Апеляційне провадження
№33/824/2234/2026
04 травня 2026 року місто Київ
справа №358/2300/25
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника-адвоката Біленчука Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Богуславського районного суду Київської області від 11 березня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.5 ст.126, ч.2 ст.130 КУпАП, -
Постановою судді Богуславського районного суду Київської області від 11 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.2 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, захисник-адвокат Біленчук С.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Богуславського районного суду Київської області від 11 березня 2026 року скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що зміст протоколів про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 та ч.2 ст.130 КУпАП не відповідають обставинам справи.
Вказував, що з відеозапису з камери працівника поліції вбачається, що даних про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом 30 листопада 2025 року о 00.15 год. та порушив будь-які ПДР, за що був зупинений працівниками поліції, зазначений відео-носій не містить.
Зазначав, що з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово та постійно категорично заперечував факт керування ним автомобілем КІА перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння саме 30 листопада 2025 року. Вказує про те, що автомобілем керувала інша особа та те, що автомобіль йому не належить, що з невідомих причин не перевіряється та не приймається до уваги працівниками поліції.
Посилався на те, що в момент приїзду працівників поліції до автомобіля KIA 30 листопада 2026 року саме о 00.15 год. першочергова відповідь ОСОБА_1 працівникові поліції про те, що він їде з м. Києва не відповідає дійсності по причині того, що ОСОБА_1 особисто вибрав таку лінію захисту із зрозумілої на те причини, адже він перебував в центрі м. Богуслава, Київської області під час комендантської години та іншого пояснення на той час не знайшов, щоб пояснити порушення ним комендантської години.
Зазначав, що матеріали даної справи не містять жодних доказів, які б підтверджували, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем та той момент коли його було зупинено працівниками поліції та коли були зафіксовані ознаки сп'яніння. Відсутні також докази, що працівники поліції здійснювали заходи щодо зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 в м. Богуславі, Київської області 30 листопада 2026 року о 00.15 год.
За встановлених обставин сама по собі відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП. Для настання такої відповідальності повинні бути наявні належні та допустимі докази фактичного керування транспортним засобом у стані сп'яніння, яких матеріали справи не містять.
Посилався на те, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог п.11 розділу ІІ Інструкції, яка передбачає, що оформлення матеріалів огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу здійснюється згідно з чинним законодавством. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
А тому в матеріалах справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.5 ст.126, ч. 2 ст. 130 КУпАП відсутні достатні та допустимі докази, які б вказували на наявність в діях останнього складу вказаних адміністративних правопорушень.
Відповідно до вимог частини 1 статті 268 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
У судове засідання апеляційного суду призначене на 04 травня 2026 року о 15.30 год., особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його представник Біленчук С.М. не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи не подавали, про причини неявки не повідомили.
А відтак, суд апеляційної інстанції вважає неявку учасників справи такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи та вважає можливим розглядати справу за їх відсутності.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Пунктом 2.1 (а) Правил дорожнього руху визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до ч.5 ст.126 КУпАП, повторне протягом року вчинення порушень, передбачених ч.ч.2-4 цієї статті, зокрема керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Згідно з п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За приписами ч.2 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
З об'єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров'я для визначення стану алкогольного сп'яніння, а суб'єктивна сторона передбачає умисну форму вини.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103.
За правилами ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Відповідно до п.п.2, 3, 6, 7 вказаної Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ст.130 КУпАП, а за змістом п.8 Порядку №1103 від 17 грудня 2008 року у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №527577, 30 листопада 2025 року о 00.15 год. в місті Богуслав по вулиці Заросянська, 22, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Kia Magentis, д.н.з. НОМЕР_1 будучи позбавленим права керування транспортним засобом, правопорушення вчинено повторно протягом року, постанова ББА №118308 від 27 лютого 2025 року, чим порушив вимоги п. 2.1 (а) ПДР, за що відповідальність передбачена ч.5 ст.126 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №527560, 30 листопада 2025 року о 00.15 год. в місті Богуслав по вулиці Заросянська, 22, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Kia Magentis, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6810 та в медичному закладі водій відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису. Правопорушення вчинене повторно протягом року після притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП постановою Богуславського районного суду Київської області від 30 вересня 2025 року у справі №358/289/25. Чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.130 КУпАП.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126 та ч.2 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме:
відомостями, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення від 30 листопада 2025 року серії ЕПР1 №527577;
відомостями, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення від 30 листопада 2025 року серії ЕПР1 №527560;
постановою про накладення адміністративного стягнення по справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №118308, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП;
постановою Богуславського районного суду Київської області від 30 вересня 2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП;
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30 листопада 2025 року;
розпискою від 30 листопада 2025 року згідно з якою ОСОБА_2 , зобов'язується доставити транспортний засіб Kia Magentis, д.н.з. НОМЕР_1 за адресою проживання власника: АДРЕСА_1 ;
відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції №844591, №844639.
