Провадження № 11-кп/803/1094/26 Справа № 207/6349/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
19 травня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 на вирок Південного районного суду міста Кам'янського від 03 грудня 2025 року у кримінальному провадженні № 12024041780001087 відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середню освіту, не працюючого, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину 2014 року народження, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 14 грудня 2020 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 309 КК України. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. 30 травня 2023 року звільнений по відбуттю строку покарання,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
потерпілого ОСОБА_9
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_5
Вироком Південного районного суду міста Кам'янського від 03 грудня 2025 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначено йому покарання у виді 08 (восьми) років позбавлення волі.
Вирішено питання речових доказів та судових витрат.
Цим вироком ОСОБА_6 визнано винним за наступних обставин.
Згідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України, в зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Зазначений Указ затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, Указом від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX, Указом від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX, Указом від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 року № 2500-IX, Указом від 07.11.2022 № 757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 № 2738-IX, Указом від 06.02.2023 № 58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX, Указом від 01.05.2023 № 254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 № 3057-IX, Указом від 26.07.2023 № 451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 № 3275-IX, Указом від 06.11.2023 № 734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 № 3429-IX, Указом від 06.05.2024 № 271/2024, затвердженим Законом України від 08.05.2024 року № 3684-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, затвердженим Законом України від 29.10.2024 року № 4024-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.
ОСОБА_6 , будучи особою, раніше судимою за злочини проти власності, маючи не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, належних висновків для себе не зробив та повторно вчинив новий злочин проти власності за наступних обставин.
Так, 26.11.2024 року приблизно о 15 годині 10 хвилин, ОСОБА_6 знаходився біля будинку 41 по вул. Дунайській в м. Кам'янське, де побачив раніше йому незнайомого ОСОБА_9 , у якого при собі була чоловіча сумка з майном вдягнута через плече. В цей час у ОСОБА_6 виник протиправний умисел, спрямований на відкрите викрадення майна потерпілого ОСОБА_9 , а саме зазначеної чоловічої сумки із її вмістом.
Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з метою особистого збагачення, керуючись корисливим мотивом та корисливою метою, ОСОБА_6 прослідував за потерпілим ОСОБА_9 до будинку АДРЕСА_2 , де 26.11.2024 року приблизно о 15.20 годин, обійшов потерпілого спереду та знаходячись навпроти нього, діючи відкрито, правою рукою зірвав з плеча ОСОБА_9 чоловічу сумку, яка для потерпілого майнової шкоди не представляє та в якій знаходилося майно, а саме: мобільний телефон HUAWEI Y6p, модель MED-LX9N, імеі: НОМЕР_1 , імеі: НОМЕР_2 , вартістю 2058,50 грн., який знаходився в чохлі-бампері з сім картами мобільного оператора ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_3 , мобільного оператора ТОВ «лайфселл» № НОМЕР_4 , чохол та сім карти майнової шкоди для потерпілого не представляють; грошові кошти в сумі 500 грн.; пенсійне посвідчення № НОМЕР_5 від 15.01.2013, серія НОМЕР_6 виданий на ім'я ОСОБА_9 , майнової шкоди для потерпілого не представляє; банківська карта «Ощадбанку» № НОМЕР_7 та банківська карта «Райфайзенбанк» № НОМЕР_8 , видані на ім'я ОСОБА_9 , які майнової шкоди для потерпілого не представляють; окуляри для корекції зору у кейсі, які майнової шкоди для потерпілого не представляють, а всього спричинив ОСОБА_9 майнової шкоди на загальну суму 2558,50 грн.
Заволодівши викраденим майном, ОСОБА_6 з місця вчинення кримінального правопорушення втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_9 майнової шкоди на вищезазначену суму.
Дії ОСОБА_6 кваліфіковані судом за ч. 4 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабежі), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
В апеляційній скарзі:
- захисник ОСОБА_5 просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким виправдати засудженого ОСОБА_6 , за відсутності в його діях складу злочину за ч. 4 ст. 186 КК України, а кримінальне провадження закрити.
В обґрунтування вказує, що при ухваленні вироку по справі судом першої інстанції було неповно та не всебічно досліджені докази з точки зору достатності та взаємозв'язку, а обвинувачення засудженого ОСОБА_6 сформульовано на припущеннях без наявності переконливих доказів вчинення засудженим злочину, зважаючи на наступне.
Вказує, що обвинувачення базується в тому числі на показах потерпілого, який при судовому розгляді справи надав досить суперечливі та нечіткі покази, а саме: при допиті у суді він зазначив, що 26.11.2024 особа, яка заволоділа його речами була одягнена у речі чорного кольору, але згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 26.11.2024 ОСОБА_6 був одягнений у штани синього кольору, кросівки сірого кольору, куртку та шапку чорного кольору.
