Справа №589/4037/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/63/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - продовження строків тримання під вартою
Іменем України
31 березня 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 589/4037/25 за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22.10.2025 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
установила:
В поданій апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_10 просить скасувати ухвалу слідчого судді та застосувати до нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту або інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, оскільки наведені слідчим ризики не підтверджуються матеріалами клопотання, за два місяці перебування під вартою не було проведено жодних слідчих дій за його участі та участі потерпілих, він не має наміру ухилятися від суду, має постійне місце проживання, родину, яка йому допомагає, тому вважає можливим застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
22.10.2025 до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з клопотанням, погодженим з прокурором Шосткинської окружної прокуратури, звернувся слідчий ВП № 1 СВ Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області, в якому просив продовжити ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою, яке обґрунтував тим, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК, досудове розслідування в якому ще не завершене, а ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, існують та не зменшились.
Ухвалою слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22.10.2025 підозрюваному ОСОБА_8 продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою. Своє рішення слідчий суддя суду першої інстанції умотивував тим, що досудове розслідування триває, передбачені п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК ризики, зазначені в клопотанні слідчого існують та не зменшилися, а тому відсутні підстави для застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, доводи підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу, доводи прокурора ОСОБА_7 про залишення ухвали слідчого судді без змін, а апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зокрема, згідно ч. 3 ст. 197 КПК строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом, а клопотання про продовження строку тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний розглянути до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у ч. 3 ст. 199 КПК, виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою (ч. 4 ст. 199 КПК).
Тобто, під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194, глава 18 КПК).
Згідно ст. 177 КПК підставою для застосування (продовження) запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті, тобто: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, однак в кожному випадку суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів; забезпечення таких стандартів вимагає від національного суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Розглянувши клопотання слідчого і задовольнивши його, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а не застосування будь-якого іншого, більш м'якого запобіжного заходу, передбаченого у ч. 1 ст. 176 КПК, та дотримався вимог ст. 176, 177, 178, 183, 194 і 199 КПК, з'ясував і дослідив всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість як застосування запобіжного заходу у виді тримання особи під вартою, так і підстав для його продовження, а саме наявність у органу досудового розслідування щодо ОСОБА_8 обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК, наявність передбачених ч. 1 ст. 177 КПК ризиків, на які вказував слідчий у своєму клопотанні.
При встановленні факту наявності обґрунтованої підозри колегія суддів враховує усталену судову практику з цього питання ЄСПЛ, який у своїх численних рішеннях (зокрема від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, п. 175) і від 20.03.1997 у справі «Луканов проти Болгарії» (Lukanov v. Bulgaria) визначив, що слідчий суддя, оцінюючи докази на предмет доведеності обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо «існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення». «Факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу» («Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. the United Kingdom), рішення від 28.10.1994, заява № 14310/88). Питання про те, що «тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою» (п. 3 рішення від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» (Ferrari-Bravo v. Italy), заява № 9627/81).
Таким чином, наявні у теперішній час докази для визнання підозри обґрунтованою є достатніми, а доведення факту вчинення кримінального правопорушення є завданням подальшого досудового розслідування, так як на даному етапі провадження не оцінюється правильність кваліфікації кримінального правопорушення, а лише з урахуванням доказів встановлюється наявність підстав вважати імовірною та достатньою причетність ОСОБА_8 до обставин, що в ньому розслідуються.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству, а висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені судом за результатами сукупного аналізу фактичних обставин кримінального правопорушення та особистих даних обвинуваченої особи (характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), її поведінки під час досудового розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилитись від органів влади, способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків тощо). При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна, перебуваючи на свободі, він може переховуватись від органу досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, знищити або спотворити речі, які мають істотне значення для кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити нові кримінальні правопорушення (п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК).
Урахування тяжкості кримінального правопорушення, у цьому конкретному випадку, має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинені кримінальні правопорушення підвищує ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки «небезпека ризику переховування може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та ін.», а «серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти» (рішення ЄСПЛ у справах «Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини»).
Колегія суддів враховує те, що «тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту», а «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» (рішення ЄСПЛ від 26.07.2001 у справі «Ілійков проти Болгарії» (заява № 33977/96).
Тобто, ОСОБА_8 може переховуватись від досудового розслідування і суду, цей ризик не зменшився та є актуальним і на час розгляду апеляційної скарги, зважаючи на тяжкість майбутнього покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпечності цього кримінального правопорушення, конкретні обставини провадження та інформацію про його особу і репутацію, а ризик втечі має оцінюватись і у контексті (сукупності) чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (§58 рішення ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови»), тому колегія суддів вважає, що ризик переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення кримінальної відповідальності дійсно має місце та реально існує і під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді.
Має місце й існування ризиків, передбачених п. 2 і 3 ч. 1 ст. 177 КПК, враховуючи фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , стадію досудового провадження, тому останній може знищити речі і документі, які мають значення у кримінальному провадженні. При цьому заслуговує на увагу той факт, що злочин, у якому підозрюється ОСОБА_8 , вчинений шляхом погрози застосування фізичного насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, що вказує на високу суспільну небезпечність підозрюваного.
Є таким, що не зменшився з часом та продовжує реально існувати й ризик впливу на потерпілого та свідків у кримінальній справі, враховуючи стадію провадження і встановлену КПК процедуру отримання показань від вказаних осіб, які є свідками.
Так, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором цих осіб, а після направлення обвинувального акту до суду вже на стадії судового розгляду показання потерпілих та свідків отримуються усно шляхом їх безпосереднього допиту в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).
Крім того, ризик вчинення ОСОБА_8 іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК) також є цілком виправданим, оскільки попередня поведінка та репутація останнього дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятися у своїх злочинних діях.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного; 7) майновий стан підозрюваного; 8) наявність судимостей у підозрюваного; 9) дотримання підозрюваного умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 , колегія суддів враховує і наявність об'єктивної потреби у цьому, зважуючи на всі обставини, що свідчать «за» і «проти» наявності справжнього публічного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи.
Доводи апеляційної скарги про відсутність ризиків, яким неможливо було б запобігти шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки при вирішенні питання про продовження найсуворішого запобіжного заходу дається оцінка сукупності усіх фактичних обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій та їх актуальності, а не факту конкретного їх вчинення. Запобіжний захід застосовується і продовжується виключно з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваною особою та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, в даному випадку, слідчий суддя суду першої інстанції зробив висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_8 про те, що він має постійне місце проживання, родину, яка йому допомагає і до нього може бути застосований більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.
Так, згідно матеріалів справи ОСОБА_8 мешкає без реєстрації в орендованому житлі один, офіційно не одружений і не працевлаштований, перебуває з 19.03.2025 на диспансерному обліку лікаря-нарколога з синдромом залежності внаслідок вживання опіоїдів, раніше неодноразово судимий за вчинення умисних тяжких злочинів, що не мінімізує наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку можливо лише при триманні ОСОБА_8 під вартою.
Оскаржене рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і умотивованим, оскільки постановлене з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК, та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне залишити ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України,
постановила:
Ухвалу слідчого судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22.10.2025 відносно ОСОБА_11 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4