ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
19 травня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2025/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Філінюк І.Г.
суддів: Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання - Чеголя Є.О.
за участю:
ТОВ «Карготранс Україна» - адвокат Мухамеджанов О.С.
ТОВ «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» - адвокат Коломійцев А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП»
на рішення Господарського суду Одеської області від 20.11.2025
по справі №916/2025/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Карготранс Україна»
про стягнення 4 606 714,64 грн.
суддя суду першої інстанції - Демченко Т.І.
місце винесення рішення: м. Одеса, Господарський суд Одеської області, пр.-т Шевченка, 29,
повний текст рішення складено та підписано: 30.11.2025 року
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карготранс Україна» про стягнення 4 606 714,64 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що обсяг відображених в Акті №129 наданих послуг (компенсацій та винагород) не відповідає дійсності та містить невірну інформацію, а тому виставлений Рахунок на оплату №120 є не обґрунтованим.
Позивач вважає, що обсяг відображених в Акті № 129 наданих послуг (компенсацій та винагород) в кількості 22 582,86 т не відповідає дійсності та містить невірну інформацію, а отже виставлений Рахунок на оплату № 120 на загальну суму 7 581 222,77 грн. є необґрунтованим та оплаті не підлягає.
Також позивач в позові зазначає про те, що оскільки сума передоплати в розмірі 5 974 487,60 грн. перевищила фактичну вартість здійснення відповідачем транспортно-експедиторського обслуговування (в тому числі перевалки вантажу) та оплату послуг експедитора, що на думку позивача становить 1 367 772,96 грн., ТОВ «СК Енерджі Груп» стверджує, що станом на даний час у відповідача перебуває 4 606 714, 64 грн. переплати за Договором, що відповідно до ст. 1212 ЦК України має бути повернута ТОВ «СК Енерджі Груп», адже строк дії Договору закінчився, інших послуг за Договором відповідачем не надавалося, а, отже, відповідач втратив підставу для утримання надлишково отриманих коштів.
На думку Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» ці обставини стали підставою для звернення до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карготранс Україна» про стягнення 4 606 714,64 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.11.2025 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Енерджі Груп» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Карготранс Україна» про стягнення 4 606 714,64 грн. - відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.07.2025 у справі №916/2025/25.
Обґрунтуванням судового рішення.
В мотивах прийнятого судового рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не підтверджено доводів позовної заяви в частині стягнення суми безпідставно утриманих грошових коштів за Договором № 04/2024-25 про надання послуг з транспортно - експедиторського обслуговування та перевалки зернових, зернобобових та олійних вантажів.
У зв'язку з чим суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення Господарського суду Одеської області від 20.11.2025 року по справі № 916/2025/25 - скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» задовольнити у повному обсязі; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРГОТРАНС УКРАЇНА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» 4 606 714,64 грн. безпідставно утриманих грошових коштів (попередньої оплати за Договором № 04/2024-25 про надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування та перевалки зернових, зернобобових та олійних вантажів від 25.04.2024) та здійснити розподіл судових витрат.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вважає оскаржуване судове рішення таким, що ухвалено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до приписів ст.277 ГПК України є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наявність між сторонами договірних правовідносин та здійснення Позивачем попередньої оплати за Договором № 04/2024-25 від 25.04.2024 унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України.
Позивач вважає, що такий висновок суду не відповідає змісту зазначеної норми матеріального права та судовій практиці Верховного Суду, оскільки стаття 1212 ЦК України підлягає застосуванню не лише у разі відсутності будь-якої правової підстави для набуття майна, але й у випадку, коли правова підстава для набуття або утримання майна згодом відпала.
Однак, на думку скаржника зазначеного суд першої інстанції не врахував під час винесення оскаржуваного судового рішення.
Також, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що у даному випадку підставою для отримання Відповідачем грошових коштів була умова Договору про надання конкретних, погоджених та фактично наданих транспортно-експедиторських послуг. Водночас Позивачем заявлено, що послуги у відображеному в Акті № 129 обсязі 22 582,86 т Позивачем не замовлялися, не погоджувалися та фактично не надавалися, (оскільки ТОВ «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» просто не мало більшого обсягу вантажу, ніж відображено в первинних документах наданих суду та відображеного в митній декларації), а після закінчення строку дії Договору будь-які інші правові підстави для утримання надлишково отриманих коштів у Відповідача відсутні. Таким чином, за відсутності фактичного надання послуг у спірному обсязі та з урахуванням припинення строку дії Договору, правова підстава для утримання Відповідачем частини попередньої оплати у сумі 4 606 714,64 грн. відпала, що зумовлює обов'язок Відповідача повернути такі кошти Позивачу як безпідставно набуті.