Вказує, що у протоколі місця події від 27.11.2024, який проводився за участю потерпілого ОСОБА_9 зазначено, що «проведеним оглядом встановлено: огляд проводився на ділянки місцевості, яка розташована на відстані 0,5 м від ділянки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 …», аналогічна адреса зазначена і у додатках до зазначеного протоколу, але в обвинувальному акті (в порядку ст. 338 КПК України) від 24.04.2025, в якому відповідно до ст. 291 КПК України викладаються фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, зазначено, що « ОСОБА_6 прослідував за потерпілим ОСОБА_9 до будинку АДРЕСА_2 ».
Зазначає, що слідчий експеримент від 29.11.2024, проведений за участю потерпілого ОСОБА_9 також проводився за адресою: АДРЕСА_3 , що зафіксовано у протоколі, що також не відповідає встановленим обставинам справи, викладеним в обвинувальному акті.
Також захисник звертає увагу, що суд першої інстанції не взяв до уваги факт того, що потерпілий ОСОБА_9 при зверненні із заявою до органів поліції за номером екстреного виклику «102» зазначив, що невстановлена особа зірвала з нього лише сумку через плече, чим завдала матеріальних збитків, також зазначено, що він був нетверезим. При цьому, потерпілим не було зазначено щодо грабежу мобільного телефону «HUAWEI Y6p», модель MED-LX9N кольором Phontom Purple, імеі: НОМЕР_1 .
Вказує, що свідок сторони обвинувачення ОСОБА_10 , який був допитаний у суді, в своїх показах жодним чином не зазначив про причетність ОСОБА_6 .
Крім цього, захисник зазначає, що в даному кримінальному провадженні взагалі відсутні докази, що засуджений ОСОБА_6 заволодів майном потерпілого, в тому числі відсутній висновок судової дактилоскопічної експертизи або іншої експертизи, які б підтверджували, наявність слідів рук засудженого на місці події та наявність слідів папілярних візерунків, слідів пальців руки на мобільному телефоні потерпілого.
Заслухавши обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити, думку прокурора та потерпілого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги захисника та просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Так, відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і мотивованим. Законним є рішення, постановлене компетентним судом згідно норм матеріального права із дотриманням вимог кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За приписами ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Досліджені судом першої інстанції та покладені в основу вироку докази беззаперечно вказують на вину ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану.
При цьому, доводи захисника ОСОБА_5 в апеляційній скарзі щодо незаконності та необґрунтованості вироку суду, не знайшли свого підтвердження при перегляді вироку.
Так, за наданими безпосередньо у суді першої інстанції показами потерпілого ОСОБА_9 , останній підтвердив фактичні обставини справи викладені в обвинувальному акті. Зазначив, що саме ОСОБА_6 зірвав з нього сумку та викрав його майно, яке там знаходилось.
Також, судом першої інстанції було безпосередньо досліджено протокол пред'явлення особи для впізнання від 26 листопада 2024 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_6 як особу, яка відкрито викрала його майно.
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 29 листопада 2024 року, за участю потерпілого ОСОБА_9 , останній пояснив та показав у який спосіб та за яких обставин у нього було викрадено майно.
Підстави для недовіри або сумнівів щодо особи потерпілого, а також правдивості та об'єктивності свідчень цієї особи, відсутні.
Крім того, судом першої інстанції також було допитано свідка ОСОБА_10 , який пояснив, що 26 листопада 2024 року у вечірній час, він зустрів ОСОБА_6 , який попросив його закласти мобільний телефон у ломбард. В приміщенні ломбарду, він разом з ОСОБА_6 заклав на своє ім'я телефон і грошові кошти передав ОСОБА_6 .
Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання від 26 листопада 2024 року, свідок ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_6 як особу, яка просила його закласти в ломбард мобільний телефон.
Крім цього, судом також було досліджено протоколом огляду речей від 27 листопада 2024 року, згідно якого було оглянуто мобільний телефон HUAWEI Y6p, модель MED-LX9N, який належить потерпілому ОСОБА_9 .
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання від 26 листопада 2024 року, свідок ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_6 як особу, яка просила його закласти в ломбард мобільний телефон.
Згідно протоколу огляду речей від 28 листопада 2024 року, було оглянуто відеозапис з камер спостереження Ломбарду.
У відповідності до висновку судової товарознавчої експертизи № 4107 від 28 листопада 2024 року, ринкова вартість мобільного телефону HUAWEI Y6p, модель MED-LX9N, станом на 26.11.2024 року складає 2058,50 грн.
