Справа № 756/3796/22 Головуючий І-ої інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/996/2026 Доповідач: ОСОБА_2
26 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника в режимі
відеоконференції - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 08 квітня 2024 року щодо ОСОБА_7 ,
Цим вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красний Луч Луганської області, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та призначено йому покарання у виді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю в 2 роки.
На підставі ст.76 КК України покладено на ОСОБА_7 обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
До набрання вироком законної сили обрано ОСОБА_7 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Покладено на обвинуваченого ОСОБА_7 обов'язки, передбачені пунктами 1-3 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду за першим викликом; не відлучатися із міста Києва та Київської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Вирішено питання щодо речових доказів та стягнення процесуальних витрат.
Згідно вироку, 10 жовтня 2021 року приблизно о 05-ій годині ОСОБА_7 знаходився поблизу входу до закладу «CHER Karaoke Club», що по проспекту Героїв Сталінграду, 4-А м. Києва. У цей час між ним та ОСОБА_10 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, відбувся словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_11 , реалізуючи свій умисел, направлений на спричинення ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, умисно завдав одного удару кулаком правої руки в область щелепи ОСОБА_10 , спричинивши останньому середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритої травми нижньої щелепи, у виді двобічного перелому нижньої щелепи у ділянці кута зліва і між 3,4 зубами нижньої щелепи справа, синця в проекції нижньої щелепи справа з розповсюдженням на праву бічну та передню поверхню шиї аж до верхньої третини тіла грудини.
Прокурор, не погоджуючись із вироком суду подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Оболонського районного суду м. Києва від 08.04.2024 року щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.122 КК України у виді 2 років та 8 місяців позбавлення волі. У решті вирок залишити без змін. Вважає за необхідне дослідити матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
На обґрунтування своїх апеляційних вимог прокурор зазначає про те, що за межами уваги суду, без необхідної оцінки залишились дані про підвищений рівень суспільної небезпеки вчиненого діяння та особи обвинуваченого. Так, суд необґрунтовано дійшов до помилкового висновку про можливість виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства, незаконно звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст.75 КК України.
Без належної оцінки суду лишились ті обставини, що ОСОБА_7 свою винуватість не визнав та у своїх первісних показаннях зазначив, що 10 жовтня 2021 року він разом з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 відпочивав у «CHER Karaoke Club», що по проспекту Героїв Сталінграду, 4-А м. Києва, та о 4 годині він поїхав додому. Обвинувачений заперечив будь-які конфлікти, а тим паче спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10 .
Прокурор зазначає, що після дослідження всіх обставин, дослідження письмових доказів та допиту свідків обвинувачення та сторони захисту під час судового засідання 03.04.2024 обвинувачений вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав та підтвердив обставини зазначені у формулюванні обвинувачення. Однак, на переконання сторони обвинувачення, вказана позиція ОСОБА_7 не змінилася, зокрема обвинувачений у своїх показаннях акцентував увагу на відсутності поданого цивільного позову, що вказує на його ставлення до спричинення фізичних страждань потерпілому, та небажання виправити наслідки вчиненого діяння. Отже, суд помилково визнав обставину, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , відповідно до ст.66 КК України, як щире каяття.
Апелянт звертає увагу, що призначаючи обвинуваченому покарання із застосуванням інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд обґрунтував мотиви такого рішення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального проступку, покарання, яке передбачене за вчинене кримінальне правопорушення, обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, особи обвинуваченого, який не працює, а отже не має сталого матеріального стану, хоча і має середню-спеціальну освіту. Врахував, як пом'якшуючі покарання обставини - щире каяття та наявність на утриманні матері. Однак, наведені місцевим судом обставини у жодному разі не вказують на можливість правомірного застосування до обвинуваченого інституту звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням.
Зазначає, що ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, відповідає встановленим законодавцем варіантам можливого призначення покарання за видом та розміром. У тому числі з максимальною межею у виді позбавлення волі терміном на 3 роки. Так само, як не вказують на можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства відсутність обставин, які пом'якшують покарання.
