Дата документу 25.05.2026
Справа № 501/4713/25
2/501/70/26
25 травня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі:
головуючого судді Петрюченко М.І.,
за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області цивільну справу за
позовом ОСОБА_1
до
відповідачів
ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3
третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області
предмет та підстави позову: про позбавлення батьківських прав,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
заінтересована особа - ОСОБА_4
І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_1 (надалі позивач) 17.10.2025 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області) про позбавлення батьківських прав, згідно якої просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (надалі відповідачі 1 і 2).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є рідною матір'ю ОСОБА_2 та тещею ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народилась спільна донька ОСОБА_4 .
23.06.2017 рішенням Іллічівського міського суду Одеської області шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано.
ОСОБА_2 з донькою проживали разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .
З 2022 відповідачі залишили доньку на повне забезпечення позивача, яка є пенсіонеркою та отримує пенсію.
Відповідачі проживають у невідомому житлі, ведучи асоціальний спосіб життя. Позивач неодноразово вказувала відповідачам про належне виконання своїх батьківських обов'язків, але ці прохання залишались без уваги.
Родина ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувала на обліку комунальної установи «Центр соціальних служб». До них неодноразово приходили фахівці, складали акти обстеження умов проживання. ОСОБА_2 поставлена на облік в комунальній установі «Центр соціальних служб». Протягом періоду перебування родини ОСОБА_2 на обліку ситуація жодним чином не покращилась, а тільки погіршилась.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 07.02.2018 позов виконавчого комітету в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , 2015 року народження про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково, батьківських прав позбавили лише ОСОБА_3 .
29.11.2022 Іллічівським міським судом Одеської області прийнято рішення про поновлення батьківських прав ОСОБА_3 .
Позивач звертає увагу суду на те, що з 2022 ситуація в сім'ї погіршилась. Дитина постійно проживає в її сім'ї, батьки самоусунулись та не приймають участі в житті своєї доньки.
ОСОБА_4 з 1-го класу відвідує Чорноморський ліцей №1, 5-В клас. Мати та батько зовсім не цікавляться навчанням дитини, її розвитком.
Позивач звернулась з заявою до служби у справах дітей із заявою про те що, відповідачі самоусунулись від виконання батьківських обов'язків, не займаються вихованням та утримання доньки. Також позивач звернулась до комунальної установи «Центр соціальних служб» про надання їй допомоги у вигляді соціального супроводу для подолання труднощів, в якій опинилась її родина.
За заявою позивача служба у справах дітей видала наказ №31 від 02.09.2025 про передачу малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на виховання та утримання ОСОБА_1 .
Позивач, як бабуся ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 занепокоєна безвідповідальним ставленням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до її онуки. Вважає, що залишення її онуки з батьками буде суперечити інтересам дитини та заважати її нормальному розвитку, становлення як особистості. Тому, керуючись метою захисту прав своєї онуки, позивач змушена звернутись до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав.
Відповідачі відзиву на позов не надали.
В судовому засіданні позивач просила суд задовольнити позов в повному обсязі.
В судовому засіданні малолітня ОСОБА_4 підтримала позовні вимоги щодо позбавлення батьківських прав матері, що стосується батька, вона сумнівалась, посилаючись на те, що вони спілкуються по телефону, він привітав її з днем народження.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Відповідачі до суду не з'явилися, про слухання справи повідомлялись належним чином, про причини неявки не повідомили.
Представник третьої особи надала до суду заяву, в якій підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила проводити судове засідання без її участі.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Оскільки відповідачі були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання (стаття 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), в судове засідання не з'явилися без поважних причин, а позивач не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, Судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК.
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).
ОСОБА_1 є рідною матір'ю ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження відповідачки (а.с. 8).
03.02.2026 представниками служби у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області проведено обстеження умов проживання та виховання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Малолітня ОСОБА_4 разом з бабусею ОСОБА_1 проживають в 2-х кімнатній квартирі в АДРЕСА_1 . Умови проживання та виховання дитини задовільні, придатні для виховання та розвитку дитини. Квартира з усіма зручностями, облаштована меблями та побутовою технікою. Дівчинка має окреме місце для сну, стіл для занять та місце для відпочинку, в достатній кількості є одяг, взуття, продукти харчування(а.с.63-64).
