Справа № 420/32907/25
22 травня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м.Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м.Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, у якому позивач просить суд:
1.Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення в Приморському районі м.Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації на транспортне обслуговування за перше півріччя 2025 року, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року №228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та транспортне обслуговування», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року №536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р.№228», а саме 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць,
2.Зобов'язати Управління соціального захисту населення в Приморському районі м.Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради нарахувати та виплатити (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 грошову компенсацію на транспортне обслуговування за перше півріччя 2025 року, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року №228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та транспортне обслуговування», в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року №536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. №228», а саме 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що є особою з інвалідністю внаслідок війни І групи А підгрупи та з 08.12.2004 перебуває на обліку осіб з інвалідністю з правом на позачергове безоплатне забезпечення легковим автомобілем згідно Порядку забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999.
Розпорядженням Головного управління праці та соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації від 31 грудня 2004 року № 10371 йому призначена з 15 грудня 2004 року компенсація на транспортне обслуговування.
26 березня 2025 року відповідач здійснив виплату позивачу компенсації на транспортне обслуговування за перше півріччя 2025 року у розмірі 342,35 грн., тобто із розрахунку 29 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
15 жовтня 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою про необхідність нарахування та виплати грошової компенсації на транспортне обслуговування у належному розмірі - 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.
Однак, відповідач листом від 14.04.2025 №1670/19-06 повідомив про відсутність можливості нарахувати та виплатити позивачу компенсацію на транспортне обслуговування, виходячи з розміру 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць. В обґрунтування своєї бездіяльності відповідач посилається на діючу редакцію постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 (далі - Постанова № 228).
Позивач не погоджується із вказаною відмовою та вважає, що має право на грошову компенсацію на транспортне обслуговування відповідно до пункту 2 Постанови №228 в редакції Постанови №536 у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у розрахунку на місяць.
Ухвалою суду від 01.10.2025 суд прийняв позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду, відкрив спрощене позовне провадження.
Від Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до суду надійшов відзив, у якому вказуючи про хибність та необґрунтованість доводів і вимог позивача, просить відмовити у задоволенні позову.
У своїх доводах відповідач зазначає, що Розпорядженням Головного управління праці та соціального захисту населення Одеської облдержадміністрації від 31.12.2004 року №10371 гр. ОСОБА_1 призначено компенсацію на транспортне обслуговування. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. №228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування» установлено, що для осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, які мають автомобілі та мотоколяски, розміри річних грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та мотоколясок становлять відповідно 22 відсотки та 16 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на транспортне обслуговування - 29 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідач звертає увагу, що відповідно до змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.2013 року № 536 до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року № 228, грошова компенсація на транспортне обслуговування автомобілів виплачуються інвалідам у розмірі - 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.
Тлумачення позивача пункту 2 та пункту 5 Постанови № 228, що 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, є сумою, яка належить до сплати за кожен місяць відповідного півріччя, рік рівним частинами що виплачується двічі є помилковим, оскільки цю норму законодавства слід розуміти, не як суму, яка «належить до сплати», а як суму, яка враховується в розмірі щодо «розрахунку на місяць», відповідна правова позиція зазначена і в Постанові № 228 і в постанові Верховного Суду України від 19.10.2022 року у справі № 260/4268/21, на яку, посилається сам позивач.
Крім того, Листом Мінсоцполітики України від 28.10.2013 року № 2249/19/93-13 були надані чіткі роз'яснення щодо обчислення розміру та нарахування грошової компенсації на транспортне обслуговування, відповідно до яких, було проведено нарахування компенсації гр. ОСОБА_1 .
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 року № 683 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року № 228, та установлено, що грошова компенсація на транспортне обслуговування автомобілів виплачуються особам з інвалідністю у розмірі - 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність.
На підставі вищевикладеного, та на виконання п. 5 Порядку, Позивачу нарахована та виплачена грошова компенсація на транспортне обслуговування за перше півріччя 2025 року була нарахована та виплачена гр. ОСОБА_1 25.03.2025 року у розмірі 342,35 грн., виходячи з розрахунку: 2361 грн.*29%=684,69/2 (прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у 2025 році складає 2361 грн).
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній документі.
Судом встановлено, що відповідно дублікату посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Управлінням соціального захисту населення в Приморському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради 30 листопада 2022 року, позивач - ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни І групи А підгрупи згідно п.2 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З 08 грудня 2004 року позивач перебуває на обліку осіб з інвалідністю з правом на позачергове безоплатне забезпечення легковим автомобілем згідно Порядку забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року №999, що підтверджується листом Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної (військової) адміністрації від 02 квітня 2025 року №П-158-1.1-елн/940.
