19 травня 2026 року
м. Київ
Справа № 752/25574/21
Провадження № 61-3575ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами - Адміністратор пенсійних фондів «ДС-Фінанс» (далі - скаржник), інтереси якого представляє адвокат Дементьєв Тарас Михайлович (далі - адвокат),
на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2024 року
у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна Оселя 17/31А» (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідачка) про витребування майна і
1. У жовтні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив витребувати з чужого незаконного володіння відповідачки нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 :
- № 1012 загальною площею 14,2 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 870835480000, запис про право власності номер 38021638 від 3 вересня 2020 року;
- № 1031 загальною площею 51,6 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 870934080000, запис про право власності номер 38022022 від 3 вересня 2020 року;
- № 1041 загальною площею 55,3 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 870869280000, запис про право власності номер 38022289 від 3 вересня 2020 року (далі - нежитлове приміщення № 1041);
- № 1061 загальною площею 91,8 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 870536980000, запис про право власності номер 38022526 від 3 вересня 2020 року (далі - нежитлове приміщення № 1061);
- № 1062 загальною площею 138,5 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 870797380000, запис про право власності номер 38022808 від 3 вересня 2020 року (далі - нежитлове приміщення № 1062);
- № 1571 загальною площею 153,5 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 874045480000, запис про право власності номер 32928908 від 22 серпня 2019 року;
- № 1582 загальною площею 54,8 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 874150780000, запис про право власності номер 32929804 від 22 серпня 2019 року.
2. 12 жовтня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову.
3. 20 травня 2024 року Київський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою рішення суду першої інстанції скасував й ухвалив нове - про часткове задоволення позову: витребував із чужого незаконного володіння відповідачки на користь власників квартир і нежитлових приміщень будинку АДРЕСА_1 нежитлові приміщення № 1041, 1061 і 1062; відмовив у задоволенні інших вимог; стягнув із відповідачки на користь позивача 10 704,90 грн відшкодування судового збору, сплаченого за подання позовної заяви й апеляційної скарги.
4. 18 березня 2026 року адвокат в інтересах скаржника сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 8407/0/220-26 від 18 березня 2026 року), у якій просив скасувати зазначені судові рішення та скерувати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. 3 квітня 2026 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив без руху касаційну скаргу та встановив для усунення її недоліків десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали. Скаржник мав розрахувати розмір судового збору на підставі документів, які можуть підтвердити дійсну вартість семи спірних нежитлових приміщень, за формулою: (вартість спірних нежитлових приміщень х 1,5 %) х 200 % х 0,8, а за відсутності таких документів - сплатити судовий збір у максимальному розмірі: 2 270,00грн х 350 (максимальна ставка за подання юридичною особою позову майнового характеру) х 200 % х 0,8 = 1 271 200,00 грн.
6. 27 квітня 2026 року адвокат в інтересах скаржника сформував у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків касаційної скарги (вх. № 13307/0/220-25 від 28 квітня 2026 року), у якій пояснив, що скаржник не має можливості підтвердити вартість спірних нежитлових приміщень, а розмір судового збору представник скаржника розрахував з огляду на зміст оскарженої постанови апеляційного суду. До заяви додав платіжну інструкцію від 26 квітня 2026 року про сплату 13 433,60 грн.
7. 4 травня 2026 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою продовжив скаржнику на п'ять днів із дня вручення тієї ухвали строк на усунення недоліків касаційної скарги. Скаржник мав надати суду документ про сплату судового збору у розмірі, визначеному за законом та копії документів (договорів), які можуть підтвердити вартість семи спірних нежитлових приміщень.
8. 18 травня 2026 року адвокат в інтересах скаржника сформував у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків касаційної скарги (вх. № 15966/0/220-26 від 19 травня 2026 року). До заяви додав, зокрема, копії семи договорів купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень. Згідно з тими договорами вартість нежитлового приміщення № 1012 становить 14 200,00 грн, № 1031 - 51 600,00 грн, № 1041 - 55 300,00 грн, № 1061 - 91 800,00 грн, № 1062 - 138 500,00 грн, № 1571 - 153 500,00 грн, № 1582 - 54 800,00.
9. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.
9.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
9.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
9.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
9.4. Предметом спору є витребування майна. Ціна позову становить 559 700,00 грн, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (832 000,00 грн = 250 х 3 328,00 грн такого мінімуму, встановленого у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік»).
9.5. Скаржник у касаційній скарзі зазначив, що касаційна скарга стосується питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Мотивував тим, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права за подібних правовідносин, викладених у постановах Верховного Суду.
9.6. Верховний Суд вважає, що скаржник не обґрунтував фундаментальність питання права у цій справі для формування єдиної правозастосовної практики. Можливий вплив на самого скаржника бажаного для нього висновку щодо застосування норм права не підтверджує таку фундаментальність. Він не погодився з оскарженими судовими рішеннями. Однак це не означає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.
10. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
10.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
10.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
10.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
10.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує правомірну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
10.5. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є правомірною.
10.6. Скаржник подав касаційну скаргу на судові рішення, які за загальним правилом не можна переглянути у касаційному порядку. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За таких умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній правомірній меті та не порушують сутність права скаржника на доступ до суду.
Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами - Адміністратор пенсійних фондів «ДС-Фінанс» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2024 року у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишна Оселя 17/31А» до ОСОБА_1 про витребування майна.
2. Копію ухвали надіслати особі, яка подала цю скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддіД. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко