вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" квітня 2026 р. Справа№ 910/8852/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Кропивної Л.В.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.М.
за участю представників:
від позивача за первісним позовом: Мироненко С.С. (поза межами приміщення суду);
від відповідача за первісним позовом: Костюк І.П. (поза межами приміщення суду);
Огреб М.А. (поза межами приміщення суду);
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укpнaфта»
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 (повний текст складено 19.12.2025)
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2025
у справі № 910/8852/25 (суддя Ващенко Т.М.)
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне управління «Енергоюжспецстрой»
до Публічного акціонерного товариства «Укpнaфта»
про стягнення 1 061 371,76 грн
за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Укpнaфта»
до Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне управління «Енергоюжспецстрой»
про стягнення 147 787,40 грн
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Товариство з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне управління «Енергоюжспецстрой» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення 1 061 371,76 грн, з яких: 1 032 124,57 грн заборгованості за виконані позивачем роботи за договором підряду №13/2038-Р від 31.05.2024, 21 781,96 грн інфляційних втрат та 7 465,23 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2025 прийнято зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне управління «Енергоюжспецстрой» про стягнення 147 787,40 грн до спільного розгляду з первісним позовом та об'єднано в одне провадження з первісним позовом вимоги за зустрічним позовом.
Господарський суд міста Києва рішенням від 11.12.2025 у справі № 910/8852/25 первісний позов задовольнив повністю. Стягнув з Публічного акціонерного товариства «Укpнaфта» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне управління «Енергоюжспецстрой» 1 032 124,57 грн заборгованості, 21 781,96 грн інфляційних втрат, 7 465,23 грн 3% річних та 12 736,46 грн судового збору. В зустрічному позові відмовив повністю.
Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 19.12.2025 у справі № 910/8852/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне управління «Енергоюжспецстрой» задовольнив. Стягнув з Публічного акціонерного товариства «Укpнaфта» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне управління «Енергоюжспецстрой» 50 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Укpнaфта» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 у справі № 10/8852/25 про стягнення з Акціонерного товариства «Укpнaфта» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне управління «Енергоюжспецстрой» 1 032 124,57 грн заборгованості, 21 781,96 грн інфляційних втрат, 7 465,23 грн 3% річних та 12 736,46 грн судового збору, 50 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне управління «Енергоюжспецстрой» до Акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення 1 061 371,76 грн та 50 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, у повному обсязі. Зустрічну позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне управління «Енергоюжспецстрой» 147 787,40 грн збитків задовольнити.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовані наступними доводами.
Скаржник вважає, що судом не взято до уваги, що частина 2 пункту 2.6 Договору підряду №13/2038-Р передбачає, що «Післяоплата здійснюється Замовником по факту виконаних робіт, як різниця між вартістю виконаних робіт та загальною сумою фактично здійснених платежів із врахуванням авансового платежу за ці роботи, протягом 30 календарних днів з дати підписання Сторонами проміжних актів та кінцевого Акту приймання виконаних будівельних робіт. Кінцевий Акт приймання виконаних будівельних робіт підписується на основі Акту готовності об'єкту до експлуатації, підписаного Сторонами», однак, кінцевий Акт приймання виконаних будівельних робіт до цього часу не підписаний по причині невиконання Позивачем взятих на себе зобов'язань за Договором підряду №13/2038-Р від 31.05.2024.
Також, на думку скаржника, суд, під час ухвалення рішення, щодо задоволення позовних вимог за первісним позовом керувався лише наданим йому Актами приймання виконаних будівельних робіт, не з'ясувавши при цьому обставин, що мають значення для цього питання. Зокрема у Акті №1 приймання виконання будівельних робіт за грудень 2024 року вказано найменування робіт - «рекультивація земель с/г призначення»; у Акті №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2024 року вказано найменування робіт - «підземна прокладка склопластикового водоводу високого тиску». Вказані в Актах №1 та №2 найменування робіт не відповідають пункту 1.2 Договору, а отже у АТ «Укрнафта» відсутній обов'язок по їх оплаті. Документ сформований в системі «Електронний суд» 08.01.2026 3 На даний час договір розірваний, роботи з монтажу водоводу високого тиску від КНС до ВРП-2 Анастасівського родовища із склопластикового трубопроводу ЦВНГ №4 НГВУ «Охтирканафтогаз» Роменського району Сумської області (Технічне переоснащення) (код 45220000-5 за ДК 021:2015, Інженерні та будівельні роботи) не виконані тож у АТ «Укрнафта» - відсутній обов'язок оплати робіт за проміжними актами, так як не досягнуто кінцевого результату. Своїми діями, а саме рекультивацією земель сільськогосподарського призначення Позивач надав АТ «Укрнафта» значних збитків.
