вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" травня 2026 р. Справа№ 925/1566/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сковородіної О.М.
суддів: Колесника Р.М.
Тищенко А.І.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області
на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.02.2026 у справі №925/1566/25 (суддя - Спаських Н.М.)
за позовом Черкаського обласного центру зайнятості
до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області
про стягнення 33 548, 38 грн.
без виклику сторін
Черкаським обласним центром зайнятості заявлено позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 33 548,38 грн. через визнання помилковою довідки, виданої працівнику для виплати допомоги по безробіттю за період з 07.01.2025 по 12.05.2025.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №925/1566/25 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.02.2026 у справі №925/1566/25 (повний текст рішення складений та підписаний 13.02.2026) позовні вимоги були задоволені у повному обсязі, стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь Черкаського обласного центру зайнятості 33 548,38 грн.
Не погоджуючись із вказаними рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області 02.03.2026 у встановлений процесуальний строк через електронний кабінет подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення у повному обсязі, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що законодавчі підстави для відшкодування коштів Черкаському обласному центру зайнятості, як допомога по безробіттю ОСОБА_1 , у Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області відсутні.
Ухвалою апеляційного суду від 09.03.2026 було відкрито апеляційне провадження у письмовому (спрощеному) провадженні без виклику сторін за скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.02.2026 у справі №925/1566/25, встановлено учасникам справи строки на подання відзиву, заперечення на відзив, заяв, клопотань.
23.03.2026 на адресу суду позивачем був наданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує щодо доводів апеляційної скарги та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вказує, що відповідач не самостійно виявив помилку, а лише після звернення позивача, допущену помилку не можна вважати технічною. Посилання відповідача на відсутність відповідного бюджетного призначення для відшкодування завданої шкоди є абсолютно безпідставними.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 строків на подання учасниками справи документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
26.09.2024 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся за реєстрацією до Черкаської філії Черкаського обласного центру зайнятості для оформлення допомоги по безробіттю.
Згідно з документами заявника встановлено, що він звільнений з військової служби у відповідності до підпункту «а» пункту 2 (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Після отримання додаткових відомостей з територіального органу Пенсійного фонду України про наявний страховий стаж та дату з якої він матиме право на призначення пенсійної виплати за віком, 08.10.2024 ОСОБА_1 повторно звернувся до Черкаської філії позивача та надав довідку Головного управління ПФУ України в Черкаській області № 2874 від 08.10.2024 згідно з якою він матиме право на призначення пенсійної виплати з 28.06.2025.
Наказом Черкаської філії Черкаського обласного центру зайнятості № НТ 241008 від 08.10.2024 ОСОБА_1 на підставі поданої заяви, надано статус безробітного у відповідності до статті 43 Закону України «Про зайнятість населення».
Наказом Черкаської філії Черкаського обласного центру зайнятості № НТ241009 від 09.10.2024 на підставі частин 1, 3, 4 статті 22, частини 1 статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ОСОБА_1 призначено виплату допомоги по безробіттю з 09.10.2024 тривалістю 360 календарних днів як особі передпенсійного віку, у відповідності до особливостей встановлених статтею 33 Розділу VIII Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» на період дії в Україні воєнного стану.
Наказом Черкаської філії №2300250624 від 24.06.2025 припинено реєстрацію як безробітного та виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 у зв'язку з невідвідуванням (не підтвердженням наміру перебування у статусі зареєстрованого безробітного без поважних причин) центру зайнятості протягом 30 робочих днів з дня, наступного за днем останнього відвідування на підставі пункту 7 частини 1 статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» з 13.05.2025.
При прийнятті рішення про припинення реєстрації та припинення виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 до Єдиної інформаційно-аналітичної системи служби зайнятості надійшла інформація з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, згідно якої ОСОБА_1 матиме право на пенсійну виплату за віком з 29.06.2029.
З метою з'ясування причин розбіжностей між даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та даними довідки № 2874 від 08.10.2024 Черкаська філія направила запит № 17.2/845 від 15.07.2025 на адресу Управління обслуговування громадян №1 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
В якості відповіді на запит 08.08.2025 на адресу Черкаської філії Черкаського обласного центру зайнятості надійшла довідка №2300-0204-8/60365 з якою ОСОБА_1 матиме право на пенсійну виплату за віком з 29.06.2029.
