Справа №676/4471/24
Номер провадження 2/676/140/26
08 травня 2026 року м. Кам'янець-Подільський
Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області
в складі: головуючого-судді Бондаря О.О.
з участю секретаря судового засідання Коротун В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Виконавчий комітет Кам'янець-Подільської міської ради про позбавлення батьківських прав,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Виконавчий комітет Кам'янець-Подільської міської ради про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги обґрунтовуються тими обставинами, що від шлюбних відносин з відповідачем, мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З моменту фактичного припинення шлюбних відносин сторони почали проживати окремо. З цього моменту відповідачка ніяким чином не піклується про сина, не надає жодної матеріальної допомоги, не цікавиться розвитком сина, не цікавиться станом його здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною взагалі; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє Інтересу до внутрішнього світу дитини - створились умови, які шкодять інтересам дитини. У зв'язку із чим позивач просить позбавити батьківських прав відповідачку по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 липня 2024 року у справі відкрито провадження в справі та вирішено питання про розгляд справи в загальному позовному провадженні з призначенням підготовчого засідання.
Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області суду від 11 лютого 2025 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Бориславський В.М. позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити. Позивач вказав, що відповідачка не цікавиться життям сина - ОСОБА_3 , не проявляє інтерес до нього, фінансово не допомагає, не цікавиться навчання, здоров'ям. Також пояснили, що відповідачка зловживає алкогольними напоями в зв'язку з чим не виконує батьківські обов'язки по утриманню та вихованню спільного сина , не виконує рішення органу опіки та піклування, яким встановлено способи участі відповідачки у вихованні сина. Позивач неодноразово звертався до поліції з приводу негативної поведінки відповідачки. Після зустрічей з матір'ю син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 стає знервованим , відповідачка на нього погано впливає. Донька відповідачки розказувала сину як відповідачка її била і це негативно відображається на нервовому стані сина.
Представник відповідача ОСОБА_4 та відповідачка в судовому засіданні позов не визнали і пояснили, що під час спільного проживання в будинку позивача відповідачка теж зверталась викликала працівників поліції в зв'язку з негативною поведінкою позивача. Після припинення спільного проживання позивач перешкоджав відповідачці в зустрічах з сином. Відповідачка проживає на значній відстані від місця проживання сина , також відповідачка працює на території колишнього Хотинського району в саду , вихідних днів відповідачка майже не має. Відповідачка по мірі можливості зустрічається з сином та сплачує аліменти. Також відповідачка самостійно виховує доньку.
Представник третьої особи Виконавчий комітет Кам'янець-Подільської міської ради в судовому засіданні підтримав висновок органу опіки і піклування про позбавлення відповідача батьківських прав.
В судовому засіданні спільний син сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 був заслуханий судом і висловив свою думку , що він проти позбавлення відповідчки батьківських прав відносно нього.
Суд, враховуючи пояснення учасників, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного.
Судом встановлено, що батьками неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його є позивач - ОСОБА_1 , та відповідачка - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 27 травня 2022 року (а. с. 10).
На теперішній час, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . (а. с. 11).
Згідно судового наказу від 05 травня 2022 року з Відповідачки на користь Позивача стягуються аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 21 квітня 2022 року до повноліття дитини.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2022 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , попереджено ОСОБА_2 , про необхідність змінити ставлення до виховання сина - ОСОБА_3 . Також цим рішенням покладено на органи опіки та піклування Кам'янець-Подільської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_2 , батьківських обов'язків відносно сина - ОСОБА_3 .
Після припинення спільного проживання однією сім'єю між позивачем та відповідачкою склалися неприязні відносини , що підтверджується поясненнями сторін в суді з приводу обставин спору та відношенням сторін одна до одної в судових засіданнях.
Висновком Кам'янець - Подільської районної державної адміністрації 08.07.2021 року за № 1177/01-31 , в той час , як село Зіньківці Кам'янець - Подільського району не було включено до складу Кам'янець - Подільської ОТГ , було визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з ботьком в с. Зіньківці.
Вже в цьому висновку вказано про можливість зловживання відповідачкою алкогольними напоями, що також вплинуло на визначення місця проживання дитини з батьком.
Відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства «Дитячий медичний центр» Кам'янець-Подільської міської ради від 17.06.2024 року № 209/01-11, вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спостерігається в КПН «Дитячий медичний центр» Кам'янець-Подільської міської ради згідно підписаної декларації. Дитина має проблеми здоров'я. Діагноз: Гіперметропія середнього ступення, складний астигматизм OU, амбліопія середнього ступення OU, дитина потребує подальшого обстеження та лікування. Періодично хворіє ГРВІ, бронхітами. На прийом до лікарів з дитиною приходить батько.
При оцінці тієї обставини, що дитину до лікаря , до школи приводить батько, що на батьківські збори теж приходить тільки батьком суд враховує, що що село Залісся - 1 знаходиться на відстані біля - 20 - 25 кіломентів від міста Кам'янця - Подільського , де знаходяться школа в якій навчається ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та лікарня , в якій проходив лікування син сторін. А позивач має транспортний засіб , яким може доставляти дитину до школи і в лікарню.
Також суд враховує, що відповідачка працює в колишньому Хотинському районі Чернівецької області і щоб добратись на роботу вона має приїхати з села Залісся - 1 в місто Кам'янець - Подільський , подолати відстань 20 - 25 км. і з міста Кам'янця - Подільського до місця роботи відстань теж біля 30 км.
Відповідно до відповіді-запиту від 02.07.2024 року № 85/01-41, служба у справах дітей Орининської сільської ради повідомляє інформацію про те, що гр. ОСОБА_2 проживає разом з малолітньою донькою ОСОБА_6 та співмешканцем ОСОБА_7 за адресою с. Залісся - 1, Кам?янець-Подільського району. ОСОБА_2 проявила себе з негативної сторони, а саме вживанням спиртних напоїв у громадських місцях. По відношенню до свого сина ОСОБА_5 , 2016 року народження, мати не приймає участі у вихованні, не відвідує навчальний заклад, не цікавиться успіхами дитини в школі, матеріальної допомоги не надає, не піклується про стан здоров?я. Неодноразово було відвідано дану сім?ю та складено відповідні акти обстеження умов проживання, про що свідчить що ОСОБА_2 неодноразово була попереджена про неналежне виконання своїх батьківських обов?язків, вживанням спиртних напоїв, потюнопалінням, у будинку не прибрано, брудно, важке повітря, речі брудні та розкидані. Будинок потребус косметичного ремонту, на подвір?ї все заросло бур?янами. 01.07.2024 було здійснено повторне обстеження умов проживання, про що складено відповідний акт де у будинку брудно, важке повітря, у ОСОБА_2 відчувався запах алкоголю. (а. с. 61-62).
Крім того в матеріалах справи ( т.1, а.с. 81 - 82) теж містяться акти обстеження умов проживання відповідачки в селі Залісся - 1 , один від 07 серпня 2022 року , інший без дати , складані за участю тих самих членів комісії, що проводили обстеження , однак вже в актах обстеження , які надані суду відповідачкою вказано, що в житловому будинку створені всі умови для проживання , в хаті чисто та охайно.
Оцінюючи вищевказані докази, з врахуванням способу життя відповідачки та віддаленості її місця проживання та роботи , матеріального становища відповідачки, суд враховує можливість існування періодів, коли в її будинку може бути чисто і охайно , так і навпаки.
З висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 (затвердженого рішенням Виконавчого комітету Кам'янець-Подільської міської ради служба у справах дітей №664 від 21 серпня 2024 року) вбачається, що мати ОСОБА_2 злісно ухиляється від виконання обов'язків з виховання сина ОСОБА_3 . Вона не спілкується з сином, не цікавиться його життям, здоров'ям, матеріально його не забезпечує, не сплачує аліменти. Згідно з пунктом 5 ст. 19 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 - відносно малолітнього сина - ОСОБА_5 .
Відповідно до довідки виданої Фермерським Господарством «МАКОСАД» від 17.10.2024 року № 17/10, адміністрація повідомляє, що ОСОБА_2 , працює на господарстві на посаді « ОСОБА_8 на низькокваліфікованих річних роботах у сільському господарстві» по строковому договору з 06.09.2024 року.
Оцінюючи дану довідку суд прийшов до висновку , що на час розгляду справи , відповідачка, яка періодично може вживати алкогольні напої , може заробляти на проживання роботою в саду. З доданих фотознімків з місця роботи можна зробити висновок, що ця робота їй подобається, вона може себе реалізувати, виконуючи це роботу , а також те, що фізична робота цілими днями по догляду за садом , є фізично важкою.
Крім того суд враховує, що заробляючи таким чином відповідачка також має можливість погашати заборгованість по сплаті аліментів та утримувати іншу доньку, яка проживає з нею.
Рішенням 25 сесії Кам'янець-Подільської міської ради VIII від 22.12.2022 року № 117/25 «Про порядок участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною», міська рада вирішила: Встановити ОСОБА_2 порядок участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: у першу і третю суботу місяця, забирати дитину від батька о 9.00 год. та повертати йому о 18.00 год.