Скаржник вказує на те, що під час підписання Договору підряду №13/2038-Р від 31.05.2024 року АТ «Укрнафта» мало правомірні очікування на виконання певних робіт, а саме, монтаж водоводу високого тиску від КНС до ВРП-2 Анастасівського родовища із склопластикового трубопроводу ЦВНК №4 НГВУ «Охтирканафтогаз» Роменського району Сумської області (технічне переоснащення) (код 45220000-5 за ДК021:2015, Інженерні та будівельні роботи), але до цього часу вказані роботи не виконані.
Також скаржник зазначає про те, що у У відзиві на первісний позов було вказано, що відповідно до Рішення Загальних зборів акціонерів Товариства від 22 липня 2025 року змінено тип та назву Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на Акціонерне товариство «Укрнафта», але Господарським судом міста Києва дані обставини не взято до уваги і в резолютивній частині рішення невірно вказано «Публічне акціонерне товариство «Укрнафта»« замість «Акціонерне товариство «Укрнафта».
Скаржник зазначає, що надав суду першої інстанції всі докази неправомірних дій або бездіяльністі Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне управління «Енергоюжспецстрой», завдання шкоди Акціонерному товариству «Укрнафта» та її розмір, безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями відповідача за зустрічним позовом та шкодою, вини ТОВ БМУ «Енергоюжспецстрой», що полягало в тому, що ТОВ БМУ «Енергоюжспецстрой» до 29.12.2024 роботи за договором не виконав, земельні ділянки не привів у попередній стан, у результаті чого АТ «Укрнафта» завдано збитків на суму 147 787,40 грн. Наявність збитків підтверджено сплаченими коштами власникам земельних ділянок з якими було укладено угоди від 16.09.2024р. № 244-Р, від 16.09.2024 № 245 Р, від 16.09.2024 № 246-р про відшкодування збитків за їх користування на період будівництва на загальну суму 147 787, 40 грн. Протиправність поведінки заподіювача збитків виявилось у невиконанні умов Договору. Причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками виявився в тому, що внаслідок невиконання умов Договору, неприведення земельних ділянок у попередній стан АТ «Укрнафта» буде нести додаткові збитки, що полягають у завершенні робіт, приведення земельних ділянок у попередній стан. Товариство з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне управління «Енергоюжспецстрой» не довело суду першої інстанції, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків, проте судом прийнято незаконне та необґрунтоване рішення.
На думку скаржника, надані суду представником позивача документи є недостатніми та не підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, надані представником Позивача документи для відшкодування витрат на правничу допомогу не відповідають вимогам ст. 126 ГПК України, оскільки відсутність документів підтверджуючих витрати на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні таких витрат. Такий правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 199/2509/15-ц, від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18 (провадження № 61-13573св19), від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Також на думку скаржника, наданий акт наданих послуг від 12.12.2025 року не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання яких є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Представник позивача адвокат Мироненко Станіслав Станіславович не подав до суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги. А акт наданих послуг, в яких міститься перелік послуг без зазначення часу, що не відповідає дійсності, начебто витрачений адвокатом на надання відповідних послуг, не може замінювати детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, обов'язковість надання якого передбачена частиною 3 статті 126 ГПК України.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що позиція відповідача щодо, начебто, невідповідності обсягу виконаних робіт умовам договору виникла лише під час розгляду цієї справи. До цього відповідач не зазначав щодо невідповідності обсягу робіт. Тим паче, якщо відповідач мав будь-які претензії до обсягу робіт, то він (відповідач) не підписував би акти приймання виконаних будівельних робiт № 1 та № 2 за грудень 2024 року. В свою чергу, відповідач підписав акти і до виконаних робіт не мав зауважень, про що свідчить службова записка (додана до позову). Відповідач визнав, що позивач належним чином та у відповідному обсязі виконав роботи на об'єкті за актами приймання виконаних будівельних робiт № 1 та № 2 за грудень 2024 року. Таким чином, посилання відповідача щодо невідповідності обсягу виконаних робіт, зазначених в актах, обсягам, зазначеним в договорі, є неспроможними та не відповідає попереднім заявам відповідача. Позивач виконав передбачений обсяг робіт за договором, а відповідач має обов'язок зі сплати цього обсягу робіт у розмірі 1 032 124,57 грн, з урахуванням того, що весь авансовий платіж був повернений відповідачу, що підтверджується меморіальним ордером № 9 від 15.04.2025.
