14 травня 2026 року
м. Київ
cправа №927/522/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мамалуй О.О. - головуючий, Баранець О.М., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Федоворої О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мена-Авангард"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025
у складі колегії суддів: Барсук М.А. - головуючий, Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.
та на рішення господарського суду Чернігівської області від 14.10.2025
суддя: Демидова М.О.
у справі № 927/522/25
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сваор"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Мена-Авангард"
про стягнення 115872,61 грн
та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мена-Авангард"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Сваор"
про розірвання договору та стягнення 1 139 600,67 грн,
за участю представників:
від позивача: Красун В.В.
від відповідача: Іващенко В.І.
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сваор" (далі по тексту - позивач, первісний позивач) звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Мена-Авангард" (далі по тексту - відповідач, первісний відповідач) про стягнення 115 872,61 грн, з яких: 80 000,00 грн заборгованості; 14 506,65 грн інфляційних втрат; 2 928,16 грн 3% річних та 18 437,80 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №59/24 від 17.04.2024 в частині оплати поставленого товару.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мена-Авангард" звернулося до господарського суду із зустрічною позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "СВАОР" про розірвання Договору №59/24 від 17.04.2024, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Сваор" та товариством з обмеженою відповідальністю "Мена-Авангард", а також стягнення 1 139 600,67 грн з яких: 534 654,20 грн сплачені кошти за Договором №59/24 від 17.04.2024 та 604 946,47 грн збитків.
Зустрічний позов обґрунтовано неналежним виконанням позивачем умов договору в частині поставки ветеринарної продукції належної якості на суму 534 654,20 грн, вакцинація якою спричинила загибель 120 голів великої рогатої худоби загальною вартістю 604 946,47 грн.
Короткий зміст оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх ухвалення
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 14.10.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 у справі №927/522/25, закрито провадження у справі №927/522/25 за позовом ТОВ "Сваор" в частині стягнення з ТОВ "Мена-Авангард" 80 000,00 грн основної заборгованості за Договором поставки №59/24 від 17.04.2024. Позов ТОВ "СВАОР" до ТОВ "Мена-Авангард" про стягнення 115 872,61 грн задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Мена-Авангард" на користь ТОВ "Сваор" 14 506,65 грн інфляційних втрат, 2 928,16 грн 3% річних, 18 437,80 грн пені та 749,94 грн судового збору.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Суд першої інстанції закрив провадження у справі в частині стягнення 80 000,00 грн основної заборгованості на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачем сплачено вказану заборгованість. Встановивши факт прострочення виконання зобов'язання з оплати товару суд дійшов до висновку про обґрунтованість первісних позовних вимог в частині стягнення 14 506,65 грн інфляційних втрат, 2 928,16 грн 3% річних та 18 437,80 грн пені.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції вказав, що відповідачем не надано доказів відмови від отримання ВІЗ (товару неналежної якості) та вимоги до продавця поставити товар належної якості, тобто сумнівів стосовно якості поставленого товару у нього не виникало, вимога щодо перевірки якості товару Товариством з обмеженою відповідальністю "Мена-Авангард" не заявлялася. Також суд першої інстанції вказав, що відповідачем не доведено, що поставлена за Договором поставки №59/24 від 17.04.2024 продукція не відповідала сертифікатам якості чи строкам придатності.
Стосовно заявленої суми збитків суд першої інстанції виснував, що відповідачем не доведено сутність правової природи стягуваної грошової суми саме у вигляді збитків; не доведено і не обґрунтовано також і наявність чотирьох складових, необхідних для стягнення збитків. Оскільки позивач виконав свої договірні зобов'язання з поставки товару, який був повністю оплачений відповідачем, враховуючи відсутність істотного порушення товариством з обмеженою відповідальністю "СВАОР" умов договору, суд першої інстанції дійшов висновку щодо відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог про розірвання Договору поставки №59/24 від 17.04.2024 та стягнення 534 654,20 грн в повернення сплаченим коштів за цим Договором, як похідних вимог зустрічного позову.
Апеляційний господарський суд погодився з такими висновками господарського суду першої інстанції.
Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
ТОВ "Мена-Авангард" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 14.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 у справі № 927/522/25, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.
Касаційна скарга подана з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Скаржник посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам статті 236 ГПК України щодо законності і обґрунтованості судового рішення.