Згідно відповіді КНП «Чорноморська лікарня» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває на обліку у лікаря-нарколога відділення спеціалізованої вторинної медичної допомоги поліклініки КНП «Чорноморська лікарня» з червня 2015 в зв'язку з вживанням алкоголю (а.с.74).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуває на обліку у лікаря-нарколога відділення спеціалізованої вторинної медичної допомоги поліклініки КНП «Чорноморська лікарня» з січня 2005 в зв'язку з вживанням наркотичних речовин (а.с.74).
Відповідно листа комунальної установи «Центр соціальних служб» родина ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувала на обліку Центру протягом 2018-2019 років. В лютому 2018 виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеської області в інтересах малолітньої ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , останній позов визнав і просив позбавити його батьківських прав. ОСОБА_2 позов не визнала, просила не позбавляти її батьківських прав. Позов був задоволений частково, батька позбавили батьківських та стягнули аліменти на утримання дитини. У 2022 від ОСОБА_3 було подано заявудо Іллічівського міського суду щодо поновлення його в батьківських правах. Рішенням суду від 29.11.2022 ОСОБА_3 поновлено в батьківських правах.
З 2022 батьки знову самоусунулись від виконання батьківських обов'язків, виховання та утримання малолітньої доньки, дитиною повністю займається бабуся ОСОБА_1 (а.с. 67-67 зв.).
Наказом начальника служби у справах дітей №31 від 02.09.2025 передано малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на виховання та утримання ОСОБА_1 (а.с. 69).
Згідно висновку виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, як органу опіки та піклування, доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ОСОБА_3 щодо малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.57-60).
V. Оцінка Суду.
Щодо позбавлення батьківських прав.
В даній ситуації Суд звертає увагу, що статтею 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Сімейне життя - це особисті майнові та немайнові відносини між подружжям, іншими членами сім'ї, яке здійснюється на засадах, визначених у СК України: кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (частина четверта статті 4); ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (частина п'ята статті 5); регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (частина четверта статті 7) та інше.
Неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб (див. пункт 3.1 рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України).
Для Суду є безспірним, що в даних правовідносинах при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідачів відбувається втручання в їх право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України.
З іншої сторони обов'язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітніх дітей не розлучатися з батьками і врахування при цьому «якнайкращих інтересів дитини» (статті 1, 9 Конвенції).
Досліджуючи правомірність втручання в право відповідачів на сімейне життя, Суд розуміючи місце Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року в сфері стандартів прав людини, вважає за необхідне звернутись до принципів викладених в статті 29 Декларації, згідно із якими:
Кожна людина має обов'язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи.
При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Отже, в даному випадку допускається обмеження прав особи, а процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України (статті 164-167).
Зокрема, відповідно до статті 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей (пункт 2 частини першої).
Тому, для Суду є беззаперечним те, що втручання у право відповідачів має законні підстави, які є чинними протягом періоду, який розглядається.
Так само, Суд знаходить, що втручання у право відповідачів спрямоване на захист «прав і свобод» їх дитини ОСОБА_4 .
Тобто, в даному випадку при втручанні у право відповідачів вимоги статті 29 Декларації щодо законності та мети втручання дотримані.
Судом за обставинами справи встановлено, що відповідачі життям дитини не цікавляться, участі у вихованні не приймають, не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечуть необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на фізичний розвиток дитини, як складову виховання; не спілкуються з дитиною, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до їх внутрішнього світу; не створюють умов для отримання дитиною належного виховання, що свідчить про ухилення ними від виконання своїх батьківських обов'язків. Вказані обставини, виходячи із положень статей 164-167 СК України, є підставою для позбавлення батьківських прав.
Проте, в цій ситуації Суду залишається дослідити найважливіше і найскладніше питання наскільки позбавлення батьківських прав буде відповідати інтересам дитини, і чи не має в даному випадку підстав для попередження відповідачів щодо зміни свого відношення до виховання дітей без позбавлення батьківських прав (пункт 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).
Отже, згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги в якості першочергового міркування при прийнятті в її відношенні будь-яких дій або рішень як в державній, так і в приватній сфері. Більш того, в ньому втілений один з фундаментальних принципів Конвенції.