Позивач за первісним позовом зазначає про те, що , принцип тлумачення правочинів «contra proferentem» (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem) означає, що слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Враховуючи, що Договір був складений Відповідачем, то тлумачення умов Договору має здійснюватися не на його користь. У відповідності до п. 2.6. Договору умови оплати: авансовий платіж 50% протягом 30 календарних днів з дати отримання від Виконавця рахунку та банківської гарантії повернення авансового платежу у розмірі, що покриває суму авансового платежу. післяоплата здійснюється по факту виконаних робіт, як різниця між вартістю виконаних робіт та загальною сумою здійснених платежів із врахуванням авансового платежу за ці роботи, протягом 30 календарних днів з дати підписання Сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт. У заяві за вих. № 01/01/07/12-02/01/4288 від 28 березня 2025 року, відповідач визнає виконання робіт на загальну суму 1 032 124,57 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт від 23.12.2024 № 1 і № 2. Вимагаючи від позивача повернення коштів за договором, відповідач вираховує від загальної суми сплаченого авансу (6 424 626,18 грн) вартість фактично виконаних робіт (1 032 124,57 грн) і просить повернути 5 392 501,61 грн (6 424 626,18- 1 032 124,57). Тобто, в межах заяви відповідача за вих. № 01/01/07/12-02/01/4288 від 28 березня 2025 року, останній визнає необхідність в оплаті виконаних робіт, однак під час розгляду справи з незрозумілих підстав заперечує необхідність оплати цієї заборгованості.
Позивач за первісним позовом вказує на те, що враховуючи, що договір є розірваним, відповідач має оплатити позивачу за фактично виконані роботи, а інакше виходить, що позивач безкоштовно виконував для відповідача роботу, що не відповідає п. 2.1. договору, яким встановлено плату за виконану роботу. Сторони не погоджували штраф у розмірі вартості фактично виконаних робіт за невиконання всього обсягу робіт за договором, а отже і тлумачення відповідачем умов договору в цій частині є більше його бажанням, аніж відображення реальних умов договору. Таким чином, позивач виконав передбачений договором обсяг робіт, що визнавалося відповідачем у попередніх заявах. Виконані роботи мають бути оплачені, з урахуванням розірвання договору, що також визнавалося відповідачем.
Щодо зустрічного позову, позивач за первісним позовом, вказав на те, що Суд першої інстанції правильно дослідив обставини справи, вірно застосував статтю 22 ЦК України та прийшов до правомірного висновку про не доведення АТ «Укрнафта» наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: неправомірні дії або бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне управління «Енергоюжспецстрой»; завдання шкоди Акціонерному товариству «Укрнафта» та її розмір; безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями відповідача за зустрічним позовом та шкодою; вина ТОВ БМУ «Енергоюжспецстрой».
