вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" квітня 2026 р. Справа№ 910/10201/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Ткаченка Б.О.
Кропивної Л.В.
за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Попов Я.О.;
від відповідача: не з'явився;
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МВВ Інструментс»
на рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2026, повний текст складено 18.02.2026
у справі № 910/10201/24 (суддя Мандриченко О.В.)
за позовом Антимонопольного комітету України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «МВВ Інструментс»
про стягнення 1 816 902 грн
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Антимонопольний комітет України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом, у якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МВВ Інструментс» штраф у розмірі 908 451 грн та пеню у розмірі 908 451 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 у справі № 910/10201/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МВВ Інструментс» штраф у розмірі 908 451 грн 00 коп. та пеню у розмірі 908 451 грн 00 коп. і зарахувати зазначені суми в дохід загального фонду Державного бюджету України. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МВВ Інструментс» на користь Антимонопольного комітету України судовий збір у розмірі 21 802 грн 82 коп.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «МВВ Інструментс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 у справі № 910/10201/24 скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю «МВВ Інструментс» про стягнення штрафу у розмірі 908 451,00 грн та пені у розмірі 908 451,00 грн відмовити. Здійснити розподіл судових витрат за результатами розгляду скарги. У випадку відмови у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МВВ Інструментс» або задоволення її частково - відстрочити виконання рішення у справі № 910/10201/24 про стягнення сум штрафу та пені строком на один рік.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовані наступними доводами.
На думку скаржника, в оскаржуваному рішенні суд не надав детальної оцінки обставинам отримання ТОВ «МВВ Інструментс» рішення про застосування штрафу, а також не зробив юридичного аналізу ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» в контексті відсутності підстав для оприлюднення рішення в офіційному друкованому джерелі, при цьому, сплата штрафу та виконання зобов'язань, визначених рішенням органів Антимонопольного комітету України, можливе лише після одержання відповідного рішення.
Скаржник вказує на те, що в контексті спірних правовідносин рішення Тимчасової адміністративної колегії від 04.12.2023 № 64-тк направлено разом з супровідним листом від 30.12.2023 № 127 /01-13645е поштовим відправленням (ідентифікатор 03035 1607947 1). З наявної в матеріалах справи скан-копії поштового конверта вбачається, що поштове відправлення (ідентифікатор 03035 1607947 1) повернуто відправнику. На лицьовому боці конверта прикріплено Довідку «Про причини повернення/ досилання» (ф.20), де вказано, що відправлення повертається до відділення «К-35», підстава «за закінченням терміну зберігання». На довідці наявний відбиток штемпеля поштового відділення з датою 05.02.2024, проте номер поштового відділення місця призначення на штемпелі встановити неможливо. Довідка не містить прізвища та ініціалів працівника відділення поштового зв'язку.
Скаржник зазначає, що позивач, усвідомлюючи, що відповідач раніше отримував направлену кореспонденцію, а у разі виникнення перешкод власне позивачем здійснювалось повторне направлення листів, у випадку направлення рішення від 04.12.2023 № 64-тк не вжив жодних заходів задля перевірки обставин неотримання листа (ідентифікатор 03035 1607947 1). Так само рішення від 04.12.2023 № 64-тк повторно засобами поштового зв'язку не направлялось.
Скаржник вважає, що звернення позивача з позовом про стягнення сум принаймні пені було передчасним, оскільки Антимонопольний комітет України не встановив усіх обставин вручення рішення.
Скаржник вказує на те, що хоча пеня заявлена Антимонопольним комітетом України на підставі застосування ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України підлягають застосуванню судом як норми загальної дії. Відповідач вважає, що пеня у розмірі 908 451,00 грн не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності. Першочергово зазначає, що нарахування пені розпочалося після завершення двомісячного строку для добровільної оплати штрафу - з 14.05.2024. Станом на той момент, відповідач не мав об'єктивної можливості знати про існування відповідного рішення через недобросовісні дії позивача, що полягали у порушенні процедури вручення рішень. Про існування рішення Комітету № 64-р/тк від 04.12.2023 відповідач дізнався при отриманні позову Антимонопольного комітету України 19.08.2024, у якому ТОВ «МВВ Інструментс» було повідомлено про позовні вимоги щодо стягнення не тільки штрафу, а й нарахованої пені, що в сумі становить заборгованість у розмірі 1 816 902,00 грн. Щодо нерозумності розміру нарахованої пені, відповідач звертав увагу суду на фінансово-майновий стан Товариства. Відповідно до відомостей з інтернет-ресурсу «YouControl», за результатами 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МВВ Інструментс» вийшло у збиток у розмірі майже 1 млн. грн, а кредиторська заборгованість підприємства на кінець 2023 року становить більше 230 млн. грн. Відтак, встановлення такого розміру пені (908 451,00 грн) з урахуванням обставин явного завищення розміру штрафу не сумісне із засадою розумності, адже носить не забезпечувальний характер, а є фактично додатковим заходом відповідальності, що становить надмірний тягар для ТОВ «МВВ Інструментс». Вказане обумовлює характер пені як каральної санкції, що не відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18. З огляду на вищезазначене, пеня у розмірі 908 451,00 грн, що нарахована за несплату штрафу за рішенням Комітету № 64-р/тк від 04.12.2023, підлягала зменшенню за рішенням суду. Натомість Господарський суд міста Києва ці доводи проігнорував та обмежився посиланням на те, що пеня, передбачена ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», має обов'язковий характер і не підлягає зменшенню.
