Провадження № 33/803/1355/26 Справа № 171/85/25 Суддя у 1-й інстанції - Дудіков А. В. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.
21 травня 2026 року м. Кривий Ріг
Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю:
секретаря судового засідання Черняєвої С.П.,
захисника особи, яку притягнуто до
адміністративної відповідальності адвоката Ткаченко Є.В.,
апеляційну скаргу адвоката Ткаченко Є.В., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, визначених ст. 38 КУпАП, -
Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :
Постановою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 квітня 2026 року встановлено, згідно протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР №213320 від 05.01.2025 року що 05.01.2025 року о 12:40:00 годині с. Грушівка (Ленінське), по вул. Олександра Довженка, водій гр. ОСОБА_1 , керував ТЗ Мопед Хонда Діо, без ДНЗ, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкогольного сп'яніння, почервоніння очей, тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду в установленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на БК 799018. чим порушив п.2.5. ПДР - відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що впливають на швидкість реакції. Відповідальність передбачена ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги:
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
В апеляційній скарзі просить скасувати постанову Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 квітня 2026 року у справі №171/85/25 скасувати в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення. Прийняти нову постанову, якою: закрити провадження в справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП без встановлення вини особи.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що з вищевказаним рішенням у частині визнання особи винною не можна погодитись з огляду на наступне. Постанова суду першої інстанції у даній справі підлягає перегляду в апеляційному порядку, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.
Суд першої інстанції, встановивши наявність безумовної підстави для закриття провадження в справі у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, всупереч вимогам закону не обмежився припиненням провадження, а здійснив розгляд справи по суті, дослідив докази та дійшов висновку про винуватість особи. Такий підхід суперечить правовій природі інституту закриття провадження, передбаченого п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки у разі наявності зазначеної підстави суд позбавлений повноважень встановлювати обставини вчинення правопорушення та вирішувати питання вини особи.
Звертає увагу суду, що відповідно п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі підлягає закриттю у разі закінчення на момент її розгляду строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Зазначена норма є імперативною, та не передбачає будь-якої дискреції суду, зобов'язуючи його припинити провадження в справі незалежно від встановлених обставин, у тому числі без дослідження питання вини особи. Правова природа закриття провадження з цієї підстави полягає у відмові держави від подальшого здійснення провадження та притягнення особи до адміністративної відповідальності, що виключає необхідність та правомірність встановлення вини особи. Незважаючи на це, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вини особи, здійснив повноцінний розгляд справи по суті із дослідженням доказів та одночасно закрив провадження у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Додатково звертає увагу суду, що з урахуванням системного аналізу зазначених вище норм, приймаючи до уваги, що на час розгляду справи сплинув строк накладення адміністративного стягнення, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП.
Позиції сторін в суді :
В судовому засіданні захисник Ткаченко Є.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі, просила її задовольнити з підстав наведених в ній. Не заперечувала проти розгляду апеляційної скарги за відсутності належним чином повідомленого ОСОБА_1 про місце, день та час судового розгляду.
Висновки суду:
На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 05.01.2025 о 12:40:00 у с. Грушівка (Ленінське), по вул. Олександра Довженка, керував ТЗ Мопед Хонда Діо, без ДНЗ, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкогольного сп'яніння, почервоніння очей, тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду в установленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на БК 799018. чим порушив п.2.5. ПДР - відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, які впливають на швидкість реакції. Відповідальність передбачена ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Апеляційним судом встановлено, що, вказані вимоги закону суд першої інстанції виконав належним чином і оскаржене рішення ґрунтується на положеннях процесуального та матеріального закону.
Суд апеляційної інстанціїї зазначає, що на відео відображено події правопорушення, послідовно та безперервно зафіксовано: керування ОСОБА_1 транспортним засобом; виявлення та оголошення у останнього ознак алкогольного сп'яніння та його відмову від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення повністю доведена матеріалами справи, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №213320 від 05.01.2025; направленням на огляд від 05.01.2025; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння; довідкою, згідно з якою ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія, до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП не притягувався; рапортом інспектора СРПП ВП №10 КРУП ГУНП Васецького А.; відеофайлами з нагрудної бодікамери та службового відеореєстратора.
Вище перелічені докази узгоджуються між собою, будь-яких сумнівів у їх належності, допустимості не має, оскільки ОСОБА_1 за наявності ознак алкогольного сп'яніння, керував транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, тому в його діях вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає стягнення з водіїв штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік для водіїв, а також штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для інших осіб.
Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.
В апеляційній скарзі захисник ставить тільки питання про те, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ст. 38, п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП та закриваючи провадження у справі з вказаної підстави, визнав ОСОБА_1 винуватим, чим на думку апелянта, порушив вимоги процесуального закону.
З такими доводами апеляційної скарги апеляційний суд погодитись не може, з огляду на наступне.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При вирішенні питання чи потрібно встановлювати вину та фактичні обставини вчиненого правопорушення при закритті провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП слід застосовувати системний аналіз положень КУпАП, зокрема зміст і мету відповідних норм.
Так, стаття 9 КУпАП дає визначення поняттю адміністративного правопорушення (проступку) як протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Слід зауважити, що винність (у формі умислу або необережності) є обов'язковим елементом складу адміністративного правопорушення.