За твердженням скаржника суди мали керуватись висновками, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20, про те, що взаємопогоджені дії осіб, які мають єдину мету, спрямовану на набуття, зміну або припинення певних цивільних прав чи виконання певних обов'язків, є ознаками вчинення єдиного правочину такими особами. Поведінка сторін має засвідчувати єдність їх волі до настання відповідних правових наслідків.
Скаржник стверджує, що судові інстанції зігнорували, свідомо відкинули достатньо очевидну вірогідність, що ТОВ «СВАОР», не маючи ветеринарної ліцензії і рекламуючи на своєму сайті надання всього комплексу ветеринарних послуг, маскувало, приховувало, з метою збільшення своєї дохідності, широку ветеринарну діяльність на ринку, звичайними і простими господарськими договорами «без зобов'язань», приймаючи також до уваги слабку професійну базу в агропідприємствах, які вирощують ВРХ на індустріальних фермах. Розглядаючи справу, суди не взяли до уваги вимоги ст.75 ГПК України, згідно з якими обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню; ст. 79 ГПК України, згідно з якими наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; а також ч. 4 ст. 165 ГПК України, згідно з якими якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
У скарзі зазначається про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права (ст. ст. 901, 902, 903, 906, 907, 526, 610, 611 ЦК України) у їх взаємозв'язку з нормами, встановленими пунктом 17 частини 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону України «Про ветеринарну медицину», з пунктом 4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з ветеринарної практики, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2015 № 896, у подібних правовідносинах.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ТОВ «СВАОР» у відзиві на касаційну скаргу вважає оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, а касаційну скаргу безпідставною. Позивач вважає, що правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є саме договором поставки і суди правильно застосували до спірних правовідносин норми ст. ст. 655, 662, 673, 712 ЦК України, якими врегульовано відносини з приводу поставки (купівлі продажу) товару, а не надання послуг. При цьому, судами враховано, що відповідачем не доведено того, що вакцинація тварин здійснювалася саме представниками позивача. Посилання в касаційній скарзі на заяви свідків таких висновків судів не спростовують.
Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
17.04.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю "Мена-Авангард" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "СВАОР" (постачальник) укладено Договір поставки №59/24 (далі за текстом - Договір), за умовами п. 1.1.-1.3. якого в порядку та на умовах, визначених Договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію: кормові добавки, вет. препарати та продукцію для сільськогосподарської діяльності (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість в строк та на умовах Договору.
Перелік товару може бути розширений після підписання відповідних додатків або узгоджений в Специфікаціях що є невід'ємною частиною даного договору. Назва товару, розмір партії, одиниця виміру, ціна за одиницю та загальна кількість товару (партії), що підлягає поставці за цим Договором, визначаються у специфікаціях, які оформляються на кожну партію товару і є невід'ємними частинами Договору.
За пунктами 2.1., 2.3., 2.4. Договору кількість товару, що підлягає поставці вказується у видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною Договору.
Якість товару, що продається за Договором, має відповідати технічним вимогам та сертифікатам якості підприємства - виробника на товар.
У випадку, якщо якість товару, переданого покупцеві, не відповідає його вимогам, складається в присутності представника постачальника - Акт огляду та повернення товару неналежної якості, а постачальник зобов?язується провести заміну товару неналежної якості протягом 10 календарних днів з дня складання Акту огляду товару неналежної якості.
Згідно з п. 3.1. Договору ціна на товар узгоджується сторонами на кожну його партію і фіксується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору та формуються під кожну поставку товару.
Відповідно до п. 4.2. Договору строк оплати за поставлену партію товару встановлюється в Специфікації на дану партію.
За умовами п. 5.4., 5.5. Договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар. Постачальник надає покупцеві належним чином оформлені документи: рахунок-фактуру, видаткові накладні, податкові накладні, специфікації, сертифікат якості, виданий виробником товару.
Пунктом 6.2. Договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строку оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення оплати товару.
Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.03.2025, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань сторонами за Договором. У випадку, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору, жодна із сторін у письмовій формі не повідомить про його розірвання, Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах. Сторони визнають юридичну силу Договору, всіх інших супровідних документів до Договору, що підписані з застосуванням засобів факсимільного чи електронного зв'язку, з подальшим підтвердженням оригіналом. В частині фінансових розрахунків сторін, Договір зберігає свою силу до проведення повного взаєморозрахунку між сторонами (п. 10.1., 10.2. Договору).
