Іменем України
22 травня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/570/26
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого звернувся адвокат Берзінь Сергій Людвигович (далі - представник позивача), до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якій представник позивач просить суд:
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо нездійснення повного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період проходження військової служби з 22 грудня 2018 року по 31 грудня 2022 року, за виключенням вже виплаченої частини індексації;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 22 грудня 2018 року по 31 грудня 2022 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця): в період з 22 грудня 2018 року по 30 вересня 2020 року - березень 2018 року, в період з 01 жовтня 2020 року по 31 грудня 2022 року - жовтень 2020 року, з урахуванням абзаців 3-6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та виплатити позивачу її недоотриману частину;
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу щомісячного грошового забезпечення за період служби з 01 січня 2019 року по 10 травня 2025 року (включно), а також щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за 2019-2025 роки з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням з 29 січня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 320/29450/24 із застосуванням з 18 червня 2025 року розміру 1762 грн для визначення розмірів складових грошового забезпечення;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного грошового забезпечення за період служби з 01 січня 2019 року по 10 травня 2025 року (включно), а також щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за 2019-2025 роки в сторону збільшення відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 320/29450/24) за періоди: з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2019 року; з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року; з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року; з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року; з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року; з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2024 року; з 01 січня 2025 року по 10 травня 2025 року - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року, шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що в діях відповідача вбачається порушення нарахування та виплати позивачу щомісячного грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01 січня 2019 року по 10 травня 2025 року, а також щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за 2019-2025 роки, з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням з 29 січня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 320/29450/24 із застосуванням з 18 червня 2025 року розміру 1762 грн для визначення розмірів складових грошового забезпечення.
Ухвалою суду від 25 березня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); позовні вимоги ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії роз'єднано та виділено в самостійне провадження частину позовних вимог.
Ухвалою суду від 27 березня 2026 року прийнято до провадження справу № 360/570/26.
Ухвалою суду від 21 квітня 2026 року витребувано від Генерального штабу Збройних Сил України та повторно від ВЧ НОМЕР_1 письмові докази.
Ухвалою суду від 23 квітня 2026 року задоволено заяву ВЧ НОМЕР_1 про поновлення пропущеного процесуального строку. Поновлено ВЧ НОМЕР_1 строк на подання відзиву на позовну заяву разом зі всіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ВЧ НОМЕР_1 у квітні 2026 року подала відзив на позовну заяву, вказуючи на те, що підстав для задоволення позову немає, оскільки відповідач діяв правомірно, у відповідності до вимог чинного законодавства.
Ухвалою суду від 27 квітня 2026 року зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 надати суду: пояснення щодо виплати/невиплати позивачу з серпня 2023 року посадового окладу та надбавки за особливості проходження служби, а з грудня 2023 року по квітень 2025 року - окладу за військовим званням та надбавку за вислугу років, із зазначенням таких причин та надання доказів (наказів тощо); картку особового рахунку за 2024 рік.
04 травня 2026 року через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» відповідач подав до суду пояснення від 01 травня 2026 року, в яких зазначено, що відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 10 квітня 2023 року № 100 ОСОБА_1 вибув на лікуванні.
Відповідно до пункту 9 Розділу І наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку військово-лікарської комісії, рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
Таким чином, ОСОБА_1 у період з 10 квітня 2023 року по 10 серпня 2023 року грошове забезпечення виплачувалось в розмірі грошового забезпечення, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження та убуття на лікування. З 10 серпня 2023 року по 30 листопада 2023 року грошове забезпечення виплачувалось в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Відповідно до наказу командира військової частини № 6 від 06 січня 2024 року старший матрос ОСОБА_1 вважається таким, що самовільно залишив ВЧ НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира від 19 квітня 2025 року ВЧ № 111 старший матрос ОСОБА_1 повернувся після самовільного залишення військової частини та перебуває у відрядженні у ВЧ НОМЕР_2 .