Разом з цим, стаття 17 КУпАП визначає обставини, які виключають адміністративну відповідальність і визначає їх як перебування особи у стані крайньої необхідності, необхідної оборони або у стані неосудності.
Крім того, статтею 22 КУпАП передбачена можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення з обмеженням усним зауваженням на її адресу.
Також стаття 24-1 КУпАП передбачено за вчинення адміністративних правопорушень застосування заходів впливу до неповнолітніх у вигляді зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; попередження; догани або сувора догани; передачі неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання, що не являється накладенням адміністративного стягнення.
Стаття 247 КУпАП передбачає виключний перелік підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, який включає в себе: відсутність події і складу адміністративного правопорушення; недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
При цьому, підстави, передбачені у пунктах 1-4 ч. 1 ст. 247 КУпАП відносяться до реабілітуючих підстав закриття провадження, а тому закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з цих підстав вказує на невинуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, за який вона притягалася до відповідальності.
Підстави, передбачені у пунктах 5-9 ч. 1 ст. 247 КУпАП відносяться до нереабілітуючих підстав, оскільки підлягають застосуванню до осіб, які вчинили адміністративні правопорушення.
Положеннями статті 284 КУпАП, якою визначені види постанов по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до яких орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
При цьому частиною 2 ст. 284 КУпАП розширюється перелік підстав для закриття провадження у справі і, відповідно, передбачаються додаткові підстави, а саме при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Отже, законодавцем передбачено можливість закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у випадках, коли особа не вчиняла адміністративне правопорушення або невинувата у його вчиненні, а також у випадку, коли особа винувата у вчиненні адміністративного правопорушення, але існують інші підстави для не накладення на неї адміністративного стягнення.
Як зазначено вище, такі підстави закриття провадження умовно розділяють на реабілітуючі або нереабілітуючі підстави.
Крім того, відповідно до статті 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вчинення адміністративного правопорушення в деяких випадках тягне за собою виникнення цивільно-правових правовідносин, наприклад, пов'язаних із стягненням шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням або поновленням у правах тощо.
Не встановлення вини особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, рівно як і не встановлення відсутності вини, може значно ускладнити або навіть зробити неможливим подальший розгляд цивільно-правового спору, пов'язаного з провадженням у справі про адміністративне правопорушення.
Крім того, законодавцем розрізняється поняття «особа, яка вчинила адміністративне правопорушення» і «особа, яка піддавалася адміністративному стягнення». Неналежне застосування цих схожих, але все ж таки різних за своєю суттю понять може призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на те, що закінчення строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП являється нереабілітуючою підставою закриття справи про адміністративне правопорушення, така підстава не може бути застосована до осіб, які не вчиняли адміністративного правопорушення, або їх вина у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена у встановленому законом порядку. До таких осіб слід застосовувати реабілітуючі підстави закриття справи, передбачені п.п. 1-4 ст. 247 КУпАП.
Отже, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, у будь-якому разі, суди (судді) мають забезпечити всебічне, повне та об'єктивне дослідження всіх обставин, передбачених статтею 280 КУпАП.
Судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення та його закінчення не обтяжений строками, визначеними ст. 38 КУпАП, а передбачений ст. 277 КУпАП, що є гарантією всебічного, об'єктивного і повного з'ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення справи.
Таким чином, закриваючи справу у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення (на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП) і не встановлюючи фактичні обставини, зокрема вину особи та інші обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, суд фактично відмовляється від здійснення своєї основної функції - здійснення правосуддя.
Таким чином, системний аналіз норм КУпАП вказує на те, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП можливо виключно у разі встановлення винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Крім того, суди, які закривають провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, посилаючись на відсутність повноважень на встановлення фактичних обставин справи (через закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП), все одно встановлюють певні фактичні обставини, такі як час вчинення правопорушення, час виявлення правопорушення та час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, за вимогами ст. 280 КУпАП потрібно встановлювати всі обставини, передбачені цією статтею, зокрема вину особи, перевіряти правильність правової кваліфікації її дій, чи підлягає вона взагалі відповідальності та ін., оскільки в протилежному випадку, судове рішення про закриття провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП (яка є нерабілітуючою підставою) може порушити права особи, в діях якої відсутній склад правопорушення, відсутні докази її вини чи навіть події правопорушення. В таких випадках особа розраховує на судове рішення, яким вона буде реабілітована, яким буде визнана невинуватою, тобто на закриття провадження з реабілітуючих підстав.
Закрити провадження з нереабілітучих підстав або звільнити від відповідальності, можливо лише винувату особу в діях якої є склад правопорушення, в іншому випадку прийняття такого рішення є свавільним.
З огляду на це, а також на репресивно-каральну та запобіжно-виховну функції адміністративної відповідальності, суддя при розгляді справи має встановити об'єктивні обставини адміністративного правопорушення, дослідити всі наявні докази у порядку встановленому КУпАП та дати їм належну оцінку і прийти до висновку про винуватість або невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Таким чином, при розгляді справи судом першої інстанції порушень вимог статей 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції, з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді апеляційним переглядом не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку про залишення оскарженої постанови суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Апеляційну скаргу адвоката Ткаченко Є.В. подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП провадження у справі закрити у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, визначених ст. 38 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г.А. Гришин