Як вбачається з відеозапису №844639, долученого до матеріалів справи, працівниками поліції ОСОБА_1 було повідомлено, що в нього наявні ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного за допомогою приладу Alcotest Drager 6810, на що останній погодився пройти огляд у медичному закладі (00:40:54, 00:42:07, 00:42:10). В подальшому на неодноразові пропозиції працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі, ОСОБА_1 зазначив, що він відмовляється (00:47:32, 01:04:45, 01:07:20, 01:08:56). Працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 , що за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП (01:09:00). В подальшому працівником поліції було ознайомлено ОСОБА_1 із складеними адміністративними протоколами та роз'яснено останньому його права (02:01:16, 02:02:33).
Відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп'яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ст.130 КУпАП.
Сукупність наведених доказів підтверджує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку та порушення ним п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, на момент коли працівники поліції підійшли до транспортного засобу Kia Magentis, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 безпосередньо перебував за кермом вказаного автомобіля та повідомив, що він їде з міста Києва. На початку спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не висловлював будь-яких заперечень щодо факту керування ним транспортним засобом.
До доводів апеляційної скарги про те, що в момент приїзду працівників поліції до автомобіля KIA 30 листопада 2026 року саме о 00.15 год. першочергова відповідь ОСОБА_1 працівникові поліції про те, що він їде з м. Києва не відповідає дійсності по причині того, що останній особисто вибрав таку лінію захисту із зрозумілої на те причини, адже він перебував в центрі м. Богуслава, Київської області під час комендантської години та іншого пояснення на той час не знайшов, щоб пояснити порушення ним комендантської години, суд апеляційної інстанції ставиться критично та розцінює їх як намагання ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення, передбачені ч.5 ст.126 та ч.2 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що докази, які наявні в матеріалах справи є неналежними, суд апеляційної інстанції відхиляє та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, ст. 251 КУпАП встановлені джерела доказів у справах про адміністративні правопорушення. При цьому, вказаною нормою закону не встановлено вичерпний перелік документів чи інших джерел інформації, які можуть бути доказами.
Як вбачається з матеріалів справи протоколи про адміністративні правопорушення від 30 листопада 2025 року серії ЕПР1 №527577 та серії ЕПР1 №527560 складені уповноваженою особою з дотриманням вимог ст.256 КУпАП та містять усі необхідні реквізити, передбачені законом, відображають суть виявлених правопорушень, дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також відомості про роз'яснення їй процесуальних прав. Будь-які істотні порушення процедури їх складання відсутні.
З відеозаписів, долучених до матеріалів справи, вбачається, що на них відображені події, що описані в протоколах про адміністративні правопорушення серії від 30 листопада 2025 року серії ЕПР1 №527577 та серії ЕПР1 №527560, зафіксований той самий транспортний засіб і та ж особа, які вказані у зазначених вище протоколах про адміністративні правопорушення.
Таким чином, протоколи про адміністративні правопорушення від 30 листопада 2025 року серії ЕПР1 №527577, серії ЕПР1 №527560 та відеозапис, який містить фактичні дані щодо обставин, викладених у протоколах про адміністративні правопорушення, є належними доказами у справі про адміністративне правопорушення, як це передбачено ст.251 КУпАП.
Докази, які містяться в матеріалах справи відповідають критеріям належності та допустимості, та у своїй сукупності є достатніми та переконливими для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.п.2.1 (а), 2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126 та ч.2 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять жодних вагомих підстав для визнання його протиправним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню.
З огляду на наявні у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п.п.2.1 (а), 2.5 ПДР України та прийняв законне рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 та ч.2 ст.130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду.
Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною, вмотивованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Біленчука Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Богуславського районного суду Київської області від 11 березня 2026 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: Борисова О.В.