печерський районний суд міста києва
Справа № 757/27338/26-к
пр. 1-кс-29848/26
20 травня 2026 року Печерський районний суд міста Києва у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні № 42026100000000114 від 23.04.2026 відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Секретарівка, Біляївського р-ну., Одеської обл., громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, не адвоката, не депутата,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України,
Слідчий Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_6 за погодженням з прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні № 42026100000000114 від 23.04.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обгрунтування клопотання зазначено, що слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, за процесуального керівництва Київської міської прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026100000000114 від 23.04.2026 за підозрою ОСОБА_5 , за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановленому досудовим розслідуванням час, але не пізніше березня 2026 року та місці ОСОБА_5 вступив у попередньою змову з невстановленими досудовим розслідування працівниками Національної поліції України з метою отримання неправомірної вигоди від громадян України, за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, а саме на службових осіб територіального центру комплектування та соціальної підтримки, за зняття з розшуку військовозобов'язаних осіб.
Встановлено, що громадянин України ОСОБА_7 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 . В свою чергу, вказаний ТЦК та СП звернулось до органів Національної поліції з метою його доставлення у зв'язку з неявкою по повістці, у зв'язку з чим ОСОБА_7 перебуває в розшуку, про що наявна відмітка у застосунку призовників, військовозобов'язаних та резервістів « ОСОБА_8 ».
В подальшому, в невстановлений досудовим розслідування час та дату, але не пізніше початку березня 2026 року, ОСОБА_7 користувався послугами таксі та на його замовлення прибув автомобіль марки Toyota Camry, синього кольору з реєстраційним номером « НОМЕР_1 », за кермом якого перебував ОСОБА_5 , під час спілкування із яким отримав відомості про перебування ОСОБА_7 в розшуку, нібито у зв'язку з неявкою по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 . В цей же час, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди, за попередньою змовою групою осіб, за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, а саме на службових осіб територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
З метою реалізації спільного злочинного умислу ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_7 , що за грошову винагороду він може допомогти зняти статус «у розшуку» та в подальшому після зняття такого статусу, фіктивно забронювати на підприємство, яке має статус критичної інфраструктури, з метою отримання відстрочки від мобілізації до Збройних сил України. В розмові неодноразово наголошував, що проблему із розшуком краще вирішувати через нього та наголошував на свої знайомствами в правоохоронних органах, чим створював умови, за яких ОСОБА_7 був змушений надати йому кошти.
В свою чергу, ОСОБА_7 реально сприймаючи діяльність ОСОБА_5 , як протиправну, звернувся до правоохоронних органів.
У подальшому, ОСОБА_7 діяв з метою викриття злочинних дій ОСОБА_5 , під контролем правоохоронних органів.
В подальшому, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з метою одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаної з вимаганням такої вигоди, від ОСОБА_7 під час телефонної розмови за допомогою месенджеру «WhatsApp», яка відбулась 11.05.2026, ОСОБА_5 висловив вимогу про передачу останньому грошових коштів у розмірі 9000 доларів США, за зняття статусу «у розшуку», та неодноразово наголошуючи про зв'язки з службовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки та в правоохоронних органах, та неможливості зняття розшуку іншим шляхом, чим продовжував, створювати умови, за яких ОСОБА_7 був змушений надати йому кошти.
В подальшому, завершуючи реалізацію спільного злочинного умислу, направленого на незаконне збагачення, близько 13 год. 28 хв. 19.05.2026, ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, за попередньою змовою групою осіб, з корисливим мотивом, перебуваючи в салоні автомобіля марки CHEVROLET Aveo SF69Y д.н.з. НОМЕР_2 за адресою: м. Київ вул. Євгена Сверстюка, 4, отримав від ОСОБА_7 з рук в руки неправомірну вигоду в розмірі 8 000 доларів США (згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 19.05.2026 складає 353 тис. 600 грн.) за здійснення ОСОБА_5 , впливу на прийняття рішення службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме за зняття ОСОБА_7 з розшуку.
19.05.2026 о 14 год. 10 хв. після передачі неправомірної вигоди в розмірі 8 000 доларів ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
19.05.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Копія клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та матеріалів на його обґрунтування відповідно до ч. 2 ст. 184 КПК України вручені підозрюваному ОСОБА_5 та його захиснику - 19.05.2026 о 19:52.
Необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий обґрунтовує тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України, які, відповідно до ст. 12 КК України віднесено до тяжких злочинів, що вже саме по собі може бути вагомою підставою і мотивом для підозрюваного переховуватися від слідства та суду.
На даний час існують ризики того, що він, перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину та реальність покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 є запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, а менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.
Таким чином, враховуючи те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків, сторона обвинувачення вважає, що тільки застосування саме найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зможе усунути ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного. На підставі ч. 4 ст. 183 КПК України просить не визначати розмір застави у якості альтернативного запобіжного заходу.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 змінив подане слідчим клопотання та просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, та покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КК України.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 заперечував щодо клопотання.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Слідчим суддею встановлено, що слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, за процесуального керівництва Київської міської прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026100000000114 від 23.04.2026 за підозрою ОСОБА_5 , за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
19.05.2026 о 14 год. 10 хв. після передачі неправомірної вигоди в розмірі 8 000 доларів ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
19.05.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні зібрані докази (матеріали провадження), якими обґрунтовується повідомлення про підозру ОСОБА_5 , зокрема:
- протоколами за результатом проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні;
- протоколами обшуку;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_7
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series А, № 182).
Виходячи з наявних в матеріалах даних, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України.
При цьому, докази на вказаній стадії кримінального процесу на їх допустимість відповідно до ст. 89 КПК України слідчим суддею не оцінюються.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, у сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, копії яких долучені до клопотання.
Приймаючи вказані дані з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, слідчий суддя вважає їх достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_5 . Крім того, вищенаведені обставини підтверджуються поясненнями прокурора наданими під час розгляду цього провадження.
Доводи сторони захисту зазначених висновків слідчого судді не спростовують.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Отже, встановивши наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя перевіряє наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, у сфері кримінального провадження поняття ризику можливо характеризувати, передусім, як небезпеку, пов'язану із обґрунтованою ймовірністю вчинення особою спроб протидії кримінальному провадженню, якої слід уникати. Саме в такому значенні, на думку слідчого судді, доцільно розуміти ризики, виокремленні у ч. 1 ст. 177 КПК України як конкретні небажані для кримінального провадження наслідки поведінки підозрюваних, що заважають виконанню завдань кримінального провадження.
Отже, з метою усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому, слідчий суддя оцінює вірогідність та реальну можливість здійснення підозрюваним спроб протидіяти кримінальному провадженню у формах, визначених ч.1 ст. 177 КПК України, та у разі існування високої ступені ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, застосовуючи стандарт достатності підстав, встановлює наявність таких ризиків.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Вказуючи на наявність ризиків слідчий у клопотанні та прокурор у судовому засіданні посилався на можливість ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, які слідчий суддя вважає доведеними в силу наступного.
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні інкримінованого тяжкого злочину, за який законом передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна. Також, встановлено, що підозрюваний має стійкі зв'язки з представникам правоохоронних органах, що дає підстави вважати, що підозрюваний буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
На думку слідчого судді, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покарання в сукупності з вагомістю доказів причетності підозрюваного до скоєння кримінального правопорушення, саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Також, наразі існує ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, для уникнення кримінальної відповідальності, який підтверджується тим, що на даний час не встановлено всіх речей (речових доказів) та документів, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення, ОСОБА_5 , перебуваючи не під вартою може знищити або сховати вказані матеріальні об'єкти та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, полягає в тому, що у ході досудового розслідування не встановлено та не допитано усіх осіб, яким відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, у тому числі особи, яким відомі обставини вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення та інших співучасників.
Отже, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об'єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.
На думку слідчого судді, з метою подальшого безперешкодного розслідування по встановленню усіх обставин у цьому провадженні, необхідно обмежити підозрюваного у можливості спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні, з приводу обставин кримінального провадження, а покладений на підозрюваного обов'язок не буде занадто обтяжливим.
Разом з цим, слід врахувати що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). Тобто, ризик впливу на свідків існує на початковому етапі кримінального провадження, як при зібранні доказів, так і до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Щодо ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, підтверджується ти, що на даний час не встановлені всі спільники ОСОБА_5 у вчиненні даного кримінального правопорушення, яким останній може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб.
Таким чином, з урахуванням наявності доведених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та зазначених даних щодо особи підозрюваного, його вік, стан здоров'я, те, що він раніше не судимий, має постійне місце проживання, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, що полягає в забороні підозрюваному у певний період доби, а саме: з 22:00 год. по 05:00 год. залишати житло за адресою: залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та/або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги.
Крім того, одночасно з застосуванням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на певний період доби, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідно покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; не відлучатись із м. Києва та Київської обл., без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання відповідним органам Державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну; утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні № 42026100000000114 від 23.04.2026 щодо обставин кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 186, 193, 194, 196, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання прокурора - задовольнити.
Застосувати у кримінальному провадженні № 42026100000000114 від 23.04.2026 до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, що полягає в забороні підозрюваному з 22:00 год. по 05:00 год. наступної доби залишати житло за адресою: залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та/або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, в межах строку досудового розслідування на 2 місяці, тобто до 19.07.2026.
Звільнити підозрюваного з-під варти негайно в залі суду.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- не відлучатись із м. Києва та Київської обл., без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання відповідним органам Державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну;
- утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні № 42026100000000114 від 23.04.2026 щодо обставин кримінального провадження.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Ухвалу направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1