21 травня 2026 рокусправа № 380/21155/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЛЯР» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЛЯР» (далі - ТзОВ «МАЛЯР», позивач) до Львівської митниці (далі - відповідач), у якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100167/2 від 16.04.2025 року.
Позовні вимоги мотивовано протиправним коригуванням контролюючим органом митної вартості імпортованого позивачем товару, незважаючи на надання декларантом усіх необхідних документів для митного оформлення та визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, та порушенням контролюючим органом приписів законодавства, що регламентує митну справу в Україні, у зв'язку із безпідставним застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при винесенні оскаржуваного рішення без наявності для того встановлених митним законодавством підстав.
Ухвалою судді від 27.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 21.05.2026 відмовлено у задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким проти позову заперечив. Зазначив, що під час здійснення митного контролю та перевірки документів, поданих декларантом для підтвердження митної вартості товарів, встановлено наявність розбіжностей в поданих документах. Також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів. Однак, на думку відповідача, декларантом не спростовано наявні розбіжності у документах. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
ТзОВ «МАЛЯР» має ідентифікаційний код 37363098, місцезнаходження: 79022, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 174А, згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
22.12.2021 між TOPHIM GROUP Sp.z.o.o (Варшава, Польща) (продавець) та ТзОВ «МАЛЯР» (Україна) укладено контракт купівлі-продажу № 8PL, відповідно до п.1.1 якого продавець передає, а покупець купує згідно з ним контрактом продукцію, вказану у рахунку (проформа-інвойсі) до даного контракту, які підписуються сторонами та є невід'ємною його частиною.
На виконання умов вказаного контракту сторони оформили інвойс № 11/04/2025 від 11.04.2025 на загальну суму 13384,00 EUR за поставку товару - розчинника регенерованого Thinner B вагою 23,90 тон на умовах поставки DAP Львів.
15.04.2025 з метою митного оформлення придбаного товару позивач подав до Львівської митниці митну декларацію № 25UA209230035288U3, у розділі 31 якої вказав відомості про опис товару, а саме: розчинник регенерований Thinner B, у вигляді однорідної прозорої безбарвної рідини із специфічним запахом, що містить у своєму складі: АЦЕТОН 29,6 мас.%; ЕТИЛАЦЕТАТ 15,3 мас.%; СПИРТИ (МЕТАНОЛ 6,5%) 11,7мас.%; ДІХЛОРМЕТАН 9,6мас.%; АЦЕТОНІТРИЛ 9,3мас.%; МЕТИЛАЦЕТАТ 0,5мас.%; н-Гептан 1,0мас.%; Пропілацетат 1,7мас.%; Гексаметилдисилоксан 1,9мас.%; ТОЛУОЛ 10,4мас.%; Циклогексан 0,2мас.%; THF 3,3мас.%; Метил-Трет-Бутиловий (МТБЕ) 0,8мас.%; pH 10,3мас.%; Вода 4,7мас.%. Щільність при 20 °C г/мл 0,845. Колір - безколірний. Використовується у лакофарбовій промисловості.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару ТзОВ «Маляр» разом із вищевказаною митною декларацією подав митному органу, зокрема, такі документи: сертифікат якості (сертифікат аналізу Thinner B) від 11.04.2025; рахунок-фактуру (Commercial invoice) № 11/04/2025 від 11.04.2025; автотранспортну накладну (CMR) від 11.04.2025; декларацію про походження товару від 11.04.2025; банківський платіжний документ від 15.04.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 8PL від 22.12.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - додаткові угоди № 1 від 28.07.2022 та № 2 від 29.12.2023; договір про надання послуг митного брокера; гарантійний лист від 15.04.2025; паспорт безпеки; копію митної декларації країни відправлення № 25HU106200DAA64DA4 від 14.04.2025.
Львівською митницею було запропоновано декларанту надати додаткові документи відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України.
16.04.2025 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100167/2, яким здійснено коригування митної вартості товару за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості товарів.
