Провадження № 11-кп/803/1594/26 Справа № 174/1621/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
05 травня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2026 року у кримінальному провадженні № 12025041150000228, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Лихівка П'ятихатського району Дніпропетровської області, громадянина України, з повною середньою освітою, не одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на посаді кулеметника 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу у стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше судимого:
- 10 червня 2024 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 186 КК України до покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки, на підставі ч. 1 ст. 62 КК України, замінено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки - на тримання у дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців, строком на 2 (два) роки,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Вироком Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2026 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років, за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавленні волі строком на 10 (десять) років.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 10 червня 2024 року і за сукупністю вироків остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років 1 (один) місяць.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_5 у строк покарання строк попереднього ув'язнення за період з 29 вересня 2025 року по 23 лютого 2026 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 завдану моральну шкоду у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень.
Вирішено питання судових витрат та речових доказів.
Цим вироком ОСОБА_5 визнано винним за наступних обставин.
Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби під час мобілізації, проходячи її в посаді кулеметника 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу у стрілецької роги 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , ВОС-101627А(3766), в порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, 28.09.2025 у денний час доби, більш точний час не встановлено, знаходився на третьому поверсі першого під'їзду гуртожитку № 9 по АДРЕСА_3 , де також перебував ОСОБА_10 . У цей час у ОСОБА_5 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник протиправний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_10 , тобто на умисне вбивство останнього.
Реалізуючи свій раптово виниклий протиправний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , знаходячись 28.09.2025 у денний час доби, більш точний час не встановлено, на третьому поверсі першого під'їзду гуртожитку АДРЕСА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, зокрема протиправно заподіяти смерть ОСОБА_10 , на ґрунті особистої неприязні до останньою, розуміючи при цьому, що заподіє смерть людині, наніс удари руками в область тулубу, а в подальшому шляхом стискання органів дихання, а саме, області шиї, тобто життєво важливих органів людини, від яких можливо позбавити його життя, передбачаючи такі наслідки та свідомо допускаючи їх настання, затиснув шию лівою рукою шляхом згинання руки в ліктьовому суглобі, внаслідок чого настала смерть останнього, після чого залишив місце злочину.
У результаті умисних протиправних дій ОСОБА_5 , смерть ОСОБА_10 настала від механічної асфіксії внаслідок стиснення органів шиї та грудної клітини тупим твердим предметом, що підтверджується відповідними даними, отриманими під час проведення судово-медичної експертизи трупа (наявність загальноасфіктичних ознак: синюшність і одутлуватість обличчя, крапкові крововиливи під сполучні оболонки очей, плевру легень і епікард, рідкий стан крові, набряк мозку, легень, гостра емфізема легень; крововиливи в м'які тканини шиї по передній та обом бічним поверхням, крововиливи в м'які тканини органокомплексу шиї, переломи 2-4 ребер зліва по лівій середньо-ключичній лінії).
Крім того, солдат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи військовослужбовцем військової служби під час мобілізації, проходячи її на посаді кулеметника 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу у стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , ВОС-101627А(3766), в порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 41 Конституції України, законів України, Військової присяги, 28.09.2025 у денний час доби, більш точний час не встановлено, перебуваючи на третьому поверсі першого під'їзду гуртожитку № 9 по вул. Захисників України (Гагаріна) у м. Вільногірськ. Кам'янського району, Дніпропетровської області, побачив на підлозі коридору належний ОСОБА_10 мобільний телефон марки «Infinix Smart 8 4/64 Timber Black інфінікс cмарт 8», в результаті чого у ОСОБА_5 раптово виник злочинний намір на таємне, з корисливих мотивів викрадення чужого майна, повторно, в умовах воєнного стану.
У той же день, тобто 28.09.2025, у денний час доби, більш точний час не встановлено, ОСОБА_5 , продовжуючи перебувати на третьому поверсі першого під'їзду гуртожитку АДРЕСА_3 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що за його злочинними діями не спостерігають сторонні особи, керуючись корисливим мотивом та корисливою метою, з метою обернення чужого майна на власну користь, діючи повторно в умовах воєнного стану, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, діючи таємно, шляхом вільного доступу викрав майно, яке належить ОСОБА_10 , а саме: мобільний телефон марки «Infinix Smart 8 4/64 Timber Black інфінікс cмарт 8», ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , вартістю., після чого з місця скоєння злочину з викраденим зник, та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_10 майновий збиток на суму 3611,91 грн.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 115 КК України як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині та за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 , не оспорюючи висновків суду першої інстанції щодо встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеності його вини та правильності кваліфікації дій останнього, просить змінити вирок суду та зменшити суму компенсації завданої потерпілому моральної шкоди.
В обґрунтування вказує, що суд ухвалив рішення виключно на підставі суб'єктивних заяв потерпілого ОСОБА_9 , який не надав суду жодного належного або допустимого доказу обставин, на які посилається останній в своєму позові про відшкодування моральної шкоди. Зазначає, що потерпілий не обґрунтував розмір заявленої компенсації моральної шкоди.
Вказує, що він як ВПО, був змушений залишити тимчасово окуповану територію, на якій у нього залишилося усе належне майно та на даний час він не має жодних майнових прав на майно і в перспективі не матиме, а отже фізично не зможе компенсувати навіть частину призначеної судом моральної шкоди.
Вважає, що розмір такого відшкодування має відповідати критеріям розумності, справедливості та достатності і не має бути джерелом безпідставного збагачення потерпілого.
В запереченнях на апеляційну скаргу потерпілий ОСОБА_9 просить апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок суду без змін. Вказує, що суд першої інстанції обґрунтовано визначив цей розмір, врахувавши умисний характер дій ОСОБА_5 та незворотність наслідків для мене як потерпілого.
Крім того, потерпілий просить суд звернути увагу на те, що обвинувачений не вчинив жодних дій для бодай часткового добровільного відшкодування шкоди, навіть не вибачився за вчинений ним злочин, що свідчить про відсутність каяття та зневагу до страждань потерпілого.
Заслухавши обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги, просили їх задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і мотивованим. Законним є рішення, постановлене компетентним судом згідно норм матеріального права із дотриманням вимог кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки висновки суду стосовно доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінальних правопорушень та правильність правової кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 185 КК України, в апеляційній скарзі обвинуваченого не оспорюються, інші учасники кримінального провадження апеляційних скарг не подавали, то вказані обставини судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Перевіривши доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 , щодо необхідності зміни вироку суду та зменшення суми компенсації завданої потерпілому моральної шкоди, колегія суддів виходить з наступного.
Так, відповідно до ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Частиною 5 цієї статті передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 129 КПК України, суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє позов повністю або частково чи відмовляє в ньому, і в мотивувальній частині вироку з дотриманням вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, зазначає підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.
На переконання колегії суддів, зазначених вимог закону судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення дотримано в повному обсязі.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілий ОСОБА_9 звернувся з цивільним позовом до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди в сумі 1 000 000 гривень.
Встановлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені ст. 16 Цивільного Кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно п. 3 постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Пункт 9 зазначеної Постанови передбачає, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Розглядаючи вимоги цивільного позову про стягнення з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_9 моральної шкоди, місцевий суд правильно врахував, що обвинувачений ОСОБА_5 умисно позбавив життя ОСОБА_10 , який є батьком цивільного позивача. Унаслідок протиправних дій обвинуваченого цивільному позивачу завдано моральної шкоди, що полягає у глибоких душевних стражданнях, пов'язаних із втратою батька. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд врахував характер вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, глибину та тривалість душевних страждань позивача, непоправність втрати близької людини, ступінь вини обвинуваченого, а також вимоги розумності та справедливості.
Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції задовольнив заявлені потерпілим вимоги про стягнення з ОСОБА_5 суми моральної шкоди та стягнув з обвинуваченого на користь потерпілого 1 000 000 гривень, що на думку колегії суддів, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, є справедливим.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про вирішення позовних вимог потерпілого щодо відшкодування моральної шкоди зокрема, що неправомірними діями ОСОБА_5 дійсно була завдана потерпілому ОСОБА_9 моральна шкода, яка полягала у душевних стражданнях, яких останній зазнав у зв'язку із втратою члена родини, рідної людини, батька.
Судом першої інстанції всебічно і повно досліджені обставини щодо вказаного цивільного позову, пред'явленого потерпілим ОСОБА_9 , та відповідно до ст. 1167, ч. 2 ст. 1168 ЦК України, обґрунтовано визнано можливим його задовольнити.
З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, ступінь вини обвинуваченого ОСОБА_5 , який вчинив кримінальне правопорушення щодо особи похилого віку, який є батьком потерпілого ОСОБА_9 , розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого, визначено з урахуванням характеру та обсягу перенесених потерпілим страждань, оскільки він зазнав непоправної моральної шкоди, яка виражається в безповоротній втраті батька, переніс глибокі моральні страждання у вигляді відчуття горя та непоправної втрати, руйнування звичного способу життя, а тому підстав для зменшення цього розміру, колегія суддів не вбачає.
Враховуючи викладене, а також те, що відшкодування моральної шкоди має бути спрямовано на досягнення сатисфакції і не може бути джерелом збагачення позивача, апеляційний суд вважає, що розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції в сумі 1 000 000 гривень, з урахуванням глибини та тяжкості моральних страждань потерпілого, викликаних втратою рідного батька, є таким, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а відтак є достатнім, із чим погоджується апеляційний суд.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 не свідчать про явну несправедливість визначеного розміру відшкодування, у зв'язку з чим, підстав для його зменшення колегія суддів також не вбачає.
На переконання колегії суддів, рішення щодо задоволення цивільного позову є обґрунтованим і справедливим, підстав для зменшення визначеної судом першої інстанції суми моральної шкоди чи відмови в задоволенні цивільного позову, колегія суддів не вбачає, доводи апеляційної скарги не дають підстав для його зміни.
Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок є законним, обґрунтованим, а відтак, підстав для його зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2026 року у кримінальному провадженні № 12025041150000228, відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 185 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - у той же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4