21 травня 2026 рокусправа № 380/22569/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МАЛЯР» до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «МАЛЯР» (далі - позивач, ТзОВ «МАЛЯР») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач, Львівська митниця), у якій просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 24.07.2025 № UA209000/2025/100293/3, прийняте Львівською митницею.
В обґрунтування позову зазначив, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Вказав, що до митного оформлення товару - розчинника регенерованого Thinner B, придбаного у польського постачальника TOPHIM GROUP Sp. z o.o. на підставі контракту від 22.12.2021 № 8PL, разом із митною декларацією № 25UA209230048575U6 від 24.05.2025 декларантом подано повний пакет документів, який за своїм змістом не суперечив один одному, в повному обсязі свідчив про вагу та ціну товару, які не мали відмінностей, а тому таких документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товарів за основним методом. Позивач також зазначив, що попереднє рішення Львівської митниці про коригування митної вартості № UA209000/2025/100215/2 від 24.05.2025, прийняте за тією ж самою митною декларацією, було скасоване рішенням Державної митної служби України від 22.07.2025 № 15/15-02-02/13/4285 у зв'язку з його необґрунтованістю, а Львівську митницю зобов'язано прийняти нове рішення відповідно до законодавства. Однак, замість усунення виявлених порушень відповідач 24.07.2025 прийняв нове рішення, у якому фактично відтворив попередні аргументи, додав факт пов'язаності продавця та покупця без належного дослідження його впливу на ціну товару, та застосував резервний метод оцінки з порушенням послідовності методів. Тому вважає оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів протиправним та таким, що підлягає скасуванню, тому звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою судді від 17.11.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Вказав, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією від 24.05.2025 № 25UA209230048575U6 (далі - МД) було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах, та виявлено невідповідність складових митної вартості. Так, засновник продавця TOPHIM GROUP Sp. z o.o. ОСОБА_1 та засновник покупця ТзОВ «МАЛЯР» ОСОБА_2 згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одночасно є засновниками третьої особи - ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА-33» (код ЄДРПОУ 01036336), що, за висновком митного органу, свідчить про пов'язаність продавця і покупця відповідно до підпункту g) пункту 4 статті 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ. Декларантом у графі 9(а) декларації митної вартості не заявлено достовірних відомостей щодо пов'язаності та не доведено, відповідно до частини 18 статті 58 МК України, що ціна угоди є близькою до вартості порівнянних операцій з непов'язаними покупцями. Окрім цього, відповідач вказав, що рахунок-фактура (інвойс) від 21.05.2025 № 21/05/2025 підписаний лише продавцем, тоді як відповідно до пункту 1.2 контракту інвойс має бути підписаний обома сторонами; декларантом не надано специфікації, передбаченої пунктом 3.1 контракту; у графах 1 і 22 CMR від 21.05.2025 наявна печатка відправника (Польща), хоча місце завантаження товару згідно з графою 4 - Італія; митна декларація країни відправлення № 25HU10620А0AJ2TEA5 від 21.05.2025 не містить відміток митних органів країни відправлення. Таким чином, на думку відповідача, митницею виявлено розбіжності та відсутність належних документів, що підтверджують усі складові митної вартості. Просив у задоволенні позову відмовити.
До суду надійшла відповідь позивача на відзив, у якій представник позивача підтримав позовні вимоги. Навів доводи аналогічні тим, які викладені в позовній заяві.
Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «МАЛЯР» є суб'єктом господарювання, який провадить підприємницьку діяльність на товарному ринку України з 2010 року. Основним видом економічної діяльності підприємства є оптова торгівля хімічними продуктами (код КВЕД 46.75).
22 грудня 2021 року між компанією TOPHIM GROUP Sp. z o.o. (Республіка Польща, продавець) та ТзОВ «МАЛЯР» (покупець) укладено контракт купівлі-продажу № 8PL, на виконання якого у травні 2025 року позивач придбав за кордоном товар - розчинник регенерований Thinner B (надалі також іменується «Товар»). Відповідно до Рахунка-фактури (інвойса) від 21.05.2025 № 21/05/2025 визначено ціну партії товару.
