Справа №:755/14442/25
Провадження №: 1-кп/755/462/26
"20" травня 2026 р. місто Київ
Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду міста Києва, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040001929 від 05 червня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 187 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисників адвокатів ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
в провадженні Дніпровського районного суду міста Києва, на стадії судового розгляду, перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100040001929 від 05 червня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 187 КК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 09 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 07 червня 2026 року із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 300 (трьохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 (дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч чотириста) гривень 00 копійок.
Відповідно до частини третьої статті 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового засідання зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Прокурор у судовому засіданні звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (окремо щодо кожного), оскільки вважає, що останні обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину проти власності з застосуванням насильства, за вчинення якого передбачене покарання до п?ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, на теперішній час ризик, передбачений пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України, є наявним, оскільки обвинувачені можуть переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи реальну міру покарання у вигляді позбавлення волі, будь-які дані про зменшення вказаного ризику відсутні, обставини, які слугували підставою для обрання зазначеного запобіжного заходу під час досудового розслідування на даний час не відпали та продовжують існувати.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 щодо задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечувала. Зазначила, що клопотання прокурора та ризик наведений прокурором є необгрунтованим. Просила звернути увагу на те, що всі докази надані стороною обвинувачення були досліджені, допитані потерпілий та свідки у даному кримінальному провадженні. Крім того, захисник просила врахувати, що ОСОБА_4 має міцні соціальні зв'язки, має постійне місце проживання, відшкодував завдану шкоду. На переконання захисту, враховуючи зазначені обставини, ризики, які пов?язані з втечею обвинуваченого, прокурором не доведено, тому просила суд змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, а у випадку прийняття рішення щодо продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою просила суд зменшити розмір застави, оскільки визначена сума застави є непомірною для обвинуваченого ОСОБА_4 .
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_7 щодо задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував. Зокрема, захисник зазначив, що, ризик, зазначений прокурором у клопотанні, про переховування від суду це лише припущення прокурора, оскільки відсутні належні обґрунтування. При цьому, просив врахувати, що ОСОБА_3 не має наміру ухилятись від суду, має постійне місце проживання, проживає з матір'ю та вітчимом, що свідчить про міцні соціальні зв'язки. При цьому, обвинувачений ОСОБА_3 тривалий час утримується під вартою, докази судом досліджені, потерпілий та свідки у даному кримінальному провадженні допитані, а тому просив суд змінити останньому запобіжний захід на більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачені ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника. При цьому, просив суд врахувати, що шкода потерпілому відшкодована, а також те, що він немає наміру ухилятись від суду та зобов'язується виконувати всі покладення на нього судом обов'язки.
Обвинувачений ОСОБА_3 - підтримав думку та позицію свого захисника.
Відповідно до частини першої статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно з частиною другою статті331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв'язку з вимогами статті 331 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно з частиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У частині другій статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Статтею 176 КПК України передбачено, що одним із запобіжних заходів є домашній арешт.
Відповідно до статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
За правилами частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.
Частиною п'ятою статті 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При вирішенні питання доцільності продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд також враховує положення статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику ЄСПЛ, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях статтей 177, 178, 183 КПК України та враховано судом при вирішенні клопотань.
Вислухавши думки учасників судового провадження, вивчивши надані клопотання, суд доходить висновку про доцільність продовження тримання обвинувачених під вартою, оскільки, на думку суду, продовжують існувати ризики, передбачені статтею 177 КПК України, ступінь яких не зменшився, та інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями частини другої статті 177, статті 197 КПК України, підставою продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
При вирішенні в судовому засіданні питання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує, крім іншого, тяжкість покарання, що загрожує їм у разі визнання їх винними у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачуються, вік та стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, репутацію обвинувачених, ризик повторення чи продовження ними протиправної поведінки.
