06 травня 2026 року
м. Київ
Справа № 595/192/23
Провадження № 61-5116св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
доповідача - Ситнік О. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури Божка Олександра Сергійовича на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 02 жовтня 2024 року в складі суддіСодомори Р. О. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 березня 2025 року в складі колегії суддів Хоми М. В., Костіва О. З., Храпак Н. М.
у справі за позовом заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Бучацької міської ради Тернопільської області до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Гадз-Агро» про визнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки та
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2023 року заступник керівника Тернопільської обласної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Бучацької міської ради Тернопільської області до суду з позовом, у якому зазначив, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції (далі - ГУ НП) в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020210000000119 від 19 травня 2020 року за фактом зловживання посадовими особами Головного управління (далі - ГУ) Держгеокадастру у Тернопільській області службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших фізичних осіб, що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу (далі - КК) України.
У ході досудового розслідування здобуто дані, які вказують на те, що окремі земельні ділянки неправомірно вибули із власності держави.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області від 26 квітня 2019 року № 19-1334/14-19-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» надано дозвіл ОСОБА_4 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населеного пункту на території Бобулинської сільської ради Бучацького району Тернопільської області. Наказом від 27 червня 2019 року № 19-2113/14-19-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 та визначено надати ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 1,9767 га з кадастровим номером 6121281200:01:003:0001 із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності (землі запасу - пасовище) без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населеного пункту на території Бобулинської сільської ради Бучацького району Тернопільської області. 12 липня 2019 року за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на земельну ділянку.
30 серпня 2019 року на підставі договору дарування право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_3
10 грудня 2019 року здійснено реєстрацію права оренди цієї земельної ділянки, орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Бучачагрохлібпром», яке згодом змінило назву на ТОВ «Гадз-Агро».
Водночас, у ході здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 42020210000000119 встановлено, що ОСОБА_4 до ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області із письмовими заявам для отримання земельної ділянки не зверталась, підписи в заявах про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, заяві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та примірнику договору дарування земельної ділянки виконані не ОСОБА_4 , а іншою особою.
Отже, земельна ділянка, яка неправомірно вибула із власності держави та перебуває у власності ОСОБА_3 , підлягає поверненню.
Враховуючи поведінку Бучацької міської ради Тернопільської області у вигляді нездійснення захисту інтересів територіальної громади, наявні підстави, визначені у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), для пред'явлення цього позову прокурором. Просив суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області від 27 червня 2019 року № 19-2113/14-19-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки площею 1,9767 га з кадастровим номером 6121281200:01:003:0001 у власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності (землі запасу пасовище) на території Бобулинської сільської ради Бучацького району Тернопільської області (наразі - Бучацької територіальної громади Чортківського району Тернопільської області)
- витребувати у ОСОБА_3 та ТОВ «Гадз-Агро» земельну ділянку площею 1,9767 га з кадастровим номером 6121281200:01:003:0001, розташовану на території Бучацької територіальної громади Чортківського району Тернопільської області (колишньої Бобулинської сільської ради Бучацького району Тернопільської області) для ведення особистого селянського господарства на користь Бучацької міської ради Чортківського району Тернопільської області.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
02 жовтня 2024 року рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області в задоволенні позову відмовлено.
05 березня 2025 року постановою Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Бучацької міської ради Тернопільської області залишено без задоволення. Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 02 жовтня 2024 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що передача ОСОБА_4 спірної земельної ділянки відбулася з волі та за ініціативою останньої, з дозволу та за сприянням органу, уповноваженого від імені держави на розпорядження земельною ділянкою - ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області, що позивачем у межах заявленого позову не спростовано. Факт неправомірного набуття ОСОБА_4 права власності на спірну земельну ділянку, кадастровий номер 6121281200:01:003:0001, та вибуття цієї земельної ділянки з володіння власника поза його волею прокурором не доведений. Суди не встановили законних підстав для застосування статті 388 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України та витребування цієї земельної ділянки від добросовісного набувача ОСОБА_3 та користувача ТОВ «Гадз-Агро».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
15 квітня 2025 року перший заступник керівника Тернопільської обласної прокуратури Божко О. С. засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 02 жовтня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 березня 2025 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах:
- Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року в справі № 908/976/19, від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц, від 07 листопада 2018 року в справі № 488/6211/14-ц, від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц, щодо відповідності вимозі законності та пропорційності в право особи на мирне володіння майном;
- Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі № 638/6662/17, від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14-ц, Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 638/13219/15-ц, про те, що якщо у результаті прийняття рішення суб'єктом владних повноважень особа набула речове право на земельну ділянку, то вимога про визнання незаконним такого рішення та про його скасування стосується приватноправових відносин і є цивільно-правовим способом захисту права позивача;
- Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справах 477/2330/18, від 27 січня 2021 року в справі № 461/3675/17, про те, що докази, зібрані у межах кримінального провадження можуть використовуватися як докази в цивільних справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування;
- Верховного Суду від 10 липня 2019 року в справі № 686/23256/16-ц, від 05 лютого 2020 року в справі № 461/3675/17, від 25 березня 2021 року в справі № 752/21411/17, щодо оцінки висновку експерта в кримінальному провадженні як письмового доказу в цивільній справі;
- Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13, Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року в справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року в справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року в справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року в справі № 917/2101/17, про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та про реалізацію стандарту більшої переконливості.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки стосується безкомпенсаційної втрати державою землі. Вказує також, що касаційна скарга має виняткове значення для заявника, оскільки стосується захисту державних інтересів та задоволення суспільної потреби у відновленні законності під час вирішення суспільно значимого питання правомірності використання земель.
