21 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/187/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 від 04.05.2026 про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду у справі №440/187/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2020, позов ОСОБА_1 задоволено. Суд визнав протиправним та скасував наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 24.12.2019 №821 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності". Стягнув за користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України судові витрати, що пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 840,80грн.
Тож рішення суду набрало законної сили 09.09.2020.
Виконавчий лист у справі №440/187/20 видано 19.05.2026.
04.05.2026 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №440/187/20, в якій заявник просить встановити судовий контроль шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, подати звіт про виконання судового рішення у справі №440/187/20 (провадження №6340/20), встановити відповідний строк для цього 7 робочих днів.
В обґрунтування заяви вказує, що Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України та його уповноваженими працівниками у повному обсязі не виконано рішення суду, про що свідчить факт невідшкодування за рахунок його бюджетних асигнувань судових витрат у розмірі 840,80 грн, які судом стягнуто на користь ОСОБА_1 .
Суд вважає, що заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню рішення суду та відновленню порушених у процедурі виконання судового рішення прав особи-позивача.
Питання, пов'язані зі здійсненням судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, врегульовані статтями 382 - 3823 КАС України.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною третьою статті 382 КАС України передбачено, що якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є.
Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (надалі - Порядок №845), визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Відповідно до пункту 2 Порядку №845, безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Згідно з пунктом 3 Порядку №845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Аналіз наведеного нормативно-правового регулювання свідчить на користь висновку про те, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення може мати місце лише у випадку зобов'язання рішенням суду такого суб'єкта вчинити певні дії (рішення суду зобов'язального характеру).
Однак у заяві про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №440/187/20 заявник просить суд встановити судовий контроль саме щодо стягнення з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України судового збору, присудженого на його користь за наслідками задоволення позову судом.
Водночас судове рішення у відповідній частині не покладає на відповідача (боржника) зобов'язань як таких. За відсутності зобов'язання відповідач (боржник) не має про що звітувати суду. Участь боржника у виконанні рішення про стягнення - відсутня. Виконання рішення суду про стягнення з боржника коштів відбувається шляхом списання коштів з його рахунків органами Державного казначейства України.
Відтак, судове рішення в частині стягнення з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України судового збору у розмірі 840,80 грн для його виконання має скеровуватися стягувачем до органів Казначейства на примусове (без будь-якого волевиявлення боржника чи вчинення ним будь-яких дій) стягнення грошових коштів на користь стягувача.
Ця обставина виключає підстави для зобов'язання відповідача подавати звіт щодо виконання рішення у справі №440/187/20 в частині стягнення судового збору, адже у процедурі виконання рішення суду про стягнення цих коштів відсутнє волевиявлення боржника, яким би він міг знехтувати для його реального виконання.
Згідно з частиною другою статті 3821 КАС України, за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тож заява ОСОБА_1 від 04.05.2026 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №440/187/20 в частині стягнення судового збору в сумі 840,80 грн задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 241, 243, 248, 256, 370, 382, 3821 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 від 04.05.2026 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №440/187/20 - залишити без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Є.Б. Супрун