З метою митного оформлення товару позивач через уповноважену особу подав Львівській митниці митну декларацію від 24.05.2025 № 25UA209230048575U6 разом з копіями документів, що підтверджують заявлену митну вартість, зокрема: контракту від 22.12.2021 № 8PL з додатковими угодами № 1 від 28.07.2022 та № 2 від 29.12.2023; рахунка-фактури (інвойса) від 21.05.2025 № 21/05/2025; рахунка-проформи від 15.05.2025 № 15/05/2025; автотранспортної накладної (CMR) б/н від 21.05.2025; сертифіката аналізу Thinner B від 21.05.2025; декларації про походження товару від 21.05.2025 № 21/05/2025; висновку за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи від 21.02.2025 № 1420003104-0038; банківського платіжного документа від 22.05.2025 № 106; договору про надання послуг митного брокера від 22.02.2024 № 95; ORDER від 14.05.2025 № 14/05/2025; Safety Data Sheet Thinner B від 14.02.2019; гарантійного листа від 23.05.2025 № 23/05/2025; копії митної декларації країни відправлення від 21.05.2025 № 25HU10620А0AJ2TEA5.
У митній декларації від 24.05.2025 № 25UA209230048575U6 позивач визначив митну вартість товару, обравши для цього основний метод, - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); при цьому в ході митного оформлення відповідачу були подані всі необхідні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився її розрахунок.
За результатами розгляду документів Львівською митницею первинно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100215/2 від 24.05.2025. За результатами адміністративного оскарження таке рішення скасоване рішенням Державної митної служби України від 22.07.2025 № 15/15-02-02/13/4285. Держмитслужба констатувала, зокрема, що у рішенні Львівської митниці не наведено всіх належних та достатніх підстав неможливості визнання заявленої митної вартості; митним органом порушено вимоги щодо заповнення рішення про коригування; не враховано наявність у базі даних інформації щодо вартості операцій з подібними товарами, час експорту яких є максимально наближеним до часу експорту товару позивача; не дотримано вимог щодо дослідження впливу пов'язаності сторін на ціну. Львівську митницю зобов'язано прийняти нове рішення відповідно до законодавства.
На виконання рішення Держмитслужби 24 липня 2025 року Львівською митницею винесено нове рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100293/3, яким митна вартість товару скоригована за резервним методом (стаття 64 МК України). Джерелом інформації для коригування слугувала митна декларація від 28.03.2025 № UA102210/2025/001447, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (розчинники) становить 1,2 дол. США/кг. У рішенні прямо зазначено: «Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось».
Підставами для коригування митної вартості у пункті 33 оскаржуваного рішення відповідач, з-поміж іншого, зазначив: пов'язаність продавця та покупця і незаявлення декларантом достовірних відомостей щодо такої пов'язаності у графі 9(а) декларації митної вартості; відсутність підпису та печатки уповноважених осіб покупця на рахунку від 21.05.2025 № 21/05/2025; ненадання специфікації, передбаченої пунктом 3.1 контракту № 8PL; наявність у графах 1 і 22 CMR від 21.05.2025 печатки відправника (Польща), хоча місце завантаження товару згідно з графою 4 - Італія; відсутність на митній декларації країни відправлення № 25HU10620А0AJ2TEA5 від 21.05.2025 відміток митних органів країни відправлення.
Позивач з вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів не погоджується, вважає його протиправним та таким, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, тому звернувся до суду з цим позовом про його скасування.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 вказаного Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та вказаною главою (частина перша статті 52 МК України).
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
За правилами частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається частиною другою статті 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 вказаного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до вимог частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені у частині четвертій цієї статті документи.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування зазначеного методу, визначених у частині першій статті 58 вказаного Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 вказаного Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари.