Грошове забезпечення військовослужбовцям за наявності підстав виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Відповідно до пункту 4 Постанови № 704 розміри посадових окладів військовослужбовців строкової служби розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатком 12.
Грошове забезпечення було виплачене відповідно пункту 4 Постанови № 704 та у відповідності до наявних підстав на дату відповідних нарахувань.
З урахуванням вище викладеного вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, тому як являються необґрунтованими та такими, що суперечать як спеціальним, так і загальним нормативно-правовим актам, також вважаємо, що на момент здійснення позивачеві виплат усіх видів грошового забезпечення, у період проходження служби у ВЧ НОМЕР_1 , командування якої діяло відповідно до вимог чинного законодавства і тому дії командування не є протиправними, як це зазначено в позовній заяві.
У 2024 році грошове забезпечення старшому матросу ОСОБА_1 не нараховувалось та не виплачувалось. У зв'язку з цим картка особового рахунку за 2024 рік не заповнювалась та не заводилась.
Зважаючи на викладені аргументи, просить долучити надану інформацію до матеріалів справи та з урахуванням відзиву відповідача у задоволенні адміністративного позову позивача відмовити.
Дослідивши матеріали судової справи в електронній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) у період з 26 грудня 2018 року по 11 травня 2025 року проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 на посаді старшого навідника 2 гранатометного відділення гранатометного взводу вогневої підтримки, стрільця-оператора штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової морської піхоти, (військове звання - старший матрос), про що свідчать військовий квиток серії від 18 вересня 2009 року НОМЕР_4 , витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26 грудня 2018 року № 258, витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11 травня 2025 року № 135,
Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 18 січня 2024 року № 36 «Про підсумки розслідування за службового фактом відсутності на службі старшого матроса ОСОБА_1 » службове розслідування вважати завершеним; за порушення вимог статті 11, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України по прибуттю на військову службу на старшого матроса військової служби за контрактом ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення передбачене на підставі пункту «в» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - «сувора догана»; командирам підрозділів довести до підлеглих вимоги Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту ЗС України, Кодексу України про адміністративні правопорушення (Глава 13-Б «Військові адміністративні правопорушення»), Кримінального кодексу України та організувати вивчення службових обов'язків військовослужбовцями усіх категорій в підрозділі; помічнику командира батальйону з правової роботи ВЧ НОМЕР_1 направити запит до військової прокуратури про подання позову інтересах ВЧ НОМЕР_1 щодо відшкодування в повному обсязі завданих державі збитків старшим матросом військової служби за контрактом ОСОБА_1 , який самовільно залишив військову частину, за період з 25 квітня 2023 року по 31 грудня 2023 року згідно з довідкою-розрахунком переплат грошового забезпечення № 78 від 09 січня 2024 року на загальну суму 110512,63 (сто десять тисяч п'ятсот дванадцять гривень, шістдесят три копійки); заступнику командира десантно - штурмової роти з морально - психологічного забезпечення ВЧ НОМЕР_1 направити копію матеріалів службового розслідування до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Краматорську з одночасним направленням копії матеріалів службового розслідування до ІНФОРМАЦІЯ_2 для прийняття правового рішення, у зв'язку з тим що в діях військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 старшого матроса військової служби за контрактом ОСОБА_1 ознаки злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 407 Кримінального кодексу України.
У витязі з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11 травня 2025 року № 135 зазначено, що старшого матроса ОСОБА_1 , колишнього стрільця-оператора штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової морської піхоти ВЧ НОМЕР_1 , який перебуває в розпорядженні командира ВЧ НОМЕР_1 , який самовільно залишив військову частину, призначеного наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) № 887-РС від 09 травня 2025 року на посаду солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_5 ( АДРЕСА_2 ). Виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, крім продовольчого забезпечення з 11 травня 2025 року та видати всі відповідні атестати.
Наказано виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 0 % посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби 0 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 01 по 11 травня 2025 року.
Відповідно до пункту XXIII «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженої наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, допомогу на оздоровлення за 2025 рік не отримав.
Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, відповідно до пункту XXIV «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженої наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 не отримав.
