Справа № 203/3732/23
Провадження № 1-кп/203/394/2024
08 травня 2026 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Соборного районного суду міста Дніпра кримінальне провадження № 42022040000000329 по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровська, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченої у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4
обвинуваченого у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_5
обвинуваченого у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 311 КК України,
В судовому засіданні приймали участь:
прокурор ОСОБА_6
обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
В провадженні Соборного районного суду міста Дніпра перебуває кримінальне провадження № 42022040000000329 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 311 КК України.
До суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , про повернення тимчасово вилученого майна.
Із змісту клопотання вбачається, що 30.09.2022 року слідчим третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державне бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, під час проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_11 та на той час була фактичним місцем проживання ОСОБА_3 , було виявлено, оглянуто та вилучено:
- мобільний телефон iPhone 13 Pro Max (IMEI НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 ) із сім-картою НОМЕР_3 , у кольоровому чохлі, який запаковано у сейф-пакет ДБР № S1026873;
- мобільний телефон iPhone 13 Pro (IMEI НОМЕР_4 , IMEI2 НОМЕР_5 ) із сім-картою НОМЕР_6 , у чохлі чорного кольору, який запаковано у сейф-пакет ДБР № B2021554.
Постановою слідчого ДБР ОСОБА_12 від 30.09.2022 року зазначені речі визнано речовими доказами. Арешт на них не накладено.
Захисник у клопотанні зазначає, що всі матеріали щодо ОСОБА_3 , за винятком протоколів негласних слідчих (розшукових) дій, були долучені прокурором та досліджені під час судового розгляду і на думку сторони захисту, вилучені мобільні телефони не мають доказового значення, не містять даних, які б підтверджували обставини, на які посилається сторона обвинувачення, а також щодо них не проводилися експертні дослідження під час досудового розслідування. У зв'язку з цим захисник вважає, що зазначене майно фактично не має ознак речового доказу та підлягає поверненню законному володільцю.
Обвинувачені та їхні захисники у судовому засіданні підтримали клопотання адвоката ОСОБА_7 , вважали його обґрунтованим і просили задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання сторони захисту, посилаючись на те, що вилучені мобільні телефони визнані речовими доказами відповідною постановою, а судовий розгляд кримінального провадження триває. На думку прокурора, на даний час зберігається необхідність у забезпеченні збереження вказаного майна, у зв'язку з чим клопотання сторони захисту є передчасним та необґрунтованим.
Суд, дослідивши матеріали клопотання та заслухавши учасників кримінального провадження приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 30.09.2022 року слідчим третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державне бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, під час проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_11 та на той час була фактичним місцем проживання ОСОБА_3 , було виявлено, оглянуто та вилучено:
- мобільний телефон iPhone 13 Pro Max (IMEI НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 ) із сім-картою НОМЕР_3 , у кольоровому чохлі, який запаковано у сейф-пакет ДБР № S1026873;
- банківські картки: АТ «А-Банк» № НОМЕР_7 (дійсна до 02/27); АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_8 (дійсна до 02/26); monobank № НОМЕР_9 (дійсна до 08/29); АТ «А-Банк» № НОМЕР_10 (дійсна до 01/24); АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_11 (дійсна до 09/22), які запаковано у паперовий конверт;
- мобільний телефон iPhone 13 Pro (IMEI НОМЕР_4 , IMEI2 НОМЕР_5 ) із сім-картою НОМЕР_6 , у чохлі чорного кольору, який запаковано у сейф-пакет ДБР № B2021554.
В подальшому, постановою слідчого ДБР ОСОБА_12 від 30.09.2022 року зазначені речі визнано речовими доказами.
Обшук проводився на підставі ухвали слідчого суддів в якій були визначені речі які підлягають відшуканню, серед яких зазначені і мобільні телефони.
Водночас, ні в клопотанні слідчого ні в ухвалі слідчого судді не зазначено індивідуальних ознак мобільний телефонів, а тому вилучені у обвинуваченої телефони набули статусу тимчасово вилученого майна і підлягали накладенню на них арешту, якщо сторона обвинувачення вважали, що їх збереження має важливе значення для кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або вилучений нею, підлягає якнайшвидшому поверненню законному володільцю, за винятком випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 КПК України.
Норми статей 160-166, 170-174 КПК України регламентують порядок тимчасового вилучення майна, визначення його процесуального статусу, а також підстави та порядок накладення арешту на таке майно.
Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України під час проведення обшуку слідчий має право оглядати та вилучати документи і речі, які мають значення для кримінального провадження, а також тимчасово вилучати майно. При цьому речі та документи, вилучені під час обшуку, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді про проведення обшуку, та не віднесені законом до предметів, вилучених з цивільного обігу, набувають статусу тимчасово вилученого майна.
Абзацом другим ч. 5 ст. 171 КПК України встановлено, що у разі тимчасового вилучення майна під час проведення обшуку або огляду на підставі ухвали слідчого судді клопотання про арешт такого майна має бути подане слідчим або прокурором протягом 48 годин з моменту вилучення. У разі неподання відповідного клопотання у встановлений законом строк таке майно підлягає негайному поверненню особі, у якої його було вилучено.
Відповідно до положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому законом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави або розумні підозри вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації, конфіскації як виду покарання чи застосовується для забезпечення цивільного позову або стягнення неправомірної вигоди.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, втрати, знищення, перетворення чи відчуження. Арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів, можливості спеціальної конфіскації, а також конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що таке майно відповідає критеріям речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України. У випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається за наявності достатніх підстав вважати, що майно підлягатиме спеціальній конфіскації.