Отже, на думку скаржника, суд першої інстанції безпідставно ототожнив сам факт здійснення попередньої оплати з належним виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором, не врахувавши, що попередня оплата має авансовий характер і не є остаточним розрахунком за послуги, які не були фактично надані або були надані в меншому обсязі.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні жодної оцінки наведеним доводам позивача не надав.
За таких обставин, скаржник вважає, що висновок суду першої інстанції про неможливість застосування статті 1212 ЦК України ТОВ «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» вважає помилковим та таким, що призвів до неправильного вирішення спору по суті.
У зв'язку з чим скаржник вважає, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
19.12.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» на рішення Господарського суду Одеської області від 20.11.2025 по справі №916/2025/25.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2025.
На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/2025/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2025 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/2025/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» на рішення Господарського суду Одеської області від 20.11.2025 по справі №916/2025/25 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.
30.12.2025 матеріали справи №916/2025/25 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» на рішення Господарського суду Одеської області від 20.11.2025 по справі №916/2025/25.
Призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» на рішення Господарського суду Одеської області від 20.11.2025 по справі №916/2025/25 на 10.03.2026 о 15:00 год.
У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду 10.03.2026 оголошено перерву до 21.04.2026 о 15:30 год.
У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду 21.04.2026 оголошено перерву до 19.05.2026 о 14:00 год.
В судових засіданнях представник Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Карготранс Україна» надав пояснення, в яких заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Одеської області залишити без змін.
19.05.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Фактичні обставини справи.
25.04.2024 ТОВ «СК Енерджі Груп» та ТОВ «Карготранс Україна» уклали Договір №04/2024-25 про надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування та перевалки зернових, зернобобових та олійних вантажів відповідно до п. 1.1. якого, - замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок від свого імені та за рахунок замовника та за винагороду організувати надання з транспортно-експедиторського обслуговування та організації комплексу послуг з перевалки вантажу, що включає в себе лабораторний аналіз, розвантаження транспорту, прийом, розміщення, накопичення, зберігання та технологічні операції по відвантаженню на судно зернових, зернобобових та олійних вантажів українського походження, іменованих надалі - «Вантаж», в кількості та якості відповідно до заявлених обсягів та строків, та оформлення експортних сертифікатів (далі з текстом - "Послуги"), що забезпечують перевезення та збереження транзитних, експортних та імпортних вантажів залізничним, автомобільним та морським транспортом.
Відповідно до п.1.3. Договору, перевалка вантажу здійснюється з використанням потужностей портів України (надалі - Термінал).
Згідно з п. 1.4. Договору, поставка вантажу на Термінал здійснюється очищеним і справним автомобільним та/ або залізничним транспортом. Безпосередніми відправниками Вантажу можуть бути треті особи.
За умовами викладеними у п.п. 2.1.1., 2.1.2. Договору, виконавець зобов'язаний: організувати перевезення вантажів залізничним та автотранспортом для Замовника за погодженим із Замовником маршрутом, надавати Послуги, передбачені Договором, згідно з вказівками Замовника; на підставі заявок Замовника погодити протягом двох робочих днів з дня їх отримання обсяги та напрями перевезень вантажів, розміри платежів за перевезення вантажів, вартості послуг Виконавець а та інших витрат, пов'язаних із заявленими перевезеннями, та повідомити їх Замовника.