Щорічна основна відпустка за 2019 рік використана в кількості 30 (тридцять) діб.
Щорічна основна відпустка за 2020 рік використана в кількості 30 (тридцять) діб.
Щорічна основна відпустка за 2021 рік використана в кількості 25 (двадцять п'ять) діб.
Щорічна основна відпустка за 2022 рік не використовувалася.
Щорічна основна відпустка за 2023 рік не використовувалася.
Щорічна основна відпустка за 2024 рік не використовувалася.
Щорічна основна від відпустка за 2025 рік не використовувалася.
Відповідно до пункту 18 статті 10 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів в їх сімей відпустка за сімейними обставинами зі збереженням грошового забезпечення за 2025 рік не використовувалася.
Вислуга років станом на 11 травня 2025 року становить: календарна - 06 років 04 місяців 15 днів, пільгова - 00 років 00 місяців 00 днів, загальна - 06 років 04 місяців 15 днів.
У поясненнях від 01 травня 2026 року відповідачем зазначено, що позивачу у період з 10 квітня 2023 року по 10 серпня 2023 року грошове забезпечення виплачувалось в розмірі грошового забезпечення, яке він отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження та убуття на лікування. З 10 серпня 2023 року по 30 листопада 2023 року грошове забезпечення виплачувалось в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_1 від 21 квітня 2025 року про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 , карток особового рахунку за 2019-2025 роки грошове забезпечення позивача складалось з таких складових: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія, індексація;
посадовий оклад позивача з січня 2019 року по липень 2019 року складає 2910,00 грн щомісяця, у серпні 2019 року - 2753,22 грн, з вересня 2019 року по жовтень 2020 року - 2730,00грн щомісяця, у листопаді 2020 року - 2880,00 грн, з грудня 2020 року по липень 2023 року - 2 910,00 грн щомісяця; оклад за військовим звання з січня 2019 року по лютий 2019 року складає 530,00 грн щомісяця, з березня 2019 року по листопада 2023 року - 600,00 грн щомісяця, у травні 2025 року - 212,90 грн;
позивачу виплачено у 2019 році грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 12789,60 грн, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 948,05 грн;
у 2020 році грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 12621,98 грн, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 600,00 грн;
у 2021 році грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 13283,51 грн, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 600,00 грн;
у 2022 році грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 17328,41 грн, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 17328,41 грн;
у 2023 році грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 26737,20 грн.
Згідно з грошовим атестатом від 11 травня 2025 року № 1716 позивачу виплачено такі види грошового забезпечення: оклад за військовим званням до 11 травня 2025 року - 212,90 грн, посадовий оклад до 11 травня 2025 року - 00,00 грн, надбавка за вислугу років 30 % до 11 травня 2025 року - 63,87 грн.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України від 20 листопада 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з пунктами другим-третім статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Постановою № 704 затверджено, зокрема тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Також пунктом 6 Постанови № 704 передбачено виплачувати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців розвідувальних органів), особам рядового і начальницького складу надбавки та доплати, які визначаються в розмірі відсотків від посадового окладу.
Пунктом 4 Постанови № 704, в редакції на час її прийняття, установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Постановою № 103, яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, затверджено зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пункту 6 Постанови № 103 у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Отже, з 01 березня року 2018 Урядом України запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.
Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким, зокрема в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були внесені зміни.
Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Із наведеного вище слідує, що з 29 січня 2020 року - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18, діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.
Відтак, з 29 січня 2020 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Суд зазначає, що згідно з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2017 року, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Таким чином, оскільки пункт 3 розділу ІІ Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» є чинним та має вищу юридичну силу ніж пункт 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, суд вважає, що для обчислення розміру посадового окладу, окладу за військовими (спеціальними) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу підлягає застосуванню, як розрахункова величина, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року.
