апеляційне провадження №22-ц/824/1503/2026
справа №754/7614/24
01 квітня 2026 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Сенс Банк", поданою адвокатом Рудницьким Юлієм Ігоровичем, на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 04 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Бабко В.В., повне судове рішення складено 04 червня 2025 року,
у справі за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явленого позову.
У травні 2024 року АТ "Сенс Банк" звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову вказує, що 19 квітня 2023 року ОСОБА_1 уклав з АТ "Альфа Банк" угоду про надання споживчого кредиту №500765063.
Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов Договору останній зобов'язаний достроково виконати всі боргові зобов'язання перед банком протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від банку інформації. Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання позичальнику кредиту.
Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 234 646,29 грн, що включає 230 846,64 грн тіла кредиту, 3 105,48 грн процентів і 694,17 грн комісії.
12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», отже банк є належним правонаступником за договором.
Мотивуючи наведеним, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №500765063 у розмірі 234 646,29 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» судові витрати.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 04 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав на недоведеність позивачем позовних вимог.
Суд вказав, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 було направлено одноразовий ідентифікатор, як і відсутні підтвердження, на який саме номер такий одноразовий ідентифікатор було направлено. Окрім того, відсутнє підтвердження генерації підпису ОСОБА_1 , реалізованому у платіжному застосунку «Sence Super App» або іншому дистанційному засобі комунікації.
Суд відхилив наявну в матеріалах справи Довідку про ідентифікацію, відповідно до якої клієнт ОСОБА_1 ідентифікований в АТ «Сенс Банк», оскільки така довідка не містить прізвища та підпису уповноваженої особи, якою було зроблено ідентифікацію. Крім того, на довідці відсутня печатка банківської установи.
Суд також вказав на відсутність у матеріалах справи первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність», з яких можливо було б встановити дійсність переказу коштів від АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 .
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Рудницьким Ю.І., який діє в інтересах АТ "Сенс Банк", подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального та матеріального права.
Зазначає, що 19 квітня 2023 року ОСОБА_1 прийняв пропозицію АТ «Альфа Банк» (правонаступником якого є АТ "Сенс Банк") щодо укладення договору №500765063, що підтверджується відповідними офертою та акцептом. З умов договору убачається тип кредиту - "кредит готівкою" у сумі 231 392,65 грн, строк 120 місяців, ставка 4,99% річних (фіксована). Додатком до угоди є графік платежів та паспорт споживчого кредиту, підписані ОСОБА_1 19 квітня 2023 року.
Таким чином, сторони уклали електронний кредитний договір приєднання відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України, а відповідач добровільно погодився з його умовами.
Щодо доказів видачі та неповернення кредиту вказує, що на підтвердження факту видачі кредиту банком надано: розрахунок заборгованості, що містить детальні відомості про платежі та залишок боргу; виписку з рахунку позичальника, яка підтверджує рух коштів; меморіальний ордер від 19 квітня 2023 року №1702892725, що підтверджує фактичне надання кредиту.
Станом на 26 липня 2023 року заборгованість становила 234 646,29 грн, з яких 230 846,64 грн тіло кредиту; 3 105,48 грн проценти, 694,17 грн комісія.
Щодо процесуальних порушень, допущених судом першої інстанції, вказує на порушення судом першої інстанції оцінки доказів.
Звертає увагу, що відповідач не надав доказів сплати заборгованості чи контррозрахунку.
Суд першої інстанції, не перевіривши надані банком докази (виписку, ордер, розрахунок), безпідставно відмовив у позові, порушивши принцип повного і всебічного з'ясування обставин.
Стверджує, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження того, що договірні відносини між банком і відповідачем виникли 19 квітня 2023 року, а доказом отримання відповідачем кредитних коштів слугує меморіальний ордер від 19 квітня 2023 року №1702892725.
Мотивуючи наведеним, просить рішення Деснянського районного суду міста Києва від 04 червня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким вимоги позову задовольнити.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
23 липня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу.
Вказує, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів факту укладення кредитного договору № 500765063.
Суд встановив відсутність належних доказів підписання договору відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора чи іншого електронного підпису, як і підтвердження генерації такого підпису у застосунку «Sence Super App». Також не підтверджено, на який номер телефону надсилали одноразовий код.
Вказує, що довідка про ідентифікацію ОСОБА_1 не містить підпису уповноваженої особи та печатки банку, тому не може вважатись доказом особистого приєднання відповідача до договору. Меморіальний ордер № 1702892725 від 19 квітня 2023 року не є належним доказом видачі кредиту, оскільки не має підписів касира, бухгалтера та печатки, а первинних бухгалтерських документів, що підтверджували б переказ коштів, позивач не надав.
Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що умови кредиту в поданих документах суперечливі: паспорт споживчого кредиту передбачає безготівкову форму, а оферта - «кредит готівкою». Інших доказів видачі коштів відповідачу не надано. Крім того, позивач не підтвердив повноваження адвокатського об'єднання «Аксіліум» на направлення досудової вимоги.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що кредитний договір не підписаний відповідачем, умови кредитування не узгоджені, а позовні вимоги не підтверджені належними доказами.
Мотивуючи наведеним, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.
5. Позиція учасників справи.
В судове засідання представник скаржника не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки не повідомляв.
Відповідач ОСОБА_1 та його представниця - адвокат Чайка Л.Й. проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили у її задоволенні відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності представника позивача, який не з'явився, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представниці - адвоката Чайки Л.Й., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
В матеріалах справи міститься Оферта на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 500765063 від 19 квітня 2023 року та Акцепт про пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 500765063 від 19 квітня 2023 року, відповідно до яких ОСОБА_1 пропонує АТ «Сенс Банк» укласти угоду про надання споживчого кредиту, а АТ «Сенс Банк» приймає пропозицію ОСОБА_1 на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 500765063 від 19 квітня 2023 року. Підставою для угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб АТ «Сенс Банк», що укладений муж банком і клієнтом (том 1 а.с.19 зворот - 23).
Відповідно до умов споживчого кредиту, зазначених в оферті, тип кредиту - «Кредит готівкою», сума кредиту 231 392,65 грн, процентна ставка 4,99%, тип ставки ? фіксована. Процентна ставка не може бути змінена Банком в односторонньому порядку і може бути змінена лише шляхом укладання додаткового договору до Угоди. Строк кредиту 120 місяців.
Пунктом 3 оферти кредит надається позичальникові для повернення заборгованості за кредитним договором №500704248 від 2022-08-23. Розмір ? 231 392,65грн, спосіб видачі ? переказ коштів на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Сенс Банк».
З даних Паспорту споживчого кредиту убачається, що відповідно до основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача, вказано, що тип кредиту ? споживчий кредит, мета отримання кредиту ? на споживчі цілі, сума кредиту ? 231 392,65грн, спосіб та строк надання кредиту - безготівковий, строк кредитування 120 місяці (том 1 а.с.19).
Позивачем надано виписку по особовим рахункам №№ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ОСОБА_1 за періоди 19 квітня 2023 року по 26 липня 2023 року кожен (том 1 а.с.8, 9).
Матеріали справи містять меморіальний ордер №1702892725 від 19 квітня 2023 року
на суму 231 392,65 грн із призначенням платежу «Перерахування коштів за кредитним договором №500765063 від 19 квітня 2023 року», платником та отримувачем коштів значиться ОСОБА_1 . Меморіальний ордер не містить підписів, штампу банку та копія належним чином не завірена (том 1 а.с.10).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом у гривні у позичальника ОСОБА_1 станом на 26 липня 2023 року наявна заборгованість за кредитним договором №500765063 від 19 квітня 2023 року у розмірі 230 846,64 грн (том 1 а.с.13).
Згідно клопотання ОСОБА_1 від 19 квітня 2023 року, адресованого Голові Правління АТ «Сенс Банк», відповідач у зв'язку із фінансовими проблемами, що призвели до виникнення заборгованості за Акцептом/Офертою №500704248 від 2022-08-23 року, просить розглянути можливість оформлення нового кредиту у розмірі 231 392,65 грн для погашення заборгованості за Акцептом/Офертою №500704248. У випадку наявності переплати за кредитом, наданим відповідачу згідно договору №500704248 від 2022-08-23 року після повного погашення, просить перерахувати залишок коштів з рахунку НОМЕР_1 в АТ «Сенс Банк» на рахунок НОМЕР_3 , відкритий згідно договору №500765063 від 19 квітня 2023 року, укладений з банком (том 1 а.с.26 зворот).