Відповідно до п.п. 2.2.1., 2.2.2., 2.2.3, 2.2.4., 2.2.5., 2.2.6. Договору, замовник зобов'язаний: узгоджувати з виконавцем не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, що передує розрахунковому, місячний план перевезень та перевалки вантажів; узгоджувати з Виконавцем обсяги та напрямки перевезень/перевалки вантажів, розміри платежів за перевезення/перевалку вантажів та інших витрат, пов'язаних із заявленими перевезеннями/перевалками відповідно до затвердженого місячного плану; забезпечити подачу вантажів відповідно до заявлених термінів, обсягів, номенклатури та напрямків перевезень/перевалки, своєчасне та правильне оформлення супровідної та відвантажувальної документації; надавати виконавцю заявки на перевезення вантажів за формою: маршрут проходження: пункт або станція відправлення; пункт чи станція призначення; назва вантажу; об'єм (тис. тон); рід рухомого складу чи вид транспортного засобу; кількість вагонів/контейнерів/транспортних засобів; при необхідності надати виконавцеві всі документи та точну інформацію про кількість, якість вантажу, інші властивості про шлях його проходження, умови перевезення, а також іншу інформацію та відомості, необхідні для належного надання виконавцем послуг, передбачених договором. При перевезеннях через морські порти, перевалочні бази, припортові термінали та інші підприємства - надати документи, що підтверджують, на прийом заявлених обсягів вантажів; пред'являти до перевезення/перевалці відповідно до цього договору лише погоджені з виконавцем обсяги вантажів.
Згідно з п. 3.1. Договору, оплата здійснюється замовником за фактично надані послуги, відповідно до виставленого виконавцем рахунку, що включає винагороду та витрати третіх осіб, залучених ним для виконання послуг за цим договором, оплата зборів, платежів, що стягуються при виконанні цього Договору. Загальна ціна цього договору визначається як загальна сума винагороди виконавця, послуг третіх осіб та додаткових послуг, які були необхідні у процесі виконання цього договору. За погодженням сторін допускається передплата.
За умовами п. 3.2. Договору, по закінченню кожного місяця або після закінчення надання послуг, за відсутності мотивованих заперечень, Сторони підписують Акт виконаних робіт (наданих послуг).
Відповідно до п. 3.3. Договору, грошові зобов'язання Замовника щодо оплати наданих послуг виконавця вважаються виконаними з моменту зарахування коштів на поточний рахунок виконавця.
Як зазначає позивач відповідно до платіжної інструкції № 476 від 29.04.2024 ним перераховано ТОВ «Карготранс Україна» - 5 474 460,00 грн призначення платежу: «компенсація послуг з перевалки вантажу за «прямим варіантом» ч/з термінал Виконавця зг.рах. 90 від 26.04.2024 року в т.ч. ПДВ 912410.00 грн», а відповідно до платіжної інструкції № 516 від 09.05.2024 ТОВ «СК Енерджі Груп» перераховало ТОВ «Карготранс Україна» ще 500 000 грн, призначення платежу: «компенсація витрат за використання інфраструктури порту зг.рах. 92 від 01.05.2024 року в т.ч. ПДВ 83333.33 грн».
Натомість, 04.06.2024 ТОВ «Карготранс Україна» сформувало рахунок ТОВ «СК Енерджі Груп» на оплату № 120 на загальну суму 7 581 22,77 грн з яких передплата: 5 974 487,60 грн, до сплати: 1 606 735,17 грн (ПДВ 247 777,44 грн) та - Акт наданих послуг № 129 (т.1 а.с. 50).
ТОВ «СК Енерджі Груп» не погоджується з визначеним ТОВ «Карготранс Україна» в Акті та Рахунку обсягом наданих послуг (обчислених компенсацій витрат та винагороди), оскільки послуги щодо транспортно експедиторського -обслуговування та перевалки вантажу в кількості 22 582,86 т. ТОВ «СК Енерджі Груп» не замовляло, не погоджувало та не отримувало.
Позивач вказує, що з метою встановлення фактичного об'єму наданих послуг за Договором на електронну адресу відповідача представник позивача направляв адвокатський запит № 2802/25 від 28.02.2025 з проханням надати: первинні документи, які підтверджують надання всіх послуг за договором № 04/2024-25 від 25.04.2024, опис наданих послуг із зазначенням їх вартості, відомості про заборгованість (за наявності) контрагентів один перед одним, проте, зворотної відповіді на це звернення не отримав. Крім того, представник позивача здійснював спроби контакту з відповідачем щодо перерахунку обсягу та вартості наданих послуг за Договором в телефонних розмовах та переписці через електронну пошту відповідача, але безрезультатно.
