Справа № 291/1236/25
Провадження №2/291/45/26
іменем України
18 травня 2026 року селище Ружин
Ружинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Митюк О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кащук Л.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Ружині цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про визнання права власності на спадкове майно,-
Стислий виклад позицій сторін:
Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельні ділянки та житловий будинок з господарськими спорудами, автомобіль в порядку спадкування за законом. Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Житомир, Житомирської області помер її батько ОСОБА_3 , який на день смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . До складу спадкової маси померлого входить: земельна ділянка площею 2,7157 га, кадастровий номер 1825255100:07:000:0120, яка розташована на території Ружинської територіальної громади Бердичівського району Житомирської області (за межами селища Ружин) та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельна ділянка площею 0,1211 га, кадастровий номер 1825255100:04:004:0109, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіль марки ЗАЗ-DAEWOO, модель SENS, рік випуску 2004, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , тип ТЗ- легковий загальний седан, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Спадкоємцями, які прийняли спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , є дружина- ОСОБА_4 та донька - ОСОБА_1 . Спадщина ними приймалась у відповідності з частиною 3 статті 1268 Цивільного кодексу України. Разом з тим, за останньою адресою проживання спадкодавця був зареєстрований його син - ОСОБА_2 , який за цією адресою фактично не проживає з 2003 року, оскільки постійно мешкає у російській федерації. ОСОБА_2 спадщину свого батька не прийняв, оскільки згідно з вимогами закону, в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини, не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а також постійно не проживав із спадкодавцем на час смерті останнього, таким чином інших спадкоємців ОСОБА_3 , які б прийняли спадщину останнього, окрім позивачки та покійної матері немає.
Виходячи з цього, розподіл часток у майні померлого, між його спадкоємцями здійснюється у рівних частках по ? кожному.
З метою отримання свідоцтв про право на спадщину на вищезазначене спадкове майно, позивачка звернулася із заявою до нотаріуса, проте їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на ? частки майна ОСОБА_3 в зв'язку з тим, що спадщину останнього крім неї та її матері прийняв ще брат - відповідач по справі, оскільки він був зареєстрований за однією адресою із спадкодавцем на час його смерті. ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Київ померла мати позивачки ОСОБА_4 , яка на день смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . До складу спадкової маси померлої входить: ? частки земельної ділянки площею 2,7157 га, кадастровий номер 1825255100:07:000:0120 яка розташована на території Ружинської територіальної громади Бердичівського району Житомирської області (за межами селища Ружин) та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; ? частки земельної ділянки площею 0,1211 га, кадастровий номер 1825255100:04:004:0109 яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;
- 1/2 частки автомобіля марки ЗАЗ- DAEWOO, модель SENS, рік випуску 2004, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , тип ТЗ- легковий загальний седан, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Зазначене майно, у визначеній частці, було успадковане моєю матір'ю після її померлого чоловіка та мого батька ОСОБА_3 .
Спадкоємцями, які прийняли спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , є донька - ОСОБА_1 . Спадщина приймалась у відповідності з частиною 3 статті 1268 Цивільного кодексу України.
Разом з тим, за останньою адресою проживання спадкодавця був зареєстрований її син - ОСОБА_2 , який за цією адресою фактично не проживає з 2003 року оскільки постійно мешкає у російській федерації.
ОСОБА_2 спадщину своєї матері не прийняв, оскільки згідно з вимогами закону, в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини, не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а також постійно не проживав із спадкодавцем на час смерті останнього, таким чином інших спадкоємців ОСОБА_4 , які б прийняли спадщину останньої, окрім мене немає.
З метою отримання свідоцтв про право на спадщину на вищезазначене спадкове майно, позивачка звернулася із заявою до нотаріуса, проте їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_4 в зв'язку з тим, що спадщину останньої крім мене прийняв ще й мій брат - відповідач по справі, оскільки він був зареєстрований за однією адресою із спадкодавицею на час її смерті.