Позивач за первісним позовом зазначає про те, що АТ «Укрнафта» добровільно уклав двосторонні угоди з власниками земельних ділянок без участі в них ТОВ БМУ «Енергоюжспецстрой». В межах цих угод АТ «Укрнафта» взяв на себе обов'язок щодо сплати власникам земельних ділянок певної суми грошових коштів. ТОВ БМУ «Енергоюжспецстрой» ані погоджувало умови цих угод, ані погоджував суми таких виплат. Внаслідок проведення ремонтних робіт не було завдано шкоди ані АТ «Укрнафта», ані власникам земельних ділянок. Отже, відсутній перший обов'язковий елемент складу господарського правопорушення, а саме - протиправної поведінки. Так само, відповідно, враховуючи, що ТОВ БМУ «Енергоюжспецстрой» не вчинював жодного протиправного діяння, то і відсутній будь-який шкідливий результат у вигляді збитків для АТ «Укрнафта» або власників земельних ділянок. Враховуючи відсутність протиправної поведінки ТОВ БМУ «Енергоюжспецстрой», а також збитків від такої неіснуючої протиправної поведінки, то очевидним є той факт, що відсутній і причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками. Аналогічним чином, відсутня і вина ТОВ БМУ «Енергоюжспецстрой», адже останній не вчинював жодної протиправної поведінки відносно АТ «Укрнафта» або власників земельних ділянок. Таким чином, в межах заявленого зустрічного позову АТ «Укрнафта» не доведено наявність жодного із чотирьох обов'язкових елементів складу господарського правопорушення, що виключає можливість стягнення з ТОВ БМУ «Енергоюжспецстрой» заявлених збитків, а отже є підставою для відмови у задоволенні позову.
Позивач за первісним позовом наголошує на тому, що до зустрічного позову додано угоди від 16.09.2024 № 244-Р, від 16.09.2024 № 245-Р, від 16.09.2024 № 246-р про відшкодування збитків, що укладені між АТ «Укрнафта» та власниками земельних ділянок. ТОВ БМУ «Енергоюжспецстрой» не брав участі у складенні цих угод, не погоджував їх умови, зокрема, щодо розміру відшкодування власникам земельних ділянок. Умови договору визначені на розсуд АТ «Укрнафта'та власниками земельних ділянок.
Позивач за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення Господарського суду м. Києва від 11.12.2025 у справі № 910/8852/25 змінити в частині найменування боржника зазначивши замість Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» правильне найменування Акціонерне товариство «Укрнафта».
Також позивачем за первісним позовом подано заяву, яку просить вважати невід'ємною частиною відзиву на апеляційну скаргу, в якій повідомив, що витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції складають орієнтовно 20 000,00 грн, докази понесення яких будуть надані до суду пізніше у встановлений ГПК строк. Сума може буде змінена залежно від кількості проведених судових засідань, необхідності вчинення адвокатом додаткової правничої допомоги, пов'язаної із складанням додаткових клопотань, пояснень, заперечень. Остаточний розрахунок суми судових витрат буде наданий протягом встановленого законом строку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2025 у справі №910/8852/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2025 у справі №910/8852/25.
У зв'язку тим, перебуванням Владимиренко С.В., у відпустці, яка є головуючим суддею (суддею-доповідачем), для розгляду справи № 910/8852/25 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Кропивна Л.В., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укpнaфта» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2025 у справі №910/8852/25 прийняти до провадження у визначеному складі колегії суддів: Гаврилюк О.М., судді - Кропивна Л.В., Сулім В.В. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 23.04.2026.
Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 та від 08.04.2026, задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне управління «Енергоюжспецстрой» та Публічного акціонерного товариства «Укpнaфта», відповідно, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/8852/25 розглядалась протягом розумного строку.
Явка учасників справи та позиції учасників справи
Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 24.03.2026 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 у справі № 910/8852/25 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Представники відповідача за первісним позовом у судовому засіданні 24.04.2026 підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 у справі № 910/8852/25 про стягнення з Акціонерного товариства «Укpнaфта» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне управління «Енергоюжспецстрой» 1 032 124,57 грн заборгованості, 21 781,96 грн інфляційних втрат, 7 465,23 грн 3% річних та 12 736,46 грн судового збору, 50 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне управління «Енергоюжспецстрой» до Акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення 1 061 371,76 грн та 50 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, у повному обсязі. Зустрічну позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне управління «Енергоюжспецстрой» 147 787,40 грн збитків задовольнити.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, 31.05.2024 між позивачем та відповідачем за первісним позовом укладено договір підряду № 13/2038-Р, відповідно до п. 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач за первісним позовом, за договором підрядник, зобов'язався на свій ризик виконати вказані в п. 1.2 Договору роботи за завданням відповідача за первісним позовом, за договором замовника, а відповідач за первісним позовом зобов'язався прийняти та оплатити ці роботи на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 1.2 договору, найменування робіт: «Монтаж водоводу високого тиску від КНС до ВРП-2 Анастасівського родовища із склопластикового трубопроводу ЦВНГ № 4 НГВУ «Охтирканафтогаз» Роменського району Сумської області (технічне переоснащення) (код 45220000-5 за ДК 021:2015, Інженерні та будівельні роботи (далі - Роботи).