У частині шостій статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у таких документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари;
- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу;
- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У частині першій статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 вказаного Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 вказаного Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 вказаного Кодексу або до суду.
Згідно з пунктом 2.1 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 МК України з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини другої вказаної статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
У частинах третій-шостій статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм зазначеного Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з частиною вісімнадцятою статті 58 МК України при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості: 1) операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.
За приписами частин першої, другої, четвертої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 вказаного Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Як встановив суд, уповноважена особа декларанта для здійснення митного оформлення подала до відповідача повний пакет документів, передбачений частиною другою статті 53 МК України, а саме: контракт від 22.12.2021 № 8PL з додатковими угодами, рахунок-фактуру (інвойс) від 21.05.2025 № 21/05/2025, рахунок-проформу від 15.05.2025 № 15/05/2025, автотранспортну накладну (CMR) б/н від 21.05.2025, сертифікат аналізу, декларацію про походження товару, експертний висновок Центрального митного управління лабораторних досліджень, банківський платіжний документ від 22.05.2025 № 106, договір про надання послуг митного брокера, ORDER, Safety Data Sheet, гарантійний лист, копію митної декларації країни відправлення.
Щодо наявності у відповідача правових підстав для надіслання вимог про надання додаткових документів суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Натомість відповідач, не вказавши які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи можуть їх підтвердити, поставив позивача у невизначене становище.
Суд також зазначає, що відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29.01.2019 у справі № 815/6827/17.
Щодо доводів відповідача про пов'язаність продавця та покупця як підставу для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості суд зазначає таке.
Як слідує з матеріалів справи, факт пов'язаності TOPHIM GROUP Sp. z o.o. та ТзОВ «МАЛЯР» у розумінні підпункту g) пункту 4 статті 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ (одночасна участь засновників обох товариств у заснуванні третьої особи - ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА-33») позивачем по суті не заперечується.
Водночас сам факт пов'язаності сторін зовнішньоекономічного контракту не є безумовною та автоматичною підставою для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості. За приписами частини 18 статті 58 МК України при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості порівнянних операцій з непов'язаними покупцями ідентичних або подібних товарів.
Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 у справі № 826/1857/16 сформулював правовий висновок, відповідно до якого декларант зобов'язаний довести митному органу, що хоча продавець і покупець є пов'язаними особами, однак такі відносини не вплинули на ціну імпортованих товарів. Разом з тим, лише у разі надання декларантом таких документів контролюючий орган, у разі наявності у нього сумнівів щодо впливу взаємозв'язку на ціну товарів, має надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце, та витребувати додаткові документи, передбачені частиною четвертою статті 53 МК України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та від 20.09.2019 у справі № 826/23039/15.
З наведеного, процедура контролю за митною вартістю при пов'язаності сторін має двоетапний характер: спершу декларанту має бути надана реальна можливість продемонструвати відсутність впливу пов'язаності на ціну, а митний орган, маючи об'єктивні підстави сумніватися, зобов'язаний письмово сформулювати свої сумніви з посиланням на конкретні дані та витребувати конкретні додаткові документи.
Натомість, як слідує з оскаржуваного рішення, Львівська митниця, констатувавши факт пов'язаності, обмежилася загальним посиланням на «наявність інформації» про вищі ціни на подібні товари між непов'язаними суб'єктами, без зазначення джерел такої інформації, без наведення конкретних порівняльних даних щодо ідентичності або подібності товарів, їх характеристик, обсягів партій, умов поставки та комерційних умов. У повідомленні декларанту, як це передбачено частиною четвертою статті 53 МК України, відповідач не сформулював обґрунтованого сумніву з посиланням на конкретні дані порівняння та не запропонував надати конкретний перелік документів, що могли б підтвердити відповідність ціни вимогам частини 18 статті 58 МК України.