Однак, як зазначає позивач, на виконання умов Договору, у період його дії, ТОВ «СК Енерджі Груп» фактично замовлено та отримано від ТОВ «Карготранс Україна» послуги щодо Вантажу масою 2 390 980,00 кг. (2 390,98 т.), що підтверджується у тому числі інформацією відображеною Відповідачем в митній декларації ЕК 10 ДР 24UA500050007354U3 від 11.06.2024 (копія додається). Крім того, на підтвердження фактичного обсягу (маси) Вантажу ТОВ «СК Енерджі Груп», послуги щодо якого замовлено та отримано в рамках Договору від ТОВ «Карготранс Україна», Позивач надає копії первинних документів з Покупцем товару: пшениці врожаю 2022-2023 року масою 2 390 980,00 кг (2 390,98 т.), а саме: копію контракту № 2504-РО, інвойсу № 7 від 03.06.2024, а також інформаційних повідомлень про фактичне вивезення.
ТОВ «СК Енерджі Груп» зазначає, що більше послуг від відповідача в період дії Договору ТОВ «СК Енерджі Груп» не отримувало та не погоджувало, а тому вважає, що обсяг відображених в Акті № 129 наданих послуг (компенсацій та винагород) в кількості 22 582,86 т. не відповідає дійсності та містить невірну інформацію, а тому виставлений Рахунок на оплату № 120 на загальну суму 7 581 222,77 грн, на його думку, є необґрунтованим та оплаті не підлягає. Позивач вважає, що враховуючи фактичний обсяг отриманих послуг належною до оплати мала б бути сума 1 367 772,96 грн виходячи з того, що вірним буде визначення та врахування при обчисленні вартості компенсацій та винагороди саме реальний обсяг (вага) Вантажу щодо якого Відповідачем фактично надано послуги - 2 390,98 т.
Ураховуючи вартість отриманих послуг за Договором в розмірі 1 367 772,96 грн та визнаний ТОВ «Карготранс Україна» розмір попередньої оплати за Договором 5 974 487,60 грн, позивач вважає, що з його сторони зобов'язання щодо оплати фактично отриманих послуг за Договором виконано в повному обсязі, а оскільки сума передоплати в розмірі 5 974 487,60 грн перевищила фактичну вартість здійснення Відповідачем транспортно-експедиторського обслуговування (в тому числі перевалки вантажу) та оплату послуг експедитора, станом на цей час у відповідача перебуває 4 606 714, 64 грн переплати за Договором, що відповідно до ст. 1212 ЦК України має бути повернута ТОВ «СК Енерджі Груп», адже строк дії Договору закінчився, інших послуг за Договором Відповідачем не надавалося, а, отже, Відповідач втратив підставу для утримання надлишково отриманих коштів.
Із наведених підстав ТОВ «СК Енерджі Груп» звернулось до суду з цим позовом щодо захисту свого порушеного права.
Відповідач стверджує про реальність наданих позивачу послуг на загальну суму - 7 581 22,77 грн відповідно до рахунку на оплату № 120 та Акту наданих послуг № 129.
Підтверджуючи свою позицію відповідач надав суду пояснення, що ТОВ «Карготранс Україна» виконані обов'язки визначені п.п. 2.1.1. та п.п. 2.1.2. Договору №04/2024-25 про надання послуг з транспортно - експедиторського обслуговування та перевалки зернових, зернобобових та олійних вантажів, що підтверджується скрінами листування електронною поштою між Svitlana Poddubna - ІНФОРМАЦІЯ_1 та Cargotrans Office cargotrans.office.2022@gmail.com.
Зокрема, як зазначає відповідач вказане листування містить відомості щодо надсилання/отримання пакетів документів експортерів (за переліком) ТОВ «СК Енерджі Груп» в особі Світлани Піддубної (ІНФОРМАЦІЯ_1) до ТОВ «Карготранс Україна» (Cargotrans Office cargotrans.office.2022@gmail.com; cargotrans.main@gmail.com) в рамках виконання Договору № 04/2024-25 про надання послуг з транспортно - експедиторського обслуговування та перевалки зернових, зернобобових та олійних вантажів на завантаження mv Blue Gate.
