20 травня 2026 року
м. Київ
справа № 761/22582/23
провадження № 61-6532ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2026 року (повний текст постанови складено 13 квітня 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення боргу та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання інвестиційного договору недійсним,
14 травня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подала касаційну скаргу, через представника ОСОБА_2 ,на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2026 року.
На підставі касаційної скарги ОСОБА_1 не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження. Як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, у порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, у касаційній скарзі особою, яка подала касаційну скаргу, підставою, на якій подається касаційна скарга, указує пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 910/21935/17, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, від 01 липня 2021 року у справі № 917/549/20, від 03 листопада 2020 року у справі № 920/611/19, від 19 серпня 2020 року у справі № 915/1302/19, від 29 січня 2019 року у справі № 916/4644/15, від 27 липня 2022 року у справі № 910/7966/21, від 15 червня 2018 року у справі № 916/933/17, від 08 вересня 2021 року у справі № 915/857/20, від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, від 28 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 727/9352/17, від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
Разом з тим, на підставі касаційної скарги не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Посилаючись в касаційній скарзі як підставу касаційного оскарження судового рішення на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, особа, яка подала касаційну скаргу, не указує щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
З урахуванням викладеного, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу, а також докази надсилання її копій та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Окрім цього, як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви - 2023 рік) за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру стосовно судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви - 2023 рік) за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становила 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У частині третій статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах.
У цій справі за первісним позовом заявлено вимоги майнового характеру (стягнення з ОСОБА_1 гарантійної суми у розмірі 29 766 доларів США; стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 інвестиції в розмірі 10 000 доларів США та трьох процентів річних у розмірі 2 553,11 доларів США).
У цій справі за зустрічним позовом заявлено вимоги немайнового характеру (визнання недійсним інвестиційного договору від 27 лютого 2020 року № 27/02/ІД, укладеного між нею, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ).
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду фізичною особою ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У частині четвертій статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог за первісним позовом та відмову у задоволенні зустрічного позову, а саме за первісним позовом про стягнення 31 794,16 доларів США, за зустрічним позовом про відмову у задоволенні позову, а саме про визнання недійсним інвестиційного договору від 27 лютого 2020 року № 27/02/ІД, укладеного між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Таким чином, за подання касаційної скарги судовий збір за первісним позовом за вимогу майнового характеру, становить не менше 2 147,20 грн та не більше 26 840 грн, за подання касаційної скарги розмір судового збору за зустрічним позовом за вимогами немайнового характеру становить - 2 147,20 грн (1 073,60 грн * 200 %)
Відповідно до статті 6 Закону України «Про судовий збір»за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях
з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.
Таким чином, особі, які подала касаційну скаргу, необхідно надати суду квитанцію про сплату судового збору, відповідно до офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним Банком України на день сплати ОСОБА_5 судового збору.
Таким чином, ОСОБА_1 за вимогами майнового характеру - необхідно самостійно визначити розмір судового збору до офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним Банком України на день сплати судового збору та сплатити його у розмірі 200 % ставки, за первісним позовом, але не менше 2 147,20 грн та не більше 26 840 грн.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, за подання касаційної скарги немайнового характеру становить судовий збір підлягає сплаті у розмірі 1 717,76 грн (2 147,20 грн * 0,8%). За вимогами майнового характеру - необхідно самостійно визначити розмір судового збору та сплатити його у розмірі 200 % ставки до офіційного курсу гривні до іноземної валюти на день сплати судового зборуза первісним позовом, але не менше 1 717,76грн (2 147,20 грн * 0,8), та не більше 21 472 грн (26 840 грн * 0,8).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або сплачено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДР: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 260, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2026 року залишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. О. Дундар