Щодо наявності підстав для відстрочення сплати сум штрафу та пені, скаржник зазначає про те, суду апеляційної інстанції на допущення судом помилки під час аналізу фінансового стану ТОВ «МВВ Інструментс». В оскаржуваному рішенні зазначено, що дохід відповідача склав 38 860 400 грн у 2022 році; 1 955 100 грн у 2023 році; 2 895 200 грн у 2024 році; 1 399 600 грн за 9 місяців 2025 року, однак в дійсності зазначені суми є збитком, про що зазначалось у відповідному клопотанні. Так, було відмічено, що за період з 2022 по 2025 роки ТОВ «МВВ Інструментс» не отримувало достатнього доходу, а діяльність підприємства залишилась вкрай збитковою з початком воєнного стану: «-» 38 860 400 грн у 2022 рік «-» 1 955 100 грн у 2023 рік «-» 2 895 200 грн у 2024 рік «-» 1 399 600 грн за 9 місяців 2025 року. Ці ж показники повністю відповідають звітності, поданій ТОВ «МВВ Інструментс» до контролюючого органу. З огляду на викладене, підтверджене офіційною звітністю зниження фінансових показників ТОВ «МВВ Інструментс» протягом 2022-2025 років є об'єктивною та винятковою обставиною, що істотно ускладнює негайне виконання майбутнього рішення суду. Одномоментне стягнення грошових коштів у загальному розмірі 1 816 902,00 грн в умовах поточного фінансового стану покладе на підприємство надмірний тягар, що може призвести до підриву господарської діяльності відповідача.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що нарахування та стягнення пені, передбаченої ч. 5 ст. 56 Закону, має обов'язковий характер та не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій. Таку ж правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.02.2018 у справі № 914/607/17. Нарахування, застосовані на підставі Закону України «Про захист економічної конкуренції» , не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошових зобов'язань. Наведене свідчить, що на спірні правовідносини не поширюються норми цивільного законодавства, тому вони не можуть бути застосовані судом, що спростовує доводи викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву. До повноважень судів не належать право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваного штрафу, накладеного органом Комітету на суб'єкта господарювання за порушення законодавства про захист економічної конкуренції та/або пені за прострочення сплати цього штрафу чи звільняти від їх сплати (у разі їх правомірного нарахування). Така правова позиція підтверджується постановою Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/20661/16.
Копія Рішення № 64-р/тк була надіслана Комітетом Відповідачу разом із супровідним листом від 30.12.2023 № 127-/01-13645е, який був повернутий із відділення Укрпошти як не вручений. Враховуючи умови ч. 1 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у разі, якщо вручити рішення немає можливості, рішення органів Комітету вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України «Голос України», газета Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр», «Офіційний вісник України», друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача, інформація про прийняте Рішення № 64-р/тк була оприлюднена в офіційному друкованому органі центральних органів виконавчої влади України «Урядовий кур'єр» від 01.03.2024 № 45 (7705), тому, Рішення № 64-р/тк вважається врученим відповідачу 11.03.2024.
Також позивач зазначає про те, що відповідно до норм чинного законодавства, позивач не має обов'язку повторного надсилання копії рішення.
Позивач звертає увагу, що копія Рішення № 64-р/тк надсилалась за офіційною адресою місцезнаходження ТОВ «МВВ Інструментс», яка містилась в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) (станом на 30.12.2023) та надавалась у ЄДР самим відповідачем, а відтак неотримання ТОВ «МВВ Інструментс» поштового відправлення за вказаною ним самим адресою є свідомим діянням (бездіяльністю) і тому всі несприятливі наслідки такого неотримання покладаються саме на відповідача.
Позивач вказує на те, що відповідач просить суд відстрочити виконання рішення суду на один рік, однак при цьому, не надає суду належних та допустимих доказів, в розумінні положень ГПК України , які б свідчили про те, що рішення суду буде виконано в майбутньому, зокрема і, доказів на підтвердження надходження коштів за наслідками господарської діяльності, що дасть можливість погасити існуючий борг по закінченню строку відстрочення. скрутне фінансове становище відповідача є результатом господарської діяльності відповідача, як самостійного суб'єкта господарювання, а тому вказані відповідачем обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочення виконання судового рішення. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 27.06.2018 у справі № 813/8842/13-а. Наведені відповідачем обставини не свідчать про неможливість виконання рішення у даній справі, а лише відображають його поточний стан, що також не є обставиною, з якою закон пов'язує необхідність відстрочення виконання судового рішення, тому скрутне фінансове становище, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не можуть бути безумовною підставою для відстрочення виконання рішення суду. При цьому, строк обов'язкової сплати відповідачем штрафу , накладеного Рішенням № 64-р/тк закінчився 13.05.2024 і відповідачем більше одного року не вчинялися будь-які дії (наприклад сплата частинами намір відповідача сплатити заборгованість.
Позивач наголошує, що задоволення зазначеної заяви відповідача призведе до того, що будуть порушені інтереси держави в частині, що стосується не своєчасного надходження коштів (штрафу та пені), а можливо взагалі не надходження коштів до Державного бюджету України, а також Судом фактично буде надана відповідачу «можливість» не виконувати як вимоги законодавства, так рішення Комітету № 64-р/тк, в частині, що стосується обов'язкових строків його виконання.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/10201/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Кропивна Л.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МВВ Інструментс» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2026 у справі № 910/10201/24. Призначено справу № 910/10201/24 до розгляду у судовому засіданні 23.04.2026.
20.04.2026 від відповідача до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи № 910/10201/24 з підстав неможливості явки в судове засідання 23.04.2026 о 13:45 представника ТОВ «МВВ Інструментс» - Пруднікової Олени Євгенівни, оскільки в керівника ТОВ «МВВ Інструментс» - Пруднікової Олени Євгенівни, у період з кінця квітня до кінця травня запланована поїздка закордон у зв'язку з сімейними обставинами. На підтвердження зазначеного додаються квитки на авіаперельоти: 26.04.2026 о 06:40 з Варшави до Сан-Франциско та 26.05.2026 о 13:55 з Сан-Франциско до Варшави і з огляду на необхідність завчасного виїзду до Республіки Польща для забезпечення своєчасного прибуття до місця міжнародного вильоту, проходження прикордонних процедур та з урахуванням можливих логістичних затримок, Пруднікова О.Є. у день проведення судового засідання - 23.04.2026, перебуватиме в дорозі з Києва до Варшави.
Розглянувши подану заяву, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, враховуючи ту обставину, що керівник відповідача не був позбавлений права направити у судове засідання іншого представника.
При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що про призначення судового засідання з розгляду апеляційної скарги відповідача у справі № 910/10201/24 саме на 23.04.2026, останній був обізнаним 12.03.2026 (дата отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження), водночас, роздруківки квитків на авіаперельоти датовані 16.03.2026, тобто відповідач мав можливість придбати (забронювати) квитки на будь-яку іншу дату, з метою реалізації свого права брати участь у судовому засіданні.
Також колегія суддів апеляційної інстанції критично оцінює доводи відповідача про те, що з огляду на необхідність завчасного виїзду до Республіки Польща для забезпечення своєчасного прибуття до місця міжнародного вильоту, проходження прикордонних процедур та з урахуванням можливих логістичних затримок, Пруднікова О.Є. у день проведення судового засідання - 23.04.2026, перебуватиме в дорозі з Києва до Варшави, оскільки не зазначено обґрунтування настільки завчасного (понад 72 години) прибуття до Варшави.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/10201/24 розглядалась протягом розумного строку.
Позиції учасників справи
Представник відповідача у судове засідання 23.04.2026 не з'явився, про дату, місце та час судового засідання повідомлений належним чином.
Представник позивача у судовому засіданні 23.04.2026 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2026 у справі № 910/10201/24 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, 04.12.2023 Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України (далі також - позивач, Комітет), розглянувши матеріали справи № 279/60/58-рп/к.23, прийняла рішення №№64-р/тк «Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу» (далі - рішення № 64-р/тк).
За вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке зазначене в пункті першому резолютивної частини рішення № 64-р/тк на Товариство з обмеженою відповідальністю «МВВ Інструментс» (далі також - відповідач) накладено штраф у розмірі 908 451,00 грн,
Супровідним листом від 30.12.2023 №127-01-13645е Комітет направив на адресу відповідача рішення № 64-р/тк, який було повернуто позивачу відділенням поштового зв'язку у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб'єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України «Голос України», газета Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр», «Офіційний вісник України», друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).
01.03.2024 в газеті «Урядовий кур'єр» № №45 (7705) оприлюднена інформація про прийняте відділенням рішення №64-р/тк.
Отже, датою вручення рішення відділення відповідачеві вважається 11.03.2024.
Позивач, звертаючись із даним позовом до суду, посилається на те, що відповідачем не виконано рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 04.12.2023 № 64-р/тк у встановлений законодавством строк.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Цей строк не може бути відновлено.
Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Комітету повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що строк на оскарження рішення №64-р/тк закінчився 13.05.2024 (оскільки 11.05.2024 і 12.05.2024 були вихідними днями).
Рішення позивача №64-р/тк у судовому порядку, до подання даного позову, не оскаржувалося.
В подальшому, відповідач у листопаді 2024 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання рішення №64-р/тк недійсним (25.11.2024 - позовну заяву сформовано в системі «Електронний суд», а 26.11.2024 - зареєстровано канцелярією суду).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 у справі № 910/14544/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2025, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МВВ Інструментс» відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 21.10.2025 у справі №910/14544/25 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МВВ Інструментс» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 у справі №910/14544/24 - без змін.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 у справі № 910/14544/25 встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «МВВ Інструментс» пропущено присічний строк на оскарження рішення №64-р/тк.
Отже, рішення №64-р/тк є законним та відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» є обов'язковим до виконання.
Таким чином, відповідач був зобов'язаний виконати рішення №64-р/тк та сплатити штраф у строк по 13.05.2024, оскільки 11.05.2024 та 12.05.2024 припадали на вихідні дні.
Відповідно до частини 8 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», протягом п'яти днів з дня сплати штрафу, суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до комітету документи, що підтверджують сплату штрафу.
Позивач зазначає, що станом на день подання позовної заяви не отримав інформації та копій платіжних документів, що підтверджують сплату штрафу відповідно до рішення № 64-р/тк, а відповідачем, за час розгляду справи, такі докази не надавалися суду.
Відповідачем не надано доказів сплати накладеного позивачем штрафу, тобто, відповідач, всупереч вимогам частини 2 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ухилився від виплати у встановлений Законом України «Про захист економічної конкуренції» термін накладеного на нього позивачем штрафу.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 908 451,00 грн, у зв'язку із чим, позов в цій частині підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 908 451,00 грн за наступним розрахунком.
Сума штрафу, накладеного рішенням відповідача складає 908 451,00 гривень. Розмір пені за один день прострочення сплати штрафу складає 13 626,76 грн (908 451,00 грн*1,5%=13 626,76 грн). Період нарахування пені за прострочення сплати штрафу: з 14.05.2024 по 22.07.2024 включно.
За 133 дня прострочення сплати штрафу сума пені становить: 13 626,76*133 = 1 812 359,08 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
З огляду на викладене, розмір пені складає суму 908 451,00 грн.
Як вже зазначалось, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження оплати пені та штрафу відповідачем, у зв'язку із чим, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення пені у розмірі 908 451,00 грн, як таких, що є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.
Щодо доводів відповідача, викладених також і у апеляційній скарзі, про наявність підстав для зменшення пені, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією.
Правовідносини, що склалися між сторонами у справі виникли не з актів цивільного законодавства, а в результаті порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій.
Пеня, нарахована позивачем, є видом відповідальності за несплату штрафу у строк встановлений ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Закон, на підставі приписів якого нараховано штраф та пеню, визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
Тобто, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що у даному випадку, накладений на відповідача штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу, тому, відносини, пов'язані з притягненням до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, шляхом накладення штрафів та їх стягнення у судовому порядку органами Комітету, не є господарськими (або цивільними) відносинами, оскільки в даному випадку орган Комітету не виступає як суб'єкт господарсько-правових (або цивільно-правових) відносин, а реалізує повноваження, встановлені законодавством про захист економічної конкуренції.
При застосуванні приписів ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (щодо стягнення з суб'єктів господарювання штрафу та пені у зв'язку з порушенням ними законодавства про захист економічної конкуренції) необхідно враховувати, що названий Закон не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваних штрафу та/або пені (у разі їх правомірного нарахування).
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/20661/16, від 22.01.2019 у справі № 915/304/18, від 16.06.2022 у справі №917/530/21 тощо.
Накладений на відповідача штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу.
Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані Комітетом на підставі Закону України «Про захист економічної конкуренції» та не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов'язання або зобов'язання щодо сплати податків і зборів, а тому не належать до цивільних правовідносин.
Водночас нарахування та стягнення пені, передбаченої ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і є видом відповідальності за несплату штрафу у строк, встановлений ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення строком на один рік, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для такого відстрочення, з огляду на наступне.
Так, відповідач просить суд відстрочити виконання судового рішення на один рік з огляду на те, що фінансові показники відповідача не дозволять виконати грошові вимоги позивача негайно та в повному обсязі, а одномоментне стягнення грошових коштів у загальному розмірі 1 816 902,00 грн в умовах поточного фінансового стану покладе на підприємство надмірний тягар, що може призвести до підриву господарської діяльності відповідача.
За ч. ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
З аналізу вказаної норми права вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (вказаний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 910/11949/21).
Втім, в будь-якому разі вирішуючи питання відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають дотримуватись балансу інтересів сторін на основі поданих сторонами доказів.
Тобто, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, та докази подані кожною із сторін, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в п. 4.12 постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19).
Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять доказів збитковості підприємства відповідача, при цьому такими доказами не можуть вважатись надані суду роздруківки з інтернет-ресурсу YouControl, які не є офіційними на відміну, наприклад, від даних, наданих органами Державної податкової служби України.
Також колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що збитковість є наслідком загальних ринкових умов, неефективного управління, що не звільняє від обов'язку дотримуватися закону, водночас, пеня, передбачена ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», має на меті стимулювання швидкого виконання рішення регулятора. Її розмір (1,5% на добу) чітко визначений законом, а максимальна межа вже обмежена 100% суми штрафу.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на встановлені обставини справи, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, у зв'язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2025 у справі № 910/10201/24, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
Доводи скаржника про те, що позивач, усвідомлюючи, що відповідач раніше отримував направлену кореспонденцію, а у разі виникнення перешкод власне позивачем здійснювалось повторне направлення листів, у випадку направлення рішення від 04.12.2023 № 64-тк не вжив жодних заходів задля перевірки обставин неотримання листа (ідентифікатор 03035 1607947 1) та не направив повторно рішення від 04.12.2023 № 64-тк засобами поштового зв'язку, оцінюються колегією суддів критично, оскільки отримання поштової кореспонденції є правом одержувача, яким останній не скористався, тому позивач, відповідно до положень частини 1 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», правомірно, 01.03.2024, в газеті «Урядовий кур'єр» № 45 (7705) оприлюднив інформацію про прийняте відділенням рішення № 64-р/тк, тому датою вручення рішення відділення відповідачеві вважається саме 11.03.2024.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що посилання відповідача на незадовільний фінансовий стан та збитковість не є безумовною підставою для зменшення пені, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик. Зменшення пені призведе до порушення балансу інтересів держави та суб'єкта господарювання, фактично нівелюючи стримуючий ефект санкції за вчинене правопорушення.
Враховуючи те, що відповідачем не вчинялись будь-які дії, які б свідчили про намір останнього сплатити заборгованість, принаймні частково, ненадання доказів можливості сплати штрафу та пені у майбутньому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що задоволення зазначеної заяви відповідача призведе до того, що будуть порушені інтереси держави в частині, що стосується не своєчасного надходження коштів (штрафу та пені), а можливо взагалі не надходження коштів до Державного бюджету України, а також фактично буде надана відповідачу можливість не виконувати як вимоги законодавства, так і рішення Комітету № 64-р/тк, в частині, що стосується обов'язкових строків його виконання.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що скаржником не доведено наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та обумовлюють доцільність і необхідність як зменшення пені, так і необхідність відстрочення виконання судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 27.10.2025 у справі № 910/10201/24, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2025 у справі № 910/10201/24, відсутні.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «МВВ Інструментс» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2026 у справі № 910/10201/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2025 у справі № 910/10201/24 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МВВ Інструментс» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2026 у справі № 910/10201/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2025 у справі № 910/10201/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу № 910/10201/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді Б.О. Ткаченко
Л.В. Кропивна