Згідно п. 2.1 договору, загальна вартість робіт по цьому договору становить 10 707 710,30 грн, крім того ПДВ 2 141 542,06 грн, всього з ПДВ 12 849 252,36 грн.
Сторони в п. 2.6 договору погодили умови оплати: авансовий платіж 50% протягом 30 календарних днів з дати отримання від позивача за первісним позовом рахунку та банківської гарантії повернення авансового платежу у розмірі, що покриває суму авансового платежу. Післяоплата здійснюється відповідачем за первісним позовом по факту виконаних робіт, як різниця між вартістю виконаних робіт та загальною сумою фактично здійснених платежів із врахуванням авансового платежу за ці роботи, протягом 30 календарних днів з дати підписання Сторонами проміжних актів та кінцевого акту приймання виконаних будівельних робіт. Кінцевий Акт приймання виконаних будівельних робіт підписується на основі Акту готовності об'єкту до експлуатації, підписаного Сторонами.
Згідно з п. 2.7 договору, банківська гарантія повернення авансового платежу надається відповідачу за первісним позовом позивачем за первісним позовом протягом 10 робочих днів з моменту отримання від відповідача за первісним позовом листа-звернення.
Строк виконання робіт становить 120 календарних днів з дати початку та закінчується датою підписання кінцевого Акту приймання виконаних будівельних робіт (№КБ-2В). Початок робіт оформлюється двостороннім Актом про початок виконання робіт, складений між відповідачем та позивачем за первісним позовом, Акт про початок виконання робіт підписується між відповідачем та позивачем за первісним позовом (п. 3.1 договору).
Сторони в п. 5.1 договору погодили, що виконання робіт оформляється шляхом підписання Сторонами проміжних та кінцевого Акту приймання виконаних будівельних робіт («КБ-2В), надалі - Акт, який датується останнім днем виконання робіт, і Довідки про вартість виконаних будівельних робіт (№КБ-3), надалі - Довідка. В Проміжному акті та Довідці відображаються обсяги відображаються обсяги виконаних робіт та їх вартості, підтверджені відповідачем та позивачем за первісним позовом, які є первинними обліковими документами. Акт та Довідка складаються позивачем за первісним позовом в 2 оригінальних примірниках, які мають бути підписані, скріплені печаткою позивача за первісним позовом та надані відповідачу за первісним позовом не пізніше 2 робочих днів з дати підписання. На підставі зазначених документів відповідач за первісним позовом проводить розрахунки з позивачем за первісним позовом.
Згідно з п. 5.2 договору відповідач за первісним позовом зобов'язаний протягом 5 робочих днів з дати одержання від позивача за зустрічним позовом відповідного Акту, підписати його або направити відповідачу за первісним позовом письмову відмову від прийняття виконаних Робіт та підписання Акту, із зазначенням переліку зауважень та виявлених недоліків у виконаних Роботах та/або викладенням обставин, які унеможливлюють підписання Акту. У своїй мотивованій відмові відповідач за первісним позовом має право визначити строк для усунення зазначених ним недоліків. При цьому визначений відповідачем за первісним позовом строк є обов'язковим для позивача за первісним позовом.
Відповідно до п. 5.3 Договору приймання-передача закінчених робіт проводиться у разі позитивного результату попереднього випробування (якщо нормативними актами та проектно-кошторисною документацією передбачено проведення попередніх випробовувань закінчених робіт або таке випробування викликане характером цих робіт).
Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (п. 14.1 Договору).
Позивачем за зустрічним позовом заявлено позов про стягнення заборгованості за договором підряду № 13/2038-Р від 31.05.2024 стягнувши з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом збитки у розмірі 147 787,40 грн та понесені судові витрати.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що згідно проектно-кошторисної документації, прокладення трубопроводу високого тиску здійснюється в межах земельних ділянках сільськогосподарського призначення приватної власності, у зв'язку з чим між ПАТ «Укрнафта» та власниками земельних ділянок укладено угоди від 16.09.2024р. № 244-Р, від 16.09.2024р. № 245-Р, від 16.09.2024р. № 246-р про відшкодування збитків за їх користування на період будівництва (копії угод додаються). Сума коштів, які сплачені ПАТ «Укрнафта» власникам земельних ділянок за їх користування, складає 147 787,40 грн (сто сорок сім тисяч сімсот вісімдесят сім гривень 40 копійок) без ПДВ, що підтверджується платіжними інструкціями (копії платіжних інструкцій додаються). Відповідно до п. 4.4.9 договору, відповідач за зустрічним позовом зобов'язаний відшкодовувати відповідно до чинного законодавства та договору завдані позивачу за зустрічним позовом збитки. Оскільки роботи за договором не були виконані, позивач за зустрічним позовом звернувся з вимогою до відповідача за зустрічним позовом про відшкодування збитків від 02.05.2025 за вих. № 01/01/09/24/02/01-02/010/352 із вимогою сплатити кошти по відшкодуванню завданих збитків позивачу за зустрічним позовом у сумі 147 787,40 грн без ПДВ в термін до семи календарних днів з дня отримання даної вимоги (копія вимоги з доказами направлення додається), але дана вимога проігнорована відповідачем за зустрічним позовом, відповіді не надано, збитки не сплачені.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст.202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Відповідно до ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт (ч. 1 ст. 877 ЦК України).
Відповідно до ст. 843 ЦК України в договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін (ч. ч. 1-3 ст. 844 ЦК України).
За ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Частиною 1 ст. 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинило зміну строку здачі роботи, вважається, що право власності на виготовлену (перероблену) річ перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися її передання (ч. 6 ст. 853 ЦК України).
Статтею 882 ЦК України унормовано що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.
Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами.
Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника.
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування.
Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
Як вже зазначалось, відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт, належним чином засвідчені копії яких наявні у матеріалах справи, позивачем за первісним позовом виконані роботи за договором на загальну суму 1 032 124,57 грн, проте відповідач за первісним позовом такі роботи не оплатив.
Отже, відповідачем за первісним позовом не було оплачено прийняті ним роботи за Актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 за грудень 2024 на суму 197 394,65 грн та № 2 за грудень 2024 на суму 834 729,92 грн, у зв'язку із чим, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за первісним позовом за Актами № 1 та 2 приймання виконаних робіт за Договором за грудень 2024 складає 1 032 124,57 грн.
Позивач за первісним позовом неодноразово звертався до відповідача за первісним позовом з вимогами про сплату заборгованості за Договором підряду № 13/2038-Р від 31.05.2024, проте такі вимоги залишились без відповіді та задоволення.
Доказів, які б свідчили про відсутність такої заборгованості матеріали справи також не містять, не надано таких доказів і до суду апеляційної інстанції.
Також позивачем за первісним позовом нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача також 21 781,96 грн інфляційних втрат та 7 465,23 грн 3% річних.
Згідно зі ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача за первісним позовом, доданий до позовної заяви, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що суми інфляційних втрат та 3% річних у розмірах 21 781,96 грн та 7 465,23 грн, відповідно, є арифметично правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за первісним позовом.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог за первісним позовом.
Щодо зустрічних позовних вимог
Так, у зустрічній позовній заяві позивач за зустрічним позовом зазначає, що відповідно до п. 3.1 Договору строк виконання робіт становить 120 календарних днів з дати початку робіт та закінчується датою підписання кінцевого Акту приймання виконаних будівельних робіт (№КБ-2В). Початок робіт оформлюється двостороннім Актом початок виконання робіт, складений між позивачем та відповідачем за зустрічним позовом. Акт про початок виконання робіт підписується між позивачем та відповідачем за зустрічним позовом.
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що Акт про початок виконання робіт підписано 30.08.2024, відтак до 29.12.2024 роботи за договором повинні були виконаними. Згідно проектно-кошторисної документації, прокладення трубопроводу високого тиску здійснюється в межах земельних ділянках сільськогосподарського призначення приватної власності.
У зв'язку з чим, між позивачем за зустрічним позовом та власниками земельних ділянок укладено угоди від 16.09.2024 № 244-Р, від 16.09.2024 № 245-Р, від 16.09.2024 № 246-р про відшкодування збитків за їх користування на період будівництва.
