Справа № 948/46/26
Номер провадження 2/948/217/26
21.05.2026
21.05.2026 с-ще Машівка
Машівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Тимофєєвої Г.Л,
за участю секретаря Порохні І.І.,
представника відповідача Бульбах Н.М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
29.01.2026 до Машівського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2395999 від 15.05.2020 в розмірі 31090,00 грн, суми сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн та 8000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтував тим, що 15.05.2020 між ОСОБА_2 та ТОВ «Авентус Україна» був укладений договір про споживчий кредит №2395999 у вигляді електронного документа, за умовами якого відповідач отримав 10000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій.
Кредитодавець на виконання умов кредитного договору, виконав свої зобов'язання, передав відповідачу грошові кошти в розмірі 10000,00 грн шляхом їх перерахування на картку відповідача.
26.02.2021 ТОВ «Авентус Україна та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021, відповідно до якого позивач отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором №2395999 від 15.05.2020, заборгованість ОСОБА_2 згідно виписки складає 31090,00 грн, з яких: 10000,00 грн - простроченої заборгованості за сумою кредиту, 21090,00 грн - простроченої заборгованості за сумою відсотків.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за даним кредитним договором в розмірі 31090,00 грн, суми сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн та 8000,00 грн витрат на правничу допомогу (а.с.2-6).
04.02.2026 ухвалою Машівського районного суду Полтавської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а також задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів (а.с. 44-45).
У судове засідання 05.03.2026 позивач, представник позивача не з'явилися про час, дату та місце розгляду повідомлені належним чином шляхом направлення тексту судової повістки до електронного кабінету (а.с.51-52). У позовній заяві представник позивача просив проводити розгляд справи у його відсутність, а також просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 6).
Відповідач у судове засідання 05.03.2026, 08.04.2026, 21.05.2026 не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, судову повістку отримав особисто 07.02.2026, 10.03.2026, 14.04.2026 тобто завчасно, про що свідчить поштове повідомлення про вручення йому судової повістки (а.с. 53, 85, 123).
13.04.2026 представник відповідача, адвокат Бульбах Н.М направила на адресу суду відзив, в якому зазначила, що формування остаточної правової позиції щодо заявлених вимог буде здійснено після надходження відповіді з банку на ухвалу суду про витребування доказів. Зазначила, що У відзиві на позов представник відповідача зазначає, що з наведеними позивачем обставинами та правовими підставами позову відповідач погоджується частково та заперечує проти задоволення позовних вимог в заявленному обсязі, оскільки вважає, що вимоги позивача щодо заявленої до відшкодування суми заборгованості є завищеними.
Представник зазначила, що за змістом п.1.4. , п.1.5. Договору строк кредиту 21 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 цього Договору. Підпунктом 1.5.2. пункту 1.5. Договору передбачено, що стандартна процентна ставка 1,90% в день від суми кредиту застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п.1.4. цього Договору , якщо Споживач не виконав умови, зазначені в пп. 1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки; та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1-4.6 цього Договору, та - у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 част. 1 статті 1048 Цивільного кодексу України. Відповідно до п. 1.8. Договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за зниженою ставкою 12992,50 грн., за стандартною ставкою 13990 грн. При укладенні кредитного договору №2395999 від 15.05.2020 року, позичальник ОСОБА_2 розраховував на отримання грошових коштів в сумі 10 000 грн, які він зобов'язувався повернути упродовж 21 дня, а також сплатити відсотки та плату за користування кредитом у визначений строк за зниженою процентною в сумі 12992,50 грн. або ж у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів за стандартною ставкою - в сумі 13990 грн. Первісний кредитор та Відповідач при укладенні Кредитного договору узгодили суму загальної вартості кредиту, яка є чітко визначеною. Викладене вказує на те, що Позивач безпідставно та поза межами строку дії договору збільшив заборгованості по кредиту, внаслідок чого вона зросла на 17100 грн. та становить 31090 грн., що є протиправним та свідчить про намагання ввести суд в оман.
Із даного розрахунку вбачається, що позичальнику ОСОБА_2 , в період з 15.05.2020 року по 22.11.2020 року щоденно нараховувалась заборгованість за відсотками за стандартною процентною ставкою 1,90% в день від суми кредиту. При цьому в розрахунку не відображені суми сплачених Позичальником коштів по тілу кредиту та нарахованих відсотках, тоді як Позичальник їх сплачував. Викладене вказує на протиправне нарахування Позивачем суми заборгованості по тілу кредиту, яке сплачувалось Відповідачем, та суми заборгованості по відсотках поза межами строку кредитування, оскільки нарахована поза межами періоду прострочення, який перевищує 90 календарних днів. Зокрема, загальна вартість кредиту за твердженням Позивача становить 31090 грн., тоді як умовами Договору передбачено вартість кредиту за стандартною процентною ставкою в сумі 13990 грн.
