вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" травня 2026 р. Справа№ 920/1765/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
без повідомлення учасників справи
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» на рішення Господарського суду Сумської області від 09.03.2026
у справі №920/1765/25 (суддя - Вдовенко Д.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобетонбуд Суми»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь»
про стягнення заборгованості.
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Автобетонбуд Суми» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» про стягнення 291978,34 грн, з яких: 165499,92 грн заборгованість за поставлений товар; 17316,28 грн 3% річних; 60759,08 грн інфляційні втрати; 40128,06 грн пеня та 8275,00 грн штраф.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що відповідач не виконав належним чином зобов'язань відповідно до договору купівлі-продажу №67 від 28.10.2019 щодо оплати отриманого товару, у зв'язку з чим у нього виникла спірна заборгованість.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 09.01.2026 відкрито провадження у справі №920/1765/25 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Рішенням Господарського суду Сумської області від 09.03.2026 (повне рішення складене 13.03.2026) у справі №920/1765/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобетонбуд Суми» задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини справи (через неподання відповідачем з поважних причин відзиву на позовну заяву), неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Скаржник відмічає, що за спірним договором позивач здійснив значну кількість операцій з постачання товару, проте, за наявною у відповідача інформацією заборгованість перед позивачем щодо оплати поставки товару за видатковою накладною №77 відсутня, оскільки відповідачем здійснена оплата за рахунками позивача згідно платіжних інструкцій №16293 від 01.07.2021, №16294 від 01.07.2021 та №16328 від 02.07.2021. Вказані платіжні інструкції відповідач просить суд долучити до матеріалів справи. В обґрунтування неможливості подання вказаних доказів до суду першої інстанції в передбачений процесуальним законодавством строк відповідач повідомляє, що повноваження представника товариства були обмежені ознайомленням з матеріалами справи, тоді як директор відповідача 13.02.2022 виїхав за межі території України.
Також відповідач вказує, що не отримував рахунок №157 від 23.06.2022 на суму 165499,92 грн.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2026 апеляційну скаргу у справі №920/1765/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» на рішення Господарського суду Сумської області від 09.03.2026 у справі №920/1765/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), а також встановлено позивачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу та заперечень на клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
24.04.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобетонбуд Суми» надійшли заперечення на клопотання відповідача про поновлення строків на подання доказів, згідно яких позивач відмічає, що 30.12.2025 позовна заява була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь», 09.01.2026 до електронного кабінету відповідача доставлена ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі, 28.01.2026 представниця відповідача подала заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, 29.01.2026 відбулася відправка повідомлень представниці відповідача і лише 09.03.2026 було ухвалено оскаржуване рішення у даній справі. Відтак, відповідач мав достатньо часу для надання відзиву по справі та доказів в підтвердження своєї позиції.
Також 24.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Автобетонбуд Суми» подало до суду відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач заперечує проти доводів скарги відповідача, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Зокрема, позивач зауважує, що з моменту укладення договору купівлі-продажу №67 від 28.10.2019 до 23.06.2022 відповідач розраховувався за поставлений позивачем товар, проте товар поставлений згідно товарно транспортної накладної №77 від 28.06.2022 на суму 165499,92 грн залишився не оплачений.
Окрім того позивач відмічає, що для зручності та полегшення бухгалтерського обліку, з травня 2022 року рахунки за договором направлялись у відділ збуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» на електронну адресу mashdetal.snab@gmail.com, відтак є безпідставними твердження відповідача про неотримання рахунку №157.
29.04.2026 позивач подав до суду клопотання згідно якого просив, в разі прийняття до розгляду доказів доданих відповідачем до апеляційної скарги, взяти до уваги платіжні доручення про сплату відповідачем на користь позивача коштів за товар отриманий в період з 10.02.2022 по 14.06.2022.