За період з 17.04.2024 по 24.07.2024 позивач за первісним позовом поставив, а відповідач за первісним позовом прийняв товар на загальну суму 534 654,20 грн, а саме:
1) За видатковою накладною №283 від 17.04.2024 на загальну суму 154850,00 грн, що підтверджується специфікацією №СВЦУ-000001 від 17.04.2024 (зі строком оплати протягом 1 календарного дня з дати поставки, тобто до 18.04.2024 включно); товарно-транспортною накладною №РЦУ-283 від 17.04.2024; рахунком №267 від 17.04.2024; податковою накладною №49 від 17.04.2024, зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних за №9132272136 згідно з квитанцією від 15.05.2024.
Вартість отриманого товару повністю сплачена за платіжними інструкціями №1307 від 03.05.2024 на суму 20000,00 грн; №2291 від 14.05.2024 на суму 64850,00 грн; №2306 від 21.05.2024 на суму 20000,00 грн; №2380 від 11.06.2024 на суму 50000,00 грн. Заборгованість за видатковою накладною №283 від 17.04.2024 відсутня.
2) За видатковою накладною №305 від 24.04.2024 на загальну суму 65130,00 грн, що підтверджується специфікацією №СВЦУ-000002 від 24.04.2024 (зі строком оплати протягом 1 календарного дня з дати поставки, тобто до 25.04.2024 включно); товарно-транспортною накладною №РЦУ-305 від 24.04.2024; рахунком №289 від 24.04.2024; податковою накладною №70 від 24.04.2024, зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних за №9132287672 згідно з квитанцією від 15.05.2024.
Вартість отриманого товару повністю сплачена за платіжною інструкцією №2739 від 23.07.2024 на суму 65130,00 грн. Заборгованість за видатковою накладною №305 від 24.04.2024 відсутня.
3) За видатковою накладною №365 від 17.05.2024 на загальну суму 143109,00 грн, що підтверджується специфікацією №СВЦУ-000003 від 17.05.2024 (зі строком оплати протягом 1 календарного дня з дати поставки, тобто до 18.05.2024 включно); товарно-транспортною накладною №РЦУ-365 від 17.05.2024; рахунком №345 від 17.05.2024; податковою накладною №42 від 17.05.2024, зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних за №9162497565 згідно з квитанцією від 13.06.2024.
Вартість отриманого товару повністю сплачена за платіжними інструкціями №2740 від 23.07.2024 на суму 34870,00 грн; №2879 від 30.07.2024 на суму 60000,00 грн; №2514 від 06.08.2024 на суму 30000,00 грн; №51 від 27.08.2024 на суму 18239,00 грн. Заборгованість за видатковою накладною №365 від 17.05.2024 відсутня.
4) За видатковою накладною №379 від 24.05.2024 на загальну суму 13867,20 грн, що підтверджується специфікацією №СВЦУ-000004 від 24.05.2024 (зі строком оплати протягом 1 календарного дня з дати поставки, тобто до 26.05.2024 включно); експрес-накладною №20450931040080 від 24.05.2024; рахунком №359 від 24.05.2024; податковою накладною №54 від 24.05.2024, зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних за №9162496480 згідно з квитанцією від 13.06.2024.
Вартість отриманого товару повністю сплачена за платіжними інструкціями №2930 від 19.11.2024 на суму 10000 грн; №3108 від 03.12.2024 на суму 3867,20 грн. заборгованість за видатковою накладною №379 від 24.05.2024 відсутня.
5) За видатковою накладною №431 від 10.06.2024 на загальну суму 7777,00 грн, що підтверджується специфікацією №СВЦУ-000005 від 10.06.2024 (зі строком оплати протягом 1 календарного дня з дати поставки, тобто до 11.06.2024 включно); експрес-накладною №20450941073866 від 10.06.2024; рахунком №405 від 10.06.2024; податковою накладною №23 від 10.06.2024, зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних за №9183101499 згідно з квитанцією від 03.07.2024.
Вартість отриманого товару повністю сплачена за платіжною інструкцією №52 від 27.08.2024 на суму 7777,00 грн. Заборгованість за видатковою накладною №431 від 10.06.2024 відсутня.
6) За видатковою накладною №540 від 24.07.2024 на загальну суму 149921,00 грн, що підтверджується специфікацією №СВЦУ-000006 від 24.07.2024 (зі строком оплати протягом 1 календарного дня з дати поставки, тобто до 25.07.2024 включно); експрес-накладною №20450967576153 від 24.07.2024; рахунком №512 від 24.07.2024; податковою накладною №71 від 24.07.2024, зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних за №9228537409 згідно з квитанцією від 09.08.2024.