Крім того, відповідачем надано копії податкових накладних зареєстрованих у електронному кабінеті платника податків відповідача, щодо понесених ним витрат на виконання Договору № 04/2024-25 про надання послуг з транспортно - експедиторського обслуговування та перевалки зернових, зернобобових та олійних вантажів на завантаження.
Джерела права та позиція Південно - західного апеляційного господарського суду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
У відповідності до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини першої ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст. 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до частини другої статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до ч.1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з частиною ч. 1 та 2 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За положеннями ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною першою статті 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до статті 689 ЦК України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
За приписами статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України на яку позивач посилається у позовній заяві, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Так, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:
По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння;
По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.
По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Отже, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у вигляді розірвання договору.
Відтак, задля застосування до спірних правовідносин у справі ст. 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів.
Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Необхідно виходити з того, що правова підстава отримання (набуття) майна відсутня у тому разі, коли відбувся перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується безпосередньо на вимозі закону, або суперечить меті існування правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Загальне правило частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах: отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності отримання такого виконання.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі, й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 607/3864/17 (провадження № 61-30080св18).
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, можливість застосовувати ст. 1212 ЦК виникає тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв'язку з зобов'язанням (правочином), але не відповідно до його умов.
Згідно з обставинами справи між сторонами виникли майново-господарські зобов'язання на підставі укладеного між ними Договору №04/2024-25 про надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування та перевалки зернових, зернобобових та олійних вантажів.
Відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 120 на загальну суму 7 581 22,77 грн та Акт наданих послуг № 129 (т.1 а.с. 50).
Згідно з п. 3.1. Договору, оплата здійснюється замовником за фактично надані послуги, відповідно до виставленого виконавцем рахунку, що включає винагороду та витрати третіх осіб, залучених ним для виконання послуг за цим договором, оплата зборів, платежів, що стягуються при виконанні цього Договору. Загальна ціна цього договору визначається як загальна сума винагороди виконавця, послуг третіх осіб та додаткових послуг, які були необхідні у процесі виконання цього договору. За погодженням сторін допускається передплата.
Позивач, здійснив на підставі зазначеного пункту договору передплату 5 974 487,60 грн, на підставі рахунків №90 від 26.04.2024 та №92 від 01.05.2024.
Отже, як вірно зауважено місцевим господарським судом, що кошти сплачені позивачем відповідачу у якості передплати сплачені на підставі пункту договору, який був чинним на момент оплати, а тому питання безпідставності набутих коштів, на що посилається позивач, спростовується наявними у матеріалах справи доказами.
Колегія суддів зазначає, що отримання грошових коштів у сумі 7 581 22,77 грн. (в тому числі і грошових коштів у сумі 4 606 714,64 грн. стягнення яких є предметом спору у даній справі) відповідачем не відбулося поза межами договірних відносин, передбачених договором, передбачених Договором від 25.04.2024 №04/2024-25 про надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування та перевалки зернових, зернобобових та олійних вантажів, відтак застосування положень ст. 1212 ЦК України є неможливим у даному випадку.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об'єктивно оцінювати ситуацію, а стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини (постанови Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 910/17876/19, від 31.03.2021 у справі № 910/17881/19, від 08.12.2021 у справі № 910/5953/17, від 15.12.2021 у справі № 910/4908/21 тощо).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (провадження №61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті З ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина contra faktum proprium (заборона суперечливої поведінки) базується на римській максимі - «non concedit venire contra-US faktum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra faktum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц, постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 30.11.2021 у справі №910/4224/21).
Крім того, за висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі від 17 квітня 2024 року у справі №127/12240/22 (провадження № 61-18405св23) безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів. Кошти, які особа сплатила добровільно, знаючи, що в неї відсутній такий обов'язок, не підлягають поверненню як безпідставно набуті (такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі від 17 квітня 2024 року у справі №127/12240/22 (провадження № 61-18405св23).
Отже, колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги, щодо невірного застосування місцевим господарським судом приписи статтв 1212 ЦК України.
Матеріали справи містять податкові накладні, які реєструвались ТОВ «Карготранс Україна» під час виконання Договору №04/2024-25, платежі на виконання Договору №04/2024-25 від 25.04.2024 здійснювались у період з 26.04.2025 по 04.06.2025 у кількості 17 платежів, за якими ТОВ «Карготранс Україна» зареєструвало відповідні податкові накладні, які були підтверджені ТОВ «СК Енерджі Груп».