Згідно даних витягу з міжнародного бюро кредитних історій - Україна щодо ОСОБА_1 останній має / мав такі укладені кредитні договори із АТ «Сенс Банк»: №69250699 від 19 квітня 2023 року на суму 231 392,65 гривень, №72915239 від 13 березня 2023 року на суму 23 231,57 гривень, №СТХ26203967178116 від 20 грудня 2020 року на суму 100 00,00 гривень, №72915239 від 13 березня 2024 року на суму 23 231,57 гривень, №BN20/3-820447411 від 24 липня 2019 року на суму 2 384,35 гривень, №51828203 від 21 жовтня 2020 року на суму 12 175,00 гривень, №64142472 від 23 серпня 2022 року на суму 200 851,55 гривень, №57118891 від 01 вересня 2021 року на суму 149 999,00 гривень, №53985734 від 01 березня 2021 року на суму 30 000,00 гривень, №21406036 від 17 грудня 2020 року на суму 30 000,00 гривень, №51828203 від 21 жовтня 2020 року на суму 12 175,00 гривень, №21914020 від 25 травня 2021 року на суму 69 293,00 гривень, №44233677 від 11 серпня 2019 року на суму 4 499,00 гривень.
Відомості про укладення між ОСОБА_1 та АТ «Сенс Банк» договору №500765063 вказаний витяг не містить (том 1 а.с.89-95).
Позивачем надано копію платіжної інструкції АТ КБ «ПриватБанк» №0.0.3973301290.1 від 28 жовтня 2024 року, згідно даних якої ОСОБА_1 сплачено АТ «Сенс Банк» (як в квитанції) (код ЄДРПОУ 23494714) кошти у розмірі 1000,00 грн із призначенням платежу «Оплата заборгованості за кредитним договором номер 500765063», а також надано копію заяви ОСОБА_1 від 24 січня 2025 року, адресовану позивачу, у якій відповідач просить видати засвідчену копію кредитного договору №500704248 від 2022-08-23 та виписки по кредитному рахунку НОМЕР_1 в АТ «Сенс Банк», та зазначає, що договору №500765063 від 19 квітня 2023 року він не підписував, просить анулювати нарахування за вказаним договором (том 1 а.с.147, 148).
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Згідно статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Оферта ? це чітка пропозиція укласти договір, адресована одній або кільком особам, яка містить усі істотні умови майбутньої угоди (предмет, ціну, строки). Якщо інша сторона приймає цю пропозицію (акцептує), договір вважається укладеним, а умови ? обов'язковими для виконання.
Відповідно до статті 641 ЦК України пропозиція укласти договір (оферта) має містити істотні умови договору та виражати намір особи вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Згідно зі статтею 642 ЦК України прийняття такої пропозиції (акцепт) повинно бути повним і безумовним, а вчинення особою дій відповідно до умов оферти у встановлений строк є акцептом, якщо інше не передбачено законом або змістом пропозиції.
Відповідно до принципу свободи договору, ініціатива щодо його укладення може виходити від будь-якої сторони.
Офертою, тобто пропозицією щодо укладення договору, яка тягне певні правові наслідки, може уважатися не будь-яка пропозиція взагалі, а лише така, що містить всі необхідні істотні умови договору і виражає намір оферента уважати себе зобов?язаним у разі її прийняття.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Щодо доводів апеляційної скарги про доведеність факту укладення кредитного договору, колегія суддів зазначає про таке.
Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач обґрунтовує свої вимоги посиланням на укладення 19 квітня 2023 року між АТ «Сенс Банк» та ОСОБА_1 електронного кредитного договору №500765063 шляхом акцепту оферти із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Водночас належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт підписання відповідачем вказаного договору в електронній формі відповідно до вимог статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» матеріали справи не містять.
Зокрема, позивачем не надано доказів генерації одноразового ідентифікатора, його направлення на номер телефону, зазначений відповідачем під час реєстрації в інформаційній системі банку, підтвердження введення такого ідентифікатора саме відповідачем, а також електронних логів чи технічних журналів подій, які б дозволяли встановити момент та спосіб підписання електронного договору. Подані роздруківки оферти, акцепту, графіку платежів та паспорту споживчого кредиту не містять електронних реквізитів підпису, часових міток, цифрових ідентифікаторів чи інших даних, що унеможливлює встановлення дійсного волевиявлення відповідача на укладення договору.
Надана позивачем довідка про ідентифікацію ОСОБА_1 обґрунтовано не прийнята судом першої інстанції як належний доказ, оскільки вона не містить підпису та прізвища уповноваженої посадової особи банку, не засвідчена печаткою установи та не дозволяє встановити ані спосіб, ані час, ані обставини проведення ідентифікації, у зв'язку з чим не відповідає вимогам статей 76-78 ЦПК України щодо належності та допустимості доказів. Крім того, сам по собі факт ідентифікації особи клієнта не підтверджує його волевиявлення на укладення конкретного кредитного договору.
