ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
19 травня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/4106/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Філінюка І.Г.
суддів: Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання - Чеголя Є.О.
за участю:
ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії - Вербицький Є.В.;
ТОВ «Одеса Менеджмент Інвестмент» - адвокат Мельник А.С.;
ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії - Полубоярова К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Менеджмент Інвестмент»
на рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2025
по справі №916/4106/25
за позовом: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Менеджмент Інвестмент»
про стягнення 388 280,88 грн
суддя суду першої інстанції - Деркач Т.Г.
місце винесення рішення: м. Одеса, Господарський суд Одеської області, пр.-т Шевченка, 29,
повний текст рішення складено: 23.12.2025
У жовтні 2025 року Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Менеджмент Інвестмент» про стягнення суми заборгованості у розмірі - 388 280,88 грн., з яких сума основного боргу (заборгованість за надання послуги) - 142 375,06 грн., пеня - 176 477,44 грн., 3% річних - 14 299,92 грн. та інфляційні нарахування - 55 128,46 грн., а також судові витрати.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеса Менеджмент Інвестмент» умов укладеного між сторонами договору про відшкодування експлуатаційних витрат № 3241-П-ОДФ-21 від 07.07.2021.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 позов задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Менеджмент Інвестмент» на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) 142 375,06 грн. основного боргу, 176 477,44 грн. пені, 14 299,92 грн. 3% річних, 55 128,46 грн. інфляційних нарахувань, 4 659,37 грн. судового збору.
Обґрунтування судового рішення.
В мотивах прийнятого судового рішення суд першої інстанції зазначив про те, що відповідач за надані послуги на суму 142 375,06 грн. не розрахувався, доказів які б спростували позовні вимоги не надав.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеса Менеджмент Інвестмент» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 року у справі № 916/4106/25 - скасувати; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація Одеського морського порту) (Позивач, ДП «АМПУ», Адміністрація) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Менеджмент Інвестмент» суми заборгованості у розмірі 388 280,88 грн., з яких сума основного боргу (заборгованість за надання послуги) 142 375,06 грн., пеня 176 477,44 грн., 3% річних 14 299,92 грн та інфляційні нарахування 55 128,46 грн. - відмовити у повному обсязі та стягнути судові витрати, які понесло Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеса Менеджмент Інвестмент» у зв'язку з розглядом даної справи.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що ухвалюючи оскаржуване рішення від 22.12.2025 року у справі № 916/4106/25, суд першої інстанції не врахував наступне:
- відсутність підстав для стягнення з Відповідача штрафних санкцій (пені, 3% річних та інфляційних втрат), у зв'язку з наявністю форм-мажорних обставин (обставин непереборної сили), засвідчених Торгово-промислова палата України, на час виникнення спірних правовідносин - березень 2022 року (ст. 617 ЦК України, постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20);
- нарахування Відповідачу пені згідно Договору перевищує шестимісячний строк з дати отримання рахунку на оплату (ст. 232 ГК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22).
Крім того, обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник також зазначає те, що місцевий господарський суд під час винесення оскаржуваного судового рішення не дослідив положення чинних нормативно правових норм, що діяли на момент виникнення правовідносин, а також наявність невідворотних обставин, що існували на момент виникнення спірних правовідносин.
Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що заборгованість за послуги, згідно Договору, у сумі 142 375,06 грн. виникла за березень 2022 року, тобто в період самого початку повномасштабної військової агресії Російської федерації проти України, що на той момент було визнано форс-мажорною обставиною. На думку скаржника, наведене свідчить про наявність у Відповідача обґрунтованих підстав для відкладення строку виконання зобов'язань. Отже, у даному випадку відповідачем були порушені грошові зобов'язання внаслідок форс-мажорною обставин (за відсутності вини).
На думку скаржника, зазначених обставин суд першої інстанції не прийняв до уваги під час винесення оскаржуваного судового рішення.
Доводи інших учасників провадження у справі.
10.04.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Одеса Менеджмент Інвестмент» на рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 року у справі № 916/4106/25, а рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 року у справі № 916/4106/25 залишити без змін.
20.04.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеса Менеджмент Інвестмент" надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту), в якому останній просив рішення Господарського суду Одеськоі області від 22.12.2025 у справі №916/4106/25 - в частині стягнення штрафних санкцій - скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат, зменшити розмір пені на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
27.01.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Менеджмент Інвестмент» на рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 по справі №916/4106/25.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2026.
На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/4106/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/4106/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Менеджмент Інвестмент» на рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 по справі №916/4106/25 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.
09.02.2026 матеріали справи №916/4106/25 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Менеджмент Інвестмент» на рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 по справі №916/4106/25 - залишено без руху.
Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Одеса Менеджмент Інвестмент» строк для надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів доплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1067, 55 грн. та надати докази отримання копії оскаржуваного судового рішенні від 22.12.2025 поштою або обгрунтованного клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги з іншими підставами - протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
25.02.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Менеджмент Інвестмент» надійшла заява про усунення недоліків. До вказаної заяви було додано: докази доплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1067, 65 грн.
Також, в заяві зазначається, що на виконання вимог ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду про залишення апеляційної скарги без руху повідомляють, що повний текст рішення Господарського суду Одеської області по справі отримано укрпоштою 06.01.2026 року, про що свідчить повідомлення про вручення, яке є в матеріалах справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю «Одеса Менеджмент Інвестмент» строк для усунення недоліків апеляційної скарги, яка подана на рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 по справі №916/4106/25.
Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Одеса Менеджмент Інвестмент» строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів отримання копії оскаржуваного судового рішенні від 22.12.2025 поштою або обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги - протягом 10 днів з дня вручення копії вказаної ухвали.
Попереджено скаржника, що у разі невиконання вимог даної ухвали у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику.
09.03.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Менеджмент Інвестмент» надійшла заява про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Обґрунтовуючи заяву, заявник зазначає про те, що з метою отримання підтвердження дати вручення копії рішення суду Товариством направлено запит до АТ «УКРПОШТА» щодо надання інформації про вручення поштового відправлення, а станом на дату подання цієї заяви письмову відповідь по суті запиту Товариством не отримано, що об'єктивно унеможливлює надання суду відповідних доказів у строк, встановлений ухвалою суду від 26.02.2026 року.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Менеджмент Інвестмент» про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги - задоволено.
Продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю «Одеса Менеджмент Інвестмент» строк для усунення недоліків апеляційної скарги, яка подана на рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 по справі №916/4106/25.
Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Одеса Менеджмент Інвестмент» строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів отримання копії оскаржуваного судового рішенні від 22.12.2025 поштою або обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги - протягом 10 днів з дня вручення копії вказаної ухвали.
25.03.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Менеджмент Інвестмент» надійшла заява про усунення недоліків, а саме: про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги.
В обґрунтування вищевказаної заяви заявник посилається на те, що копію оскаржуваного судового рішення скаржником було отримано 06.01.2026 року, про що свідчить лист Акціонерного товариства «Укрпошта» від 24.03.2026 року, вих. №1853.
У зв'язку з чим скаржник вважає, що строк на апеляційне оскарження повинен бути поновленим.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Менеджмент Інвестмент» на рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 по справі №916/4106/25.
Призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Менеджмент Інвестмент» на рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 по справі №916/4106/25 на 19.05.2026 о 15:00 год.
В судовому засіданні 19.05.2026, представник ТОВ «Одеса Менеджмент Інвестмент» апеляційну скаргу підтримав; представники ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії заперечували щодо доводів т вимог апеляційної скарги.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Фактичні обставини справи.
07.07.2021 між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеса Менеджмент Інвестмент» було укладено договір.
Відповідно до п.1.1. договору Адміністрація здійснює видачу питної води (подача холодної та гарячої води на об'єкти Підприємства) в приміщення, що займає Підприємство, прийом господарсько-побутових стоків, що скидаються Підприємством у систему каналізації Адміністрації (прийом стічних вод холодного і гарячого водопостачання, ненормативно-очищених стічних вод, що скидаються Підприємством у систему каналізації Адміністрації) та забезпечення теплом об'єктів Підприємства.
Згідно з п.1.2. договору Підприємство зобов'язується своєчасно відшкодовувати витрати Адміністрації, забезпечувати належну експлуатацію згідно межі балансової належності водопровідно-каналізаційних мереж, мереж теплопостачання, приладів і пристроїв на них, у відповідності з Правилами, перерахованими в п.2.1. договору та діючого законодавства України.
Пунктом 2.4.10. договору передбачено, що протягом 3-х робочих днів після отримання, Підприємство повинно підписати та повернути Адміністрації «Акт відшкодування витрат» або надати лист-відмову у підписанні «Акту відшкодування витрат» з обґрунтуванням причин.
Згідно з п. 2.4.14. договору Підприємство зобов'язується своєчасно і в повному обсязі оплачувати відшкодування витрат.
Відповідно до п. 3.1. договору облік спожитих тепла, води та стоків здійснюється за показниками приладів обліку, встановлених на об'єктах Підприємства, або розрахунковим шляхом у разі відсутності або неможливості встановлення приладів обліку або виходу з ладу.
Пунктом 3.2. договору передбачено, що відшкодування витрат Підприємством проводиться не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим. Грошові кошти перераховуються на поточний рахунок Адміністрації.