Отримавши довідку Черкаська філія повторно звернулась до Управління обслуговування громадян №1 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із запитом № 17.2/1077 від 22.08.2025 з проханням роз'яснити причини розбіжностей та однозначно вказати дату з якої ОСОБА_1 матиме право на пенсійну виплату за віком.
09.09.2025 на адресу Черкаської філії зайнятості надійшла відповідь Управління обслуговування громадян №1 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №2300-0204-8/6853 від 03.09.2025 згідно з якою Управління обслуговування громадян №1 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило Черкаську філію, що ОСОБА_1 матиме право на пенсійну виплату по досягненню ним 65 років, тобто з 29.06.2029, а довідку № 2874 від 08.10.2024 просило вважати недійсною.
За доводами позивача, за період перебування на обліку в статусі безробітного ОСОБА_1 з 09.10.2024 по 24.06.2025 нараховано та виплачено допомогу по безробіттю на загальну суму 54 564,51 грн.
Позивач вказує, що оскільки згідно з відповіддю Управління обслуговування громадян №1 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області ОСОБА_2 матиме право на пенсійну виплату по досягненню ним 65 років, тобто з 29.06.2029 він мав право на отримання допомоги по безробіттю протягом лише 90 календарних днів, а не як особа передпенсійного віку протягом 360 календарних днів.
Черкаська філія Черкаського обласного центру зайнятості визначила ОСОБА_1 як особу передпенсійного віку на підставі довідки Управління обслуговування громадян №1 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 2874 від 08.10.2024 проте зазначена у вказаній довідці інформація в подальшому була спростована органом що її видав.
З огляду на виправлену довідку, ОСОБА_1 мав право на отримання допомоги по безробіттю лише з 09.10.2024 по 06.01.2025 і за вказаний період йому було нараховано та виплачено 21 016,13 грн.
Суд першої інстанції встановив, що за період з 07.01.2025 по 12.05.2025 ОСОБА_1 безпідставно було нараховано та виплачено 33 548,88 грн. допомоги по безробіттю.
Позивач просив суд стягнути з відповідача безпідставно нараховані ОСОБА_1 кошти за період з 07.01.2025 по 12.05.2025 в сумі 33 548,38 грн. згідно бухгалтерської довідки № 08/3211 від 04.12.2025.
Суд першої інстанції дослідивши матеріали справи та норми права встановив, що позивачем пред'явлено вимоги до належного відповідача у справі з огляду на причинний зв'язок між завданою позивачу майновою шкодою і протиправною поведінкою Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, оскільки, саме видача відповідачем недостовірної довідки № 2874 від 08.10.2024 призвела до безпідставної виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 в розмірі 33 548,38 грн. та стягнув вказану суму завданої матеріальної шкоди.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно з ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Як передбачено ст. 1173 ЦК України, шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 ЦК України передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.
Суб'єктами відповідальності відповідно до статті 1173 ЦК України є органи державної влади або місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 280 від 23.07.2014 р., Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7 Положення про Пенсійний фонд України).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», іншими актами законодавства.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна розпочати роботу.
Статтею 43 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що статус безробітного може набути, зокрема, особа працездатного віку, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; статус безробітного надається особам за їх особистою заявою.
Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції визначено постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 198.
Згідно з п. 3 Порядку, реєстрація безробітних, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні (далі - реєстрація), проводиться центром зайнятості незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування. Під час проведення реєстрації працівник центру зайнятості заповнює в Єдиній інформаційно-аналітичній системі державної служби зайнятості персональну картку, в якій зазначаються персональні дані безробітного (прізвище, ім'я та по батькові, зареєстроване місце проживання чи перебування, число, місяць та рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відповідну відмітку в паспорті), відомості про останнє місце роботи або вид діяльності згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про зайнятість населення», підстава для припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або іншого виду діяльності, що підтверджено документально. Форма персональної картки та додатки до неї затверджуються Мінсоцполітики. Реєстрація проводиться за умови пред'явлення паспорта громадянина України або тимчасового посвідчення громадянина України, облікової картки платника податків, трудової книжки (цивільно-правового договору чи документа, який підтверджує період зайнятості), а в разі потреби також військового квитка, диплома або іншого документа про освіту.
Рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше ніж протягом семи календарних днів з дня подання особою заяви про надання статусу безробітного (п. 6 Порядку).
Статтею 44 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.
Також нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено право застрахованих осіб на матеріальне забезпечення на випадок безробіття, види забезпечення, зокрема, допомогу по безробіттю.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.
Право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 7, ст. 8, п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону Україні «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.
Частиною 3 ст. 22 Закону визначено, що допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.
Розмір допомоги визначається на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування залежно від страхового стажу заробітної плати (доходу), а також довідок про грошове забезпечення, виданих особі військовим комісаріатами, де така особа перебувала на обліку, військовими частинами, органами, де особа проходила службу.
Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю застрахованим особам не може перевищувати 360 календарних днів (особам передпенсійного віку - не більше 720 календарних днів) протягом двох років з дня її призначення.
Згідно з п.2 розділу І Порядку № 613 передпенсійний вік - це вік особи за 2 роки до досягнення нею пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, у 2019 році - не менше ніж 26 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші, зокрема, які народилися з 01.10.1959 по 31.03.1960,- після досягнення ними віку 58 років 6 місяців; з 01.04.1960 по 30.09.1960- 59 років; з 01.10.1960 по 31.03.1961- 59,6 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою ст. 26 Закону №1058, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, у 2019 році - від 16 до 26 років.
Особи за наявності страхового стажу від 15 до 16 років у 2019 році мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років.
З урахуванням зазначеного, питання визначення пенсійного віку або віку набуття права на пенсію вирішуються для кожної особи індивідуально та в цілях застосування Закону України «Про зайнятість населення» та Закону Україні «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» потребують підтвердження відповідними відомостями Пенсійного фонду України.
Згідно з частиною першою ст. 23 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу. Розмір цієї допомоги визначається у відсотках до їхньої середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. №1266, залежно від страхового стажу: до двох років - 50%, від двох до шести років - 55, від шести до 10 - 60, понад 10 років - 70%.
Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100%, упродовж наступних 90 календарних днів - 80; у подальшому - 70%. Допомога по безробіттю не може перевищувати чотирикратного розміру прожиткового мінімуму, для працездатних осіб, установленого Законом.
Згідно з ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Основними аргументами апеляційної скарги є те, що видача довідки про страховий стаж, з допущеною технічною помилкою, не свідчить про незаконні дії відповідача та наявність умислу у завданні матеріальної шкоди позивачу та те, що кошторисом відповідача не передбачені таки витрати, як відшкодування шкоди позивачу.
Як свідчать матеріали справи, позивачем, на підставі заяви ОСОБА_1 від 08.10.2024, яким було дотримано положення п. 17 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 613 від 15.06.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.2015 за № 821/27266 реєстрації, перереєстрації безробітних та введення обліку осіб, які шукають роботу, надано статус безробітного відповідно до Закону України «Про зайнятість населення».
Статтею 56 Конституції України встановлено,що кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
ОСОБА_1 мав право на отримання допомоги по безробіттю з 09.10.2024 по 06.01.2025 і за вказаний період йому було нараховано та виплачено 21 016,13 грн.
В той час, як наслідком видачі Головним управлінням ПФУ України в Черкаській області довідки № 2874 від 08.10.2024 з невірними даними щодо права на пенсійну виплату за віком, було те, що за період з 07.01.2025 по 12.05.2025 ОСОБА_1 безпідставно було нараховано та виплачено 33 548,88 грн. допомоги по безробіттю, що завдало матеріальної шкоди позивачу.
За приписами ч.1 ст. 107 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.
З огляду на приписи вказаної норми, вбачається обов'язок відповідача нести відповідальність за шкоду згідно з законом.
Тому, наведені доводи апеляційної скарги є неспроможними.
Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинський завод "Зірка" на рішення Господарського суду Сумської області від 12.02.2026 у справі №920/1639/25 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.02.2026 у справі №925/1566/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 10.02.2026 у справі №925/1566/25 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №925/1566/25 повернути до місцевого господарського суду.
5. Повний текст постанови складено та підписано 25.05.2026.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст. 287 ГПК України, та у строки, встановлені ст. 288 ГПК України.
Головуючий суддя О.М. Сковородіна
Судді Р.М. Колесник
А.І. Тищенко