Посилання скаржника на меморіальний ордер №1702892725 від 19 квітня 2023 року, банківські виписки та розрахунок заборгованості також не спростовують правильних висновків суду першої інстанції щодо недоведеності факту видачі кредитних коштів відповідачу. Меморіальний ордер не містить підписів відповідальних осіб, не завірений печаткою банківської установи та не відповідає вимогам до первинних бухгалтерських документів, визначених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у зв'язку з чим не може підтверджувати реальне здійснення платіжної операції. Виписка по рахунках не дозволяє встановити фактичне зарахування коштів відповідачу саме за договором №500765063, який, як установлено судом, не містить підпису відповідача. Розрахунок заборгованості є внутрішнім документом банку, який не може самостійно підтверджувати виникнення грошового зобов'язання без доведеності факту укладення договору та отримання коштів.
Крім того, з матеріалів справи убачається наявність істотних суперечностей в умовах кредитування, оскільки в оферті зазначено тип кредиту як «кредит готівкою», тоді як у паспорті споживчого кредиту вказано безготівковий спосіб надання коштів, що унеможливлює однозначне встановлення погоджених сторонами істотних умов договору та підтверджує обґрунтованість висновку суду першої інстанції про відсутність належного волевиявлення сторін щодо укладення саме цього кредитного договору.
Отже, надані позивачем докази в їх сукупності не дають підстав стверджувати щодо реальності виникнення кредитного зобов'язання. Так, меморіальний ордер №1702892725 від 19 квітня 2023 року не містить підписів відповідальних осіб та не завірений печаткою банківської установи, що позбавляє його ознак належного первинного бухгалтерського документа. Оферта на укладання кредитного договору та паспорт споживчого кредиту не містять власноручних чи електронних підписів відповідача, що унеможливлює встановлення факту його волевиявлення на укладення цього кредитного договору. Наданий витяг з міжнародного бюро кредитних історій також не підтверджує існування між сторонами кредитного договору №500765063 від 19 квітня 2023 року, оскільки відомості про укладення саме цього договору у ньому відсутні. Сукупність наведених обставин об'єктивно свідчить про недоведеність як факту укладення договору, так і факту надання кредитних коштів, що обґрунтовано враховано судом першої інстанції при ухваленні рішення.
Окрім того, апеляційний суд зазначає, що як і оферта, відповідь про її прийняття (акцепт) має відповідати певним обов?язковим умовам: вона повинна бути повною та безумовною. Це означає, що акцептом визнається лише така відповідь, з якої слідує згода з усіма вказаними у оферті умовами, без будь-яких нових (додаткових) умов та застережень.
Як і оферта, акцепт за своєю юридичною природою є одностороннім правочином, що тягне певні юридичні наслідки: з моменту отримання акцепту оферентом договір вважається укладеним і у сторін виникають передбачені договором права і обов?язки.
Виникнення правових наслідків акцепту також пов?язується не з самим фактом його здійснення, а з фактом отримання його іншою стороною (у даному випадку ? оферентом).
У контексті спірних правовідносин це означає, що саме на позивача покладається обов'язок доведення існування домовленості між сторонами щодо умов кредитування, що має бути підтверджено належними письмовими доказами або іншими допустимими засобами доказування у розумінні статей 76-78 ЦПК України.
Згідно наданого позивачем примірника оферти на укладення угоди, акцепт пропозиції на укладення угоди оферент просить направити на зазначену ним електронну адресу: eko-servic@ukr.net, При цьому, отримання всієї інформації про умови кредитування засвідчується електронним підписом цієї оферти.
Разом з тим, наданий суду примірник оферти не містить даних про його підписання оферентом, а саме ОСОБА_1 , у будь який спосіб.
Згідно даних наявного у справі примірника акцепту, такий містить застереження, що угода направлена позичальнику у спосіб, обраний останнім у оферті на укладення цієї угоди. Проте даних про направлення угоди на визначену оферентом адресу матеріали справи не містять.
З урахуванням наведеного слід констатувати, що позивачем не спростовано твердження відповідача про неукладеність договору, заборгованість за яким позивач просить стягнути.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не надав доказів сплати заборгованості чи контррозрахунку не можуть бути прийняті судом, оскільки саме на позивача покладається обов'язок доведення факту виникнення грошового зобов'язання та його розміру. За відсутності належних доказів укладення договору та отримання кредитних коштів обов'язок відповідача щодо доведення відсутності боргу не виникає.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору №500765063 від 19 квітня 2023 року, не підтвердив факт отримання відповідачем кредитних коштів та, відповідно, не довів наявність заборгованості у заявленому розмірі.
Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сенс Банк", подану адвокатом Рудницьким Юлієм Ігоровичем, залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 04 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повну постанову складено 21 травня 2026 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді О.В. Желепа
В.В. Соколова