Дата документу 20.05.2026Справа № 554/6197/26
Провадження № 1-кс/554/7056/2026
20.05.2026 року м.Полтава
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 ,
розглянувши матеріали клопотання представника ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 12026170420000436 від 24.04.2026 року накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Полтави від 29.04.2026 року -
Адвокат ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про скасування арешту з майна накладеного скасувати арешт з автобуса РУТА 20, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , накладений відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 29.04.2026 у справі № 554/6197/26.
Представник заявника в судове засідання не з'явився, прохав проводити розгляд клопотання за його відсутності, вимоги підтримав та просив задовольнити.
Слідчий в судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя приходить до висновку про можливість скасування арешту з майна, накладеного ухвалою слідчого судді від 04.06.2026 року, виходячи з наступного.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 29.04.2026 по справі №554/6197/26 за наслідками розгляду клопотання слідчого Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, погодженого прокурором у кримінальному провадженні, внесеному 24.04.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026170420000436, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, про арешт майна, накладено арешт на транспортний засіб - автобус РУТА 20, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , із позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування останнім, власником якого є ОСОБА_2 .
Необхідність накладення арешту на транспортний засіб обґрунтовувалась тим, що на ньому збереглись сліди вчинення кримінального правопорушення, він визнаний речовим доказом та в подальшому по ньому будуть проведені судові експертизи.
З метою з'ясування питання щодо доцільності подальшого арешту транспортного засобу, 11 травня 2026 року на адресу Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області був направлений адвокатський запит № 1 від 11.05.2026, в якому адвокат просив надати інформацію щодо призначених судових експертиз, стану їх виконання та необхідності подальшого збереження арешту на вказаний транспортний засіб.
У відповідь на адвокатський запит, 13 травня 2026 року за вихідним № 113874-2026 від старшого слідчого СВ Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_4 надійшла офіційна відповідь, в якій зазначено наступне:
Щодо транспортного засобу - автобуса РУТА 20, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 : "Станом на дату надання відповіді судові експертизи щодо вказаного транспортного засобу не призначались.
Згідно з наявними матеріалами кримінального провадження, на момент дорожньо- транспортної пригоди автобус РУТА 20, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебував у нерухомому стані на зупинці громадського транспорту під час здійснення посадки/ висадки пасажирів відповідно до правил перевезення пасажирів.
Необхідність у призначенні судових експертиз щодо зазначеного транспортного засобу на даний час відсутня, проведення будь-яких додаткових слідчих (розшукових) дій за його участю не планується."
Щодо доцільності подальшого арешту транспортного засобу: "Транспортний засіб - автобус РУТА 20, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , було вилучено під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди 23 квітня 2026 року на підставі ст. 237 КПК України як речовий доказ, що міг містити сліди 24 квітня 2026 року постановою слідчого вказаний транспортний засіб визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12026170420000436.
Разом з тим, у ході досудового розслідування проведено огляд транспортного засобу, зафіксовано характер та локалізацію механічних пошкоджень, складено відповідний протокол та фототаблиці.
На даний час необхідність у подальшому утриманні транспортного засобу під арештом для забезпечення проведення слідчих дій або судових експертиз відсутня.
У зв'язку з викладеним, в подальшому збереженні арешту на автобус відпала необхідність.
Водночас, ОСОБА_2 є власником транспортного засобу - автобуса РУТА 20, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Вказаний транспортний засіб використовується для здійснення пасажирських перевезень на міському автобусному маршруті загального користування, що є єдиним джерелом доходу від експлуатації цього майна.
Внаслідок накладення арешту на транспортний засіб ОСОБА_2 позбавлений можливості використовувати своє майно та отримувати дохід від його законної експлуатації. Подальше утримання транспортного засобу під арештом призводить до прямих майнових втрат, неможливості використання власного майна за призначенням та порушення конституційного права власності.
На підставі вказаного, суд приходить до висновку що на теперішній час відпали підстави для подальшого арешту майна.
За правилами ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Накладення арешту на певне майно може бути здійснено лише за наявності передбачених у КПК України нормативних підстав, а саме за ст.170 КПК України за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що таке майно: є речовим доказом злочину; підлягає спеціальній конфіскації; підлягає конфіскації як покарання чи заходу кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб; для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. При цьому, можливість накладення арешту за відповідними змінами до ст.170 КПК України окремо встановлюється для: 1) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого; 2) третіх осіб; 3) для юридичних осіб щодо яких застосовуються заходи кримінального провадження.
Згідно ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Арешт майна також може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК у випадку, передбаченому п.1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Єпропейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греціг" (ВП). заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля ( рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series A N 296-A, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами," має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series A N 98).
Приймаючи дане рішення виходжу також з наступного.
У данному випадку, потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника та володільця майна, як арешт його майна та заборона користування ним.
Окрім того прокурором та слідчим, не надано суду доказів, які б вказували на необхідність арешту майна та неможливість його скасування, а навпаки надано заяву в якій слідчий вказав, що не заперечують проти скасування арешту майна, тому суд з урахуванням вказаного вважає за можливе скасувати арешт з майна, накладеного ухвалою судді Шевченківського районного суду від 29.04.2026 року.
З урахуванням викладеного клопотання підлягає до задоволення.
На підставі викладеного і керуючись ст. 170, 173, 174, 303, 306-307, 309 КПК України
Клопотання представника ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 12026170420000436 від 24.04.2026 року накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Полтави від 29.04.2026 року - задовольнити.
Скасувати арешт з автобуса РУТА 20, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_2 , 33020070437951, НОМЕР_4 , накладений відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 29.04.2026 у справі № 554/6197/26.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1