01.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Автобетонбуд Суми» подало до суду клопотання згідно якого просило, в разі прийняття до розгляду доказів доданих відповідачем до апеляційної скарги, врахувати рахунок на оплату №99 та видаткові накладні. За поясненнями позивача, долучені відповідачем до апеляційної скарги платіжні доручення не стосуються предмету даного спору, а відображають господарські правовідносини сторін за договором поставки №12/2 від 24.06.2021.
Також 01.05.2026 позивачем подано до суд клопотання про витребування доказів, згідно якого позивач просить розглянути дане клопотання після розгляду клопотання відповідача про визнання поважними причин пропуску строку встановленого для подання доказів. В разі задоволення клопотання відповідача, позивач просить витребувати у ГУ ДПС у Сумській області документи згідно переліку.
Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» про долучення доказів, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи, серед іншого, мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, сторони мають обов'язок добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Згідно з ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи, зокрема, зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
За загальними правилами подання доказів, встановленими у ст. 80 ГПК України, позивач повинен подати суду докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2); якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. 4); докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8).
Частиною 3 статті 269 ГПК України унормовано, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
За наведеного, всі докази, які підтверджують заявлені вимоги/заперечення, мають бути подані до суду першої інстанції, а неможливість подання доказів під час розгляду справи судом першої інстанції повинна бути письмово доведена скаржником до суду та належним чином обґрунтована.
Надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції (додані до апеляційної скарги) без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції є порушенням вимог статей 80 та 269 ГПК України (відповідна позиція наведена в постанові Верховного Суду від 23.07.2019 у справі №917/2034/17).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Водночас, згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Тобто, право на поновлення строку реалізується з урахуванням конкретних обставин, яким суд має надати правову оцінку і які сторона повинна обґрунтувати.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Як слідує з матеріалів апеляційної скарги, відповідач порушуючи клопотання про долучення до матеріалів справи платіжних інструкцій вказує, що відповідні докази не могли бути подані до суду першої інстанції оскільки повноваження представника товариства були обмежені ознайомленням з матеріалами справи, тоді як директор відповідача 13.02.2022 виїхав за межі території України.
Стосовно наведеного колегія суддів зауважує наступне.
Згідно з матеріалами справи, копія ухвали Господарського суду Сумської області про відкриття провадження у даній справі від 09.01.2026 доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» 09.01.2026 об 12:43. Ухвалою суду від 09.01.2026 встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву - п'ятнадцять днів з дня отримання ухвали. Отже, відзив на позовну заяву та відповідно, докази на спростування позовних вимог, мали бути подані відповідачем до 26.01.2026 (з урахуванням того, що останній день строку припав на вихідний). Проте відповідна процесуальна дія не була вчинена відповідачем у встановлений строк.
28.01.2026 представниця відповідача подала до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді. 29.01.2026 відбулася відправка повідомлень представниці відповідача і лише 09.03.2026 було ухвалено оскаржуване рішення у даній справі.
Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» мало можливість подати до суду першої інстанції відзив на позовну заяву та докази в підтвердження своєї позиції, тоді як докази в спростування позовних вимог було подано скаржником лише до суду апеляційної інстанції.
Водночас колегія суддів вважає, що обмеження повноважень представника на представництво інтересів відповідача та перебування директора відповідача з 13.02.2022 за межами території України, не є обставинами, які об'єктивно унеможливили подання відповідних доказів до суду першої інстанції, позаяк відповідні дії залежали лише від суб'єктивної волі сторони. Таким чином наведені відповідачем причини пропуску строку, встановленого для подання доказів, не визнаються поважними судом апеляційної інстанції.
За таких обставин, враховуючи приписи ч. 3 ст. 269 ГПК України та недоведеність причин, що об'єктивно не залежали від відповідача та позбавили його можливості дотриматись строків, передбачених процесуальним законодавством, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» про долучення доказів.
До того ж слід звернути увагу, що Європейський суд з прав людини у п.41 свого рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відтак, сторона, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов'язана слідкувати за перебігом розгляду справи учасником якої він є, та утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу (ст. 43 ГПК України).
