Справа №591/1952/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/986/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Державна зрада
21 травня 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
учасників судового провадження:
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_10 ,
захисника - ОСОБА_11
прокурора - ОСОБА_12
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 591/1952/25 за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 та захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 04.05.2026, якою обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 було продовжено обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,
У провадженні Зарічного районного суду м. Суми перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 , та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України, ОСОБА_10 - ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України.
У рамках даного кримінального провадження прокурор звернувся до суду з клопотаннями про продовження обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 строку дії раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів, з посиланням на обґрунтованість пред'явленого їм обвинувачення, а також на те, що заявлені ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились та залишаються актуальними.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 04.05.2026, на задоволення вимог прокурора, обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави строком до 02.07.2026 включно.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 та захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_11 звернулись до апеляційного суду з апеляційними скаргами, в яких:
- захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 04.05.2026, постановити нову ухвалу, якою обрати її підзахисному, обвинуваченому ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід;
- захисник ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 04.05.2026 та змінити його підзахисному, обвинуваченому ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт;
- захисник ОСОБА_11 просить скасувати ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 04.05.2026, постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування своїх вимог захисник ОСОБА_7 посилається на те, що при розгляді клопотання прокурора, судом першої інстанції не було враховано її доводи щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_6 у державній зраді, яка полягала у переході на бік ворога та наданні іноземній державі або її представникам допомоги проведенні підривної діяльності проти України, вчинене за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України, при тому, що долучені до матеріалів кримінального провадження фотозображення не містять місць розташування підрозділів ЗС України та інших військових формувань, їх переміщення, озброєння на території Сумської області, у тому числі в м. Суми.
Також, як зазначає захисник, належним чином не було враховано, що обвинувачений ОСОБА_6 постійно проживає в АДРЕСА_1 , а зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що він є людиною похилого віку (63 роки), має ІІІ групу інвалідності, постійно проходить стаціонарне та амбулаторне лікування для підтримки свого здоров'я і на даний час, також потребує належного лікування, що неможливо забезпечити в умовах СІЗО, має дружину ОСОБА_13 .
Таким чином, на думку захисника, стороною обвинувачення не було надано доказів на підтвердження існування раніше заявлених ризиків чи виникнення нових ризиків, які виправдовують тримання ОСОБА_6 під вартою.
В обґрунтування своїх вимог захисник ОСОБА_9 посилається на те, що при розгляді поданого клопотання, судом першої інстанції не взято до уваги те, що ризики, про які заявляв прокурор, жодним чином не доведені, і у даному випадку, «розумність» строку тримання під вартою, враховуючи позицію ЄСПЛ, є порушеною, з огляду на те, що ОСОБА_8 вже більше року перебуває в умовах ізоляції від суспільства, а розгляд справи в суді перебуває на початковій стадії.
З урахуванням як вищезазначеного, так і даних про особу ОСОБА_8 , стану його здоров'я та наявність у нього особистого житла, захисник вважає, що застосований до останнього запобіжний захід є занадто суворим.
В обґрунтування своїх вимог захисник ОСОБА_11 посилається на те, що при розгляді поданого клопотання, судом першої інстанції не було враховано, що стороною обвинувачення не надано жодного доказу на обґрунтування існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Стверджує, що ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду є абстрактним та необґрунтованим, жодних доказів щодо наявності цього ризику стороною обвинувачення не надано, її підзахисний ОСОБА_10 здійснює свій захист виключно у правовий спосіб та правничої допомоги адвоката та буде з'являтися на всі виклики суду, слідчого чи прокурора та приймати участь у слідчих діях. Також стверджує, що ОСОБА_10 не здійснює та не збирається здійснювати впливу на учасників кримінального провадження і оскільки її підзахисний до моменту його затримання не займався жодною протиправною діяльністю, є пенсіонером і вів спокійний спосіб життя, а тому ризик про вчинення ним іншого кримінального правопорушення є абстрактним.
Крім того, захисник ОСОБА_11 стверджує, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що ОСОБА_10 раніше не судимий, до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягався, має постійне місце проживання, є особою з інвалідністю ІІ групи та має поганий стан здоров'я.