Як свідчать матеріали справи, у спірному періоді відповідач при розрахунку та виплаті розміру грошового забезпечення позивача керувався Постановою № 704, в редакції Постанови № 103, відповідно до якої розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням позивача визначав шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Суд зауважує, що оскільки з 29 січня 2020 року діє первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, то право позивача на перерахунок розміру грошового забезпечення є беззаперечним з дня, з якого відбулися відповідні зміни.
Отже, перерахунок розміру місячного грошового забезпечення має бути проведений з 29 січня 2020 року, тоді як позивач просить з 01 січня 2019 року.
Відповідно до пунктів 8, 9 частини першої статті 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати та розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період визначаються Законом про Державний бюджет України.
В той же час, позивача зазначає, що відповідачем безпідставно у спірний період при обчисленні позивачу грошового забезпечення не враховано розміри посадового окладу та окладу за спеціальним званням з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня відповідного року.
В той же час, дії відповідача щодо не застосування при обчисленні грошового забезпечення позивача 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, представником позивача не оспорюються.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закон України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закон України від 2 грудня 2021 року № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закон України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закон України від 09 листопада 2023 року № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та Закон України від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, на 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, до 01 січня 2020 року набрання чинності Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік», не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Статтею 7 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 1 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні.
Статтею 7 Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень та прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, у розмірі 2102,00 гривні.
Статтею 7 Закону України від 02 грудня 2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 1 січня 2022 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень та прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, у розмірі 2102,00 гривні.
Статтею 7 Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2684,00 гривень та прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, у розмірі 2102 гривні.
Статтею 7 Закону України від 09 листопада 2023 року № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028,00 гривень та прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, у розмірі 2102 гривні.
Статтею 7 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028,00 гривень та прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, у розмірі 2102 гривні.
Водночас суд звертає увагу, що 12 травня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704» (далі - Постанова № 481), пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Пунктом 3 Постанови № 481 установлено, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
Отже, з дня набрання чинності Постановою № 481 [20.05.2023] Кабінетом Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запроваджено сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн.
Таким чином, з 20 травня 2023 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру сталої величини - 1762 грн, а не із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року
Оскільки з 20 травня 2023 року пункт 2 Постанови № 481 був чинним та у передбаченому законом порядку не скасований, відповідач як суб'єкт владних повноважень зобов'язаний був керуватись цією нормою.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що Постанова № 481 була предметом оскарження, зокрема, у судовому провадженні № 320/29450/24.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі № 320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 стосовно внесення змін до пункту 4постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24 залишено без змін.
Проте, оцінюючи спірні правовідносини, суд враховує правовий висновок, викладений у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24, ухваленій Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду.
У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що пункт 4 Постанови № 704 підлягає застосуванню у первісній редакції в частині, яка не суперечить нормативно-правовому акту вищої юридичної сили - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року.
Верховний Суд зазначив, що суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт незалежно від того, чи був він чинним на момент виникнення спірних правовідносин, якщо його положення суперечать акту вищої юридичної сили.
При цьому Верховний Суд відступив від раніше викладених висновків щодо застосування фіксованої величини 1762,00 грн протягом періоду дії Постанови № 481.
Суд зазначає, що хоча у справі № 520/5814/24 предметом розгляду було оформлення та направлення до органів Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, правова позиція Верховного Суду стосується безпосередньо способу визначення складових грошового забезпечення, зокрема розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням.
Механізм їх обчислення є однаковим як для цілей формування довідки про грошове забезпечення, так і для безпосереднього нарахування та виплати грошового забезпечення діючим військовослужбовцям.
Відтак, висновок Верховного Суду щодо необхідності застосування пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції має загальний характер і підлягає врахуванню у всіх правовідносинах, у яких визначається розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до цієї постанови.
З огляду на принцип верховенства права та ієрархії нормативно-правових актів, суд доходить висновку, що під час визначення розміру грошового забезпечення позивача за період з 29 січня 2020 року по 11 травня 2025 року (дата виключення зі списків відповідача) підлягав застосуванню пункт 4 Постанови № 704 у первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а не редакція, змінена Постановою № 481, що встановлювала фіксовану розрахункову величину 1762,00 грн.