На виконання вищезазначених угод ПАТ «Укрнафта» власникам земельних ділянок за їх користування сплачено 147 787,40 грн без ПДВ.
Позивач за первісним позовом зазначає, що оскільки роботи по Договору не були виконані в погоджений сторонами строк, він звернувся до відповідача за первісним позовом із вимогою про відшкодування збитків вих. № 01/01/09/24/02/01-02/010/352 від 02.05.2025. Проте дана вимога залишилась без відповіді та задоволення.
За приписами статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом..
Відповідно до наведених положень чинного законодавства для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди, необхідною є наявність елементів складу цивільного правопорушення, а саме: неправомірні дії або бездіяльність особи; завдання шкоди та її розмір; безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою; вина завдавача шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Отже, саме на позивача за зустрічним позовом покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками, а відповідач за зустрічним позовом повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується позивачем за зустрічним позовом, сплата останнім коштів власникам земельних ділянок здійснена відповідно до укладених з ними угод від 16.09.2024 № 244-Р, від 16.09.2024 № 245-Р, від 16.09.2024 № 246-р про відшкодування збитків за їх користування на період будівництва.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що укладення цих правочинів зумовлено тим, що прокладення трубопроводу високого тиску здійснюється в межах земельних ділянках сільськогосподарського призначення приватної власності, що не залежить від дій відповідача за зустрічним позовом.
Таким чином, висновок господарського суду першої інстанції, з урахуванням того, що сплата позивача за зустрічним позовом відбулась на підставі укладених останнім із власниками земельних ділянок договорів та не залежала від дій відповідача за зустрічним позовом, про те, що позивачем за зустрічним позовом не доведено наявність у даному випадку всіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема неправомірних дій або бездіяльності відповідача за зустрічним позовом, завдання шкоди позивачу за зустрічним позовом та її розмір; безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями відповідача за зустрічним позовом та шкодою; вина відповідача за зустрічним позовом.
При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що за змістом угод від 16.09.2024 № 244-Р, від 16.09.2024 № 245-Р, від 16.09.2024 № 246-р, позивачем за зустрічним позовом відшкодовуються збитки власникам земельних ділянок, пов'язані з проведення ремонтних робіт позивачем за зустрічним позовом, тобто, збитки пов'язані саме з проведенням ремонтних робіт, а не діями чи бездіяльністю відповідача за зустрічним позовом.
Крім того, зазначені угоди укладено 16.09.2024, тобто до дати (29.12.2024), коли за твердженнями позивача у зустрічній позовній заяві, роботи за договором повинні були бути виконаними.
З огляду на викладене, посилання позивача за зустрічним позовом на п. 4.4.9 договору, відповідно до якого відповідач за зустрічним позовом зобов'язаний відшкодувати відповідно до чинного законодавства та договору завдані позивачу за зустрічним позовом збитки, є безпідставним.
Щодо оскарження додаткового рішення
Так, позивач за первісним позовом до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача за первісним позовом про стягнення 1 061 371,76 грн, з яких: 1 032 124,57 грн заборгованості за виконані позивачем роботи за договором підряду № 13/2038-Р від 31.05.2024, 21 781,96 грн інфляційних втрат та 7 465,23 грн 3% річних.
Позивачем за зустрічним позовом заявлено позов про стягнення заборгованості за договором підряду № 13/2038-Р від 31.05.2024 стягнувши з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом збитки у розмірі 147 787,40 грн та понесені судові витрати.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 первісний позов задоволено повністю; в зустрічному позові відмовлено повністю.
16.12.2025 до суду надійшла заява позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 50 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, на підставі: договору №23/1 від 23.05.2024 про надання правової допомоги (юридичних послуг), укладеного з адвокатом Мироненко С.С., рахунку № 12/1 від 12.12.2025, акту від 12.12.2025 наданих послуг за договором про надання правничої допомоги № 23/1 від 23.05.2024, додаткової угоди № 1/7 до договору про надання правової допомоги № 23/1 від 23.05.2024.