Враховуючи відмову у задоволенні клопотання відповідача про долучення доказів, колегією суддів не розглядаються клопотання позивача про долучення та витребування доказів, позаяк умова, зазначена в поданих клопотаннях (прийняття до розгляду доказів доданих відповідачем до апеляційної скарги), не настала.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 28.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автобетонбуд Суми» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» (покупець) укладений договір купівлі-продажу №67 за умовами якого позивач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність відповідачу пісок, будівельні матеріали, з/б вироби: кільця (надалі - товар), а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити товар. Кількість, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість товару визначається сторонами у видаткових накладних та рахунках-фактури на кожну партію товару, які є невід'ємними частинами договору (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 2.1. договору ціна, найменування і кількість товару, що є предметом поставки за договором, вказана в рахунках та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п. 3.6. договору перехід права власності, а також ризик втрати, випадкового пошкодження чи знищення товару переходять від продавця покупцю в момент підписання сторонами видаткової накладної уповноваженими на те представниками сторін.
За умовами п. 4.2. договору покупець зобов'язаний оплатити партію товару авансом до дати поставки замовленої партії, тобто шляхом внесення передоплати в розмірі 100% вартості замовленої партії товару протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту виставлення рахунку продавцем.
Незважаючи на викладене в п. 4.2. договору сторони домовились, що продавець може достроково виконати свої зобов'язання за договором та здійснити поставку товару покупцю до здійснення ним авансового платежу (передоплати) за такий товар. В цьому випадку покупець зобов'язаний оплатити поставлену йому партію товару протягом 3 (трьох) календарних днів з дати поставки такої партії товару (п. 4.3. договору).
Відповідно до п. 5.2.3. договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлені товари.
Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та діє до 31.12.2019 року, але до повного проведення розрахунків та виконання зобов'язань сторонами за договором. При відсутності заперечень будь-якої із сторін договір вважається пролонгований (продовжений) на кожний наступний календарний рік на тих же самих умовах (п. 9.1., 9.2. договору).
Як стверджує позивач, на виконання умов договору 28.06.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Автобетонбуд Суми» було поставлено відповідачу товар на загальну суму 165499,92 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними №Р77 від 28.06.2022 та видатковою накладною №77 від 28.06.2022.
23.06.2022 позивач виставив відповідачу рахунок №157 на оплату товару на суму 165499,92 грн.
Проте відповідач не здійснив оплату отриманого товару, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 165499,92 грн основного боргу за договором.
Окрім цього, враховуючи невиконання відповідачем грошових зобов'язань, позивач просив суд стягнути з відповідача також 3% річних у розмірі 17316,28 грн, 60759,08 грн інфляційних втрат, пені в розмірі 40128,06 грн та штрафу в розмірі 8275 грн.
Відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції відзиву на позовну заяву не подав та не виклав своїх заперечень щодо заявлених позовних вимог.
За результатами розгляду спору суд першої інстанції, встановивши факт порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
З наведеними висновками місцевого господарського суду погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Укладений між позивачем та відповідачем договір є підставою для виникнення в його сторін прав та обов'язків: майново-господарських зобов'язань згідно ст. 11, 202, 509 ЦК України, та згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору позивач здійснив поставку відповідачу товару загалом на суму 165499,92 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною та товарно-транспортними накладними. Проте, відповідач не виконав свій обов'язок щодо оплати вартості поставленого позивачем товару на зазначену суму.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що вищенаведені видаткова накладна та товарно-транспортні накладні підписана представниками обох сторін та скріплені печатками, жодних заперечень щодо кількості, асортименту, якості товару не містять. Також у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність зауважень чи заперечень відповідача відносно поставленої продукції.
Відтак, підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фіксує факт здійснення господарської операції і є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п. 4.2 договору сторонами узгоджено, що оплата за товар здійснюється покупцем шляхом внесення передоплати в розмірі 100% вартості замовленої партії товару протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту виставлення рахунку продавцем.
У той же час, згідно п. 4.3 договору, продавець може достроково виконати свої зобов'язання за договором та здійснити поставку товару покупцю до здійснення ним авансового платежу (передоплати) за такий товар. В цьому випадку покупець зобов'язаний оплатити поставлену йому партію товару протягом 3 (трьох) календарних днів з дати поставки такої партії товару.
Відповідно до матеріалів справи, 23.06.2022 позивач сформував рахунок на оплату №157 на суму 165499,92 грн.
28.06.2022 сторонами підписано видаткову накладну на поставку товару на суму 165499,92 грн.
Таким чином, згідно умов договору, відповідач повинен був внести предоплату в розмірі 100% вартості товару (165499,92 грн) в строк до 28.06.2022, або ж оплатити поставлений товар до 01.07.2022.
Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи і не спростовано Товариством з обмеженою відповідальністю «Машдеталь», останнім не оплачено вартість поставленого позивачем товару на суму 165499,92 грн.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, доказів здійснення відповідачем оплати існуючої заборгованості станом на час розгляду даної справи її матеріали не містять.
Твердження скаржника про неотримання ним рахунку на оплату колегія суддів сприймає критично, оскільки, по-перше, оплата поставленого позивачу товару не ставиться в залежність від отримання рахунку, позаяк відповідний обов'язок виникає у покупця з моменту отримання товару (в даному випадку з моменту підписання видаткової накладної), по-друге, рахунок на оплату №157 від 23.06.2022 на суму 165499,92 грн був направлений Товариству з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» на електронну адресу mashdetal.snab@gmail.com, що підтверджується знімком екрану електронної пошти позивача. При цьому в п. 10.6 договору сторонами унормовано, що копії документів, пов'язані з укладанням та виконанням договору, отримані електронною поштою мають силу оригіналу.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару, строк якого настав, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача основаної заборгованості в сумі 165499,92 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 17316,28 грн, 60759,08 грн інфляційних втрат, пені в розмірі 40128,06 грн та штрафу в розмірі 8275 грн, колегія суддів зауважує слідуюче.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.3. договору сторонами унормовано, що у разі порушення покупцем строків оплати за товар, встановлених п. 4.3. договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла під час прострочення оплати, за кожен день такого прострочення. Пеня нараховується на розмір несплачених покупцем грошових сум, починаючи з першого дня прострочення оплати, та нараховується за весь період прострочення оплати покупцем, а її нарахування припиняється в день повного погашення заборгованості покупцем.
Згідно з п. 6.4. договору за порушення строків оплати, встановлених договором, понад 20 (двадцять) календарних днів, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 5% від суми заборгованості поставленого товару.
Відповідно до розрахунку позивача стягненню Товариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» підлягає пеня в розмірі 40128,06 грн та штраф в розмірі 8275 грн нараховані на вартість неоплаченого товару за період з 02.07.2022 по 31.12.2022.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій в межах визначеного періоду, апеляційний суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому, враховуючи, що право на стягнення штрафу передбачено умовами договору, тоді як судом встановлено факти прострочення відповідачем оплати отриманого товару, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 40128,06 грн та штрафу в розмірі 8275 грн обґрунтовано задоволена судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Північний апеляційний господарський суд здійснивши арифметичну перевірку наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми 3% річних у розмірі 17316,28 грн та інфляційних втрат у розмірі 60759,08 грн, згідно визначеного позивачем періоду, погоджується з місцевим господарським судом про обґрунтованість заявлених позивачем вимог.
Поряд з цим, колегія суддів зауважує, що відповідач не надав ані контррозрахунку проти заявлених до стягнення з нього штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних, ані будь-яких заперечень щодо невірності їх нарахування тощо.
Таким чином, аргументи апеляційної скарги відповідача не спростовують правомірності висновків місцевого господарського суду щодо встановлених обставин справи.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Сумської області від 09.03.2026 у справі №920/1765/25 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.
Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 09.03.2026 у справі №920/1765/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді В.В. Андрієнко
С.І. Буравльов