Розпорядженням Головного управління праці та соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації від 31 грудня 2004 року №10371 позивачу призначена з 15 грудня 2004 року компенсація на транспортне обслуговування.
26 березня 2025 року Управлінням соціального захисту населення в Приморському районі м.Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради позивачу виплачена грошова компенсація на транспортне обслуговування за перше півріччя 2025 року у розмірі 342,35 грн., тобто із розрахунку 29 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
02 квітня 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою про необхідність нарахування та виплати грошової компенсації на транспортне обслуговування у належному розмірі - 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.
Листом Управління від 14 квітня 2025 року №1670/19-06 позивачу повідомлено про відсутність можливості нарахувати та виплатити компенсацію на транспортне обслуговування за перше півріччя 2025 року, виходячи з розміру 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць, пославшись на діючу редакцію постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року №228.
Вважаючи протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації на транспортне обслуговування за перше півріччя 2025 року, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та транспортне обслуговування» в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року № 536 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. № 228», а саме 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06 жовтня 2015 року №2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю» (далі - Закон №2961-IV).
Частиною першою статті 25 Закону №2961-IV установлено, що основними формами реабілітаційних заходів є: надання реабілітаційних послуг; забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення; матеріальне забезпечення.
Виплата грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування регламентована положеннями статті 28 Закону №2961-IV.
Грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля та на транспортне обслуговування виплачуються особам з інвалідністю, на дітей з інвалідністю, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення автомобілем.
Грошова компенсація на транспортне обслуговування виплачується особам з інвалідністю, законним представникам недієздатних осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, які перебувають на обліку для одержання автомобілів, а також які мають право на забезпечення автомобілями і за власним бажанням відмовилися від їх одержання і бажають отримувати грошову компенсацію чи які не одержали автомобілі у зв'язку з протипоказаннями для їх керування.
Після одержання особою з інвалідністю, законним представником недієздатної особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю автомобіля виплата їй грошової компенсації на транспортне обслуговування припиняється і виплачується грошова компенсація на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля.
Грошова компенсація на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів виплачується особам з інвалідністю, законним представникам недієздатних осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, які забезпечені автомобілями безоплатно чи на пільгових умовах або які мають право на забезпечення автомобілем безоплатно чи на пільгових умовах, але не одержали його і користуються автомобілями, придбаними за власні кошти.
Грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля та на транспортне обслуговування призначають і виплачують місцева державна адміністрація.
Порядок виплати і розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування визначаються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України Постановою №228 затвердив Порядок виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування (далі - Порядок №228).
Пунктом 2 Постанови №228 (у чинній редакції) установлено, що для осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, які мають автомобілі та мотоколяски, розміри річних грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та мотоколясок становлять відповідно 22 відсотки та 16 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на транспортне обслуговування - 29 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 5 Порядку №228 передбачено, що компенсації виплачуються рівними частинами двічі на рік у березні за перше та у вересні за друге півріччя поточного року з дня їх призначення.
Перелік осіб, яким призначається компенсація на транспортне обслуговування, визначений у пункті 14 Порядку №228.
Як встановлено судом з матеріалів справи, відповідно до дублікату посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Управлінням соціального захисту населення в Приморському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради 30 листопада 2022 року, позивач - ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни І групи А підгрупи згідно п.2 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та йому виплачується компенсація на транспортне обслуговування, що не заперечується сторонами.
Спірним є питання розміру такої компенсації.
Суд зазначає, що пункт 2 Постанови №228 у редакції Постанови №536 установлював, що грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів виплачуються інвалідам, законним представникам дітей-інвалідів, що мають автомобілі та мотоколяски, - у розмірі відповідно 22 відсотки та 16 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць, на транспортне обслуговування - у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2020 року №683 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. №228, яка набрала чинності 08 серпня 2020 року, затверджено зміни, що вносяться до Постанови №228, зокрема, пункт 2 Постанови №228 викладено у такій редакції: 2. Установити, що для осіб з інвалідністю і законних представників дітей з інвалідністю, які мають автомобілі та мотоколяски, розміри річних грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів становлять відповідно 22 відсотки та 16 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на транспортне обслуговування - 29 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність..