Так, суд враховує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину проти власності з застосуванням насильства в умовах воєнного стану, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, раніше не судимі, не одружені, ОСОБА_3 зареєстрований та проживає за різними адресами, офіційно непрацевлаштовані.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Не вирішуючи питання на даному етапі кримінального провадження про оцінку доказів з точки зору їх допустимості і достатності для визнання обвинувачених винуватими чи невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, суд доходить висновку, що вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , дають підстави для висновку, що з боку обвинувачених існує ризик, передбачений статтею 177 КПК України, а саме: можливість обвинувачених переховуватися від суду.
Щодо ризику втечі обвинувачених, суд зазначає, що відповідно до практики ЄСПЛ такий ризик не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку, водночас суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судом, на даному етапі розгляду кримінального провадження, не встановлено та сторонами не доведено.
Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у статті 178 КПК України, а також доведеність прокурором під час розгляду клопотань, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою статті 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотань ризикам, тому клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити та продовжити останнім запобіжний захід - тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 днів.
Визначену в ухвалі Дніпровського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року заставу обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (окремо щодо кожного) у розмірі 300 (трьохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 (дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч чотириста) гривень 00 копійок та покладені на обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обов'язки у випадку внесення визначеної судом застави, залишити без змін.
Щодо розумності строку тримання обвинувачених під вартою та строків розгляду даного кримінального провадження, суд зазначає наступне.
Розумність строку тримання під вартою не піддається абстрактній оцінці і законність тримання під вартою необхідно оцінювати виходячи з особливостей конкретної справи.
Проте обрання строку тримання під вартою можна виправдати, коли є конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого статтею 5 Конвенції (рішення у справі "Lavents v. Latvia" пункт 70).
Відповідальність за дотримання розумних строків тримання обвинуваченого під вартою покладається, в першу чергу, на національні судові органи (рішення у справі "Геращенко проти України" пункт 100).
Однак суд звертає увагу на те, що незавершення до цього часу судового провадження у справі викликано її складністю, обсягом доказів, які підлягають дослідженню, введеним в Україні воєнним станом, обставинами справи, поведінкою учасників судового провадження тощо.
Суд наголошує, що вживаються усі передбачені законом заходи з метою дотримання розумних строків розгляду справи, обвинувачений у якій тримається під вартою.
Гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, частково співпадають з гарантією, передбаченою пунктом 1 статті 6 Конвенції, і дійсно вимагають, щоб відносно особи, яка тримається під вартою, органи державної влади виявляли «особливу ретельність в ході провадження по справі», однак це не має гальмувати зусилля суду щодо відповідального виконання своїх завдань (рішення ЄСПЛ у справі «Херцегфальві проти Австрії», «Садегул Оздемір проти Туреччини»).
Керуючись статтями 3, 7, 9, 27,176-178, 181-183, 194, 314-315, 369-376 КПК України, суд,-
клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком, що не може перевищувати 60 днів, тобто до 18 липня 2026 року включно.
Визначену в ухвалі Дніпровського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року заставу обвинуваченому ОСОБА_4 у розмірі 300 (трьохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на день постановлення ухвали становить 998 400 (дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч чотириста) гривень 00 копійок та покладені на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки у випадку внесення визначеної судом застави, залишити без змін.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком, що не може перевищувати 60 днів, тобто до 18 липня 2026 року включно.
Визначену в ухвалі Дніпровського районного суду міста Києва від 26 лютого 2026 року заставу обвинуваченому ОСОБА_3 у розмірі 300 (трьохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на день постановлення ухвали становить 998 400 (дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч чотириста) гривень 00 копійок та покладені на обвинуваченого ОСОБА_3 обов'язки у випадку внесення визначеної судом застави, залишити без змін.
Ухвала діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Копію ухвали вручити присутнім учасникам судового провадження та направити для виконання до ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
Повний текст ухвали оголосити учасникам судового провадження у судовому засіданні о 17-50 годині 21 травня 2026 року.
Суддя Дніпровського районного суду
міста Києва ОСОБА_1