Дата документу 25.05.2026
Справа № 501/1764/26
4-с/501/7/26
25 травня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі головуючого судді Петрюченко М.І.,
за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за
скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ібрагімова А.О.
заінтересована особа: Чорноморський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,
предмет та підстави скарги: про визнання дій протиправними, скасування постанови, поновлення права керування транспортними засобами,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
представник заявника - адвокат Ібрагімов А.О.,
представник заінтересованої особи - Шестопалова Ю.К.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Ібрагімов А.О. (заінтересована особа: Чорноморський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України) звернувся до суду зі скаргою про визнання дій протиправними, скасування постанови, поновлення права керування транспортними засобами, згідно якої просить суд:
- визнати дії Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області протиправними;
- скасувати постанову заступника начальника Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Конько Світлани Михайлівни про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами боржника ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами.
Скарга мотивована тим, що в рамках виконавчого провадження №38435063 від 12.06.2013 заступником начальника відділу Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Конько С.М. винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами боржника ОСОБА_1 , якою останнього тимчасово обмежено у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа №2/501/204/2013 виданого 10.06.2013.
Про вказану дію боржника було обізнано 06.04.2024 під час зупинки поліцією останнього під час керування ТЗ під час перевезення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (особи, якій необхідно постійний догляд, інвалід ІІ-ї групи) до поліклініки на позапланове обстеження.
Дослідивши матеріали АСВП з доступу сторін до виконавчого провадження було виявлено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами 03.12.2019.
Заявник посилається на те, що вказана постанова є протиправною, оскільки він є інвалідом ІІІ групи та здійснює постійний догляд за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (особою, якій необхідно постійний догляд, інвалід ІІ-ї групи), який не може самостійно пересуватись, самообслуговуватись. Крім того, заявник періодично підробляє на перевезенні вантажу та пасажирів не на власних транспортних засобах, тобто це єдине можливе джерело доходу.
Заявник, стверджуючи, що до нього неможливо застосовувати такий захід примусу, як тимчасове обмеження у праві керування, звернувся до суду з відповідною скаргою.
Представник Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 29.04.2026 надав до суду заперечення на скаргу (а.с.21-25), просить суд відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на необґрунтованість скарги, пропущення заявником строку на подання скарги, тощо.
Представник заявника 15.05.2026 надав до суду відповідь на відзив, просить суд задовольнити скаргу.
В судовому засіданні заявник та його представник просили суд задовольнити скаргу з підстав, викладених у самій скарзі.
Представник заінтересованої особи в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні скарги з підстав, викладених у письмових запереченнях на скаргу.
Заслухавши сторони по справі, дослідивши матеріали справи, суд керується наступним.
Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно ч.1 ст.449 ЦПК скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Відповідно до ч.2 ст.449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Разом із тим, згідно роз'яснень, які містяться в п.16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" від 17 жовтня 2014 року №6, відповідно до статті 385 ЦПК скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Також суди повинні враховувати, що коли в законі встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, стаття 26 - оскарження постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, стаття 58 - оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування звіту про оцінку майна (Закону про виконавче провадження), їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за нормами статті 385 ЦПК. Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Наприклад, при оскарженні бездіяльності зазначених осіб у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення до уваги може бути взято ті обставини, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження і не отримав у визначений законом строк (з урахуванням поштового обігу) задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він із матеріалами виконавчого провадження. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов'язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.
Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.
Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
При цьому поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод право на справедливий суд передбачає і доступ до правосуддя і, зокрема гарантується тим, що суд має бути не заформалізованим, що знайшло своє відображення у рішеннях ЄСПЛ "Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі" (Podbielski and PPU Polpure v. Poland) від 26 липня 2005 року, заява N 39199/98, п. 62), "Воловік проти України" від 6 грудня 2007 року, заява № 15123/03.
У Рішенні в справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03 ЄСПЛ зазначено: "Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, Серія А N 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37). 23. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28 жовтня 1998 року).
В постанові Верховного Суду України від 06вересня 2017року у справі №755/8494/16-ц вказано про те, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03).
В постанові Великої палати Верховного суду від 03 жовтня 2018 року у справі №320/7888/16-ц вказано, що стосується дотримання процесуальних строків, то, слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії у даному випадку на подання скарги.
З матеріалів, доданих до скарги встановлено, щов рамках виконавчого провадження №38435063 від 12.06.2013 заступником начальника відділу Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Конько С.М. винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами боржника ОСОБА_1 , якою останнього тимчасово обмежено у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа №2/501/204/2013 виданого 10.06.2013.
Заявник стверджує в скарзі, що про вказану дію боржника було обізнано 06.04.2024 під час зупинки поліцією останнього під час керування ТЗ під час перевезення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (особи, якій необхідно постійний догляд, інвалід ІІ-ї групи) до поліклініки на позапланове обстеження.
Разом з тим, доказів того, що саме 06.04.2024 ОСОБА_1 дізнався про вказані обставини, до суду не надано.
Крім того, як вбачається згідно матеріалів скарги, представник заявника - адвокат Ібрагімов А.О. 06.01.2026 звертався до відділу ДВС із адвокатським запитом, в якому серед іншого просив надати інформацію чи застосовувалось до ОСОБА_1 тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (а.с.38), на який 07.01.2026 начальником Чорноморського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надано відповідь (а.с.40).
Зі скаргою скаржник звернувся до суду 15.04.2026.
Таким чином заявником пропущено строк на звернення до суду зі скаргою, визначений приписами п. «а» ч.1 ст.449 ЦПК України.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що клопотання про поновлення строку на звернення до суду, заявником не заявлено, що унеможливлює надання судом оцінки поважності причин пропуску звернення до суду, у зв'язку з чим скаргу слід залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст.18, 39, 49 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст.12, 13, 18, 76-82, 89, 223, 247, 258-261, 352, 354, 431, 447-451 ЦПК України, Суд
Скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ібрагімова А.О. (заінтересована особа: Чорноморський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України) про визнання дій протиправними, скасування постанови, поновлення права керування транспортними засобами - залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 15 днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Чорноморського міського
суду Одеської області М.І.Петрюченко