Отже, для обчислення позивачу розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням за період з 29 січня 2020 року по 11 травня 2025 року відповідно до вимог Постанови № 704 відповідачу слід використовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, у розмірі 2102 гривні за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, у розмірі 2270 гривень за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, у розмірі 2481,00 гривня за період з 01 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року, у розмірі 2684,00 гривень за період з 01 січня 2023 року до 31 грудня 2023 року, у розмірі 3028,00 гривень за період з 01 січня 2024 року по 10 травня 2025 року.
Однак судом установлено, що місячне грошове забезпечення позивачу виплачувалось по липень 2023 року, а оклад за військовим званням та надбавка за вислугу років виплачувались по листопад 2023 року та за 11 днів травня 2025 року.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині проведення перерахунку місячного грошового забезпечення позивача за періоди з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року по 31 липня 2023 року, а окладу за військове звання та надбавки за вислугу років з 01 серпня 2023 року по 30 листопада 2023 року та з 01 травня 2025 року по 11 травня 2025 року, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року та 01 січня 2025 року підлягають задоволенню.
Згідно з пунктом 2 розділу I «Загальні положення» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяких інших осіб, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2016 року № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2016 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260 у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин):
- грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення;
- до щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років;
- до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія;
- до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Відповідно до пункту 3 розділу I «Загальні положення» Порядку № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Абзацом другим пункту 7 розділу I «Загальні положення» Порядку № 260 визначено, що розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.
Військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов'язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення (абзац третій пункту 7 розділу I «Загальні положення» Порядку № 260).
Згідно з пунктом 8 розділу I «Загальні положення» Порядку № 260:
- грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців;
- грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України);
- грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Пунктом 11 розділу I «Загальні положення» Порядку № 260 регламентовано, що у разі змін розмірів (норм) щомісячних основних або додаткових видів грошового забезпечення під час проходження військової служби (у тому числі під час відряджень, відпусток, навчання, звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою, перебування на лікуванні в лікарняних закладах та розпорядженні тощо) здійснюється перерахунок грошового забезпечення з дня, з якого відбулися відповідні зміни.
Відповідно до пункту 3 статті 15 Закону № 2011-ХІІ (надалі посилання на норми Закону № 2011-ХІІ наводяться в редакції, яка діяла на час виключення позивача зі списків особового складу військової частини) військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Пунктом 1 та абзацом першим пункту 2 розділу ХХІІІ «Виплата грошової допомоги для оздоровлення» Порядку № 260 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (абзац перший пункту 6 розділу ХХІІІ «Виплата грошової допомоги для оздоровлення» Порядку № 260).
Матеріалами справи підтверджено, що у 2020, 2021, 2022 та 2023 роках позивачу виплачувалась грошова допомога для оздоровлення.
Отже, позовна вимога про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок зокрема грошової допомоги для оздоровлення, виплаченої у 2020, 2021, 2022 та 2023 роках, визначивши її розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, підлягає задоволенню в цій частині.
У задоволенні вимог за 2024 та 2025 роки слід відмовити через відсутність об'єкту порушеного права.
Згідно з пунктом 1 розділу ХХІV «Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань» Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (абзаци перший, третій пункту 7 розділу ХХІV «Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань» Порядку № 260).
Відповідно до пункту 6 наказу Міністерства оборони України від 18 лютого 2020 року № 45 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2020 рік» наказано матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) виплачувати військовослужбовцям у розмірі одного окладу за їх військовими званнями. Накази про виплату матеріальної допомоги видати виключно в межах отримання асигнувань для виплати грошового забезпечення на відповідний місяць з урахуванням порядку, передбаченого пунктом 5 цього наказу.
Згідно з абзацом першим пункту 6 наказу Міністерства оборони України від 12 березня 2021 року № 59 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2021 рік» наказано матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати в розмірі одного окладу за їх військовими званнями.