З 01 липня 2021 року набрали чинності зміни до Постанови №228, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2021 року №283 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. №228, зокрема її пункт 2 викладено у такій редакції: 2. Установити, що для осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, які мають автомобілі та мотоколяски, розміри річних грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та мотоколясок становлять відповідно 22 відсотки та 16 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на транспортне обслуговування - 29 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації можуть встановлювати розміри компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування вищі, ніж зазначені в цьому пункті, в разі наявності фінансових можливостей..
Отже, розмір грошової компенсації на транспортне обслуговування визначено пунктом 2 Постанови №228:
в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року №536 Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. №228, чинній до 08 серпня 2020 року: грошова компенсація на транспортне обслуговування виплачуються особам з інвалідністю у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність у розрахунку на місяць;
в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2020 року №683 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. №228, чинній з 08 серпня 2020 року: розміри річних грошових компенсацій на транспортне обслуговування становлять 29 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Тобто, з 08 серпня 2020 року Кабінетом Міністрів України встановлено інший механізм обрахунку розміру грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, який призвів до зменшення розміру грошової компенсації.
При вирішенні цього спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №260/4268/21 (спір стосувався нарахування та виплати особі з інвалідністю з дитинства грошової компенсації на транспортне обслуговування за період з 28 жовтня 2019 року по 01 липня 2021 року включно, виходячи з розміру 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць), які полягають у такому.
Зменшення розміру компенсації на транспортне обслуговування через зміну механізму його обчислення з 29 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на місяць до 29 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на рік, тобто у дванадцять разів, вказує на порушення державою конвенційних зобов'язань взятих на себе у зв'язку із ратифікацією Конвенції про права осіб з інвалідністю та Європейській соціальній хартії (переглянута), оскільки не узгоджується із взятими Україною на себе зобов'язаннями сприяти індивідуальній мобільності осіб з інвалідністю вибраним ними способом, у вибраний ними час та за доступною ціною; а також сприяти їхній всебічній соціальній інтеграції та участі у житті суспільства, зокрема, шляхом вжиття заходів, включаючи технічну допомогу, що спрямовані на усунення перешкод для спілкування і пересування і що надають доступ до транспорту, житла, культурної діяльності і відпочинку.
З огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила суди у період чинності пункту 2, в редакції, яка передбачає, що розміри річних грошових компенсацій на транспортне обслуговування становлять 29 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у правовідносинах щодо виплати грошової компенсації на транспортне обслуговування, передбаченої статтею 28 Закону №2961-IV, повинні застосовувати пункт 2 Постанови №228 в редакції Постанови №536, згідно із якою грошова компенсація на транспортне обслуговування виплачуються особам з інвалідністю у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць з урахуванням положень міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положень Конвенції про права осіб з інвалідністю та Європейської соціальної хартії (переглянутої).
Суд також зазначає, що хоч наведені правові висновки зроблені Верховним Судом стосовно змін до пункту 2 Постанови №228 в редакції до 01 липня 2021 року, однак суттєвих відмінностей пункт 2 Постанови №228 з 01 липня 2021 року в частині визначення розміру грошової компенсації не зазнав, що не змінює суті правових висновків Верховного Суду у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі №260/4268/21.
На час розгляду справи Верховний Суд від зазначеної правової позиції не відступав.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що виплата позивачу у 2025 році спірної компенсації в сумі 342,35 грн за перше півріччя не відповідає положенням пункту 2 Постанови №228 в редакції Постанови №536.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені норми чинного законодавства України, позовні вимоги належить задовольнити у спосіб визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення позивачу нарахування та виплати грошової компенсації на транспортне обслуговування за перше півріччя 2025 року у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць (виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 Постанови №228 в редакції Постанови №536) та зобов'язання відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової компенсації на транспортне обслуговування за перше півріччя 2025 року, виходячи з розміру 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць (з урахуванням виплачених сум).
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати не розподіляються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення в Приморському районі м.Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо непроведення позивачу нарахування та виплати грошової компенсації на транспортне обслуговування за перше півріччя 2025 року у розмірі 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць, виходячи з розміру, встановленого пунктом 2 Постанови №228 в редакції Постанови №536.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення в Приморському районі м.Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової компенсації на транспортне обслуговування за перше півріччя 2025 року, виходячи з розміру 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць, з урахуванням виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління соціального захисту населення в Приморському районі м.Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, код ЄДРПОУ 36290160, адреса: вул. Добровольців, буд. 7, м. Одеса, Одеська область, 65058.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА