Справа № 676/4003/26
Номер провадження 2-з/676/30/26
21 травня 2025 року Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області у складі головуючої судді Пилипенко І.О., за участю секретаря судового засідання Райтаровського В.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову,
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову, посилаючись на те, що він є власником нежилого приміщення (виробництво м?ясних виробів) з фірмовим магазином загальною площею 905,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вказане приміщення знаходиться на земельній ділянці площею 2 793,0 кв.м., яка перебуває в оренді. Між ОСОБА_1 та АТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», був укладений кредитний договір N? 11274353000 від 21 грудня 2007 року. В забезпечення виконання зобов?язань за кредитним договором N? 11274353000 від 21 грудня 2007 року ОСОБА_1 та банк уклали іпотечний договір N? 4383-А від 21 грудня2007 року. Відповідно до умов іпотечного договору в іпотеку було передано нерухоме майно: нежиле приміщення (виробництво м?ясних виробів) з фірмовим магазином, загальною площею 905,7 кв.м. В подальшому, 12 грудня 2011 року банк відступив ТОВ «Кей-Колект» згідно із договором факторингу N? 1 та договору про відступлення прав за іпотечним договором свої права вимоги до відповідача за зобов?язаннями по кредитному договору N? 11274353000 від 21 грудня 2007 року та іпотечним договором N? 4383-А від 21 грудня 2007 року. Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 10 березня 2016 року, ухвалено в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Кей-Колект» за кредитними договорами, укладеними між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 : N? 11045062000 від 25 вересня 2006 року в сумі 13290.94 долари США, що еквівалентно 281 193,38 грн.; N? 11274353000 від 21 грудня 2007 року в сумі 327 191 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, зазначений в іпотечному договору за №4383-А від 21 грудня 2007 року, шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки у межах процедури виконавчого провадження та встановити початкову ціну предмету іпотеки в сумі 9 435 583 грн.
Станом на дату звернення із вказаною заявою, він користується вищевказаним приміщенням, сплачує орендну плату за земельну ділянку. Однак нещодавно, стало відомо, що вказане приміщення було відчужено на користь третіх осіб, всупереч його волі, а саме, 29 лютого 2016 року приватним нотаріусом КМНО м. Київ Кобелєвою А.М. було посвідчено договір купівлі продажу, серія та номер: 25, внаслідок чого власником вказаного приміщення стало ТОВ «СЕНТОЗА ІСТЕЙТ» (код ЄДРПОУ 39797042). У відповідності з умовами договору іпотеки позасудова передача предмету іпотеки у власність іпотекодержателю здійснюється лише в добровільному порядку та за згодою сторін на підставі складання окремого договору. Разом з тим, під час відчуження вищевказаного нежилого приміщення, окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя щодо добровільної передачі іпотекодавцем спірного майна у власність ТОВ «СЕНТОЗА ІСТЕТ» укладено не було, ОСОБА_1 , як іпотекодавець не надавав своєї згоди на передачу предмета іпотеки у власність іпотекодержателю чи іншим особам, а тому були відсутні підстави для здійснення нотаріусом держаної реєстрації права власності на спірний об?єкт за ТОВ «СЕНТОЗА ІСТЕЙТ».
Жодних повідомлень/вимог про укладення чи надання згоди на укладення
вищевказаного договору йому не надходило. В подальшому ТОВ «СЕНТОЗА ІСТЕЙТ» відчужила вищевказаний об?єкт на підставі договору купівлі-продажу від 30 квітня 2026 року на користь ТОВ «РЕЛАЙБУД» (код ЄДРПОУ 46396710).
Просить суд накласти арешт на нежиле приміщення, загальною площею 905,7 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Вивчивши заяву про забезпечення позову, суддя приходить до наступного.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до вимог ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Із долучених до заяви про забезпечення позову доказів слідує, що відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.01.2007 року витягу про реєстрацію права власності на нерухоме мано від 24.01.2007 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належало нежиле приміщення (виробництво м'ясних виробів) з фірмовим магазином, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 905,7 кв.м.
В забезпечення виконання зобов?язань за кредитним договором N? 11274353000 від 21 грудня 2007 року ОСОБА_1 та банк уклали іпотечний договір N? 4383- А від 21 грудня 2007 року. Відповідно до умов іпотечного договору в іпотеку було передано нерухоме майно: нежиле приміщення (виробництво м?ясних виробів) з фірмовим магазином, загальною площею 905,7 кв.м., що знаходиться за адресоюАДРЕСА_1 .
Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.05.2026 року №477981306 слідує, що 29 лютого 2016 року на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 25, приватним нотаріусом КМНО м. Київ Кобелєвою А.М. було посвідчено договір купівлі продажу, комплексу будівель, розташованого за адресою АДРЕСА_1 . Власником майна є ТОВ «Сентоза Істейт» (код ЄДРПОУ 39797042).
30 квітня 2026 року на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 761, приватним нотаріусом КМНО Довга К.А. було посвідчено договір купівлі продажу, комплексу будівель, розташованого за адресою АДРЕСА_1 . Власником майна є ТОВ «Релайбуд» (код ЄДРПОУ 46396710).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогам.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23), в свою чергу, вказано, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на майно (грошові кошти) лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Предметом вищевказаного позову з яким буде звертатися ОСОБА_1 є витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування запису про державну реєстрацію щодо спірного майна.
Таким чином, судом встановлено, що на підставі наявних у справі матеріалів вбачається майновий спір між сторонами, який виник внаслідок реєстрації за ТОВ «Сентоза Істейт» та в подальшому за ТОВ «Релайбуд» права власності на іпотечне майно, належне позивачу, і внаслідок цього позивачем будуть заявлені вимоги про витребування майна, визнання недійсними договорів та скасування запису про державну реєстрацію.
Відповідно до ст. 177, 178 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.
З огляду на викладене, невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне нерухоме майно, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення заявлених позовних вимог, оскільки майно може бути відчужене стороною відповідача у будь-який час або розпорядитися цим майном іншим чином.
Отже, обраний позивачем вид забезпечення позову - накладення арешту на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстроване за ТОВ «Релайбуд» є співмірним із предметом позову з яким має намір звернутися ОСОБА_1 - витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування запису про державну реєстрацію.
Разом з цим суд зазначає, що саме по собі накладення арешту на спірне майно без наміру власника його відчужити жодним чином не впливає на правовий статус майна і не впливає на права і законні інтереси такого власника.
Сторона відповідача не позбавлена можливості в порядку, передбаченому ст. 156, 158 ЦПК України, звернутися до суду з клопотанням про заміну заходу забезпечення позову або про скасування заходу забезпечення позову, в разі наявності підстав для цього.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 260, 353 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову- задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нежиле приміщення (виробництво м'ясних виробів) з фірмовим магазином, загальною площею 905,7 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Копію ухвали суду для виконання направити до відповідних компетентних органів.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені ст. 354 ЦПК України.
Суддя І.О. Пилипенко