Слід також врахувати, що подібне процедурне порушення вже було констатоване Державною митною службою України у рішенні від 22.07.2025 № 15/15-02-02/13/4285 за результатами адміністративного оскарження попереднього рішення Львівської митниці про коригування митної вартості. Однак у новому рішенні від 24.07.2025 № UA209000/2025/100293/3 відповідач фактично відтворив попередні висновки, не усунувши процедурних недоліків, на які вказав вищий орган, що суперечить принципу правової визначеності та обов'язку органу публічної влади діяти у спосіб, передбачений Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
За таких обставин висновок Львівської митниці про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості з підстав пов'язаності сторін без належного дотримання процедури, передбаченої частиною 18 статті 58 та частиною четвертою статті 53 МК України, є необґрунтованим.
Щодо доводів відповідача про відсутність підпису та печатки покупця на рахунку-фактурі (інвойсі) від 21.05.2025 № 21/05/2025 суд зазначає таке.
Відповідач посилається на пункт 1.2 контракту № 8PL, яким передбачено, що рахунок має бути підписаний обома сторонами та є невід'ємною частиною контракту, а відсутність підпису покупця, на думку митниці, свідчить про неузгодженість істотних умов поставки.
Суд з такою позицією не погоджується з огляду на таке. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 53 МК України рахунок-фактура (інвойс) є самостійним документом, який підтверджує заявлену митну вартість. Митний кодекс України не встановлює спеціальних вимог щодо обов'язкового двостороннього підписання інвойсу як умови його прийняття митним органом. Вимога контракту про двостороннє підписання інвойсу є внутрішньою домовленістю сторін цивільно-правової угоди, недотримання якої не позбавляє інвойс доказової сили для митних цілей, якщо інші документи в сукупності підтверджують ціну. У міжнародній практиці зовнішньоекономічної діяльності допускається складення інвойсу без підпису покупця, оскільки інвойс є комерційним документом продавця.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 815/6698/17, відповідно до якої відсутність на специфікаціях до контракту печатки фірми-відправника, відсутність печатки та підпису відповідальної особи на інвойсі не впливають на числові значення складових митної вартості товарів і не є підставою для відмови у застосуванні першого (основного) методу оцінки митної вартості.
Окрім того, фактична сплата вартості товару за зазначеним інвойсом підтверджена банківським платіжним документом від 22.05.2025 № 106, який було подано до митного оформлення. Сам факт сплати ціни товару за конкретний рахунок-фактуру свідчить про погодження покупцем істотних умов конкретної партії товару фактичними діями. Відповідач не навів жодних доказів того, що сума, сплачена за платіжним документом, не відповідає сумі, зазначеній в інвойсі, або що між сторонами існують інші первинні документи з іншою ціною.
Щодо доводів відповідача про ненадання специфікації, передбаченої пунктом 3.1 контракту № 8PL, суд зазначає таке.
Специфікація не входить до вичерпного переліку документів, обов'язкових для підтвердження заявленої митної вартості, встановленого частиною другою статті 53 МК України. Згідно з пунктом 6 частини третьої цієї статті специфікація може бути витребувана лише як додатковий документ за наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів.
Усі істотні умови конкретної партії товару, зокрема найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, загальна ціна, валюта розрахунків, реквізити продавця та покупця, умови поставки, наявні у рахунку-фактурі (інвойсі) від 21.05.2025 № 21/05/2025 у поєднанні з контрактом № 8PL та банківським платіжним документом. Зазначені документи в сукупності містять всі необхідні відомості для ідентифікації товару та перевірки числових значень складових митної вартості.
Верховний Суд у постанові від 27.03.2020 у справі № 540/2605/18 зазначив, що митний орган не вправі вимагати від декларанта документи понад ті, які передбачені законом, без належного обґрунтування наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності заявленої митної вартості. У постановах від 21.02.2024 у справі № 804/7882/16 та від 15.02.2024 у справі № 640/29559/20 Верховний Суд послідовно вказував, що повноваження митного органу на витребування документів є правомірними лише у тому випадку, якщо запит стосується лише тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості, а не всіх документів, передбачених статтею 53 МК України.