Зважаючи на вищевикладене, відповідач просить позовну заяву задовольнити частково, а саме: стягнути несплачену заборгованість за тілом кредиту, а в задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості по несплаченим відсоткам відмовити та зменшити розмір заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу (а.с.115-119).
16.04.2026 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив, що наведений позивачем розрахунок заборгованості за процентами відповідає умовам погодженим між сторонами умовам Договору, наявні у справі матеріали не містять доказів, які б спростовували такий розрахунок. Відповідач, підписавши договір про споживчий кредит, погодився з його умовами, немає підстав вважати, що умови такого договору про порядок застосування процентних ставок, визначення строку кредитування, його пролонгації не були відомі відповідачу. Нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось кредитором на підставі частини 1 статті 1048 ЦК України та у порядку, визначеному умовами Договору. У зв'язку з чим, просив задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача, адвокат Бульбах Н.М. в судове засідання 21.05.2026 не з'явилась, звернулась з заявою про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнала частково з обґрунтувань, викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.
Приймаючи до уваги те, що відповідач належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, суд розглядає справу за відсутності відповідача.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно оцінивши надані докази та надавши їм належну оцінку, судом установлено наступне.
15.05.2020 ТОВ «Авентус Україна» (Кредитодавець) та ОСОБА_2 (Позичальник) уклали Договір про споживчий кредит №2395999, відповідно до якого: Кредитодавець зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки, що визначені договором (п.п.1.1, 1.2); сума кредиту становить 10000,00 грн. (п.1.3 договору); кредит надається загальним строком на 21 день, згідно графіку платежів, що є додатком до договору кредиту. Відповідно до п. 1.5.1. знижена процентна ставка 1.43% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 4.1. договору, якщо цей строк споживач здійснить повне погашення заборгованості або здійснить таке погашення протягом 3-х календарних дні, що слідують за датою закінчення такого строку. Відповідно до п. 1.5. договору тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процента ставка 1,90% в день від суми кредиту, застосовується: - у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо Споживач не виконав умови зазначені в пп.1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки; та
- у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1- 4.6 цього Договору;
- та у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 част. 1 статті 1048 Цивільного кодексу України.
Розділом 4 договору передбачена пролонгація кредитного договору (а.с.7зв). Так, відповідно до п. 4.3. договору пропозиція щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства не менше суми нарахованих та не сплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. Такий порядок внесення змін до договору щодо продовження строку кредиту сторони вважають таким, що вчинений в письмовій формі за допомогою технічного засобу зв'язку (п.4.6. договору) (а.с.8)
За умовами п.2.1 Договору кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .
Відповідач підписав кредитний договір, графік платежів до договору, а також паспорт споживчого кредиту за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором М374239 (а.с.10-12зв).
15.05.2020 року ТОВ «Авентус Україна» переказано на картковий рахунок НОМЕР_2 , який було зазначено ОСОБА_2 в кредитному договорі, кошти в розмірі 10000,00 грн, що підтверджується інформацією ТОВ «Фінансова Компанія «ВейФорПей» від 16.12.2025 (а.с.13).
Як вбачається з відповіді АТ «КБ Приватбанк» від 21.02.2026 № 20.1.0.0.0/7-260218/50497-БТ на картку № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_2 15.05.2020 відбулось зарахування 10000,00 грн (а.с.61).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Частиною першою статті 627 ЦК України, визначено, що у відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Таким чином, судом установлено, що між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір у якому сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Також установлено, що кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» установлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абзац 3 ч.1).
Довідкою ТОВ «Авентус Україна» підтверджено, що Договір про споживчий кредит №2395999 від 15.05.2020 підписаний ОСОБА_2 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором М374239 15.05.2020 о 22:56:32, номер телефону НОМЕР_4 (а.с.12зв).
Вказане свідчить, що ОСОБА_2 кредитний договір підписано електронним підписом, що підтверджує прийняття ним умов Кредитного договору щодо розміру, строку кредитування, процентної ставки, розміру комісії та взяття на себе зобов'язання, передбачені умовами договору.
Таким чином, суд вважає, що вказаний договір укладено саме з ОСОБА_2 , оскільки без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету, укладання договору між сторонами є технічно неможливим.