У судовому засіданні захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 вимоги апеляційних скарг підтримали, прокурор ОСОБА_12 проти вимог апеляційних скарг заперечував та просив ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 04.05.2026 залишити без змін.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скаргах доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що подані апеляційні скарги слід залишити без задоволення з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд зобов'язаний періодично перевіряти доцільність подальшого тримання обвинуваченого під вартою з урахуванням наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_8 і ОСОБА_10 суд першої інстанції дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Так, задовольняючи клопотання прокурора, подане в рамках кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України, ОСОБА_10 - за ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України, про продовження їм строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом було встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
Так, на спростовування доводів апелянтів щодо недоведеності доводами клопотання існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, колегія суддів зауважує, що судом було враховано, що ОСОБА_6 , ОСОБА_8 і ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки в період воєнного стану, обізнані про місце проживання свідків у кримінальному провадженні та те, що в матеріалах кримінального провадження наявні відомості про зв'язки обвинувачених з представниками спецслужб рф.
Саме зазначені обставини і стали підставою для висновку про те, що ризики, які існували при застосуванні до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшилися та продовжують існувати, та що доцільним буде продовжити останнім строк дії запобіжного заходу, з яким колегія суддів погоджується в повному обсязі та ставити під сумнів правильність такого висновку підстав не вбачає.
При цьому, доводами захисника ОСОБА_9 правильність такого висновку жодним чином не спростовано, оскільки останнім взагалі не наведено обставин, які не були враховані судом та за яких до обвинуваченого ОСОБА_8 можливо було б застосувати більш м'який запобіжний захід.
Апеляційний суд також погоджується і з висновком суду першої інстанції про наявність реальних ризиків впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, які ще не допитані судом, оскільки обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , кожен окремо, обізнані про їх місце проживання, а тому можуть чинити спроби тиску на них з метою зміни показань або відмови від дачі свідчень, особливо з огляду на початкову стадію розгляду справи після заміни складу суду в порядку ст. 319 КПК України.
З огляду на кількість епізодів протиправних дій, що інкримінуються обвинуваченим, ризик вчинення повторних злочинів є реальним та не зменшився.
Також, враховуючи характер інкримінованих обвинуваченим діянь, спосіб їх вчинення та наявність встановлених контактів із представниками спецслужб держави-агресора, існує обґрунтована ймовірність того, що у разі перебування на волі, кожен із обвинувачених окремо, може відновити відповідні контакти та продовжити передачу інформації, що становить інтерес для ворога та може завдати шкоди обороноздатності держави.
Таким чином, доводи апеляційних скарг про те, що ризики заявлені формально та значно зменшилися з плином часу, є необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які вказують на наявність цих ризиків.
Доказів того, що обвинувачені за станом здоров'я не можуть утримуватися під вартою колегії суддів не надано.
Твердження захисника ОСОБА_9 про надмірну тривалість знаходження ОСОБА_8 під вартою апеляційний суд не приймає з огляду на таке.
Дійсно, тривалість тримання обвинуваченого під вартою у цьому провадженні є значною, однак вона обумовлена не бездіяльністю суду або сторони обвинувачення, а насамперед складністю кримінального провадження, зміною складу суду та заявленими обвинуваченими клопотаннями після заміни судді розпочати судовий розгляд спочатку, поведінкою учасників провадження, кількістю епізодів кримінальних правопорушень згідно пред'явленого обвинувачення.
Аргументи сторони захисту щодо можливості застосування до обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 і ОСОБА_10 більш м'яких запобіжних заходів не можуть бути прийняті судом, оскільки наявність у них постійного місця проживання та наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 дружини, не впливають на існуючі ризики у бік їх зменшення на теперішній час.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що інкриміновані обвинуваченим кримінальні правопорушення безпосередньо пов'язані з посяганням на основи національної безпеки та обороноздатності держави в умовах дії правового режиму воєнного стану. Передача інформації про розташування військових підрозділів об'єктивно створює реальну загрозу життю та здоров'ю військовослужбовців, а також може сприяти завданню шкоди оборонним можливостям держави.
За таких обставин забезпечення належного балансу між правом особи на свободу та інтересами національної безпеки потребує застосування найбільш ефективного запобіжного заходу.
Тому з урахуванням характеру обвинувачень, обставин їх вчинення та триваючої збройної агресії проти України, апеляційний суд дійшов висновку, що подальше тримання обвинувачених під вартою є необхідним та пропорційним заходом для забезпечення інтересів правосуддя і безпеки держави, а застосування більш м'яких запобіжних заходів, у тому числі домашнього арешту чи застави, не здатне належним чином нівелювати наявні ризики.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, вказане судове рішення слід залишити без зміни, а апеляційні скарги - без задоволення.
Керуючись ч. 2 ст. 376, ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 04.05.2026, якою обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, залишити без змін, а апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 та захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4