Таким чином, надані потерпілим та свідком ОСОБА_10 покази у суді першої інстанції узгоджуються між собою і дослідженими доказами, наявними в кримінальному провадженні та не мають суттєвих суперечностей. Наявність даних або доказів, які б свідчили про неправдивість їх показів, колегією суддів не встановлено.
Що стосується стверджень захисника про суперечливі та нечіткі покази потерпілого, з посиланням на те, що при допиті у суді потерпілий зазначив, що особа, яка заволоділа його речами була одягнена у речі чорного кольору, але згідно протоколу затримання особи, ОСОБА_6 був одягнений у штани синього кольору, кросівки сірого кольору, куртку та шапку чорного кольору, то з цього приводу слід зазначити, що єдиною відмінністю, за версією захисту, є сині штани ОСОБА_6 , однак інший одяг останнього під час затримання був чорного кольору, як про це і зазначав потерпілий.
На думку колегії суддів, синій колір штанів, на той момент підозрюваного ОСОБА_6 , має темний відтінок, який потерпілий міг сприйняти як чорний колір, що в даному випадку не є суттєвою відмінністю з огляду на те, що за усіма іншими ознаками одягу ОСОБА_6 , останній відповідає ознаками особи, які заволоділа майном потерпілого ОСОБА_9 .
Посилання захисника на розбіжність у зазначенні адреси місця вчинення кримінального правопорушення також не є суттєвою, оскільки зазначення в обвинувальному акті не повного номеру будинку, є технічною помилкою, як про це і вказав місцевий суд. При цьому слід звернути увагу, що мова йде про один і той же самий будинок та, відповідно, ділянку місцевості, оскільки на це прямо вказують досліджені судом першої інстанції протоколи слідчих дій.
Твердження захисника про те, що свідок ОСОБА_10 в своїх показах не зазначив про причетність ОСОБА_6 також не приймаються до уваги, оскільки покази даного свідка засвідчують саме факт реалізації викраденого майна обвинуваченим ОСОБА_6 та мають враховуватись в сукупності з іншими доказами.
Щодо зауважень захисника в тій частині, що в даному кримінальному провадженні відсутній висновок судової дактилоскопічної експертизи або іншої експертизи, які б підтверджували, наявність слідів рук засудженого на місці події та наявність слідів папілярних візерунків, слідів пальців руки на мобільному телефоні потерпілого, то такі зауваження не є достатньо обґрунтованими, оскільки досліджених у кримінальному провадженні доказів є достатньо для доведення поза розумним сумнівом вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
В той же час, доводи сторони захисту про недоведеність відповідно до стандарту доказування поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_6 , не знайшли свого підтвердження в матеріалах провадження.
Належність та допустимість покладених в основу вироку доказів сумнівів не викликає. Висновки суду та оцінка доказів по справі, викладенні в оскаржуваному вироку з достатньою повнотою, не містять протиріч та не викликають сумнівів щодо правильності таких висновків, їх сукупність у взаємозв'язку є достатньою для висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а тому суд першої інстанції зробив об'єктивний і правильний висновок про винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Рішення суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_6 прийнято згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», який застосовується Європейським судом з прав людини (рішення «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року).
Не встановлено й істотних порушень кримінального процесуального закону, які б призвели до скасування вироку, при порушенні вказаного кримінального провадження, його розслідуванні та під час судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 про необхідність скасування вироку суду першої інстанції та виправдання обвинуваченого ОСОБА_6 , з посиланням на не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи, є безпідставними та спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції дотримався наведених вище вимог ст. ст. 50, 65 КК України та врахував особу винного, який раніше судимий, не працює, не одружений, за місцем проживання характеризується задовільно, в реєстрі у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, відсутність щирого каяття, обставини та тяжкість скоєного злочину, відповідно до вимог ст. 12 КК України.
Обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченого, судом першої інстанції не встановлено.
Таким чином, при призначенні покарання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, буде покарання у виді позбавлення волі в розмірі, наближеному до мінімального, встановленого санкцією ч. 4 ст. 186 КК України.
Такий вид і розмір покарання є достатнім для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
За загалом вище наведеного, підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 положень ст. 69 КК України, колегія суддів не знаходить.
Колегія суддів, також зважає на дотримання судом першої інстанції при призначенні покарання практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року).
Таким чином, з огляду на разом вищенаведене, судом першої інстанції ухвалено вирок, який є законним, обґрунтованим, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, в їх сукупності, взаємозв'язку і достатності, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи в повній мірі, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни вироку з тих мотивів, які наведені в апеляційній скарзі захисника, у зв'язку з чим в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а вирок суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Вирок Південного районного суду міста Кам'янського від 03 грудня 2025 року у кримінальному провадженні № 12024041780001087 відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченому, який перебуває під вартою, - у той же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4