Загальна частка у майні яка успадкована позивачем після померлих ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 становить ? частки після померлого ОСОБА_3 та 1/2 частки після померлої ОСОБА_4 ).
Позивачка зазначає, хоч її брат ОСОБА_2 , був зареєстрований за місцем проживання померлих батька та матері на день їх смерті, однак він не проживав постійно за цією адресою починаючи з 2003 року. Зазначає, що сама по собі реєстрація місця проживання особи разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не може бути підтвердженням прийняття спадщини спадкоємцем.
Також вважає, що визнання права власності на спадкове майно є належним та ефективним способом захисту порушених прав та інтересів, відповідно до п.4 ч.2 ст.16 ЦК України.
Покликаючись на викладені обставини, просить суд визнати за нею право власності на спадкове майно після смерті батька ОСОБА_3 та матері ОСОБА_4 .
Позивачка в судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав викладених в позові, просили суд їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, 25.02.2026 направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнає.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2025 головуючою суддею визначено Митюк О.В.
03.11.2025 надійшла відповідь №104/22-876 з Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.
Ухвалою суду від 03.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено розгляд справи у підготовчому засіданн, за клопотанням позивача витребувано матеріали спадкових справ щодо майна померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 22.12.2025 закрито підготовче провадженні та призначено розгляд справи по суті.
09.01.20026 на адресу суду надійшли матеріали спадкових справ №101/20025, заведена після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та №102/20025, заведена після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
Судом встановлено, що ОСОБА_5 є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , зазначене підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .
ОСОБА_7 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_8 ), змінено у зв'язку з укладенням шлюбу.
Позивачка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 18.11.1988 по теперішній час, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи№46991139 від 29.01.2020 (а.с.9) та витягом з реєстру територіальної громади м. Києва №135251787 від 08.08.2025.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.10).
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 31.07.1985, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 .
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 (а.с.11).
Згідно із Витягу з реєстру територіальної громади м Києва №135251787 від 08.08.2025, вбачається, що на час відкриття спадщини зі спадкодавцем, ОСОБА_3 , були зареєстровані: його дружина ОСОБА_4 , син - ОСОБА_2 , дочка - ОСОБА_1 .
З матеріалів спадкової справи №101/2025 заведеної після смерті ОСОБА_3 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини звернулась позивачка ОСОБА_1 . Згідно спадкової справи ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповіту не залишив. У своїй заяві на видачу свідоцтва про права на спадщину позивачка від 08.08.2025 зазначає, про те, що її брат ОСОБА_2 спадщину не прийняв, так як фактично із спадкодавцем на день смерті не проживав, а з 2003 року проживає в російській федерації, а тому просила видати свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно на ? частку. Однак постановою державного нотаріуса Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори від 08.08.2025 року, позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно на ? частку. Причиною відмови стало відсутність доказів про неприйняття спадкового майна сином спадкодавця (братом позивачки) ОСОБА_2 . Оскільки як вбачається із витягу з реєстру територіальної громади м Києва №135251787 від 08.08.2025, син спадкодавця ОСОБА_2 був зареєстрований разом з померлим на день смерть, відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, він є таким, що прийняв спадщину після смерті батька , із заявою про відмову від прийняття спадкового майна після батька не звертався.