У графі 33 вказаного рішення зазначено обставини, що бралися до уваги митним органом для визначення митної вартості. Зокрема, відповідно до п.1, ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. За результатами встановлено наступне:
- відповідно до вимог п. 1.2 договору купівлі-продажу від 22.12.2021 № 8PL, рахунок має бути підписаний сторонами контракту та являється його невід'ємною частиною. Підпис та печатка уповноважених осіб Покупця на рахунку від 11.04.2025 № 11/04/2025 відсутні, що може свідчити про недостовірність заявлених документів та наявність іншого первинного облікового документа;
- відповідно до вимог п. 3.1 зовнішньоекономічної угоди від 22.12.2021 № 8PL визначено, що поставка товару згідно даного контракту здійснюється на умовах правил «Інкотермс-2010». Умови поставки кожної окремої партії товару обумовлюються сторонами додатково та відображаються в документах на товар (специфікації). Проте зазначений документ декларантом не надано митному органу;
- у гр. 1 та 22 CMR від 11.04.2025 № б/н стоїть печатка відправника (Польща), хоча місце завантаження товару - Італія, що може свідчити про недостовірність заявлених документів та наявність іншого первинного облікового документа;
- митна декларація країни відправлення від 14.04.2025 № 25HU106200DAA64DA4 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару.
Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України).
Згідно зі ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Частинами 1, 2 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до положень ст. 53 МК України у випадках, передбачених ним Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Згідно положень ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 54 МК України).
За змістом ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно положень ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Разом з тим, дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
Витребування документів, визначених ч. 3 ст. 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Поряд з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.
Наведені висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними у подібних правовідносинах як Верховним Судом України у судових рішеннях від 31.03.2015 у справі №21-127а15, від 02.06.2015 у справі №21-498а15, так і Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, від 14.08.2018 у справі №826/5868/16.
При цьому, згідно правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 27.03.2020 у справі № 540/2605/18, від 07.02.2023 у справі № 804/5961/16, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.
Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, які подавалися позивачем для здійснення митного оформлення товару, суд встановив, що в декларації митної вартості позивач визначив митну вартість товару за основним методом - за ціною контракту, із застосуванням документально підтвердженої вартості товару, зазначеної у рахунку-фактурі (інвойсі) № 11/04/2025 від 11.04.2025 на загальну суму 13384,00 EUR.
Повертаючись до обставин цієї справи та проаналізувавши обставини, що стали підставою для оформлення митним органом вимоги про надання декларантом додаткових документів, а не їх такими стали підставами для прийняття оскаржуваного рішення, суд зазначає, що до митного оформлення позивачем було подано належні, достатні та достовірні документи, які підтверджують усі показники митної вартості.
Щодо зауважень митного органу про те, що рахунок має бути підписаний сторонами контракту та являється його невід'ємною частиною, проте підпис та печатка уповноважених осіб Покупця на рахунку від 11.04.2025 № 11/04/2025 відсутні, суд зазначає таке.
Як слідує з матеріалів справи, позивач надавав під час митного оформлення, а також повторно під час надання додаткових документів та пояснень інвойс (рахунок-фактуру) № 11/04/2025 від 11.04.2025 з підписами обох сторін.
Окрім того, інвойс (рахунок-фактура) - це документ, який виставляється продавцем покупцю та містить інформацію про товар, його кількість, ціну та реквізити сторін. Інвойс підтверджує факт здійснення продажу товару та є основним документом для здійснення оплати.
Сама по собі відсутність підпису покупця на інвойсі не може свідчити про недостовірність заявленої митної вартості, оскільки інвойс виставляється саме продавцем як комерційний документ, що засвідчує продаж, кількість та вартість товару. Підпис покупця на інвойсі не є обов'язковим, а необхідність підпису покупця контрактом № 8PL від 22.12.2021 не передбачена.
Більше того, навіть у разі необхідності підпису покупця на інвойсі, такі обставини не впливають на формування числового значення митної вартості товару, оскільки контрактна (фактурна) вартість товару підтверджена іншими документами - контрактом купівлі-продажу № 8PL від 22.12.2021, додатковими угодами до нього, проформою-інвойсом, банківськими платіжними документами тощо.
Таким чином, наявність чи відсутність підпису покупця на інвойсі жодним чином не впливає на числові значення митної вартості товару.