Рекомендувати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не налаштовувати дитину проти одного з батьків та членів їх родини. Відповідно до статті 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішувати спільно.
В ході судового розгляду позивач пояснив, що відповідачка дане рішення не виконує, відповідачка пояснила, що позивач перешкоджає їй у зустрічах з сином.
З доданих відповідачкою фотознімків , на яких вона з сином , пояснень сторін , негативних відносин між сторонами, суд робить висновок , що позивач бажає, щоб відповідачка суворо дотримувалась графіків зустрічей, які вказані в цьому рішенні.
Однак , враховуючи, що позивач з сином проживають в селі Зіньківці , яке знаходиться на відстані 1- 2 кілометра від міста Кам'янця - Подільського і що в цьому селі немає закладів, де б відповідачка могла проводити час з сином.
Враховуючи спосіб житя відповідачки , її місце роботи, її матеріальне становище суд робить висновок, що відповідачка не має можливості відвідувати з сином кафе в місті Кам'янці - Подільському чи кінотеатри, крім того відповідачці треба буде повертатись додому 25 км.
На всіх наданих відповідачкою фотознімках з сином в вони знаходиться на вулиці чи в будинку в АДРЕСА_2 по місцю проживання відповідачки, або на вулиці в селі Зіньківці.
Також суд враховує, що які б стосунки не були між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та матір'ю - відповідачкою , але від прогулянок по селу ОСОБА_9 з 9.00 год. по 18.00 год., ці відносини навряд чи покращились би.
При вирішенні спору суд також враховує, що син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в судовому засіданні заперечив проти позбавлення відповідачки батьківських прав , що свідчить про його потребу в спілкуванні з матір'ю , не дивлячись на те, які відносини склалися між батьками дитини.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Крім того, із листа Кам'янець-Подільського районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області вбачається, що Відповідачка зверталась до правоохоронних органів із повідомленням про перешкоди у спілкуванні з дитиною з боку Позивача.
Вказані обставини свідчать про те, що Відповідачка вживала заходів для підтримання зв'язку із сином та участі у його вихованні.
Судом також встановлено, що Відповідачка здійснює часткову сплату аліментів на утримання дитини, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів.
Із наданого розрахунку вбачається, що Відповідачкою упродовж виконавчого провадження періодично вносились кошти на утримання дитини, а тому твердження Позивача про повне самоусунення Відповідачки від виконання батьківських обов'язків не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Верховний Суд у постановах від 29 вересня 2021 року у справі №459/3411/18 та від 11 грудня 2023 року у справі №523/19706/19 звернув увагу, що сам факт наявності заборгованості зі сплати аліментів або неналежне виконання окремих батьківських обов'язків не є безумовною підставою для позбавлення батьківських прав.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що позбавлення батьківських прав можливе лише у випадку доведення саме винної поведінки батьків та повного нехтування інтересами дитини.
Сам по собі факт конфлікту між батьками, нерегулярного спілкування чи неналежного виконання окремих батьківських обов'язків не може бути достатньою підставою для застосування такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав.
Суд враховує, що поведінка Відповідачки не свідчить про повну втрату інтересу до дитини, оскільки остання вживає заходів щодо підтримання зв'язку із сином, має належні умови проживання, працевлаштована та виконує обов'язок щодо матеріального утримання дитини.
Довідка-характеристика від 14.03.2025 року № 128/1, видана Заліським старостинським округом Орининської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області на ОСОБА_2 , яка зареєстрована в АДРЕСА_3 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка України, освіта середня.
ОСОБА_2 проживає разом із батьками та донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Трудолюбива, вихована, користується повагою серед своїх однолітків та жителів села. В громадських місцях поводиться добре.
Згідно зі ст. 164 СК України, один з батьків може бути позбавлений батьківських прав, якщо буде встановлено, що він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованні дитини.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» з наступними змінами, позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.
Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.
На підставі вищенаведеного суд вказує на те, що позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення батька батьківських прав, покладено на позивачку.
Позивачкою не доведено, що поведінка відповідача відносно дітей є свідомим та злісним нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо нього: відсутність матеріальних коштів для утримання дітей, відсутність підтримки рідних та належного супроводу соціальних служб тощо.
Більш того, не доведено у чому полягає захист інтересів неповнолітніх дітей шляхом позбавлення батька стосовно синів батьківських прав.
На думку суду, позбавлення відповідачки батьківських прав порушуватиме її права та не відповідатиме інтересам дитини. Відсутність у хлопчика на цьому етапі життя психологічного зв'язку з матірю не виключає можливість налагодження між ними стосунків у майбутньому.