Вартість отриманого товару частково сплачена на суму 69921,00 грн за платіжними інструкціями №3136 від 03.12.2024 на суму 9921,00 грн; №3261 від 11.12.2024 на суму 10000,00 грн; №323 від 30.12.2024 на суму 10000,00 грн; №3612 від 15.01.2025 на суму 10000,00 грн; №3650 від 21.01.2025 на суму 10000,00 грн; №3752 від 28.01.2025 на суму 10000,00 грн; №3880 від 18.02.2025 на суму 10000,00 грн.
На дату звернення з позовом до суду заборгованість за видатковою накладною №540 від 24.07.2024 становила 80 000,00 грн.
Матеріали справи містять лист-вимогу від 28.03.2025, адресовану товариством з обмеженою відповідальністю "СВАОР" товариству з обмеженою відповідальністю "Мена-Авангард" з проханням терміново сплатити заборгованість за Договором поставки №59/24 від 17.04.2024 у розмірі 80 000,00 грн.
Після звернення з первісним позовом до суду товариством з обмеженою відповідальністю "Мена-Авангард" здійснено оплату залишку заборгованості Договором поставки №59/24 від 17.04.2024 (за видатковою накладною №540 від 24.07.2024) у розмірі 80 000,00 грн, яка є предметом первісного позову, платіжними інструкціями №4669 від 23.05.2025 на суму 40000,00 грн та №4683 від 27.05.2025 на суму 40000,00 грн.
Позивач за первісним позовом підтримав позовні вимоги в частині заявлених до стягнення 14 506,65 грн інфляційних втрат, 2 928,16 грн 3% річних та 18 437,80 грн пені за прострочення терміну оплати за видатковою накладною №540 від 24.07.2024.
Відповідач, заявляючи зустрічні позовні вимоги, вказав, що до укладення Договору між сторонами велися переговори щодо необхідності постачання ветеринарних препаратів для вакцинації великої рогатої худоби (ВРХ) для запобігання захворюванням органів системи дихання, бронхопневмонії, в ході яких представники товариства з обмеженою відповідальністю "СВАОР" запропонували придбати у них відповідні дієві засоби вакцинації. Під час постачання яких представниками товариства з обмеженою відповідальністю "СВАОР" проводився огляд тварин і одразу ж ними здійснювалось введення ін'єкцій поголів'ю.
За твердженням відповідача, після введення вакцин, у період з 19.04.2024 по 31.10.2024 відбувся падіж великої рогатої худоби, що підтверджується Актами падежу від 30.04.2024, 22.05.2024, 29.06.2024, 29.07.2024, 31.08.2024, 22.09.2024, 31.10.2024, копії яких додано до матеріалів справи, зокрема, з причин захворюванням органів системи дихання, бронхопневмонії, що додатково підтверджується Актами патолого-анатомічного розтину та протоколами лабораторних досліджень, копії яких додано до матеріалів справи.
Відповідач за первісним позовом зазначив, що після придбання у товариства з обмеженою відповідальністю "СВАОР" ветеринарних препаратів та проведення вакцинації загинуло 120 голів великої рогатої худоби загальною вартістю 604 946,47 грн, що підтверджується бухгалтерськими довідками про собівартість вирощування поголів?я від 10.06.2025.
Матеріали справи містять лист №427 від 26.06.2025, адресований товариством з обмеженою відповідальністю "Мена-Авангард" товариству з обмеженою відповідальністю "СВАОР", у якому повідомляється про загибель великої рогатої худоби після проведеної вакцинації.