Щодо того, що відповідно до вимог п. 3.1 зовнішньоекономічної угоди від 22.12.2021 № 8PL визначено, що поставка товару здійснюється на умовах правил «Інкотермс-2010», умови поставки кожної окремої партії товару обумовлюються сторонами додатково та відображаються в документах на товар (специфікації), проте такий документ декларантом не надано митному органу, суд зазначає таке.
Зі змісту п. 3.1 Контракту № 8PL від 22.12.2021, умови поставки кожної окремої партії товару обумовлюються сторонами додатково та відображаються в документах на товар (специфікації та/або інвойсі та/або інших документах).
Відтак, посилання відповідача на відсутність специфікації в той час, коли до митного оформлення надано інвойс, є нерелевантними та такими, що не можуть братися до уваги та не стали підставою для коригування заявленої митної вартості.
Окрім того, до митного оформлення позивачем надано інвойс № 11/04/2025 від 11.04.2025, в якому чітко вказано умови поставки - DAP Львів, що повністю узгоджується з умовами Контракту.
Щодо доводів відповідача про те, що у гр. 1 та 22 CMR від 11.04.2025 № б/н стоїть печатка відправника (Польща), хоча місце завантаження товару - Італія, суд зазначає таке.
Дане твердження відповідача не стосується формування числових складових митної вартості та носить абсолютно маніпулятивний характер.
Сам по собі факт того, що в CMR стоїть печатка польського відправника, не у місці реєстрації продавця, не може свідчити про недостовірність заявлених документів чи наявність іншого первинного облікового документа. Така господарська практика законодавчо не заборонена.
Крім того, продавець TOPHIM GROUP Sp.z.o.o зареєстрований у Польщі, що пояснює наявність польської печатки на товаросупровідних документах. Сам факт того, що завантаження товару здійснювалось на території Італії, не суперечить умовам Контракту та підтверджується іншими документами.
Більш того, враховуючи умови поставки DAP (Інкотермс-2010), транспортні витрати та будь-які питання щодо перевезення товару не входять до сфери дослідження чи перевірки митниці, адже за умовами поставки DAP усі транспортні витрати несе продавець, що включає їх у вартість товару.
Відтак, дане твердження відповідача не стосується формування числових показників митної вартості та не може бути підставою для коригування митної вартості.
Щодо аргументів відповідача про те, що митна декларація країни відправлення від 14.04.2025 № 25HU106200DAA64DA4 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару, суд зазначає таке.
Подання митному органу міжнародної декларації країни відправлення з електронними формами ідентифікаторами оформлення цього електронного документу країни відправлення (зокрема, штрих-кодовим ідентифікатором) у свою чергу надає митному органу можливість перевірити її автентичність, а в разі наявності відповідних сумнівів - звернутись до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.
Доказів того, що вказана експортна декларація відправлення є підробленою або такою, що не створювалася країною експортером, або містить недостовірні дані в рішеннях митного органу, відсутні.
Експортна декларація - це документ, який оформляється відправником товару у країні відправлення для здійснення митного оформлення товару при його експорті. Така декларація містить інформацію про відправника, одержувача, опис товару, його вартість, кількість тощо.
Відповідно до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція), до якої Україна приєдналася 05.10.2006, митна служба дозволяє представлення підтверджуючих документів електронним способом (розділ 3). Проставлення ж відмітки митного органу країни експорту на електронному документі не передбачається.
Окрім того, як вже зазначалось, експортна декларація має штрих-код, законна практика. По штрих-коду на документі митний орган може отримати всю інформацію про поставку, ким створений такий документ, чи вибув товар за межі ЄС тощо. Також надану інформацію можна перевірити через веб-сайт Єврокомісії, що є загальнодоступною інформацією.
Окремо суд звертає увагу на те, що жодним нормативним документом не передбачено проставлення відмітки митного органу країни експорту на відповідному документі. Відтак, таке твердження не просто не стосується формування митної вартості, а й носить відверто маніпулятивний характер.