Європейський Суд в своїй прецедентній практиці виробив дві умови, які необхідно враховувати при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (наприклад див. пункт 100 рішення у справі «Мамчур проти України».
Повертаючись до обставин даної справи та оцінюючи проблему забезпечення як найкращих інтересів дитини ОСОБА_4 , Суд підкреслює, що з огляду на те, що розлучення з батьками надає тяжкий вплив на дитину, таке розлучення повинно проводитися лише в крайньому випадку, наприклад коли існує небезпека неминучого заподіяння дитині шкоди або в інших необхідних випадках; розлучення не повинно проводитися, якщо дитина може бути огороджена від розлучення за допомогою менш радикальних заходів. Перш ніж вдатися до розлучення, держава повинна надати батькам сприяння у виконанні ними своїх батьківських обов'язків і відновити або зміцнити здатність сім'ї піклуватися про свою дитину, за винятком тих випадків, коли розлучення необхідне в інтересах захисту дитини. Матеріальна скрута не можуть служити виправданням для розлучення дітей зі своїми батьками.
В ситуації, що розглядається розлучення відповідачів з дитиною відбулося за ініціативи відповідачів, які жодним чином не продемонстрували Суду свого бажання в поновленні сімейних стосунків з дитиною. За таких обставин, без бажання відповідачів, держава позбавлена можливості посприяти їй у виконанні ними своїх батьківських обов'язків.
Також, важливим для Суду є те, що при позбавленні батьківських прав відповідачів, відносини, які склались між ними і дитиною не зміняться, тому що вони разом не проживають.
Так само, позбавлення батьківських прав змінить ситуацію в бік поліпшення піклування про дитину, що як наслідок буде сприяти захисту інших прав дитини.
Отже, Суд зауважує, що в даних правовідносинах позбавлення батьківських прав буде сприяти інтересам дитини ОСОБА_4 , і в подальшому зможе гарантувати повну та ефективну реалізацію прав дитини.
Крім того, Суд звертає увагу, що взаємовідносини між дитиною та батьками склались таким чином, що дитина на даний час взагалі проживає окремо від батьків, а тому в даній ситуації Судом будуть враховані «інтереси дитини» в широкому розумінні на поняття сім'ї (включаючи біологічних батьків) (стаття 5 Конвенції про права дитини).
Суд повторює, що важливим в даній ситуації є те, що позбавлення батьківських прав не призведе до відібрання дитини у батьків, оскільки вони з нею не проживають, так само даний захід не виключає можливість побачення батьків зі своєю дитиною.
Тобто, позбавлення батьківських прав відповідачів фактично не змінить тривалу існуючу ситуацію між дитиною та батьками.
Окремо Суд наголошує, що застосовуваний захід не є виключно безстроковим і відповідачі мають право у випадку зміни своєї поведінки на поновлення батьківських прав в порядку передбаченому СК України (стаття 169).
В даних правовідносинах Судом були створені передумови для дотримання процедури вирішення питання про втручання в право відповідачів в їх сімейне життя та при визначенні «якнайкращих інтересів дитини».
Зокрема, враховуючи складність питання, що розглядається було призначено підготовче судове засідання, в яке були викликані всі сторони, була забезпечена участь в розгляді справи органів служби у справах дітей, які мали можливість перевірити умови проживання дитини, питання вирішувалось з наданням можливості відповідачам, як висловити свою думку, так змінити своє відношення до виховання дитини.
Отже, зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, Суд розцінює як ухилення від виховання дитини відповідачами, свідомого нехтування ним своїми обов'язками і не бажанням виконувати їх, що є підставою для позбавлення батьківських прав.
Таким чином, в даній конкретній ситуації існують виключні обставини, за яких відповідачів може бути позбавлено батьківських прав, що не суперечить статті 9 Конвенції і в такому випадку Судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дітей», оцінка яких включала в себе оцінку і знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення в даному випадку стосовно даних осіб.
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, у зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог ст.5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір на користь держави компенсується за рахунок відповідачів.
Керуючись ст.ст. 4, 258, 259, 263, 265, 268, 280-282, 354 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області) про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянку України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України щодо малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним - процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним-процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Чорноморського міського суду
Одеської області М.І.Петрюченко