При цьому заборона або обмеження користування чи розпорядження майном можуть бути застосовані виключно за наявності обставин, які підтверджують, що незастосування таких заходів може призвести до приховування, пошкодження, псування, втрати, знищення, використання, передачі або відчуження відповідного майна.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для повернення майна вилученого в ході обшуку, а саме, мобільного телефону iPhone 13 Pro Max (IMEI НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 ) із сім-картою НОМЕР_3 , суд встановив, що вказане майно дійсно належить ОСОБА_3 та постановою слідчого ДБР ОСОБА_12 від 30.09.2022 року було визнано речовим доказом, вилучене у обвинуваченої і арешт на нього не накладено.
Враховуючи викладене, досліджені матеріали справи та зміст пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання сторони захисту в частині повернення мобільного телефону iPhone 13 Pro Max (IMEI НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 ) із сім-картою НОМЕР_3 .
Такий висновок суду ґрунтується на тому, що зі змісту обвинувального акта не вбачається, що зазначений мобільний телефон використовувався як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а також відсутні дані про те, що вказане вказаний телефон містить відомості, без яких неможливе подальше здійснення судового розгляду або дослідження доказів у кримінальному провадженні, а також на нього не було накладено арешт, що зобов'язує слідчого повернути його в найкоротший термін.
Крім того, суд враховує, що подальше утримання зазначеного телефону створюватиме для власника непропорційний та надмірний тягар, особливо з урахуванням значного обсягу доказів, які підлягають дослідженню у даному кримінальному провадженні, а також тривалості судового розгляду, яка об'єктивно не може вважатися незначною.
Доводи прокурора про те, що вказаний мобільний телефон та номер телефону є засобом вчинення злочину і може підлягати спеціальній конфіскації, а тому не підлягає поверненню обвинуваченій, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених законом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, передбаченого Особливою частиною КК України.
Згідно з п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності чи інше майно були одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, а також у випадку, якщо вони використовувалися як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
Системний аналіз положень КК України свідчить про те, що спеціальна конфіскація за своєю правовою природою не є видом кримінального покарання, а належить до інших заходів кримінально-правового характеру, спрямованих на забезпечення публічного інтересу, усунення умов, що сприяли вчиненню кримінального правопорушення, та запобігання вчиненню нових протиправних діянь.
З огляду на те, що спеціальна конфіскація є заходом процесуального примусу, який обмежує право власності особи, при її застосуванні має бути забезпечено дотримання принципу справедливого балансу між інтересами суспільства та правами особи, щодо майна якої вирішується відповідне питання.
Обов'язок доведення наявності підстав для застосування спеціальної конфіскації покладається на сторону обвинувачення, яка повинна належним чином обґрунтувати, яке саме майно підлягає спеціальній конфіскації та з яких підстав.
Разом із тим, зі змісту обвинувального акта вбачається, що вказаний мобільний телефон не зазначений стороною обвинувачення як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а відтак не підпадає під ознаки, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України.
За таких обставин, враховуючи встановлені фактичні дані та відсутність належного обґрунтування необхідності подальшого утримання зазначеного майна, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання сторони захисту щодо повернення тимчасово вилученого майна, а саме мобільного телефону iPhone 13 Pro Max (IMEI НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 ) із сім-картою НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_3 .
Водночас суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ, наданий на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він був наданий. Така сторона зобов'язана забезпечити його належне зберігання у стані, придатному для подальшого використання у кримінальному провадженні.
Разом із тим, вирішуючи питання щодо наявності підстав для повернення тимчасово вилученого майна, а саме мобільного телефону iPhone 13 Pro (IMEI НОМЕР_4 , IMEI2 НОМЕР_5 ) із сім-картою НОМЕР_6 , у чохлі чорного кольору, судом встановлено, що зазначене майно належить ОСОБА_13 .
При цьому в ході дослідження обвинувального акта та інших матеріалів кримінального провадження встановлено, що вказаний мобільний телефон разом із відповідною сім-картою безпосередньо зазначені у змісті пред'явленого обвинувачення та фігурують у фактичних обставинах кримінального правопорушення, викладених стороною обвинувачення.
Суд вважає, що ОСОБА_3 не є власником вказаного телефону, а отже не має права звертатись з лопотання м про його повернення, а таким правом наділений виключно ОСОБА_13 .
Враховуючи викладене та керуючись 160-166, 170-174 КПК України, суд
Клопотання захисника ОСОБА_7 , який представляє інтереси ОСОБА_3 про повернення тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 42022040000000329 мобільного телефону iPhone 13 Pro Max (IMEI НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 ) із сім-картою НОМЕР_3 , у кольоровому чохлі та мобільний телефон iPhone 13 Pro (IMEI НОМЕР_4 , IMEI2 НОМЕР_5 ) із сім-картою НОМЕР_6 , у чохлі чорного кольору задовольнити частково.
Зобов'язати прокурора ОСОБА_6 повернути ОСОБА_3 мобільний телефон iPhone 13 Pro Max (IMEI НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 ) із сім-картою НОМЕР_3 .
В іншій частині клопотання захисника відмовити.
Ухвала окремому оскарженню на підлягає. Заперечення проти такої ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судові рішення, передбачені ст. 392 КПК України.
Повний текст ухвали буде оголошено 11 травня 2026 року о 17 годині 30 хвилин.
Суддя: ОСОБА_1