Прокурор вважає, що спірна земельна ділянка вибула з володіння Бучацької територіальної громади внаслідок вчинення злочинний дій, висновком експерта підтверджено, що підписи в заявах про надання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та примірнику договору дарування земельної ділянки виконані не ОСОБА_4 , а тому наявні підстави для застосування статті 388 ЦК України щодо витребування земельної ділянки від добросовісних набувачів ОСОБА_3 , ТОВ «Гадз-Агро». Надана при розгляді справи судом оцінка добросовісності дій набувачів, пропорційності втручання у їх право на мирне володіння майном не може бути безумовною підставою для висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог прокурора.
Доводи інших учасників справи
09 липня 2025 року ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому вказало, що повноваження щодо передачі у власність або користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах Тернопільської області покладені на ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області, яке 08 квітня 2019 року отримало заяву ОСОБА_4 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з долученими до неї копією паспорта та ідентифікаційного номера, викопіюванням з планово-картографічних матеріалів (публічної кадастрової карти) щодо бажаного місця розташування земельної ділянки. За результатами розгляду заяви та доданих документів, у зв'язку із відсутністю підстав щодо відмови в наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, видано наказ, яким надано дозвіл вказаній особі на розроблення документації із землеустрою.
Звернув увагу на те, що спеціалісти ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області, які здійснювали розгляд заяв громадян, зацікавлених у отриманні у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення, не були наділені повноваженнями перевіряти достовірність підписів осіб, якими подано відповідні заяви.
Вказаний наказ ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області є ненормативним правовим актом одноразового застосування, який вичерпав свої дію фактом його виконання, оскільки, внаслідок реалізації оскаржуваного наказу ОСОБА_4 у Державному реєстрі речових прав зареєстровано право власності на земельну ділянку.
22 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 подала до Верховного Суду додаткові пояснення в справі.
15 та 22 вересня 2025 року заступник керівника Тернопільської обласної прокуратури також подав до Верховного Суду пояснення в справі.
Частинами першою та другою статті 126 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Колегія суддів висновує, що зазначені додаткові пояснення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , які фактично є відзивом, та пояснення заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури, які фактично є доповненнями до касаційної скарги, подані поза межами строку, встановленого судом касаційної інстанції для їх подання. Поважних причин, які стали підставою для пропуску такого строку не вказано.
З огляду на зазначене колегія суддів залишає наведені вище додаткові пояснення без розгляду (пункти 50-53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 638/13683/15-ц; пункти 45-51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року в справі № 911/952/22).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
08 квітня 2019 року в ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області за вхідним номером № 3-2063/0/16-19 зареєстрована заява від імені ОСОБА_4 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності, яка розташована на території Бобулинської сільської ради Бучацького району Тернопільської області. На вказаній заяві міститься три підписи від імені заявника та зазначено відповідальних осіб, які здійснювали реєстрацію такої заяви.
Згідно з наказом начальника ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області ОСОБА_7 від 26 квітня 2019 року № 19-1334/14-19-СГ надано дозвіл ОСОБА_4 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу - пасовища), розташованої за межами населеного пункту на території Бобулинської сільської ради Бучацького району Тернопільської області.
Як вбачається з висновку про розгляд проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 28 травня 2019 року № 3704/82-19, складеного експертом державної експертизи В. Кудрявцевим, де розробником проєкту землеустрою виступає Державне підприємство «Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», а замовником - ОСОБА_4 , проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства площею 1,9767 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Бобулинської сільської ради Бучацького району Тернопільської області, відповідає вимогам чинного законодавства та відповідно до нього нормативно-правовим актам (т. 2, а. с. 92).
24 червня 2019 року в ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області за вхідним номером № З-3507/0/16-19 зареєстровано заяву від імені ОСОБА_4 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,9767 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (землі запасу, угіддя - пасовища) з кадастровим номером 6121281200:01:003:0001, яка розташована за межами населеного пункту на території Бобулинської сільської ради Бучацького району Тернопільської області.
На вказаній заяві міститься три підписи від імені заявника.
Згідно з наказом начальника ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області ОСОБА_7 від 27 червня 2019 року № 19-2113/14-19-СГ затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Бобулинської сільської ради Бучацького району Тернопільської області. Надано ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 1,9767 га (кадастровий номер 6121281200:01:003:0001) із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності (землі запасу - пасовище) без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населеного пункту на території Бобулинської сільської ради Бучацького району Тернопільської області. Вказано, що право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 6121281200:01:003:0001) виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Рішенням державного реєстратора відділу державної реєстрації Бучацької міської ради від 16 липня 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №47806387 вирішено провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна земельна ділянка з кадастровим номером 6121281200:01:003:0001 за суб'єктом ОСОБА_4 ; відкрити розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 12 липня 2019 року за реєстраційним номером 34968400, яку подала ОСОБА_4
30 серпня 2019 року укладено договір дарування земельної ділянки, посвідчений державним нотаріусом Бучацької державної нотаріальної контори Максимович Л. В., зареєстрований в реєстрі за № 1246, за яким ОСОБА_4 (дарувальник) передала обдаровуваній ОСОБА_3 безоплатно майно у власність, а саме земельну ділянку з кадастровим номером 6121281200:01:003:0001, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, площею 1,9767 га.
Із інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 16 січня 2023 року № 320263747 та від 07 лютого 2023 року № 322083727, земельна ділянка з кадастровим номером 6121281200:01:003:0001 площею 1,9767 га на праві власності належить ОСОБА_3 , підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48463572 від 30 серпня 2019 року, документи подані для державної реєстрації: договір дарування серія та номер 1246 від 30 серпня 2019 року, видавник: державний нотаріус Бучацької державної нотаріальної контори Максимович Л. В. Речове право ОСОБА_4 на вказану земельну ділянку припинено 30 серпня 2019 року. Номер запису про інше речове право: 34638063 від 10 грудня 2019 року, а саме право оренди земельної ділянки, згідно з яким орендодавець ОСОБА_3 надала, а орендар ТОВ «Бучачагрохлібпром» прийняло у строкове платне користування земельну ділянку для с/г потреб строком на 7 років з правом пролонгації; документи, подані для державної реєстрації: договір оренди землі, серія та номер: б/н, від 07 жовтня 2019 року, видавник: ТОВ «Бучачагрохлібпром» та ОСОБА_3 . Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50213693 від 13 грудня 2019 року.
Як вбачається з листа заступника начальника Управління Служби безпеки України (далі - УСБУ) в Тернопільській області - начальника відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю ОСОБА_6 , адресованого в.о. заступника прокурора Тернопільської області О. Божку 19 травня 2020 року № 69/14-1319, керуючись статтями 214, 216 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) України, направили рапорт про виявлення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України, вчиненого службовими особами ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області. Згідно з вказаним рапорту ст. о/у в ОВС 1 сектору ВБКОЗ УСБУ в Тернопільській області ОСОБА_10 отримано інформацію щодо незаконного відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності з боку начальника ГУ Деожгеокадастру в Тернопільській області ОСОБА_7 , тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України. Зокрема, ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді начальника ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області, виділив на підставних осіб вісімнадцять земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, зокрема із кадастровим номером 6121281200:01:003:0001, які в подальшому були перереєстровані на ОСОБА_3
19 травня 2020 року органом досудового розслідування внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020210000000119 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України. Зокрема, встановлено, що начальник ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області, зловживаючи службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди, здійснив незаконне заволодіння земельними ділянками, що спричинило тяжкі наслідки.
12 листопада 2020 року начальник СУ ГУНП в Тернопільській області В. Галевич звернувся із листом № 15558/19/2-2020 до начальника ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області з проханням організувати проведення перевірки, в ході якої перевірити законність дій працівників ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області під час виділення, зокрема, земельної ділянки із кадастровим номером 6121281200:01:003:0001, з посиланням на те, що згідно з допитом свідка ОСОБА_8 встановлено, що із заявою в ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області вона не зверталася.
У відповідь на вказаний лист начальник ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області Безкоровайний З. надіслав лист від 16грудня 2020 року № 10-19-0.181-913/90-20, в якому вказано, що ОСОБА_4 зверталась із заявою, до заяви додавався відповідний проєкт.
Слідчий СУ ГУНП в Тернопільській області Бачинська Г. звернулася із листом від 16 листопада 2020 року № 15556/9/2-2-22 до заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гетьман Л., в якому просила на підставі статей 40, 71, 93 КПК України організувати проведення перевірки, в ході якої перевірити законність дій державного нотаріуса Бучацького районного нотаріального округу Максимович Л. В. під час посвідчення та реєстрації, зокрема, договору дарування земельної ділянки із кадастровим номером 6121281200:01:003:0001.
Згідно відповіді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 14 грудня 2020 року № 6 104/7.4-20/7.4/2872 із пояснення, наданого державним нотаріусом Бучацької державної нотаріальної контори Максимович Л. В. вбачається, що 30 серпня 2019 року за реєстровим № 1246 посвідчено договір дарування земельної ділянки за кадастровим номером 6121281200:01:003:0001, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Для посвідчення вказаного договору дарування державним нотаріусом, згідно з вимогами статті 43 Закону України «Про нотаріат», глави 3 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, встановлено особи учасників правочину, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій, згідно поданих паспортів громадян України, копії яких долучено до відповідного наряду справ. Жодних сумнівів щодо поданих сторонами документів чи підозр щодо вищевказаних осіб у нотаріуса не виникало.
З інформаційних листів ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області від 09 та 16 листопада 2021 року у відповідь на запити слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області, вбачається, що надання земельної ділянки, зокрема з кадастровим номером 6121281200:01:003:0001, здійснювалося у порядку, визначеному статтею 118 Земельного кодексу (далі - ЗК) України. Наказ ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області від 26 квітня 2019 року № 19-1334/14-19-СГ підготувала Брагіна О., наказ ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області від 27 червня 2019 року № 19-2113/14-19-СГ підготував Ю. Нестроєвий . Заяви про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою за вказаними у листі кадастровими номерами земельних ділянок були подані особисто громадянами. Заяви про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою за вказаними у листі кадастровими номерами земельних ділянок були подані особисто громадянами. Прийом заяв на затвердження розробленої документації із землеустрою здійснювався через Центр надання адміністративних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до Закону України «Про адміністративні послуги».
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Гусятинська державна нотаріальна контора завела спадкову справу після смерті ОСОБА_4 , спадкоємцями якої є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
З інформаційного листа від 25 січня 2023 року № 1411-Ю/2023, наданого Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради на звернення ст. слідчого в ОВС СУ ГУНП Тернопільській області Гнатюка В., вбачається, що ОСОБА_4 у 2019 році не подавала заяву на затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до Центру надання адміністративних послуг в м. Тернополі.
Згідно з висновком експерта від 20 вересня 2021 року № СЕ-19/120-21/8585-ПЧ, наданим у межах досудового розслідування кримінального провадження № 42020210000000119, підписи в заяві про надання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 08 квітня 2019 року в графі «підпис», в заяві про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 2019 року в графі «підпис», заяві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 липня 2019 року № 34968400 в графі «підпис заявника» та примірнику договору дарування земельної ділянки від 30 серпня 2019 року № 1246 у графі «дарувальник», виконані не ОСОБА_4 , а іншою особою.
За даними Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 02 лютого 2023 року правонаступником юридичної особи Бобулинської сільської ради, код ЄДРПОУ 03875741, є Бучацька міська рада.
Досудове розслідування кримінального провадження від 19 травня 2020 року № 42020210000000119 не завершено.
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Тернопільська обласна прокуратура зверталася до Бучацького міського голови Тернопільської області Фреяка В. (лист від 08 серпня 2022 року № 15-384 вих.-22) з проханням надати інформацію про те, чи буде здійснюватися Бучацькою міською радою представництво інтересів територіальної громади в суді у спірних правовідносинах щодо визнання недійсним наказу Управління та повернення земельної ділянки у комунальну власність громади.
Згідно відповіді № 08-10/233, наданої Бучацьким міським головою В. Фреяком 19 серпня 2022 року, Бучацькою міською радою не буде здійснюватися представництво інтересів територіальної громади в суді у спірних правовідносинах щодо визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області та повернення земельної ділянки у комунальну власність громади, оскільки подання позовної заяви передбачає сплату судового збору, а у видатках бюджету Бучацької міської ради на 2022 рік такі витрати закладені в обмеженому розмірі. Враховуючи викладене, Бучацька міська рада просить здійснити представництво інтересів держави у спірних правовідносинах за фактом неправомірного отримання громадянами у власність земель сільськогосподарського призначення.
Із листа №15-81 вих-23 від 08 лютого 2023 року, адресованого Бучацькій міській раді, Тернопільська обласна прокуратура повідомила, що на підставі ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» Тернопільською обласною прокуратурою буде пред'явлено позов про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області та витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6121281200:01:003:0001 на користь територіальної громади.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Диспозитивність - це один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа має бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Спірні правовідносини стосуються правомірності набуття права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 1,9767 га з кадастровим номером 6121281200:01:003:0001 на території Бобулинської сільської ради Бучацького району Тернопільської області.
Відповідно до положень статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція)).
Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частини перша та третя статті 388 ЦК України).
Якщо законом установлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом (частина п'ята статті 12 ЦК України).
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга статті 328 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) сформульовано правовий висновок про те, що, розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України в поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи виснувати про наявність підстав для втручання в мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно із статтею 118 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Процедура державної реєстрації земельної ділянки визначена Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок № 1051).
Відповідно до пункту 107 Порядку №1051 (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.
Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється, зокрема, за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи (пункт 109 Порядку № 1051).
У пункті 110 Порядку № 1051 передбачено, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: 1) заява (у паперовій або електронній формі) про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; 2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації), у паперовій або електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про землеустрій»; 3) електронний документ.
Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.
До поземельної книги в паперовій формі додається засвідчена копія рішення, яке є підставою для внесення відомостей до неї (пункт 112 Порядку № 1051).
У пункті 113 Порядку № 1051 встановлено, що Державний кадастровий реєстратор в день отримання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносить відомості про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних зазначеного Реєстру до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.
Звертаючись до суду із позовом, заступник керівника Тернопільської обласної прокуратури послався на те, що у 2019 році ОСОБА_4 не зверталася особисто до ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області з метою одержання безоплатно у власність земельної ділянки, що на, думку прокурора, підтверджується: поясненнями ОСОБА_4 , наданими у ході розслідування кримінального провадження від 19 травня 2020 року № 42020210000000119; висновком експерта сектору почеркознавчих досліджень, технічного дослідження документів та обліку відділу криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ від 20 вересня 2021 року № СЕ-19/120-21/8585-ПЧ.
Надаючи оцінку протоколу допиту свідка ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, суди правильно зазначили, що такі докази не є беззаперечними, оскільки у зв'язку із смертю ОСОБА_4 такі показання не можуть бути безпосередньо перевірені судом під час розгляді цієї цивільної справи. А тому такий доказ може бути оцінений судом як письмовий доказ, у сукупності з усіма іншими наявними у справі доказами.
Зокрема, судами враховано, що заява ОСОБА_4 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зареєстрована в ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області 08 квітня 2019 року під № З-2063/0/16-19, а також 24 червня 2019 року під № З-3507/0/16-19 зареєстрована заява ОСОБА_4 з проханням затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,9767 га.
У реєстраційній справі № 187344326121, наданій Бучацькою міською радою на підставі ухвали суду від 19 червня 2023 року, міститься заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 3468400, сформована в друкованому вигляді службовою особою ОСОБА_9. 12 липня 2019 року, відповідно до якої ОСОБА_4 звернулася до державного реєстратора з метою реєстрації права власності щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6121281200:01:003:0001.
Допитана як свідок дочка ОСОБА_4 - ОСОБА_2 підтвердила, що її мати виявляла бажання отримати земельну ділянку, вони разом їздили в ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області, до державного реєстратора і її мати особисто підписувала усі необхідні для отримання земельної ділянки заяви.
Допитана як свідок державний реєстратор ОСОБА_9. підтвердила, що 12 липня 2019 року ОСОБА_4 особисто звернулася із заявою про реєстрацію права власності на земельну ділянку, особа ОСОБА_4 встановлювалася згідно з паспортом.
Колегія суддів звертає увагу, що на заяві до ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області та державного реєстратора міститься підписи заявника та зазначено відповідальних осіб, які здійснювали реєстрацію таких заяв, однак сторона позивача в справі не заявляла клопотання про допит таких службових осіб як свідків, які могли би підтвердити чи спростувати факт особистого звернення ОСОБА_4 .
Суди попередніх інстанцій дослідили висновок експерта від 20 вересня 2021 року № СЕ-19/120-21/8585-ПЧ, проведений в межах кримінального провадження почеркознавчої експертизи, та з урахуванням усіх встановлених обставин та доказів у їх сукупності обґрунтовано виснували, що він не спростовує звернення ОСОБА_4 особисто до уповноважених органів з питанням щодо отримання у власність земельної ділянки.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).
Відповідно до частин першої, третьої статті 388 ЦК України, у реакції, яка діяла на час вирішення спору судами попередніх інстанцій, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України в поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи виснувати про наявність підстав для втручання в мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц).
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга статті 328 ЦК України).
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 20 жовтня 2011 року в справі «Рисовський проти України» щодо принципів застосування статті 1 Першого протоколу до, зокрема, щодо необхідності додержання принципу «належного урядування» під час втручання держави у право особи на мирне володіння своїм майном. У пунктах 70, 71 зазначеного рішення ЄСПЛ наголошено, що на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності в цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Потреба державного органу виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Суди в справі правильно встановили, що відповідач ОСОБА_3 є добросовісним набувачем земельної ділянки загальною площею 1,9767 га з кадастровим номером 6121281200:01:003:0001 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Бучацької територіальної громади Чортківського району Тернопільської області.
З огляду на викладене та оцінюючи докази в сукупності, колегія суддів погоджується з висновками судів, що передача ОСОБА_4 спірної земельної ділянки відбулася з волі та за ініціативою останньої, з дозволу та за сприянням органу, уповноваженого від імені держави на розпорядження земельною ділянкою - ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області, що позивачем у межах заявленого позову не спростовано.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно встановив фактичні обставини справи, визначився з нормами матеріального та процесуального права, які підлягають до застосування, та надавши правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, з урахуванням зазначених вище критеріїв оцінки доказів та застосуванням балансу вірогідностей, зробив загалом обґрунтований висновок про недоведеність прокурором заявлених позовних вимог.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України).
Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).
Зазначені вище висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин та наданої правової оцінки поданим сторонами доказам, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається прокурор у касаційній скарзі.
Доводи касаційної скарги про те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не знайшли свого підтвердження. У поданій касаційній скарзі заявник не навів переконливих аргументів щодо наявності нової, раніше не вирішеної правової проблеми, існування неоднакової судової практики у подібних правовідносинах, необхідності відступу від усталених правових висновків суду касаційної інстанції.
Фактично доводи скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи та незгоди з наданою їм правовою оцінкою, що саме собою не свідчить про фундаментальне значення справи.
Водночас, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 травня 2025 року в справі № 199/9897/22 з аналогічними правовідносинами, з урахуванням положень частини третьої статті 400, частини другої статті 414 ЦПК України, зауважив про порушення судами правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 ЦПК України під час розгляду позовних вимог першого заступника керівника обласної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі міської ради, заявлених до юридичної особи.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України).
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
З огляду на те, що спір у справі, що переглядається, у частині позовних вимог, заявлених прокурором в інтересах органу місцевого самоврядування до ГУ Держгеодастру в Тернопільській області, ТОВ «Гадз-Агро», є земельним спором між територіальною громадою та юридичними особами, а тому, виходячи із суб'єктного складу сторін, цей спір належить до господарської юрисдикції, що виключає його розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи наведене, оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій в частині вимог до ТОВ «Гадз-Агро» підлягають скасуванню, а провадження в справі в цій частині - закриттю.
Верховний Суд роз'яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи в частині вимог до юридичної особи до відповідного суду господарської юрисдикції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях (в межах підстав касаційного оскарження), питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд керується тим, що в справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають під час кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Частинами першою, другою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
Враховуючи наведене, судові рішення підлягають скасуванню в частині вирішення позовних вимог, заявлених до юридичних осіб, провадження в цій частині підлягає закриттю. У іншій частині вимог зазначені судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 398, 402, 409, 410, 412, 414, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Додаткові пояснення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , пояснення заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури залишити без розгляду.
Касаційну скаргу першого заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури Божка Олександра Сергійовича задовольнити частково.
Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 02 жовтня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 березня 2025 року в частині позовних вимог заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Бучацької міської ради Тернопільської області до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Гадз-Агро» про визнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення про закриття провадження в справі.
В іншій частині рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 02 жовтня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. М. Ситнік
Судді:В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
С. Ю. Мартєв
І. М. Фаловська