Як вбачається з матеріалів спадкової справи №102/2025 заведеної після смерті ОСОБА_4 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини звернулась позивачка ОСОБА_1 . Згідно спадкової справи ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповіту не залишила. У своїй заяві на видачу свідоцтва про права на спадщину позивачка від 08.08.2025 зазначає, про те, що її брат ОСОБА_2 спадщину не прийняв, так як фактично із спадкодавицею на день смерті не проживав, а з 2003 року проживає в російській федерації, а тому просила видати свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно на цілу частку. Однак постановою державного нотаріуса Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори від 08.08.2025 року, позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно на 1/1 частку. Причиною відмови стало відсутність доказів про неприйняття спадкового майна сином спадкодавця (братом позивачки) ОСОБА_2 . Оскільки як вбачається із витягу з реєстру територіальної громади м Києва №135251787 від 08.08.2025, син спадкодавиці ОСОБА_2 був зареєстрований разом з померлою на день смерть, відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, він є таким, що прийняв спадщину після смерті матері, із заявою про відмову від прийняття спадкового майна після неї не звертався.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 є власником майна:
- земельної ділянки площею 0,1211 га, кадастровий номер: 1825255100:04:004:0109, яка розташована: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка належить на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №032072 виданого Ружинською селищною радою(а.с.12);
- земельної ділянки площею 2,7157 га, кадастровий номер: 1825255100:07:000:0120, яка розташована на території Ружинської селищної ради Ружинського району Житомирської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №772351 виданого Ружинською районною державною адміністрацією (а.с.13).
- житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 55,1 кв.м, житловою 13,6 кв.м, який належить на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого ОСОБА_9 , державним нотаріусом Ружинської державної нотаріальної контори Житомирської області 01.04.2004 за р.№861. Право власності зареєстровано державним комунальним підприємством Бердичівське МБТІ в книгу: 3, номер запису 307, реєстраційний номер : 5010783 (а.с.14-15). Згідно технічного паспорту виготовленого 26.08.2025 року КП «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради вбачається, що житловий будинок, з пластин у закидання, обкладений цеглою на плані позначений літерою А-1, знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , який має загальну площу 55,1 кв.м, житлова 13,6 кв.м., побудований в 1920 році. До житлового будинку належать господарські будівлі та споруди: веранда, сарай, сарай. Житловому будинку присвоєний ідентифікатор об'єкта нерухомого майна 01.2920363.4971735.20250902.32.0000.13. Відповідно до довідки про наявність *відсутність зареєстровано майна №1476 від 02.09.2025 виданого КП ««Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради, що згідно даних паперових носіїв станом на 31.12.2012 даний житловий будинок зареєстрований за ОСОБА_3 . Під час проведення інвентаризації нового будівництва не виявлено. В описі об'єкта майна у свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 01.04.2004 зазначено погріб лі. В-1, яку вірно читати сарай літ В-1.(а.с.16-21).
- автомобіль марки ЗАЗ- DAEWOO, модель SENS, рік випуску 2004, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , тип ТЗ- легковий загальний седан, колір - білий, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_7 , виданого 10.06.2021 ТСЦ 8046.
Відповідно до заяви поданої відповідачем ОСОБА_10 , справжність підпису, якого посвідчена нотаріусом нотаріального округу міста Новий Уренгой Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області, Росія, відповідачу ОСОБА_11 видано УМВД росії Ямало-Ненецького автономного округу 17 липня 2020 року документ посвідку на проживання іноземного громадянина 82№ НОМЕР_8 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Також в даній заяві відповідач визнає позовні вимоги щодо визнання права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за позивачкою ОСОБА_1 .
Свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 суду підтвердили той факт, що відповідач ОСОБА_2 , тривалий час, а саме приблизно з 2003 року не проживає в Україні, а проживає в російській федерації, там має сім'ю працює, має отримати посвідку на постійне проживання, хоча зареєстрований в м.Києві в квартирі батьків. Останній раз приїздив в Україну на похорони своєї бабусі, це було в 2019 році. Коли померли його батьки він на похорони не приїзджав.
Оцінка суду:
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті і лише у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки ( ст.1261 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України,місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.
За змістом пунктів 3.21 та 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.
Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) вказав, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
У даній справі встановлено, що на день смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , були зареєстровані за місцем фактичного проживання спадкодавця: АДРЕСА_1 , такі спадкоємці: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , та його дружина ОСОБА_4 .