Щодо неспівпадіння показників даного документу з даними товаросупровідних документів, то суд звертає увагу, що в експортній декларації наводиться не інвойсна вартість, а статистична - для цілей статистики, і дані показники до підтвердження митної вартості по поставці відношення не мають.
Отже, посилання митниці на той факт, що митна декларація країни відправлення не містить відміток митного органу, не свідчить про невірність заявленої митної вартості, оскільки митна декларація країни відправлення - це документ, який створюється відправником товару у країні відправлення, та який містить інформацію про товар, його кількість та вартість. Відсутність відмітки митного органу на ній не впливає на достовірність такої інформації.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Втім, як встановлено судом, надані позивачем документи для митного оформлення товару підтверджують походження імпортованого товару, його якісні та вартісні характеристики, а також витрати на його доставку в Україну. При цьому для визначення задекларованої митної вартості товару позивач надав митному органу необхідні і достатні документи, які не містять таких істотних неточностей або розбіжностей, які б могли обґрунтовано поставити під сумнів визнання заявленої митної вартості.
Суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.
Натомість під час розгляду справи судом з'ясовано, що зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Відтак, зазначені митним органом у повідомленні та в рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття картки відмови і коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об'єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення складових митної вартості.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України, позивач для підтвердження заявленої ним митної вартості товару подав повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого ч. 2 ст. 53 МК України, а тому використання відповідачем другорядних методів визначення митної вартості товару є неправомірним.
Щодо застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару, суд враховує таке.
Відповідно до п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 (далі - Правила № 598), посилання у графі 33 рішення про коригування митної вартості «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контрактом) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Відповідно до ст. 64 МК України у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Проте, текст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не містив жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсягів партій, умов поставки, комерційних умов тощо.
Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, у спірних правовідносинах, як з'ясовано судом, митницею такого порівняння зроблено не було. Таких доказів матеріали справи не містять.
При цьому суд враховує наступні висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.02.2018 у справі №815/228/176, згідно якої наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
У постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №804/1755/17 міститься висновок, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювалися цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення обчислюваної митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Однак, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Крім того, жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність ввезених товарів в оскаржуваному рішенні також не зазначено та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.
Верховний Суд неодноразово вказував на необхідність врахування комплексу відомостей в рішеннях про коригування митної вартості товару, зокрема в постанові від 26.05.2022 у справі № 560/355/19.
Окрім того, суд звертає увагу, що у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100167/2 від 16.04.2025 у графі 33 митний орган як джерело інформації для коригування митної вартості зазначив МД № UA209230/2024/114440 від 05.12.2024, де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 1,2 дол. США/кг. Однак, лише посилання на відомості з інформаційної бази даних щодо здійснення митного оформлення подібного товару не є достатнім обґрунтуванням для висновку про необхідність коригування заявленої позивачем митної вартості за резервним методом.
Окремо суд бере до уваги і те, що в адміністративній справі №380/3464/24 між тими самими сторонами щодо аналогічного товару (розчинник регенерований Thinner B) Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 24.09.2024 задовольнив позов ТзОВ «МАЛЯР», визнавши протиправним та скасувавши рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100686/2 від 03.11.2023, прийняте Львівською митницею.
Суд звертає увагу, що у вказаній справі судом досліджувались аналогічні підстави, наведені митним органом у спірному рішенні (зокрема, щодо відсутності підпису покупця на інвойсі, відсутності відміток митного органу на експортній декларації тощо), та зроблено висновок про їх необґрунтованість.
Враховуючи усе вищевикладене, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником податку, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості митним органом без дотримання усіх юридично значущих факторів.
Відтак, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є необґрунтованим, оскільки відповідач не довів його правомірності в частині визначення митної вартості імпортованого товару за резервним методом.
Отже, оскільки рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100167/2 від 16.04.2025 не відповідає встановленим у ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям обґрунтованості та розсудливості, таке підлягає скасуванню як протиправне.
Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до правил ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, оскільки позовну заяву задоволено повністю, сплачений судовий збір в сумі 3028,00 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100167/2 від 16.04.2025, прийняте Львівською митницею.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЛЯР» (код ЄДРПОУ 37363098) судовий збір у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім гривень) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Желік О.М.