На підтвердження наданих послуг, а саме - відшкодування витрат на енергоресурси при забезпеченні теплом від котельні № 6, відшкодування витрат на утримання основних засобів при забезпеченні теплом від котельні № 6, в березні 2022 Адміністрацією складений акт та виставлений відповідний рахунок за березень 2022 - акт № 287 від 31.03.2022 та рахунок № 510064 від 31.03.2022 на суму 142 375,06 грн. Представник Підприємства 26.04.2022 отримав відповідний акт відшкодування витрат та рахунок.
Вказаний акт був підписаний з боку Підприємства та повернутий Адміністрації, однак, у порушення норм чинного законодавства України заборгованість за послуги за березень 2022 залишається несплаченою.
Позивач неодноразово звертався до Відповідача з листами про заборгованість та з вимогами щодо оплати заборгованості: листи №№ 1563/19-06-04/Вих від 31.07.2023, 1914/19-06-04/Вих від 22.09.2023, 2343/19-06-04/Вих від 28.11.2023, 192/19-06-04/Вих від 01.02.2024, 643/19-06-04/Вих від 01.04.2024, 1015/19-06-04/Вих від 28.05.2024, 1365/19-06-04/ Вих від 26.07.2024, 2084/19-06-04/Вих від 25.10.2024, 36/19-06-04/ Вих від 06.01.2025, 911/19-06-04/Вих від 08.05.2025.
Окрім того, на адресу Відповідача було направлено претензію № 1428/19-06-04/Вих від 11.07.2025 з вимогою сплатити заборгованість.
Джерала права та позиція Південно - західного апеляційного господарського суду.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положеннями статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Так, між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є, укладений між сторонами справи договір про відшкодування експлуатаційних витрат.
Пунктом 3.2. договору передбачено, що відшкодування витрат Підприємством проводиться не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим. Грошові кошти перераховуються на поточний рахунок Адміністрації.
На підтвердження наданих послуг, а саме - відшкодування витрат на енергоресурси при забезпеченні теплом від котельні № 6, відшкодування витрат на утримання основних засобів при забезпеченні теплом від котельні № 6, в березні 2022 року Адміністрацією складений акт та виставлений відповідний рахунок акт № 287 від 31.03.2022 за березень 2022 року та рахунок № 510064 від 31.03.2022 на суму 142 375,06 грн.
Зазначені акт та рахунок були отримані представником Відповідача 26.04.2022.
Вказаний акт був підписаний з боку Відповідача та повернутий Позивачу, однак, заборгованість за послуги за березень 2022 у сумі 142 375,06 грн залишається несплаченою.
Станом на день подання цього позову відповідач за надані послуги на суму 142 375,06 грн не розрахувався, доказів які б спростували позовні вимоги не надав.
За наведених підстав, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача заборгованості у сумі 142 375,06 грн підлягають задоволенню.
Окрім того, позивач заявив до стягнення суму пені в розмірі 176 477,44 грн у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 4.1. договору у разі несвоєчасного перерахування платежів, Підприємство сплачує Адміністрації пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за котрий нараховується пеня від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Суд першої інстанції, перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені у сумі 176 477,44 грн за період 20.05.2022 - 23.09.2025, дійшов висновку, що розрахунок здійснений арифметично правильно, а тому з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Менеджмент Інвестмент» на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) належить стягнути суму пені у розмірі 176 477,44 грн.
Окрім того, позивач заявив до стягнення 3% річних у розмірі 14 299,92 грн та інфляційні нарахування у розмірі 55 128,46 грн.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Перевіривши розрахунки, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що розрахунки здійснені арифметично правильно, а тому з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Менеджмент Інвестмент» на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) належить стягнути суму 3% річних у розмірі 14 299,92 грн та інфляційні нарахування у розмірі 55 128,46 грн.
З огляду на зазначені обставини, місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги.
Водночас, скаржник у відповіді на відзив, просить зменшити розмір штрафних санкцій на підставі ст. 551 ЦК України.
Так, скаржник зазначив, що Товариство виконало основне зобов'язання та сплатило суму основного боргу, що підтверджує відсутність наміру ухилятися від виконання договору.
28.02.2022 Торгово-Промислова Палата опублікувала на своєму офіційному сайті лист щодо військової агресії рф проти України як форс-мажорну обставину (обставину непереборної сили), що стало підставою введення воєнного стану.
Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
У період березня 2022 року господарська діяльність відповідача була фактично обмежена у зв'язку з військовими діями, що об'єктивно вплинуло на можливість своєчасного виконання грошових зобов'язань. Так як приміщення, стосовно якого було здійснено відшкодування витрат (частина нежитлових приміщень першого поверху двоповерхової будівлі головної бухгалтерії порту та їдальні № 2 (інв. № 066552, реєстровий № 38727770.10.АААИГА203), загальною площею 322,00кв.м.,за адресою: м . Одеса, Митна площа, 1/2) фізично розташоване на території Одеського морського порту.
Фактично, з 24.02.2022 та офіційно з 26.02.2022 за інформацією диспетчерської служби ДП «АМПУ» вхід/вихід до порту було закрито (доказами є публікації АМПУ).
Так як використання приміщення було фізично не можливо його почали використовувати одразу для військових потреб, а саме було організовано виробництво гарячої їжі та постачання їжі для підрозділів Збройних сил України та інших військових формувань гарячим харчуванням тричі на добу особового складу зведеного загону, тактичних груп та катерного складу.
Згодом, військові частини з урахуванням специфіки виконання завдань в Одеському регіоні, та великого навантаження на бізнес почали здійснювати повне відшкодування витрат за комунальні послуги (електропостачання, водопостачання та теплопостачання), а приміщення фактично використовується як автономними) пункт тилового забезпечення, інфраструктура якого протягом 4 років приведена у повну відповідність до потреб підрозділу за рахунок бюджетних та позабюджетних коштів.
Вище зазначена інформація і підтверджує об'єктивну неможливість виконання зобов'язання вчасно та причино-наслідковий зв'язок між обставинами які виникли, відсутністю вини Товариства та об'єктивна неможливість виконання в строк.
Суд першої інстанції не дослідив питання співмірності нарахованої пені наслідкам порушення зобов'язання, а також не врахував обставини, що мають істотне значення, зокрема:
- вплив воєнного стану;
- обмеження доступу до портової інфраструктури;
- відсутність господарської діяльності.
Скаржник зауважив, що нарахована пеня у розмірі 176 477,44 грн є явно неспівмірною та підлягає зменшенню відповідно до ст. 551 ЦК України (ст. 233 ГКУ) оскільки перевищує суму основного боргу (142 375,06 грн), що суперечить принципам справедливості та розумності.
Стосовно тверджень про настання для нього форс-мажорних обставин апеляційний господарський суд зазначає, що сама по собі збройна агресія проти України та воєнний стан не можуть автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Разом з тим, встановивши за результатами розгляду даного спору правомірність заявлених позивачем вимог в частині стягнення пені та 3% річних, суд апеляційної інстанції вбачає наявність підстав для зменшення її розміру на 50% з огляду на наступне.
Приписами частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Саме таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
За змістом зазначеної норми, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Таким чином, право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20.
У постановах від 12.06.2019 у справі № 904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд вказав на те, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання).
Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/1.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2021 у справі №902/417/18 дійшла висновку про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір неустойки, як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
Беручи до уваги предмет спору у даній справі, правовідносини, що склались між сторонами, а також виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, розумності; проаналізувавши всі фактичні обставини справи з урахуванням запровадженого воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», з метою забезпечення балансу інтересів сторін, колегія суддів вважає доцільним зменшити розміру заявленої до стягнення пені на 3% річних на 50%.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що стягнення з відповідача суми пені та 3% річних, зменшеної на 50%, а також інфляційні втрати компенсує негативні наслідки, пов'язані з порушенням останнім умов договору щодо оплати заборгованості за березень 2022 року, а також відповідає принципу пропорційності, у той час як стягнення з відповідача штрафних санкцій у повному обсязі, на переконання колегії суддів, було б неспівмірним з негативними наслідками від порушення відповідачем відповідного зобов'язання.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Висновки апеляційного господарського суду.
За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Частиною четвертою статті 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З огляду на викладене, Південно-західний апеляційний господарський суд, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями, вважає за необхідне змінити рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 у справі №916/4106/25 шляхом зменшивши розмір пені та 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, на 50%, та сягнути 88 238,72 грн пені, 7 149,96 грн 3% річних.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторони пропорційно задоволенню позову, при цьому, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються відповідачем у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено; витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Менеджмент Інвестмент» - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 у справі №916/4106/25 - змінити, виклавши його резолютивної частини у наступній редакції:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Менеджмент Інвестмент» (65082, м. Одеса, вул. Гоголя, будинок 23, код ЄДРПОУ 43401565) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, код ЄДРПОУ38727770) 142 375,06 грн основного боргу, 88 238,72 грн пені, 7 149,96 грн 3% річних, 55 128,46 грн інфляційних нарахувань, 4 659,37 грн судового збору.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса Менеджмент Інвестмент».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 25.05.2026.
Головуючий суддя Філінюк І.Г.
Суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.