Виплату матеріальної допомоги військовослужбовцям для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення здійснювати виключно за наявності таких підстав: смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків; порушення стану здоров'я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме: онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія); захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит B, C; безперервне перебування на реабілітації або у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (сумарно більше 30 днів поспіль) внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів, які пов'язані з виконанням завдань в районі проведення операції Об'єднаних сил (абзаци другий-сьомий пункту 6 наказу Міністерства оборони України від 12 березня 2021 року № 59 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2021 рік»).
Відповідно до пункту 6 наказу Міністерства оборони України від 31 січня 2022 року № 30 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2022 рік» наказано:
- матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям, які отримують грошове забезпечення, в розмірі одного окладу за їх військовими званнями;
- виплату матеріальної допомоги військовослужбовцям для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення здійснювати виключно за наявності таких підстав: смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків; поранення військовослужбовця, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану; у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини; порушення стану здоров'я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме: онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія); захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит B, C; безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (сумарно більше 30 днів поспіль) внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів, які пов'язані з захистом Батьківщини; сім'ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтерновані в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми;
- у межах залишку коштів за фондом грошового забезпечення у грудні 2022 року виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцям здійснювати в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, після здійснення військовослужбовцям всіх виплат, передбачених пунктом 5 та абзацом другим цього пункту наказу, на підставі рапорту військовослужбовця. При цьому розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не може бути меншим розміру одного окладу за військовим званням.
Судом установлено, що відповідач виплатив позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у 2020 та 2021 роках у розмірі окладу за військовим званням, у 2022 році у розмірі посадового окладу та окладу за військовим званням.
Отже, щодо перерахунку зокрема матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань 2020 та 2021 роки суд зазначає, що в цій частині позовна вимога підлягає задоволенню частково, а саме перерахунок означеної допомоги має бути проведений з розміру одного окладу за військове звання, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а не з розміру місячного грошового забезпечення, як просить позивач, за 2022 рік, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Разом з цим, суд зазначає, що у 2023, 2024 та 2025 роках матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань позивачу не виплачувалась, то в цій частині позовних вимог позивачу слід відмовити через відсутність об'єкту порушеного права.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті позивачу місячного грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, місячного грошового забезпечення за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2021 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, місячного грошового забезпечення за період з 01 січня 2022 року по 10 березня 2022 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, місячного грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 31 липня 2023 року, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років з 01 серпня 2023 року по 30 листопада 2023 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 01 травня 2025 року по 11 травня 2025 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок місячного грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року та грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, а матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік з урахуванням окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01 січня 2020 року, місячного грошового забезпечення за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року та грошової допомоги для оздоровлення за 2021 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, а матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік з урахуванням окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», станом на 01 січня 2021 року, місячного грошового забезпечення за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», станом на 01 січня 2022 року, місячного грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 31 липня 2023 року, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років з 01 серпня 2023 року по 30 листопада 2023 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 01 травня 2025 року по 11 травня 2025 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні інших позовних вимог треба відмовити через їх безпідставність та необґрунтованість.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач у спірних правовідносинах згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на правничу допомогу представника позивача суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (пункти перший, другий частини сьомої статті 139 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідач до суду надав пояснення від 01 травня 2026 рок, в яких щодо позовних вимог в частині стягнення з ВЧ НОМЕР_1 на користь позивача витрати на правничу допомогу, зазначено, що, оцінивши витрати з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити представник позивача на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець, вважає, що ця справа не потребувала затрат значного часу, а також, великого обсягу юридичної і технічної роботи під час підготовки процесуальних документів та сума витрати на професійну правову допомогу має бути значно зменшена судом, у разі задоволення позовних вимог позивача.
У позовній заяві представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу, сформовані на день ухвалення рішення у справі, у сумі 8000,00 грн на користь позивача.
На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до заяви надано: договір про надання професійної правової допомоги від 11 листопада 2025 року, акт надання послуг від 11 листопада 2025 року до договору про надання професійної правової допомоги від 11 листопада 2025 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 11 листопада 2025 року.
Дослідженням договору про надання професійної правової допомоги від 11 листопада 2025 року (далі - Договір), укладеного між ОСОБА_1 (надалі - Клієнт), з однією сторони, та адвокатом Берзінь С. Л. (далі - Адвокат), з іншої сторони, разом «Сторони», встановлено: пункт 1 розділу 1 Адвокат зобов'язується здійснити захист, представництво, або надати інші види професійної правової допомоги (адвокатські послуги) Клієнту та виконувати пов'язані з цим доручення Клієнта в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання такої допомоги (послуги) та фактичні витрати, пов'язані з її (їх) наданням та необхідні для виконання цього Договору, а також виплатити гонорар успіху у випадку досягнення Адвокатом результату, визначеного пунктами 4.4, 4.5 цього Договору, у порядку та строки, узгоджені Сторонами та/або цим Договором.
Відповідно до пункту 4.1 Договору ціна правової допомоги складається безпосередньо з плати за надання послуги професійної правничої допомоги Адвоката (винагороди, гонорару), фактичних витрат, пов'язаних з їх наданням (судовий збір, поштові витрати, проїзд транспортом, проживання у готелі, канцелярські витрати тощо), а також з гонорару успіху за досягнутий результат, визначений пунктами 4.4, 4.5 Договору.
Згідно з актом надання послуг від 11 листопада 2025 року до договору про надання професійної правової допомоги від 11 листопада 2025 року Адвокат надав, а Клієнт прийняв наступні послуги: складання та подання адміністративного позову про визнання протиправними дій та бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 та зобов'язання вчинити певні дії в інтересах ОСОБА_1 до окружного адміністративного суду, супровід справи; кількість годин - 8 годин, 1 документ; вартість одної години (одного документу) - 1000 грн/год., 8000 грн/1 документ; загальна сума - 80000,00 грн, загальна вартість наданих послуг складає 8000,00 грн.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру від 11 листопада 2025 року прийнято від ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , підстава: договір про надання правової допомоги від 11 листопада 2025 року, сума: 8000,00 грн, одержав: Адвокат.
Суд зауважує, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Такі документи повинні містити відомості, що безперечно свідчать про здійснення позивачем відповідних витрат, пов'язаних із розглядом в суді даної справи. Витрати, пов'язані з оплатою правничої допомоги, мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Частинами сьомою, дев'ятою статті 139 КАС унормовано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, зокрема, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.
Отже, виходячи з предмета та підстав позову, наявну судову практику в аналогічних спорах, обсяг виконаних безпосередньо адвокатом робіт, суд дійшов висновку, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн.
Такий розмір витрат є цілком обґрунтованим та пропорційним до предмета задоволеного позову.
Крім того, суд зазначає, що, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Враховуючи наведене, суд вважає, що з метою відшкодування належного розміру витрат на професійну правничу допомогу, необхідно стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
За встановлених обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі на стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу (правову) допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 КАС України, суд
Частково задовольнити позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, місячного грошового забезпечення за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2021 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, місячного грошового забезпечення за період з 01 січня 2022 року по 10 березня 2022 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, місячного грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 31 липня 2023 року, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років з 01 серпня 2023 року по 30 листопада 2023 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 01 травня 2025 року по 11 травня 2025 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок місячного грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року та грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, а матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік з урахуванням окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01 січня 2020 року, місячного грошового забезпечення за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року та грошової допомоги для оздоровлення за 2021 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, а матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік з урахуванням окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», станом на 01 січня 2021 року, місячного грошового забезпечення за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», станом на 01 січня 2022 року, місячного грошового забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 31 липня 2023 року, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років з 01 серпня 2023 року по 30 листопада 2023 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 01 травня 2025 року по 11 травня 2025 року розміру прожиткового мінімуму длярвня 2025 року розміру 1762 грн для визначення розмірів складових грошового забезпечення;
Відмовити у задоволенні інших позовних вимог.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Кисіль