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо відсутності підстав для скасування чи зміни додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2025 у даній справі, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 3-5 ст. 126 зазначеного Кодексу, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Як вже зазначалось, позивачем за первісним позовом на підтвердження понесення втрат на професійну правничу допомогу надано копії договору №23/1 від 23.05.2024 про надання правової допомоги (юридичних послуг), укладеного з адвокатом Мироненко С.С., рахунку № 12/1 від 12.12.2025, акту від 12.12.2025 наданих послуг за договором про надання правничої допомоги № 23/1 від 23.05.2024, додаткової угоди № 1/7 до договору про надання правової допомоги № 23/1 від 23.05.2024.
Так, відповідно до п. 4.1 договору №23/1 від 23.05.2024 про надання правової допомоги (юридичних послуг) розмір гонорару та його сплата засвідчується додатком до цього договору.
Згідно із додатковою угодою № 1/7 до договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) № 23/1 від 23.05.2024, а саме п. 1.4 сторонами погоджено наступний перелік послуг, що має бути наданих адвокатом клієнту - участь у господарському процесі, що включає в себе складання позовної заяви, ознайомлення з первинними документами клієнта, узгодження правової позиції, аналіз актуальної практики Верховного Суду, перевірка внесених змін до нормативно-правових актів, складання відповіді на відзив, участь у судових засіданнях.
Також у п. 1.4 погоджено фіксовану вартість послуг у розмірі 50 000,00 грн.
Відповідно до п. 3 акту наданих послуг від 12.12.2025 сторонами при виконанні договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) № 23/1 від 23.05.2024 погоджені наступні послуги (виконані роботи), що були прийняті позивачем за первісним позовом:
- складання позовної заяви в господарському процесі у справі № 910/8852/25 (Господарський суд міста Києва), що включає в себе, ознайомлення з первинними документами клієнта, узгодження правової позиції, аналіз актуальної практики Верховного Суду та перевірка внесених змін до нормативно-правових актів;
- складання відповіді на відзив з урахуванням та аналізом поданих відповідачем документів;
- складання відзиву (на зустрічну позовну заяву);
- складання заяви про підтвердження заборгованості;
- складання заперечення (на відповідь на відзив);
- участь у 3 (трьох) судових засіданнях.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що оскільки договором визначено суму гонорару саме у фіксований спосіб - 50 000,00 грн, позивач за первісним позовом не зобов'язаний посилатися на час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Обґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката в такому разі визначається на підставі наявних доказів.
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 924/447/18.
Крім того, відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у разі погодження сторонами договору фіксованого розміру гонорару, детальний опис робіт та витрачений час не є обов'язковими, оскільки фактична кількість часу не впливає на обсяг грошового зобов'язання клієнта.
Таким чином, відсутність погодинного звіту про роботу адвоката не є підставою для зменшення чи відмови у відшкодуванні таких витрат.
З огляду на викладене, доводи скаржника в цій частині та посилання на постанови Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 199/2509/15-ц, від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18 (провадження № 61-13573св19), від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, є безпідставними та спростовуються правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Таким чином, позивачем за первісним позовом надано докази на підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн.
Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Так, Верховний Суд неодноразово зазначав, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому одночасно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами (постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 01.12.2021 у справі № 641/7612/16-ц).
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду враховуючи підтвердження позивачем за первісним позовом доказами, наявними у матеріалах справи, заявлений розмір судових витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин справи, з урахуванням наявністю як первісного, так і зустрічного позову, середнього розміру заробітної плати та ціни позову, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що заява позивача за первісним позовом про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/8852/25 підлягає задоволенню, а стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню 50 000,00 грн судових витрат.
Такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції, водночас, скаржником не доведено не співмірності таких витрат.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про задоволення первісних позовних вимог та відмову в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі, стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 50 000,00 грн витрат на послуги адвоката, у зв'язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 та додаткового рішення від 19.12.2025 у справі № 910/8852/25, відсутні.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 та додатковому рішенні від 19.12.2025 у справі № 910/8852/25, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 чи додаткового рішення від 19.12.2025 у справі № 910/8852/25, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Укpнaфта» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2025 у справі № 910/8852/25 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 та додаткове рішення від 19.12.2025 у справі № 910/8852/25 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укpнaфта» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2025 у справі № 910/8852/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 у справі № 910/8852/25 залишити без змін.
3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2025 у справі № 910/8852/25 залишити без змін.
4. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
5. Справу № 910/8852/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді Л.В. Кропивна
В.В. Сулім