За доводами відповідача за первісним позовом товариство з обмеженою відповідальністю "СВАОР" не виконало належним чином договірні зобов'язання з поставки якісних вакцин та вакцинації худоби, чим спричинило збитки товариству з обмеженою відповідальністю "Мена-Авангард", у зв'язку з чим заявлено зустрічні позовні вимоги про розірвання Договору №59/24 від 17.04.2024 та стягнення 534654,20 грн, як повернення сплачених коштів за Договором №59/24 від 17.04.2024 та 604946,47 грн збитків.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд звертає увагу, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник визначив пункти 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Верховний Суд вже неодноразово наголошував, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі вказаного пункту, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
У касаційній скарзі скаржник обґрунтовуючи відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування ст. ст. 901, 902, 903, 906, 907, 526, 610, 611 ЦК України у їх взаємозв'язку з нормами, встановленими пунктом 17 частини 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону України «Про ветеринарну медицину», з пунктом 4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з ветеринарної практики, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2015 № 896, зазначає що правильні висновки щодо застосування цих норм права мають бути такі, що послуги первісним позивачем з питань ветеринарної медицини, включаючи вакцинацію великої рогатої худоби, надані відповідачу не є належними, оскільки здійснені без відповідної ліцензії; у зв?язку з цим договір №59/24 від 17.04.2024, за яким фактично мали місце правовідносини надання послуг з ветеринарної практики, повинен бути розірваний; відповідно у разі розірвання договору сплачені за ним кошти мають бути повернуті, як безпідставно набуті, а також вирішено питання про відшкодування збитків.
Верховний Суд звертає увагу, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, серед іншого, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін.
Верховний Суд зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони.
За змістом статей 7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК України).
За змістом статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що оцінка доказів - це визначення їх об'єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів (з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності) - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. Водночас суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.
Відповідно до частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Як унормовано у статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів» підкреслює потребу співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та зазначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
У касаційній скарзі скаржник наполягає, що суди мали зробити висновки, що позивачем надано послуги з питань ветеринарної медицини включаючи вакцинацію великої рогатої худоби.
Натомість, як вбачається із встановлених судами обставин, укладеним між сторонами договором позивач та відповідач погодили саме поставку товару. Жодним із пунктів договору не передбачено надання постачальником будь-яких послуг покупцю.
Дослідивши укладений між сторонами договір, суди дійшли до висновку, що за своєю правовою природою він є саме договором поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судами, на виконання умов даного договору позивачем було поставлено відповідачу товару на загальну суму 534 654,20 грн, що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними. У зв'язку із простроченням здійснення оплати позивачем було нараховано інфляційні втрати, 3% річних та пеню.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Суди встановили, що відповідачем не надано доказів складення Актів огляду та повернення товару неналежної якості, як то передбачено умовами договору, а також доказів невідповідності отриманого товару технічним вимогам та сертифікатам якості підприємства - виробника на товар в момент підписання видаткових накладних та передачі товару. Більше того, поставлений за видатковими накладними товар був повністю оплачений, що не заперечується сторонами.
Також встановили, що матеріали справи містять Акти приймання-передачі ВІЗ за видатковими накладними №283 від 17.04.2024, №305 від 24.04.2024, №365 від 17.05.2024, №379 від 24.05.2024, №431 від 10.06.2024, №540 від 24.07.2024, які підписані сторонами та скріплені їх печатками, з яких вбачається, що цілісність опечатаної (опломбованої) упаковки не порушено; порушення упаковки (контейнерів) не виявлено; кількість термотестерів при передачі 1, при прийманні -; кількість індикаторів заморожування при передачі 1, при прийманні 1; показники термотестерів при прийманні допустима норма +2- +7 - в межах норми.
Відповідачем не надано доказів відмови від отримання ВІЗ (товару неналежної якості) та вимоги до продавця поставити товар належної якості, тобто сумнівів стосовно якості поставленого товару у нього не виникало, вимога щодо перевірки якості товару товариством з обмеженою відповідальністю "Мена-Авангард" не заявлялася.
Так суди дійшли висновку, що відповідачем не доведено, що поставлена за договором продукція не відповідала сертифікатам якості чи строкам придатності.
Судами були досліджені надані відповідачем Акти падежу від 30.04.2024, 22.05.2024, 29.06.2024, 29.07.2024, 31.08.2024, 22.09.2024, 31.10.2024, Акти патолого-анатомічного розтину та протокол лабораторних досліджень №0079 від 27.06.2024, та встановлено, що вони не дають можливості визначити причинно-наслідковий зв?язок між якістю поставленого товару, обставинами вакцинації тварин, так і причинно-наслідкового зв'язку між вакцинацією, виробленням або відсутністю імунітету і загибеллю тварин.
На підставі наданих сторонами спору доказів господарські суди дійшли висновку, що між сторонами склались правовідносини із поставки товару, а не надання послуг вакцинації тварин, як вказує відповідач, а тому у позивача був відсутній обов'язок із проведення вакцинацій тварин, які належали відповідачу.