Щодо доводів відповідача про розбіжності у міжнародній автотранспортній накладній (CMR) від 21.05.2025 суд зазначає, що CMR є транспортним документом, що підтверджує факт перевезення товару та умови такого перевезення, а не комерційним документом, що визначає ціну товару. Розбіжності між зазначенням країни в графах 1, 22 (печатка відправника - Польща) та графою 4 (місце завантаження - Італія) можуть бути обумовлені логістичними особливостями міжнародного перевезення (зокрема залученням експедитора в проміжній країні, перевантаженням товару, операціями консолідації) і не впливають на ціну угоди, узгоджену сторонами в контракті та інвойсі. Жодна норма МК України не вимагає повної географічної відповідності між усіма графами CMR. Відомості про місце завантаження товару - Італію (графа 4 CMR) - узгоджуються з умовами контракту та інвойсом.
Щодо доводів відповідача про відсутність на копії митної декларації країни відправлення № 25HU10620А0AJ2TEA5 від 21.05.2025 відміток митних органів країни відправлення суд зазначає таке.
Верховний Суд у постанові від 14.01.2020 у справі № 813/1350/14 вказав, що покупець не відповідає за заповнення експортної декларації країни відправлення.
Суд звертає увагу, що частина 2 статті 53 МК України містить вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. При цьому, в силу приписів частини 3 статті 53 МК України, законодавцем дано право вимагати від декларанта додаткові документи лише в разі, якщо розбіжності містяться у документах, зазначених у частині 2 цієї статті, при цьому декларація країни відправлення до переліку наведеного в частині 2 статті 53 МК України не входить.
Слід зазначити, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 травня 2023 року у справі № 140/6689/20, який в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховується судом при вирішенні спірних правовідносин.
Суд також зазначає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей, визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами.
При цьому сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а, а також у постанові від 19 листопада 2024 року у справі № 420/23588/23, відповідно до якої посилання митного органу в спірному рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС Держмитслужби України не є доказом заниження митної вартості товарів за наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору, та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору.
Джерелом коригування митної вартості задекларованого позивачем товару за резервним методом стала митна декларація від 28.03.2025 № UA102210/2025/001447, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (розчинники) становить 1,2 дол. США/кг. Проте оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (резервним). У самому ж рішенні прямо зазначено, що «Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось», що додатково свідчить про необґрунтованість оскаржуваного рішення та порушення вимог частини четвертої статті 64 МК України.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд (зокрема, у постановах від 27.04.2020 у справі № 140/804/19, від 10.06.2020 у справі № 1.380.2019.004752, від 06.03.2024 у справі № 810/4596/17), кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість не може бути визначена застосуванням попереднього методу; митний орган повинен довести неможливість застосування методів 2а та 2б (за ціною угоди щодо ідентичних та подібних товарів) - не достатньо лише вказати на відсутність підстав для їх застосування. Відповідач у своєму рішенні таких обґрунтувань не навів, обмежившись формальним посиланням на відсутність у митного органу та декларанта інформації щодо ідентичних та подібних товарів.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів за основним методом, а, в свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар; правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідач не спростував, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідач не довів.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд при розгляді справи враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Зважаючи на викладені порушення, допущені митним органом при здійсненні коригування митної вартості товарів, суд дійшов висновку про невідповідність рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці від 24.07.2025 № UA209000/2025/100293/3 критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому таке є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути сплачений судовий збір.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то питання щодо їх стягнення вирішуватиметься судом протягом п'яти днів після ухвалення цього судового рішення за умови подання відповідних доказів. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява, у відповідності до ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягатиме залишенню без розгляду.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100293/3 від 24.07.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України (ЄДРПОУ 43971343) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МАЛЯР» (ЄДРПОУ 37363098) сплачений судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Желік О.М.