15 травня 2026 року
м. Київ
Справа № 461/5617/22
Провадження № 61-1243ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник), в інтересах якого діє адвокат Винниченко Михайло Петрович (далі - адвокат),
на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 10 липня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року за заявою скаржника про донарахування коштів на заборгованість до моменту виконання рішення суду
у справі за позовом скаржника до Галицького відділу Державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - відповідач) про стягнення інфляційних втрат, процентів, пені, відшкодування моральної шкоди і
1. У червні 2025 року скаржник звернувся до суду першої інстанції суду із заявою, в якій просив:
- відкрити провадження в порядку судового контролю;
- задовольнити заяву про донарахування на заборгованість до моменту виконання рішення Галицького районного суду міста Львова від 23 листопада 2022 року;
- стягнути з відповідача на користь скаржника 916 846,00 грн інфляційних втрат і трьох відсотків річних, які є різницею між 2 149 227,00 грн загальної суми боргу з інфляційними втратами та процентами річних і 1 232 381,00 грн фактично виплачених позивачеві коштів.
2. 10 липня 2025 року Галицький районний суд міста Львова постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у задоволенні заяви. Мотивував так.
- за змістом заяви скаржника йде мова не про вирішення питання, пов'язаного з виконанням рішення суду, яке набрало законної сили, а є спір про право;
- у разі задоволення цієї заяви буде фактично змінений зміст резолютивної частини рішення суду, що є порушенням норм процесуального права;
- вирішуючи процесуальні питання у порядку виконання судового рішення, суд не виходить за межі заявлених вимог і не вирішує питання, яке не було предметом дослідження під час розгляду суті спору, а лише конкретизує спосіб виконання рішення суду.
3. 29 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд ухваливпостанову, згідно з якою ухвалу суду першої інстанції залишив без змін. Мотивував так:
- ЦПК України передбачає такі основні процесуальні засоби забезпечення судом виконання рішень: роз'яснення судового рішення; судовий контроль за виконанням судового рішення; заміна сторони виконавчого провадження; поновлення пропущеного з поважних причин строку пред'явлення виконавчого листа до виконання; відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення; зміна чи встановлення способу і порядку виконання.
- вирішуючи процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень, суд не вирішує нові позовні вимоги, а лише конкретизує спосіб виконання рішення суду, вживає для такого виконання передбачені законом заходи;
- вимоги скаржника про донарахування у порядку статті 625 ЦК України інфляційних втрат і 3 % річних у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду не пов'язані з його виконанням, а є фактично новими майновими вимогами, які слід розглядати у позовному провадженні та не можна розглядати в порядку судового контролю чи вирішення процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень;
- вимоги про донарахування інфляційних втрат і відсотків на суму боргу на стадії виконання судового рішення не є ефективним способом захисту інтересів кредитора. Ці вимоги слід розглядати лише у порядку позовного провадження шляхом пред'явлення позову про стягнення відповідних сум.
4. 27 січня 2026 року поштою і 30 січня 2026 року через систему «Електронний суд» скаржник подав дві касаційні скарги, у яких просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду й ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви. Ці дві скарги є аналогічними за змістом, тому Верховний Суд розглядає їх як одну.
5. 13 березня 2026 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив без руху касаційну скаргу та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення копії тієї ухвали. Скаржник мав сплатити 665,60 грн судового збору.
6. 27 березня 2026 року адвокат в інтересах скаржника сформував у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків касаційної скарги (вх. № 9543/0/220-26 від 27 березня 2026 року). До заяви додав платіжну інструкцію № 644939 від 26 березня 2026 року про сплату 665,60 грн судового збору.
7. Скаржник у касаційній скарзі просив поновити йому строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року.
7.1. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 390 ЦПК України).
7.2. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).
7.3. 29 грудня 2025 року апеляційний суд ухвалив оскаржену постанову. Оскільки скаржник подав касаційну скаргу 27 січня 2026 року, тобто протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови апеляційного суду, він дотримав вимогу, передбачену частиною першою статті 390 ЦПК України. Тому немає підстав для задоволення клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
8. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 ЦПК України).
9. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга подана у визначений статтею 390 ЦПК України строк із дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У касаційній скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбаченої в останньому абзаці частини другої статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження.
Керуючись статтями 260, 261, 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року.
2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 10 липня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року за заявою ОСОБА_1 про донарахування коштів на заборгованість до моменту виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Галицького відділу Державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про стягнення інфляційних втрат, процентів, пені, відшкодування моральної шкоди.
3. Витребувати з Галицького районного суду міста Львова цивільну справу № 461/5617/22.
4. Роз'яснити відповідачу право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддіД. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко