Провадження № 11-кп/803/1753/26 Справа № 205/1323/26 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
19 травня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Західної окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу Новокадацького районного суду м. Дніпра від 31 березня 2026 року про задоволення клопотання засудженого та заміну невідбуту частину покарання у вигляді позбавлення волі, на більш м'яке у вигляді обмеження волі, відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вільногірськ Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, який проходив військову службу на посаді оператора-топогеодезиста 1-го мінометного взводу 2-1 мінометної батареї 1-го механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , раніше судимого:
- 12 березня 2024 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 5 ст. 407 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
засудженого ОСОБА_6
Ухвалою Новокадацького районного суду м. Дніпра від 31 березня 2026 року задоволено клопотання засудженого ОСОБА_6 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким та замінено засудженому ОСОБА_6 невідбуту частину покарання у вигляді позбавлення волі, призначеного вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2024 року за ч.5 ст. 407 КК України, на більш м'яке у вигляді обмеження волі на строк 10 місяців 15 днів.
Зараховано час слідування під вартою до виправного центру за правилами, передбаченими ст. 72 КК України, із розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що за вироком суду ОСОБА_6 на час розгляду клопотання відбув вже більше ніж 2/3 частини строку призначеного покарання, має заохочення, та дійшов висновку, що засуджений став на шлях виправлення, у зв'язку з чим йому може бути замінено невідбуту частину покарання у вигляді позбавлення волі строком 10 місяців 15 днів на обмеження волі на той самий строк.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання засудженого про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.
В обґрунтовування апеляційної скарги вказує, що за час відбування покарання, засуджений не працевлаштований, адміністрацією установи також не надано підтверджень працевлаштування останнього, що унеможливлює оцінку засудженого в частині його відношення до суспільно-корисної праці та залучення до неї взагалі.
Також звертає увагу, що судом не було враховано, що засуджений мав 4 судимості за вчинення умисних кримінальних правопорушень, за 2 з яких був звільнений на підставі ст. 75 КК України та у одному випадку звільнився умовно-достроково, однак у подальшому почав вчиняти умисні кримінальні правопорушення, що вказує на сталу злочинну спрямованість поведінки засудженого.
Крім цього зазначає, що згідно матеріалів, які характеризують засудженого, останній неодноразово порушував режим відбування покарання, за що три рази притягався до дисциплінарної відповідальності.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, засуджений ОСОБА_6 просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Заслухавши прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити з викладених в ній підстав, засудженого, який заперечував проти доводів прокурора та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України, рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Частиною 1 ст. 82 КК України передбачено, що невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м'яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким.
Частина 3 цієї статті встановлює, що заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
У п.п. 1,17 Постанови Пленуму Верховного Суду № 2 від 26 квітня 2002 року "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" зазначено, що заміна невідбутої частини покарання більш м'яким має сприяти досягненню мети, передбаченої ст. 50 КК України виправленню засудженого і запобіганню вчинення нових злочинів.
При вирішенні питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
За приписами ч. 6 КВК України, виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Отже, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливе лише за умови обов'язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності.
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_6 в місцях позбавлення волі перебуває з 14 травня 2024 року. Під час утримання в ДУВП № 4 порушень режиму відбування покарання не допускав, дисциплінарних стягнень не мав, заохочення не застосовувалися.
3 10 червня 2024 року відбуває покарання в ДУ «Дніпровська ВК № 89», де мав дисциплінарні стягнення, які погашені.
Згідно характеристики засудженого, на даний час останній характеризується позитивно, хоча офіційно не працевлаштований, але регулярно залучається та бере активну участь у роботах з благоустрою установи, за що отримав два заохочення, що в свою чергу свідчить про залучення засудженого до суспільно-корисної праці. До виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться сумлінно, не допускає порушень вимог пожежної безпеки та безпеки праці. Бере участь у реалізації програми диференційованого виховного впливу за темою: «Правова просвіта», заняття відвідує регулярно, робить належні висновки. За характером спокійний, товариський, працьовитий.
Із встановлених вище обставин вбачається, що в поведінці ОСОБА_6 спостерігаються позитивні тенденції і така поведінка засудженого є стабільною протягом тривалого строку відбування покарання, що свідчить про сталість процесу становлення його на шлях виправлення.
Доводи прокурора щодо неможливості заміни покарання на більш м'яке ґрунтуються лише на констатації попередніх судимостей засудженого, що не є слушним, оскільки дані обставини не мають вирішального значення, під час врахування обставин, визначених ч. 3 ст. 82 КК України.
Твердження прокурора щодо непрацевлаштування ОСОБА_6 також не слугують безумовною підставою для відмови в задоволенні клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, з огляду на те, що відповідно до положень закону, під час розгляду питання в порядку вимог ст. 82 КК України, серед іншого необхідно з'ясувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях виправно-трудової установи, наявність чи відсутність стягнень та заохочень.
Наведені вище позитивні зрушення в поведінці ОСОБА_6 свідчать про його сумлінне ставлення до виправлення, що слушно зазначено і судом першої інстанції.
Також, колегія суддів зважає на те, що заміна невідбутої частини покарання більш м'яким має сприяти досягненню мети, передбаченої ст. 50 КК України, а саме не тільки карі, а й виправленню засудженого і запобіганню вчиненню нових злочинів.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що засуджений ОСОБА_6 своїм ставленням до вчиненого, правослухняною поведінкою під час відбування покарання, участю в програмі виховного впливу, підтриманням добрих стосунків з рідними, доводить, що став на шлях виправлення.
З огляду на викладене, оскаржувана ухвала суду є законною та обґрунтованою, а апеляційна скарга прокурора такою, що задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Західної окружної прокуратури ОСОБА_5 , - залишити без задоволеня.
Ухвалу Новокадацького районного суду м. Дніпра від 31 березня 2026 року про задоволення клопотання засудженого ОСОБА_6 та заміну невідбуту частину покарання у вигляді позбавлення волі, на більш м'яке у вигляді обмеження волі, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4