Обов'язковим елементом ухилення від виконання батьківських обов'язків, як підстава позбавлення батьківських прав, що передбачена п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідача стосовно своєї дитини в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю (батьком).
При цьому суд виходить з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а позивачем належних та допустимих доказів ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов'язків, які б були законною підставою для позбавлення її батьківських прав, не надано.
У постанові від 06.05.2020 у справі № 753/2025/19 Верховний Суд зазначив, що «ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.
У постанові від 02.10.2019 у справі № 461/7387/16-ц Верховний Суд вказав, що «зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням ч. 6 ст. 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (ст. 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03.12.1986). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини».
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 638/16622/17, від 13.04.2020 у справі № 760/468/18, від 29.04.2020 у справі № 522/10703/18, від 11.09.2020 у справі № 357/12295/18, від 29.07.2021 у справі № 686/16892/2.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02.12.2020 у справі № 180/1954/19, від 13.11.2020 у справі № 760/6835/18, від 09.11.2020 у справі № 753/9433/17, від 02.11.2020 у справі № 552/2947/19, від 13.03.2019 в справі № 631/2406/15-ц та у постанові від 24.04.2019 у справі № 300/908/17.
В п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30.03.2007 № 3 зазначено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Як передбачено ст. 9 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно із ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У рішенні від 16.07.2015 у справі «Мамчур проти України» Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
В рішенні по справі «Хант проти України» від 07.12.2006, Європейський суд з прав людини висловлює таку правову позицію, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27.11.1992, п. 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, ст. 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини ( рішення у справі Johansen v. Norway від 07.08.1996, п. 78).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Савіни проти України» від 18.12.2008 право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст.8 Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не "згідно із законом", не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися "необхідним у демократичному суспільстві" (рішення у справі "Мак Майкл проти Сполученого Королівства" від 24.02.1995, п. 86, 87).
Визначаючи, чи було конкретне втручання "необхідним у демократичному суспільстві", суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8 (справи "Кутцнер проти Німеччини", п. 65, та "Зоммерфельд проти Німеччини", п. 66).
Суд також акцентує увагу на тому, що, хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (справа "Ньяоре проти Франції", п. 59). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини ( справа"Скоццарі та Дж'юнта проти Італії" п. 148).
Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує (справа "Хазе проти Німеччини", п. 99). Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я (справи "Валлова і Валла проти Чеської Республіки" від 26.10.2006, п. 72 і "Гавелка та інші проти Чеської Республіки" від 21.06.2007).
Також Європейський суд з прав людини наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх воз'єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв'язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Ілля Ляпін проти Росії від 30.06.2020).
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Однак, як зазначено в ч. 6 ст. 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку (постанови Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21 (провадження № 61-5203св23), від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22 (провадження № 61-10115св23), від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20 (провадження № 61-1544св21), від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18(провадження № 61-13690св20).
Суд враховує, що надані Позивачем докази свідчать про наявність конфліктних відносин між батьками дитини та недостатню участь Відповідачки у вихованні сина, однак не підтверджують існування виключних обставин, необхідних для застосування такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав.
При вирішенні спору суд враховує, що причиною того , що відповідачка не в повній мірі здійснює виконання обов'язків по вихованню та утриманню сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є та обставина , що відповідачка знаходиться в складних життєвих обставинах, а не умисне ухилення відповідачки від виконання батьківських обов'язків , а перебування відповідачки в складних життєвих обставинах не може бути підставою для позбавлення її батьківських прав.
Сам по собі факт окремого проживання матері від дитини, недостатнього спілкування чи неналежного виконання окремих батьківських обов'язків не є безумовною підставою для позбавлення батьківських прав.
Суд також враховує принцип збереження сімейних зв'язків та право дитини на спілкування з обома батьками, гарантоване Конвенцією про права дитини.
При цьому позбавлення батьківських прав не повинно використовуватись як спосіб вирішення конфлікту між батьками.
Оцінюючи всі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що Позивачем не доведено наявності достатніх правових підстав для позбавлення Відповідачки батьківських прав.
За таких обставин суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.164 СК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 81, 133, 141, 259, 263, 265 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.
Відмовити в стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору в сумі 1211 гривень 20 коп..
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складання повного рішення .
Рішення набирає законної сили в порядку , передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ),
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Виконавчий комітет Кам'янець-Подільської міської ради ( майдан Відродження, 1, м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 26571846).
Повне рішення складено 18 травня 2026 року.
Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Бондар О.О