Крім того, на день смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , були зареєстровані за місцем фактичного проживання спадкодавця: АДРЕСА_1 , спадкоємці: позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 . Водночас, фактичне місце проживання відповідача ОСОБА_2 було відмінним, останні роки він не проживав з батьками та сестрою за цією адресою, а знаходився за кордоном, що підтверджується відомостями зазначеними у заяві посвідченої нотаріусом нотаріального округу міста Новий Уренгой Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області, Росія, а саме відповідачу ОСОБА_11 видано УМВД росії Ямало-Ненецького автономного округу 17 липня 2020 року документ вид на жительство іноземного громадянина 82№ НОМЕР_8 , тобто на час відкриття спадщини відповідач не проживав ні з батьком, ні з матір'ю, а перебував за кордоном.
Отже, оскільки відповідач в квартирі АДРЕСА_4 був зареєстрований, проте не проживав, а сама по собі реєстрація місця проживання не може вважатися саме місцем проживання та свідчити відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини, тому ОСОБА_2 як спадкоємець не прийняв своєчасно спадщину, що відкрилася після смерті батька та після смерті матері, а отже, не набув права на спадкове майно.
Такі висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17-ц (провадження № 61-38452ск18), від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19) та від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц (провадження № 61-3620св210).
Згідно з положеннями п.11 ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Орієнтовний перелік судових способів захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою статті 16 ЦК України.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
Пунктами 1.2, 3.21, 3.22, 4.14 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що при зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.
Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.
У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.
При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
Виходячи з правової позиції, викладеної, зокрема, в постанові Верховного Суду від 21.10.2020р. по справі № 569/15147/17, вимога позову про встановлення факту постійного не проживання зі спадкодавцем не є належним способом судового захисту позивача у розумінні статті 16 ЦК України. Вказаний юридичний факт підлягає встановленню при вирішенні спадкового спору, а не як окрема позовна вимога.
Аналогічна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 16.07.2023р. по справі № 641/3893/20.
З врахуванням вказаного, позивачка змушена була звертатись до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування на майно після смерті батьків., а не про встановлення факту не проживання відповідача разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
За таких обставин вбачається, що відповідач не проживав разом зі спадкодавцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на час смерті останніх, заяву про прийняття спадщини не подавав, а тому не прийняв спадщину. Спадщину прийняла позивач, подавши заяву про прийняття спадщини. Проте оскільки відповідач є спадкоємцем першої черги, його реєстрація разом зі спадкодавцями на час смерті останніх не скасована, що не дає можливості нотаріусу видати позивачу свідоцтва про право власності на спадщину, тому позивач вимушена звертатись до суду за захистом її прав, отже позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Позивачем не ставилось питання розподілу судових витрат, тому судові витрати, понесені позивачем, розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст.4, 259, 265-268, 273 ЦПК України, ст..ст.1216, 1217, 1223, 1261, 1267 ЦК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порядку спадкування за законом майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Житомир та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Київ, право власності на:
- житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 55.1 кв.м з господарськими будівлями та спорудами: веранда під літ. «а», сарай під літ. «Б-1», сарай під літ «В-1»;
- земельної ділянки площею 0,1211 га, кадастровий номер: 1825255100:04:004:0109, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;
- земельної ділянки площею 2,7157 га, кадастровий номер: 1825255100:07:000:0120, яка розташована на території Ружинської селищної ради Бердичівського (Ружинського) району Житомирської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
- автомобіль марки ЗАЗ- DAEWOO, модель SENS, рік випуску 2004, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , тип ТЗ- легковий загальний седан, колір - білий, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належав на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_7 , виданого 10.06.2021 ТСЦ 8046
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Сторони по справі:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , АДРЕСА_1 РНКОПП НОМЕР_9 ;
відповідач: ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , АДРЕСА_1 , РНКОПП невідомий;
Повний текст рішення виготовлено 22.05.2026 року.
Суддя Ружинського районного суду
Житомирської області О. В. Митюк