язуються заявлені позовні вимоги та застосування певного заходу забезпечення позову.
Звідси, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову та які можуть виражатись у вчиненні відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 04.12.2025 у справі №916/3385/25.
Колегія суддів звертає увагу, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору, а процесуальний закон, визначаючи уст.75 Господарського процесуального кодексу України підстави звільнення від доказування, не передбачає звільнення учасника від доказування у разі подання заяви про забезпечення позову.
У розрізі вказаного, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити, попри це такі дії не можуть визнаватись встановленими поза межами процедури та стандартів доказування.
У зворотному ж порушується баланс рівності усіх учасників судового процесу та презюмується абсолютне право заявника на застосування обраних ним заходів забезпечення позову.
Оцінюючи заявлений Вінницькою обласною прокуратурою захід забезпечення позову щодо накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Родинний маєток" в межах ціни позову, колегія суддів вважає його співмірним до предмету спору та таким, що забезпечить майбутнє виконання рішення суду та захист прав позивача, у разі задоволення позову.
Як вбачається з інформації, розміщеної у відкритому доступі на сайті "Опендатабот" у розділі "Фінансові показники" (за посиланням: https://opendatabot.ua/c/41029980) ТОВ "Родинний маєток" мав наступний чистий прибуток: у 2023 році - " - 26 240 900 грн", у 2024 році - " - 21 658 300 грн", у 2025 році - " - 21 898 200 грн"; а його рентабельність складала: у 2023 році - " -1 044,62%", у 2024 році - " -4 266,8%", у 2025 році - " - 1 325,32%". Вказане свідчить про тривалий характер збиткової діяльності товариства.
Водночас наявний статутний капітал ТОВ "Родинний маєток" у розмірі 1 010 000 грн є істотно меншим за суму позовних вимог і навіть за сприятливих умов може покрити лише близько третини заявлених до стягнення коштів. За таких обставин, існують обґрунтовані підстави вважати, що на момент виконання судового рішення у відповідача може бути недостатньо грошових коштів або вони можуть бути взагалі відсутні.
Судом також враховано, що у грудні 2025 року, згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідачем було відчужено належні йому на праві власності три нежитлових приміщення, що свідчить про можливу недобросовісну поведінку ТОВ "Родинний маєток" у частині розпорядження власними активами за наявності невиконаних зобов'язань перед позивачем щодо сплати коштів пайової участі до місцевого бюджету Вінницької міської ради.
Колегія суддів зазначає, що вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладання арешту на належні відповідачу грошові кошти не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ТОВ "Родинний маєток", оскільки вони залишаються у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися ними обмежується на певний час, отже мають тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до розгляду цієї справи по суті.
Арешт наявних коштів на рахунках юридичної особи не призведе до перешкод у здійсненні господарської діяльності ТОВ "Родинний маєток" чи погіршення його майнового стану, оскільки знерухомлення таких грошових активів, є співмірним із заявленими позовними вимогами та забезпечує збалансованість інтересів сторін, також він є засобом тимчасового характеру та має на меті збереження існуючого становища до ухвалення судового рішення у справі та набрання ним законної сили для забезпечення можливості ефективного поновлення прав держави в особі Вінницької міської ради.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Вінницької обласної прокуратури щодо вжиття такого заходу забезпечення, як накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Родинний маєток" як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово- кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ "Родинний маєток", у межах суми позовних вимог на загальну суму 2 793 870,68 грн, відтак, останній підлягає вжиттю.
Водночас щодо заявленого Вінницькою обласною прокуратурою заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно ТОВ "Родинний маєток" колегія суддів зазначає, що прокурором не наведено достатніх підстав, які б свідчили про те, що невжиття такого заходу ускладнить або унеможливить виконання рішення суду у даній справі.
Здійснення відповідачем продажу власного нерухомого майна є видом його господарської діяльності, що не може саме по собі свідчити про наявність у нього наміру ухилитися від виконання судового рішення у даній справі та не є доказом підтвердження обставин, що можуть ускладнити або унеможливити виконання рішення суду.
При цьому інтереси та доводи прокурора щодо можливого ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову є належним чином забезпечені шляхом застосування заходу у вигляді накладення арешту на грошові кошти в межах суми позовних вимог, у зв'язку з чим підстави для додаткового арешту нерухомого майна відсутні.
Оцінюючи заявлений прокурором захід забезпечення позову у вигляді заборони ТОВ "Родинний маєток", державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим акредитованим суб'єктам та посадовим особам, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Родинний маєток", що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо: змін до відомостей про розмір статутного капіталу; змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників; змін до відомостей, пов'язаних із входженням до складу учасників, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаний захід не перебуває у безпосередньому зв'язку з предметом спору, а отже не відповідає критерію його належності та співмірності.
За змістом ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно п.2 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
За приписами п.1,4 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, нез'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Заступника керівника Вінницької обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню, а ухвала Господарського суду Вінницької області від 14.04.2026 у справі №902/476/26 частковому скасуванню.
Оскільки в даному випадку справа не розглядалася та не вирішувалася по суті, то відповідно до положень ст.129 ГПК України суд апеляційної інстанції не здійснює розподіл судового збору.
Керуючись ст.ст. 269, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 14.04.2026 у справі №902/476/26 задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 14.04.2026 у справі №902/476/26 в частині відмови у накладені арешту на грошові кошти ТОВ «Родинний маєток» (код ЄДРПОУ 41029980) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ «Родинний маєток», у межах суми позовних вимог на загальну суму 2 793 870,68 грн скасувати.
3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким заяву Вінницької обласної прокуратури про забезпечення позову у справі № 902/476/26 задовольнити частково.
4. Накласти арешт на грошові кошти ТОВ «Родинний маєток» (код ЄДРПОУ 41029980) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ «Родинний маєток», у межах суми позовних вимог на загальну суму 2 793 870,68 грн.
5. В іншій частині ухвалу Господарського суду Вінницької області від 14.04.2026 у справі №902/476/26 щодо відмови у вжитті заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно ТОВ «Родинний маєток» (код ЄДРПОУ 41029980) та заборонити ТОВ «Родинний маєток» (код ЄДРПОУ 41029980), державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим акредитованим суб'єктам та посадовим особам, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «Родинний маєток», що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо: змін до відомостей про розмір статутного капіталу; змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників; змін до відомостей, пов'язаних із входженням до складу учасників залишити без змін.
6. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена "20" травня 2026 р.
Головуючий суддя Хабарова М.В.
Суддя Мамченко Ю.А.
Суддя Петухов М.Г.