Належних і допустимих доказів на спростування факту укладення договору та спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.
За повідомленням АТ «КБ Приватбанк» від 21.02.2026 № 20.1.0.0.0/7-260218/50497-БТ на картку № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_2 15.05.2020 відбулось зарахування 10000,00 грн (а.с.61).
Отже, ТОВ «Авентус Україна» виконало свої зобов'язання за Кредитним договором (п.2.1) та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку № НОМЕР_1 .
Суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного у договорі, а тому є всі підстави стверджувати, що ОСОБА_2 отримав від ТОВ «Авентус Україна» 15.05.2020 кредитні кошти в сумі 10000,00 грн. та скористався ними на власний розсуд.
Доказів на спростування вказаного відповідач не надав, а також відповідачем не надано доказів повернення тіла кредиту в повному обсязі.
Таким чином, розмір невиконання зобов'язань за тілом кредиту за вказаним кредитним договором, з урахуванням частково сплачених сум, становить 10000,00 грн.
26.02.2021 між ТОВ «Авентус Україна» (Кредитор) та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (Новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги № ККАУ - 26022021, відповідно до якого Кредитор передає (відступає) Новому Кредитору, а Новий Кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі Боржників (п.1.1). Права вимоги переходить до Нового Кредитора у день здійсненні фінансування (оплати) на користь Кредитора у повному обсязі, в сумі, тобто 1633 761,43 грн (п.6.2.3, 7.1), Відступлення права вимоги здійснюється без згоди Боржників (п.6.2.4) (а.с.21зв).
З платіжної інструкції №25759 від 26.02.2021 вбачається, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь ТОВ «Авентус Україна» здійснено плату в сумі за відступлення права вимоги згідно Договору відступлення права вимоги № ККАУ - 26022021 від 26.02.2021 (а.с.27).
На підтвердження права вимоги позивача до ОСОБА_2 надано витяг з Реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № ККАУ - 26022021 від 26.02.2021 з якого вбачається, що загальна сума заборгованості складає 31090,00 грн (а.с.24).
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема п. 1 ч. 1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
За змістом ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Позивачем надано договір відступлення права вимоги, який оформлений та підписаний належним чином, витяг з реєстру боржників, платіжну інструкцію про перерахування узгодженої суми за договором про відступлення права вимоги.
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У постанові Верховного Суду від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 Як зазначено, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Таким чином у суду відсутні підстави ставити під сумнів укладений договір відступлення права вимоги та реєстр боржників, у зв'язку з чим суд вважає, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» має право вимоги від боржника ОСОБА_2 заборгованості, що утворилася на підставі кредитного договору №2395999 від 15.05.2020.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами, суд зазначає наступне.
За вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
Як визначено в ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом установлено, що за договором №2395999 від 15.05.2020 відповідач отримав кредит в розмірі 10000,00 грн, зобов'язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків і комісії відповідач не виконав. Протягом строку кредитування (21 день) жодного разу не здійснив перерахування коштів в погашення заборгованості за кредитом.
За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Отже, за приписом зазначеної статті нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку користування кредитом.
Тобто, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредиту, що передбачено, крім ст. 1048 ЦК України, і самим Договором.
Аналіз викладених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018року у справі № 202/4494/16-ц).
Проценти за «користування кредитом» нараховані після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання.
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження N12-16гс22).
Відповідно до виписки з особового рахунку ОСОБА_2 за кредитним договором № 2395999 від 15.05.2020 наданої ТОВ «Авентус Україна», загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 31090,00 грн, з якої: 10000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 21090,00 грн заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 17).
З наданих відомостей вбачається, що 11.06.2020, 07.07.2020, 03.08.2020 ОСОБА_2 було сплачено 15200,00 грн на користь первісного кредитора. Вказані суми були зараховані на погашення заборгованості по сплаті відсотків.
Згідно з умовами укладеного сторонами договору, процентна ставка є фіксованою та становить 1,90 % в день як стандартна ставка, яка застосовується протягом строку кредитування, а також у періоди пролонгації та автопролонгації у випадку невиконання позичальником умов для застосування зниженої ставки. Нарахування процентів здійснюється на фактичний залишок заборгованості за кожен день користування кредитом (п. 3.1 договору).
Судом встановлено, що відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, при цьому протягом 21 дня дії договору не здійснив повного повернення кредиту у строки, передбачені договором, та не виконав умови для припинення нарахування процентів за стандартною ставкою. Натомість відповідач неодноразово (після встановленого загального строку кредитування) ініціював пролонгацію строку кредитування шляхом здійснення часткових платежів, що відповідно до умов договору підтверджує його волевиявлення на продовження строку користування кредитом та погодження з умовами нарахування процентів.