При цьому, за межами уваги суду, без необхідної оцінки залишились дані про підвищену суспільну небезпеку особи обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_7 під час досудового розслідування переховувався від органів слідства з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також суд при призначенні покарання належним чином не врахував позицію потерпілого, який під час судового розгляду та судових дебатів повністю підтримав позицію сторони обвинувачення.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати обвинувальний вирок Оболонського районного суду м. Києва від 8 квітня 2024 року і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати. Крім того, вважає за необхідне провести часткове судове слідство та дослідити всі письмові докази та електроносії інформації, що знаходяться в 2 томі судового провадження; дослідити в судовому засіданні висновок комплексної судової портретної експертизи та експертизи відео-, звукозапису №КСЕ-19/111-24/759 від 19 січня 2024 року; копію ксерокопії довідки №1328, виданої КНП Київської МКЛ №12 від 10.10.2022 на ім'я ОСОБА_10 .
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про те, що судом при прийнятті оспорюваного рішення не враховано та не надано належної оцінки позиції захисту щодо того, що стороною обвинувачення основна частина доказів зібрана з порушенням вимог КПК України, неналежними особами, в непередбачений законом спосіб, та є недопустимими і саме на них ґрунтується пред'явлене ОСОБА_7 обвинувачення.
Звертає увагу на те, що у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 11 жовтня 2021 року час звернення потерпілого до правоохоронних органів не зазначено, як і у ксерокопії довідки №1328, виданої КНП Київської МКЛ №12 від 10.10.2022 на ім'я ОСОБА_10 . Разом з цим, місце знаходження оригіналу довідки не відоме, незважаючи на те, що в проведених по справі судово-медичних експертизах йдеться про те, що вона нібито надавалася на дослідження експертам. Прізвище лікаря в довідці вказане нерозбірливо, та відсутній підпис.
Також, на місце пригоди викликалася швидка допомога, від якої потерпілий 10.10.2022 близько 5-ї години ранку відмовився. Коли він звернувся в лікарню достеменно невідомо і залишається питання щодо того, чому лікар не повідомив правоохоронні органи про наявність кримінальної травми у потерпілого ОСОБА_10 , що є обов'язковим. Вказану довідку, чи її копію, прокурор в судовому засіданні як доказ не надав.
На думку сторони захисту, суд у своєму вироку надав неналежну оцінку висновкам судово-медичних експертиз №042/1-601-2021 від 27 жовтня 2021 року та №042-1637-2021 від 22 листопада 2021 року.
Апелянт зазначає, що потерпілий самостійно звернувся до правоохоронних органів лише 11.10.2022, що може свідчити про отримання ним травми в іншому місці та в інший спосіб.
Судом також не було допитано як свідка лікаря швидкої допомоги, що прибула на місце події безпосередньо після нібито скоєного правопорушення, незважаючи на те, що стороною захисту було заявлено відповідне клопотання, яке було задоволене судом.
У своєму вироку суд, як на доказ вини ОСОБА_7 посилається на протокол огляду диску із відеозаписом від 16 листопада 2021 року. Однак, суд у своєму вироку не надав оцінки та не взяв до уваги два інші документи, якими нібито підтверджується походження самого відеозапису. Це запит на ім'я начальника охорони магазину Новус, від 14.10.2021 за вихідним №8809/125/51/04-2021. Так, для сторони обвинувачення є визначений спосіб отримання відеозапису у вигляді отримання доступу, а не надання запиту. Таким чином сам відеозапис не може бути визнаним допустимим доказом, так як і похідні від нього докази, а саме: протокол огляду, огляд відеозапису в суді в тому числі і за участі свідків, які нібито впізнали себе. За даним слідує і неправильна оцінка доказу сторони захисту - висновку комплексної судової портретної експертизи та експертизи відео-, звукозапису №КСЕ-19/111-24/759 від 19 січня 2024 року. Відповідно до цього висновку зображення осіб у відеофайлі з камер спостереження, розташованих за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 4-А, позначені на скріншоті з відеозапису на аркуші паперу, наданому на дослідження, як особи №1-5, для ідентифікації по ним особи не придатні.
Захисник звертає увагу щодо долучення до матеріалів кримінального провадження диску з відеозаписом за запитом на ім'я начальника охорони магазину Новус від 14.10.2021 за вихідним №8809/125/51/04-2021, слід зазначити також, що згідно наданих прокурором доказів, долучений він на підставі Рапорту Начальника відділення СВ Оболонського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_14 . Так, не зрозуміло у кого запис вилучався, у яких посадових осіб та речовим доказом не визнавався і на якій підставі досліджувався в суді - не зрозуміло.
Таким чином, на переконання захисника, докази, на які посилається прокурор, як на підставу доведеності вини ОСОБА_7 не доводять вину обвинуваченого та не є достатніми для визнання його винуватим, адже зібрані в невстановлений законом спосіб, та не уповноваженими особами.
Зазначає, що однією з обов'язкових передумов здійснення повідомлення про підозру є наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Однак, у даному випадку при здійсненні повідомлення про підозру вказана передумова не була дотримана.
Отже, оскаржуваний вирок підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Адже, висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, суд не взяв до уваги докази сторони захисту, які могли істотно вплинути на його висновки.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Цих вимог закону місцевим судом дотримано в повній мірі.
Згідно із ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок, яка має здійснюватись судом за критеріями належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, а саме заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, є правильними, відповідають обставинам справи та ґрунтуються на сукупності зібраних у кримінальному провадженні і перевірених у суді належних і допустимих доказах та детально наведених у вироку, як того вимагає ст. 374 КПК України.
Суд надав правильну юридичну оцінку зібраним в справі доказам: показанням самого обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_10 , свідків та даним, які містяться в письмових матеріалах справи.
Так, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою винуватість не визнав та показав, що 10 жовтня 2021 року він разом із ОСОБА_12 та ОСОБА_15 відпочивали «CHER Karaoke Club», що по проспекту Героїв Сталінграду, 4-А м. Києва. Приблизно о 4-ій годині він сходив до вбиральні та поїхав додому. Обвинувачений заперечив будь-які конфлікти, а тим паче спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10 .
У подальшому, під час судового засідання 03.04.2024 ОСОБА_7 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав та показав, що дійсно між ним та ОСОБА_10 відбувся словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_11 завдав одного удару кулаком правої руки в область щелепи ОСОБА_10 . У вчиненому кається, просить вибачення у потерпілого.
Не зважаючи на таку суперечливу позицію обвинуваченого, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України повністю доводиться дослідженими безпосередньо судом першої інстанції показаннями потерпілого та свідків, які є послідовними, логічними, не викликають у суду жодних сумнівів із точки зору їх достовірності та узгоджуються з іншими доказами у справі.
Зокрема, допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 показав, що 10 жовтня 2021 року приблизно о 5-ій годині він разом із ОСОБА_16 приїхали до караоке «CHER», що проспекту Героїв Сталінграду, 4-А м. Києва. Вони намагалися пройти до закладу, однак його ( ОСОБА_10 ) не пропустили. Виходячи на подвір'я, від познайомився із ОСОБА_12 . Останній запропонував випити пива та пішов до закладу, щоб винести напої. Через деякий час, разом із ОСОБА_12 на подвір'я вийшли також його товариші - ОСОБА_7 та ОСОБА_15 . Поспілкувавшись близько семи хвилин, ОСОБА_16 та ОСОБА_12 відійшли у бік, а він залишився із іншими двома хлопцями. Під час розмови ОСОБА_7 вдарив його кулаком у щелепу. Після цього ОСОБА_16 викликав швидку, однак він відмовився від госпіталізації, оскільки вважав отриману травму не серйозною. Вже ранком цього ж дня він звернувся до медичного закладу, де у нього виявили зламану нижню щелепу.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показав, що 10 жовтня 2021 року приблизно о 5-ій годині він разом із ОСОБА_10 поїхали до закладу «CHER Karaoke Club». Вони залишилися стояти поблизу входу, оскільки до закладу їх не пустили. Вони познайомилися ОСОБА_7 та ще двома хлопцями, що були разом з ним, і почали спілкуватися. Він відійшов у бік і в цей час почув конфлікт між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 . Останній, під час сварки, вдарив кулаком по обличчю ОСОБА_10 . Він ( ОСОБА_16 ) підійшов до ОСОБА_10 та побачив, що у нього з обличчя йшла кров. У зв'язку з цим він викликав швидку допомогу.
Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, повністю доводиться безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:
- даними диску із записом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_10 , з яких встановлено, що потерпілий розповів і показав на місці розташування учасників конфлікту та, як саме ОСОБА_7 завдав йому одного удару кулаком по обличчю (т. 2, а.с. 18-22);
- даними фотокартки із зображенням ОСОБА_7 , на яку вказав потерпілий ОСОБА_10 , зазначивши, що саме ця особа спричинила йому тілесні ушкодження (т. 2, а.с. 39-42);
- даними диску із записом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_16 , з яких встановлено, що свідок розповів і показав на місці, як саме ОСОБА_7 завдав одного удару кулаком по обличчю ОСОБА_10 (т. 2, а.с. 43-47);
- даними фотокартки із зображенням ОСОБА_7 , на яку вказав свідок ОСОБА_16 , зазначивши, що на протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками стоять його підписи (т. 2, а.с. 48-51);
- даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 11 жовтня 2021 року, відповідно до яких, ОСОБА_10 повідомив, що 10 жовтня 2021 року приблизно о 05 годині поблизу закладу «CHER», що проспекту Героїв Сталінграду, 4-А м. Києва, невстановлена особа завдала фізичного болю та тілесних ушкоджень (т. 2, а.с. 13).
- даними протоколу огляду диску із відеозаписом від 16 листопада 2021 року, відповідно до якого було переглянуто відео із камер спостереження, розташованих за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 4-А, де зафіксовано події, що відбувалися 10 жовтня 2021 року поблизу закладу «CHER Karaoke Club». Зокрема, на відеозаписі зображено потерпілого ОСОБА_10 , а також ОСОБА_16 , ОСОБА_12 та чоловіка на ім'я ОСОБА_17 (т. 2, а.с. 56-59);
- даними відеозапису, відповідно до якого, у судовому засіданні підтверджено фактичні дані про які зазначає потерпілий ОСОБА_10 щодо спричинення йому ОСОБА_7 тілесних ушкоджень. Так, ці зафіксовані обставини свідчать про те, що ОСОБА_10 нахилившись вперед та обхопивши руками голову, зупинився на брусківці, ніби від щойно отриманого удару. З обличчя потерпілого тече кров, від чого на асфальті з'являється велика темна пляма. До ОСОБА_10 підходить ОСОБА_16 , а потім ОСОБА_12 та ОСОБА_15 намагаються допомогти ОСОБА_10 , коли потерпілий, у зв'язку із поганим самопочуттям від отриманого удару, присідає на бруківку. Згодом до них приєднався ОСОБА_7 . Увесь цей час чоловіки щось бурхливо обговорюють та розмахують руками, з'ясовуючи стосунки (т. 2, а.с. 54);
- даними висновку судово-медичної експертизи №042/1-601-2021 від 27 жовтня 2021 року, згідно з яким у ОСОБА_10 виявлено закриту травму нижньої щелепи - у вигляді двобічного перелому нижньої щелепи в ділянці кута зліва і між 3,4 зубами нижньої щелепи справа, синця в проекції нижньої щелепи справа з розповсюдженням на праву бічну та передню поверхню шиї аж до верхньої третини тіла грудини. Вказана вище травма відноситься до тілесного ушкодження середньої тяжкості (т. 2, а.с. 26-29);
- даними висновку судово-медичної експертизи №042-1637-2021 від 22 листопада 2021 року, згідно з яким характер та локалізація виявлених у ОСОБА_10 тілесних ушкоджень не суперечать обставинам їх отримання, вказаним у «протоколі проведення слідчого експерименту» та продемонстрованого під час його проведення (т. 2, а.с. 34-38).
Дослідивши вказані докази та надавши їм належну юридичну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності кожного доказу, а сукупності зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_7 та правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст.122 КК України.
Апеляційна скарга захисника обвинуваченого не містить обґрунтованих доводів, які б вказували на незаконність ухваленого вироку та наявність передбачених ст.284 КПК України підстав для закриття кримінального провадження.
Твердження апеляційної скарги захисника про те, що в протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 11 жовтня 2021 року не зазначено часу звернення потерпілого до правоохоронних органів, є необґрунтованим. Так, як вбачається з зазначеного протоколу (т.2, а.с.13), та встановлено судом першої інстанції, даний протокол датований 11.10.2021 року, зареєстрований в той же день за №53714, а з його змісту прямо встановлено, що подія кримінального правопорушення мала місце саме 10.10.2021 року.
Отже, звернення потерпілого відбулося наступного дня після події, що свідчить про його своєчасність та спростовує доводи сторони захисту щодо нібито істотних недоліків оформлення протоколу.
Крім того, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №042/1-601-2021 від 27 жовтня 2021 року на дослідження було надано «Довідку» №1328 від 10.10.2021 року на ім'я ОСОБА_10 , завірена копія якої була долучена до матеріалів кримінального провадження прокурором в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту (т.3, а.с. 97).
Відсутність в матеріалах провадження оригіналу довідки не свідчить про її недійсність, оскільки, як встановлено під час судового розгляду, зазначений документ був предметом дослідження під час проведення судово-медичних експертиз, що підтверджує, крім іншого, його використання уповноваженими експертами у встановленому законом порядку.
Посилання сторони захисту на нерозбірливість прізвища лікаря та відсутність підпису в копії довідки також не є підставою для визнання її недопустимим доказом, оскільки такі недоліки копії не спростовують змісту документа та відомостей, які в ньому містяться, і не виключають можливості їх перевірки іншими доказами у сукупності. Так, в копії зазначеної довідки зазначено прізвище лікаря - ОСОБА_18 .
Крім того, відомості, викладені у довідці, були перевірені та враховані експертами при складанні висновків судово-медичних експертиз №042/1-601-2021 від 27 жовтня 2021 року та №042-1637-2021 від 22 листопада 2021 року, які є самостійними джерелами доказів, що були належним чином оцінені та враховані судом першої інстанції.
Отже, зазначені доводи мають формальний характер, спрямовані на переоцінку доказів та не спростовують встановлених судом обставин.
Щодо відмови від госпіталізації під час виклику бригади екстреної медичної допомоги 10.10.2022 близько 5-ї години ранку, колегія суддів зауважує, що це є правом потерпілого ОСОБА_10 та не свідчить про відсутність у нього тілесних ушкоджень.
Посилання сторони захисту на обов'язок лікаря повідомити правоохоронні органи про наявність кримінальної травми є припущенням, оскільки відсутність такого повідомлення не свідчить про відсутність події кримінального правопорушення або недостовірність медичних документів, а може бути зумовлена суб'єктивною оцінкою медичного працівника чи іншими обставинами.
Крім того, як слідує з матеріалів кримінального провадження свідок ОСОБА_19 - лікар швидкої медичної допомоги, яка виїжджала на виклик ОСОБА_16 , неодноразово повідомлялася судом про час та місце розгляду кримінального провадження, однак до суду першої інстанції не прибувала. Захисник також не забезпечив явку в судове засідання для допиту вказаного свідка сторони захисту, клопотань про привід свідка не заявлялося. У зв'язку з чим, судом вирішено продовжувати судовий розгляд, не допитуючи даного свідка, а тому доводи апеляційної скарги захисника в цій частині є безпідставними.
Всупереч твердженням захисника, протокол огляду диску з відеозаписом від 16.11.2021 року (т.2, а.с.56-59) є допустимим доказом, зважаючи на те, що слідчий, збираючи докази, діяв у межах, встановлених кримінальним процесуальним законом, та за наслідками отримання відеозапису з камери відеоспостереження за 10.10.2021 року на запит слідчого до начальника охорони магазину «Новус», не встановлено, що було істотно порушено або обмежено права обвинуваченого та інших учасників судового провадження, що б давало підстави говорити про недопустимість доказу в розумінні ст.87 КПК України.
Згідно з ч.3 ст.99 КПК України оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу. Таким чином, записаний на оптичний диск - носій інформації електронний файл у виді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документу.
При цьому відповідно до ч.ч.1, 2 ст.99 КПК документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі матеріали звукозапису та електронні носії інформації.
Отриманий слідчим диск з відеозаписом з камери спостереження виготовлений у зв'язку з проведенням досудового розслідування кримінального провадження №12021100050002213 від 12.10.2021 за ч.1 ст.122 КК України на запит слідчого Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_20 (т.2, а.с.55).
Відповідно до вимог ч.2 ст.93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів, крім іншого, шляхом витребування та отримання від підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Твердження захисника про недопустимість даних відеозапису на диску DVD-R та похідних від нього доказів у зв'язку з тим, що для сторони обвинувачення є визначений спосіб отримання відеозапису у вигляді отримання доступу, а не надання запиту, є суб'єктивною інтерпретацією захисником вимог кримінального процесуального закону і не заслуговують на увагу.
Крім того, суд першої інстанції надав належну оцінку доказу сторони захисту - висновку комплексної судової портретної експертизи та експертизи відео-, звукозапису №КСЕ-19/111-24/759 від 19 січня 2024 року (т.3, а.с.83-94). Всупереч даних з зазначеного висновку про те, що зображення осіб у відеофайлі з камер спостереження розташованих за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 4-А, позначені на скріншоті з відеозапису на аркуші паперу, наданому на дослідження, як особи №№1-5, для ідентифікації по ним особи не придатні, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що під час дослідження відеозапису, в судовому засіданні, потерпілий ОСОБА_10 та свідок ОСОБА_16 не лише впізнали себе, а й вказали на інших учасників конфлікту, що зафіксовані у кадрі, зокрема, ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_15 . Детально описали вони і роль кожного з них, указавши, що саме ОСОБА_12 приніс серветки та допомагав ОСОБА_10 витерти кров з обличчя. Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_15 , хоча й заперечували існування будь-якого конфлікту, однак ствердили, що саме вони знаходяться на записі поруч із ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , а також обвинуваченим ОСОБА_7 , тобто в епіцентрі події.
Доводи сторони захисту про те, що під час повідомлення про підозру ОСОБА_7 , не було достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, є необґрунтованими. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, начальником відділення СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві капітаном поліції ОСОБА_14 за погодженням з прокурором, крім іншого, встановивши наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, відповідно до вимог ст.ст. 42, 276, 277, 278 КПК України, 23.04.2022 року ОСОБА_7 , було повідомлено про те, що він підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України (т.2, а.п. 69-72).
Крім того, в зазначеному повідомленні про підозру міститься підпис ОСОБА_7 та відсутні будь-які зауваження або доповнення останнього щодо порядку повідомлення підозру.
Інші доводи, які викладені в апеляційній скарзі захисника є такими, що не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного вироку та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
Таким чином, перевіривши та проаналізувавши всі доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає законних підстав для скасування вироку суду щодо ОСОБА_7 та закриття кримінального провадження на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України як про це просить апелянт, оскільки вина обвинуваченого встановлена на підставі належних, допустимих та достовірних доказів.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом положень ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні злочину. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст.65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання щодо призначення покарання обвинуваченому дотримався вищевказаних вимог закону.
Перевіряючи вирок суду в частині правильності призначеного обвинуваченому покарання, апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного ОСОБА_7 , який на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, офіційно не працевлаштований, неодружений, має на утриманні непрацездатну матір, яка потребує стороннього догляду, раніше не судимий.
Обставиною, що пом'якшує покарання, згідно ст. 66 КК України, суд визнав, щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
З урахуванням вищенаведеного та відповідно до принципу індивідуалізації покарання, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.122 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
Колегія суддів зауважує, що в апеляційній скарзі прокурора не наведеного доводів, які б заслуговували на увагу щодо неправильного застосування судом першої інстанції вимог ст.75 КК України.
Прокурор в апеляційній скарзі безпідставно зазначає, що суд врахував як обставину, що пом'якшує покарання - наявність на утриманні матері. Водночас, з тексту вироку вбачається, що суд визнав пом'якшуючою обставиною лише щире каяття, тоді як те, що обвинувачений має утриманні непрацездатну матір, яка потребує стороннього догляду, було враховано судом виключно як характеристика особи обвинуваченого.
Твердження апеляційної скарги прокурора про те, що суд необґрунтовано визнав щире каяття обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому, є безпідставними.
Виходячи із системного тлумачення законодавства та із судової практики, щире каяття, характеризує ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, та означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.
Зокрема, з вироку місцевого суду вбачається, що незважаючи на те, що на початковому етапі судового розгляду обвинувачений ОСОБА_7 своєї вини не визнавав, у подальшому, під час судового засідання 03.04.2024 ОСОБА_7 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав та показав, що дійсно між ним та ОСОБА_10 відбувся словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_11 завдав одного удару кулаком правої руки в область щелепи ОСОБА_10 . У вчиненому каявся, просив вибачення у потерпілого.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав щире каяття обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 .
Так, з урахуванням обставин справи та особи винного, суд дійшов висновку, що перевиховання та виправлення ОСОБА_7 можливі без відбування покарання та визнав за доцільне призначити останньому покарання із застосуванням статті 75 КК України, з чим також погоджується колегія суддів.
На переконання колегії суддів, призначене судом покарання, в повній мірі відповідає тяжкості та обставинам скоєного, сукупності даних про особу обвинуваченого, є необхідним для виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також домірне скоєному.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позиція потерпілого повинна бути врахована судом у сукупності з обставинами, передбаченими ст.65 КК України, однак не є вирішальною під час прийняття судом відповідного рішення (постанова ВС від 27.10.2020 у справі №664/2526/19), а тому думка потерпілого, хоч і підлягає врахуванню судом, однак не є достатньою підставою для призначення ОСОБА_7 реального покарання, з огляду на характеризуючі дані, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів не виявлено.
За таких обставин, за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів вважає необхідним прийняти рішення, яким вирок Оболонського районного суду м. Києва від 08 квітня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора та захисника - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
ВирокОболонського районного суду м. Києва від 08 квітня 2024 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4