Крім того суди зазначили, що відповідачем не доведено того, що вакцинація тварин здійснювалася саме представниками позивача.
Доказів взаємозв'язку між поставленими препаратами та загибеллю тварин відповідачем не надано, а також достатніми та належними доказами не визначено і не наведено суду, як саме, в яких умовах, у тому числі погодних, та чи з дотриманням належних правил зберігання поставлені препарати зберігались з моменту їх отримання (за видатковими накладними від 17.04.2024, 24.04.2024, 17.05.2024, 24.05.2024, 10.06.2024, 24.07.2024) до проведення вакцинації.
Також суди врахували, що доданий до матеріалів справи відповідачем лист №427 від 26.06.2025, адресований позивачу, який містить інформацію про загибель великої рогатої худоби після проведеної вакцинації, не містить доказів направлення цього листа товариству з обмеженою відповідальністю "СВАОР".
Наданий відповідачем Протокол дослідження №0079 від 27.06.2024, складений товариством з обмеженою відповідальністю "НВП центр діагностики хвороб тварин "ВЕТБІОЛАБ" не прийнятий судом першої інстанції як належний та допустимий доказ, оскільки з його змісту неможливо зробити неупереджений висновок які сироватки крові передавались на дослідження, коли та від яких тварин (живих чи мертвих, великої рогатої худоби чи телят) вони були відібрані та направлені на аналіз, коли відповідні тварини були вакциновані та яким саме препаратом. Крім того, сама лабораторія - Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП центр діагностики хвороб тварин "ВЕТБІОЛАБ", станом на червень 2024 року не входила до переліку уповноважених лабораторій ветеринарної медицини, які у відповідності до вимог ст.1 Закону "Про ветеринарну медицину" є акредитованими лабораторіями ветеринарної медицини, уповноваженими відповідним державним органом випробовувати (вимірювати параметри, аналізувати) неїстівні продукти тваринного походження, продукти тваринного походження, репродуктивний матеріал, патологічний матеріал, ветеринарні препарати, субстанції, кормові добавки, премікси, корми тощо відповідно до спеціальних методів і процедур, визначених вітчизняними чи міжнародними стандартами, інструкціями та рекомендаціями.
Також суди врахували, що заявляючи вимогу про стягнення збитків внаслідок загибелі 120 голів великої рогатої худоби в період з 19.04.2024 по 31.10.2024, відповідач долучив до матеріалів справи акти розтинів лише 7 голів, які складені 12 та 14 жовтня 2024 року, а дослідження сироватки проведене лише по 10 шт. Жодних актів розтину тварин, які вказані в актах падежу за 22.05.2024, 22.09.2024, 29.06.2024, 29.07.2024, 30.04.2024, 31.08.2024 до зустрічного позову не додано.
Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у справі безпосередньо причин загибелі 120 голів великої рогатої худоби.
Матеріалами справи та змістом оскаржуваних судових рішень підтверджується належне дослідження судами доказів у справі, надання їм оцінки, а доводи скаржника зводяться виключно до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями та до спонукання Суду переоцінити встановлені обставини всупереч статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на встановлені обставини щодо правової природи спірних правовідносин, у Суду відсутні підстави робити висновки щодо застосування статей, які стосуються надання послуг та ліцензування, на порушенні яких наполягає скаржник.
З касаційної скарги не вбачається, які конкретно докази у справі свідчать про наявність між сторонами правовідносин з надання послуг, а не поставки, та які саме докази не були враховані судами, що призвело до помилковості їх висновків щодо правової природи спірних правовідносин.
Господарські суди попередніх інстанцій, не встановивши усіх елементів складу господарського правопорушення, та наявності підстав для розірвання договору, обґрунтовано відмовили в задоволенні зустрічного позову.
У вирішенні наведеного суди керувалися чіткими приписами процесуального права; вимоги процесуального закону не є надмірно формальними, оскільки їх реалізація забезпечує дотримання засадничих принципів судового процесу - принципу змагальності сторін та принципу диспозитивності господарського судочинства, тоді як відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судами попередніх інстанцій із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни судових рішень, що оскаржуються.
Наведене у сукупності свідчить про не підтвердження визначених скаржником підстав касаційного оскарження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.
За таких обставин, доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення і постанова - без змін.
З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мена-Авангард" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Чернігівської області від 14.10.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 у справі №927/522/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Судді О. М. Баранець
І. Д. Кондратова