Номер провадження 2-з/754/55/26
Справа № 754/9304/26
Іменем України
21 травня 2026 року Суддя Деснянського районного суду міста Києва Панченко О.М., перевіривши матеріали заяви адвоката Папазової Галини Анатоліївни, яка представляє інтереси заявниці ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,
Адвокат Папазова Г. А. яка представляє інтереси заявниці ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони приватному виконавцю виконавчого округу міста Київ Малковій Марії Вікторівні проведення будь-яких примусових виконавчих дій в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 відкритого 11.05.2026 року, зокрема: зупинити стягнення на підставі виконавчого напису № 397, вчиненого 04 травня 2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Захарченко Вікторією Вікторівною, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 697312 грн. 70 коп. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 відкритого 11.05.2026 року, до набрання судовим рішенням по справі законної сили.
Заяву про забезпечення позову обґрунтовує тим, що 07 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулася за професійною правничою допомогою до адвоката - Аветисяна Роберта Миколайовича та уклала з останнім Договір про надання правничої допомоги № 07-03-1, в рамках якого адвокат зобов'язався здійснити представництво ОСОБА_1 , як клієнта, за її позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна. За наслідками розгляду даних справ в позовних вимогах ОСОБА_1 було відмовлено в повному обсязі. В травні 2026 року ОСОБА_1 отримала від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 11.05.2026 року, з ідентифікатором доступу. Так, з матеріалів виконавчого провадження, зокрема про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса, стало відомо, що підставою для його відкриття є виконавчий напис, який було вчинено приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Захарченко В.В. 04.05.2026 року № 397 на підставі Договору позики від 11 березня 2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Захарченко В. В. за реєстровим № 327, нібито укладеного між Позивачем (як Позичальником) та Відповідачем ОСОБА_2 (як Позикодавцем). Принагідно, слід зазначити, що Позивачу відомо, що ОСОБА_2 є донькою адвоката Аветисяна Роберта Миколайовича, з яким Позивачем було укладено договір про надання правової допомоги, а приватний нотаріус Захарченко В.В. здійснює свою діяльність за тією ж адресою, що й Аветисян Р.М . Зазначеним виконавчим написом запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість у сумі 15879,45 (п'ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) доларів США 45 центів, що еквівалентно за курсом НБУ на день вчинення виконавчого напису - 697312,70 (шістсот дев'яносто сім тисяч триста дванадцять) гривень 70 копійок, а також витрати, пов'язані з вчиненням виконавчого напису - 6973,12 (шість тисяч дев'ятсот сімдесят три) гривень 12 копійок. Відтак, Позивачу стало відомо про наявність спірного Договору позики, що обумовило звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки остання будь-яких грошових коштів від ОСОБА_2 не отримувала, обов'язок, як позичальника, за укладеним Договором позики вважає відсутнім, а виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню. Разом з тим, звертає увагу суду, що станом на дату звернення до суду приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Малковою Марією Вікторівною в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 відкритого 11.05.2026 року, з метою забезпечення виконання вимог виконавчого документа та стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , вже вжиті відповідні заходи, зокрема: 11.05.2026 року винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 69639 грн. 33 коп. 11.05.2026 року винесено постанову про арешт коштів боржника. Враховуючи, що в рамках виконавчого провадження здійснюються виконавчі дії, скеровані на стягнення заборгованості, зокрема вже здійснено арешт коштів боржника, до моменту вирішення спору щодо правомірності вчинення виконавчого напису знівелює суть відповідного судового розгляду та в майбутньому унеможливить виконання рішення у разі задоволення відповідного позову, у зв'язку з чим виникла необхідність звернення до суду з даною заявою про забезпечення позову.
Дослідивши заяву про забезпечення позову суд дійшов до висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно із ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна відповідати ст. 151 ЦПК України.
У заяві про забезпечення позову, зокрема, повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, а також чи не перешкоджає такий вид забезпечення здійсненню господарської діяльності юридичної особи чи фізичної особи-підприємця.
Цивільне процесуальне законодавство не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна/закриття рахунків чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 932/14900/19.
Як убачається з матеріалів заяви, заявниця має намір звернутися до суду з позовною заявою про визнання обов'язку позичальника за договором позики відсутнім, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, окрім того додані докази того, що станом на дату звернення до суду приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Малковою Марією Вікторівною в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 відкритого 11.05.2026 року, з метою забезпечення виконання вимог виконавчого документа та стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , вже вжиті відповідні заходи, зокрема: 11.05.2026 року винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 69639 грн. 33 коп.; 11.05.2026 року винесено постанову про арешт коштів боржника.
За таких обставин суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису може призвести до фактичного виконання спірного виконавчого документа до вирішення спору по суті, що у подальшому може істотно ускладнити ефективний захист прав заявника та поновлення її порушених прав у разі задоволення позову.
Суд враховує, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 150 ЦПК України самостійним видом забезпечення позову є саме зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. Застосування такого заходу забезпечення позову є достатнім для забезпечення ефективного захисту прав заявника та збереження існуючого становища сторін до вирішення спору по суті.
Крім того, суд враховує, що приватний виконавець є самостійним суб'єктом незалежної професійної діяльності, який здійснює примусове виконання рішень у порядку та спосіб, визначені Законом України «Про виконавче провадження». При вирішенні питання про забезпечення позову суд не наділений повноваженнями щодо загальної заборони приватному виконавцю вчиняти будь-які дії у межах виконавчого провадження, оскільки таке втручання виходить за межі заходів забезпечення позову, визначених статтею 150 ЦПК України, та фактично підміняє собою механізм судового контролю за виконанням судових рішень.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Керуючись ст. 149-153, 260 ЦПК України, суд,
Заяву Папазової Галини Анатоліївни , яка представляє інтереси заявниці ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, - задовольнити частково.
Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису № 397, вчиненого 04 травня 2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Захарченко Вікторією Вікторівною, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 697312 грн. 70 коп. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 відкритого 11.05.2026 року, до набрання судовим рішенням по справі законної сили.
В іншій частині - відмовити.
Ухвалу суду направити для виконання приватному виконавцю виконавчого округу міста Київ Малковій Марії Вікторівні.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя О.М. Панченко