Матеріалами справи підтверджується, що проценти нараховано до 22.11.2020. Разом з тим, враховуючи строки неодноразової пролонгації договору, кінцевим строком нарахування процентів мала бути дата - 02.11.2020, тобто останній дев'яностий день після пролонгації договору, що відбулось 03.08.2020, а саме в розмірі 17290,00 грн. Таким чином, у період з 15.05.2020 по 02.11.2020 нарахування процентів здійснювалося у період правомірного користування кредитними коштами і саме ця сума підлягає задоволенню. Проценти нараховані в період з 03.11.2020 по 22.11.2020 в розмірі 3800,00 грн до задоволення не підлягають.
Після закінчення дії договору та відступлення права вимоги 25.02.2021, позивач не здійснював нарахування відсотків, що відповідає вимогам закону.
Пунктом 9.8 Кредитного договору визначено, що приймаючи пропозицію про укладення кредитного договору, позичальник погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеними умовами та змістом, повністю розуміє і зобов'язаний неухильно дотримуватись умов Кредитного договору (а.с.9).
У даному випадку нарахування процентів позивачем здійснювалося саме в межах строку дії кредитного договору з урахуванням його пролонгацій та автопролонгації, що виключає їх кваліфікацію як санкційних нарахувань.
Суд також бере до уваги, що відповідач не надав суду жодного контррозрахунку заборгованості, не спростував правильність нарахування процентів та не довів їх невідповідність умовам договору або вимогам закону.
За таких обставин суд доходить висновку, що нарахування процентів станом на 02.11.2020 у розмірі 17290,00 грн здійснено позивачем у відповідності до умов укладеного між сторонами договору, положень ст. 536, 1048, 1056-1 ЦК України, а тому вимоги про їх стягнення є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Підсумовуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 27290,00 грн, з яких: 10000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 17290,00 грн заборгованість за простроченими відсотками. В задоволенні стягнення сум процентів в розмірі 3800,00 грн слід відмовити.
При вирішення питання стягнення судових витрат, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що на момент подання позову до суду складає 2662,40 грн.
Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 31090,00 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 27290,00 грн, що становить 87,78 % від ціни позову.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2337,05 грн, що становить 87,78% від 2662,40 грн.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У позовній заяві, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн. (а.с 6).
Як зазначено в ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частини перша статті 81 ЦПК України, визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (Клієнт) та адвокатське об'єднання «Апологет» (Виконавець) 01.07.2025 уклали Договір №0107 про надання правової (правничої) допомоги за умовами якого, клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції (а.с.28).
Актом надання послуг №840 від 12.01.2026 підтверджено факт надання Адвокатським об'єднанням та прийняття клієнтом послуг згідно договору (боржник ОСОБА_2 , кредитний договір №23969999), сума наданих послуг 8000,00 грн. (а.с.28зв.). Також надано Детальний опис наданих послуг до Акту (а.с.29).
Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом установлено, що відповідачем не подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Водночас, відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зроблено висновки про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, суд враховує, що при підготовці позовної заяви до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором відсутня необхідність у вивченні та опрацюванні великої за обсягом законодавчої бази, що регулює спірні відносини, оскільки існує усталена судова практика, представник позивача участі в судових засіданнях не приймав.
За таких обставин, суд вважає, що вказаний розмір витрат на правничу допомогу є занадто завищеним, виходячи з критерію розумності та враховуючі конкретні обставини справи, тому суд дійшов висновку, що загальна вартість виконаних представником робіт (наданих послуг), які є реальними та необхідними становить 4000,00 грн.
На підставі наведеного, ст.247,263-265,273,279,354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №2395999 від 15.05.2020 у розмірі 27290,00 грн, де 10000,00 грн - тіло кредиту, 17290,00 грн - сума нарахованих процентів.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у сумі 2337,05 грн та 4000,00 грн витрат на правничу допомогу.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування сторін та учасників справи:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: 79029, м.Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28;
Представник позивача: Адвокатське об'єднання «АПОЛОГЕТ», ЄДРПОУ 41557199, адреса: 79029, м.Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28:
адвокат Усенко Михайло Ігорович, адреса: 79029, м.Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, РНОКПП НОМЕР_5 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093 видане 29.09.2012.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник відповідача адвокат Бульбах Наталія Миколаївна, РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: Полтавська область, Полтавський район, с-ще Машівка, вул. Незалежності, 127/28.
Суддя Г.Л.Тимофєєва