Податкові накладні підтверджують здійснення ТОВ «Карготранс Україна» оплату контрагентам для виконання договору та є доказом здійснення відповідачем операції щодо виконання зобов'язань за договором та наявними у відповідача видатковими накладними. Отже, господарські операції відображені у податкових зобов'язаннях та реєстрі виданих податкових накладних відповідача.
Окрім цього, матеріали містять податкові накладні та Квитанції про реєстрацію податкових накладних за наслідками господарської операції із ТОВ «Карготранс Україна» на загальну суму 6 846 453,19 грн, які надані до суду самим позивачем (а.с. 59-155 том 1).
Так, Великою Палатою Верховного Суду, викладено правову позицію у постанові від 29.06.2021 у справі №910/23097/17, відповідно до якої податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (п.п. 4.28, 4.29, 4.30, 4.31).
Пунктом 25 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 №1246, визначено, що платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних ЄРПН щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, окрім обставин оформлення первинних документів, суд має дослідити наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).
У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18.
Також матеріали справи містять електронне листування з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 із направленням заявок та первинних документів на виконання господарських операцій за Договором №04/2024-25.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 10.03.2026, а також у суді першої інстанції представник відповідача пояснив, що за усною домовленістю між сторонами договору відповідальною особою за надсилання заявок та первинної документації від імені ТОВ «СК Енерджі Груп» є Світлана Піддубна, із її електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до відповідача надходили відповідні первинні документи для виконання Договору №04/2024-25.
Із наданих до суду доказів убачається, що з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 до відповідача надходила первинна документація у тому числі і від ТОВ «СК Енерджі Груп».
Представник позивача пояснив, що Світлану Піддубну ніхто не знає, вона в ТОВ «СК Енерджі Груп» ніколи не працювала. Разом з тим, погодився що первинна документація ТОВ «СК Енерджі Груп», яка відправлена з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 є дійсною. Яким чином ці документи потрапили до Світлани Піддубної вказати не зміг; на запитання суду «- яким чином здійснювалось листування між сторонами договору, направлялися заявки і передавалась первинна документація для виконання Договору №04/2024-25?» вказати не зміг. Зазначив, що на той час у ТОВ «СК Енерджі Груп» було інше керівництво, проте, щодо залучення до участі у справі або допиту як свідка колишнього керівника ТОВ «СК Енерджі Груп» та Світлани Піддубної - заперечував.
Натомість відповідач надав суду копію листування електронною поштою між Андрій Коломійцев - ІНФОРМАЦІЯ_2 та Cargotrans Office cargotrans.office.2022@gmail.com, та копії листування щодо надсилання/отримання пакетів документів експортерів між ТОВ «СК Енерджі Груп» в особі Світлани Піддубної (ІНФОРМАЦІЯ_1) та ТОВ «Карготранс Україна» (Cargotrans Office cargotrans.office.2022@gmail.com; cargotrans.main@gmail.com) в рамках виконання Договору № 04/2024-25 про надання послуг з транспортно - експедиторського обслуговування та перевалки зернових, зернобобових та олійних вантажів на завантаження mv Blue Gate.
Згідно з частиною першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як унормовано у статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відтак на переконання колегії суддів, скаржником не підтверджено доводів щодо стягнення суми безпідставно утриманих грошових коштів за Договором № 04/2024-25 про надання послуг з транспортно - експедиторського обслуговування та перевалки зернових, зернобобових та олійних вантажів.
За таких обставин, судова колегія вважає, що у даному випадку суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, вірно застосував положення національного законодавства, надав вірну оцінку спірним правовідносинам у контексті зазначених норм, у зв'язку із чим висновок, викладений місцевим господарським судом у рішенні, яке переглядається в апеляційному порядку, є правомірним, а доводи скаржника, зазначені ним в апеляційній скарзі, є такими, що не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
Висновки апеляційного господарського суду.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 20.11.2025 по справі №916/2025/25, за результатами його апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 20.11.2025 по справі №916/2025/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на скаржника.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 20.11.2025 у справі №916/2025/25 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 25.05.2026.
Головуючий суддя Філінюк І.Г.
Суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.